Справа № 522/166/22
3/522/83/22
21 лютого 2022 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Осіік Д.В., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 06.12.2021 року серії ДПР18 № 037910, 05.12.2021 року о 19 годині 45 хвилин водій ОСОБА_1 керував автомобілем BMW 3281, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме порушення координації рухів, порушення мови, запах алкоголю з порожнини роту, від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився.
За цим фактом співробітниками патрульної поліції стосовно водія ОСОБА_1 складений вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував проти протоколу про адміністративне правопорушення та пояснив, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння. Зазначив про те, що станом на момент складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення він перебував у тяжкому психічно - емоційному стані, оскільки за декілька годин до моменту складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення останній був учасником ДТП. Вказане, на думку ОСОБА_1 , і стало підставою унеможливлення надання останнім зразків сечі у медичній установі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , приходжу до таких висновків.
Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність наступає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку такого огляду.
Так, з матеріалів справи вбачається, що факт відмови ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 06.12.2021 року серії ДПР18 № 037910, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За пунктом 2.5 Правил дорожнього руху (далі - Правила) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження медичного огляду, обов'язковість якого передбачена пунктом 2.5 Правил, містить Інструкція «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Для визначення факту перебування особи в стані наркотичного сп'яніння обов'язковим є проведення лабораторних досліджень в медичному закладі (пункт 7 розділу ІІІ Інструкції).
За змістом пунктів 12, 13 розділу ІІІ Інструкції предметом дослідження біологічного середовища може бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву та рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватись кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказані в пункті 12.
При цьому Інструкція не містить будь-яких відмінностей або виключень в порядку дослідження біологічного середовища на виявлення стану алкогольного сп'яніння або стану наркотичного сп'яніння.
Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог Інструкції, вважаються недійсними (пункт 22 розділу ІІІ Інструкції).
З наявних у справі відеоматеріалів, зроблених з нагрудної відеокамери працівника патрульної поліції вбачається, що ОСОБА_1 було запропоновано здати для лабораторного дослідження сечу. Апелянт пояснював неможливість здати сечу для дослідження, посилаючись на психологічний стан, що заважає йому здати сечу для дослідження. Пропонував надати для наведеного дослідження кров. Наведені вимоги ОСОБА_1 задоволено не було.
Отже, при медичному огляді ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння не були дотримані положення пунктів 12.13 розділу ІІ Інструкції щодо дослідження інших зразків біологічного середовища, окрім сечі (слина, змиви з поверхні губ, шкірного покриву, рук, а також кров).
Таким чином, з урахуванням пропозиції ОСОБА_1 відібрати у нього зразки іншого біологічного матеріалу суд вважає, що неможливість ОСОБА_1 здати зразок сечі у зв'язку з психологічним станом, що заважає йому здати сечу для дослідження, не може вважатись відмовою від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він за декілька годин до моменту складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення був учасником ДТП є обґрунтованими, оскільки підтверджуються копією постанови Приморського районного суду від 13.01.2022 року (справа № 522/660/22).
Так, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Аналіз вказаної норми дає підстави стверджувати, що склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, обєктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, адже не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», не доказує співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а викладено правову позицію про те, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, адміністративне провадження слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 130, 221, 283-284 КУпАП, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: