Дата документу 07.02.2022
Справа № 334/3283/21
Провадження № 2/334/322/22
07 лютого 2022 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Боднар А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Банковська Юлія Василівна, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення частки померлого у спільній сумісній власності та визнання права власності в порядку спадкування,
за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Федорова М.Д., відповідачки ОСОБА_2 , представника відповідачки адвоката Степанової Н.Г.,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визначити, що частка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , становить 1/2 частку; визнати за позивачем в порядку спадкування за заповітом право власності на 1/2 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовує тим, що він є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Батько ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя батько склав заповіт від 28.05.2009, яким всі свої права та обов'язки майнового характеру та все його майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому належало на день його смерті, і на що він за законом мав право заповідав позивачу. Заявою від 03.02.2017 він прийняв все заповідане спадкове майно батька. Мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . В провадженні приватного нотаріуса Банковської Ю.В. перебуває спадкова справа № 67027444 після померлої ОСОБА_4 , де спадкоємцем є відповідач ОСОБА_3 , так як за свого життя мати склала заповіт на її користь. До складу спадщини померлої ОСОБА_4 входить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Зокрема, частка спірного домоволодіння, до складу якого входять жилий будинок та господарські споруди, належала батькові ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, оскільки будинок перейшов у власність ОСОБА_4 після укладення шлюбу з батьком, між тим дане домоволодіння зазнало істотної реконструкції та значного поліпшення зусиллями батька, у зв'язку з чим істотно збільшилась його цінність. Однак, за життя батьків між подружжям не було укладено договір про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. 15.09.1971 батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб. З 1968 року та до самої смерті батьки проживали в спірному будинку, який на той час належав на праві власності матері ОСОБА_4 - ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 . У зв'язку з її смертю мати ОСОБА_4 набула спірний будинок у власність. Проте, за час проживання в даному будинку батьків та після укладення шлюбу в період часу до 2000 року у даному домоволодінні були зроблені поліпшення, які стались внаслідок трудових зусиль та грошових затрат батька, через що домоволодіння було істотно поліпшено, а його цінність значно зросла. Вважає, що спірне домоволодіння має бути визнане спільною сумісною власністю батьків, в якому ОСОБА_3 належала 1/2 частка. Таким чином до складу спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 входить 1/2 частка спірного домоволодіння, а позивач є єдиним спадкоємцем. Позивач позбавлений можливості вирішити питання оформлення спадщини у вигляді 1/2 частини спірного будинку в позасудовому порядку.
01.07.2021 відповідачка ОСОБА_3 подала відзив на позов, в якому позов не визнала за наступних обставин. Позивач ОСОБА_1 є її рідним братом. Спірне домоволодіння належало їх матері ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно свідоцтва про право на спадщину від 19.07.1979 спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_5 , було успадковане ОСОБА_4 . Воно складалось із житлового будинку літера А, саманного, частина якого облицьована цеглою, житловою площею 37,4 кв.м., є надвірні будівлі. Самовільна частина будинку А, сені а, сараї В, Г у свідоцтво не включені. Земельна ділянка площею 1040 кв.м. була виділена спадкодавцеві ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Верхньо-Хортицької ради народних депутатів від 30.05.1968. Відомостей про те, що самовільні зміни у будинку та самовільні будівлі були побудовано у встановленому на час їх зведення порядку тільки їх батьками, з дозволу власниці домоволодіння та користувачки земельної ділянки ОСОБА_5 , а також з дозволу органі місцевого самоврядування та прийнято до експлуатації, до позову не долучено. Згідно листа ТОВ «ЗМБТІ» № 1197 від 29.06.2021 в матеріалах інвентаризаційне справи на спірне домоволодіння відсутні документи про прийняття в експлуатацію та/або дозвіл на узаконення поліпшень будинку. За час мешкання в будинку баби батьки сторін, як члени її родини, для покращення умов проживання робили в будинку ремонтні роботи та несли необхідні витрати на його утримання. Але жодних претензій за свого життя вони на прав власності на частину будинку не заявляли та не мали. Також, позивач помилково не враховує той факт, що оскільки він претендує на спадщину за заповітом після смерті батька, а їх матір на час його смерті була вже непрацездатного віку, вона мала право на обов'язкову частку у спадщині у розмірі половини частки, яка належала кожному зі спадкоємців у разі спадкування за законом. Позивач не додає до позову доказів про те, що ті покращення спірного домоволодіння, які були зроблені батьками є істотними та виконані саме за кошти батька ОСОБА_3 .
07.07.2021 позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, відповідно до якого чинне законодавство не встановлює обов'язку вводити в експлуатацію індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року. ОСОБА_4 відмовилась від обов'язкової частці у спадщині після батька сторін, подавши приватному нотаріусу відповідну заяву. Обставини позову та подані документи на їх обґрунтування не стосуються проведення певних ремонтних робіт, а навпаки підтверджують здійснення істотних поліпшень зазначеного домоволодіння. Так, всі прибудови до будинку, а також спорудження прибудинкових споруд були зроблені матеріальними та особистими трудовими зусиллями батька ОСОБА_3 , який з 1970 року по 1991 рік (до виходу на пенсію) працював на ПрАТ «Запорізький кабельний завод», де отримував дохід. Він займався будівельними роботами самостійно, а також за допомогою найманої праці будівельників. Він особисто пам'ятає, як батько займався будівельними роботами, а він йому допомагав як міг, незважаючи на дитячий вік, а також продовжував це робити і в подальшому. Фактично батько протягом 48 років поспіль всі свої зусилля та витрати вкладав у поліпшення будинку, здійснював будівельні роботи, зводив прибудинкові споруди, внаслідок чого домоволодіння зазнало істотних поліпшень.
Ухвалою від 07.06.2021 відкрите провадження у справі, яка була призначена до розгляду у загальному позовному провадженні. Ухвалою від 02.08.2021 закрите підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Федоров М.Д. позов та обставини, якими він обґрунтований підтримали.
Відповідачка ОСОБА_3 позов не визнала за обставин, викладений у відзиві.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши заяви по суті спору, допитавши свідків та дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_6 він знайомий зі сторонами. Разом з їх батьком ОСОБА_3 він працював на заводі «Запоріжкабель». Приблизно в 1973 - 1974 роках він допомагав ОСОБА_3 перебудовувати спірний будинок, який був перебудований майже повністю. В подальшому ОСОБА_3 до нього за допомогою в перебудові будинку не звертався. ОСОБА_3 майже все на будівництві робив сам. Після перебудови від старого будинку залишилась приблизно третина. Чи був введений будинок в експлуатацію йому не відомо. Зарплата ОСОБА_3 на заводі складала приблизно 200 рублів, з яких він сплачував аліменти. Спиртними напоями він не зловживав.
Згідно з показаннями свідка ОСОБА_7 вона є троюрідною тіткою сторін. Після одруження батьки сторін почали будуватись. Їй відомо, що її чоловік ОСОБА_8 з батьком сторін ОСОБА_3 колись їздили в с. Дмитрівка за будматеріалами. Будівництво відбувалось за життя ОСОБА_9 - баби сторін. До перебудови спірний будинок був глинобитним та складався з двох житлових кімнат. В подальшому здійснювались прибудови до спірного будинку, але коли це відбувалось вона не пам'ятає. Чи відбувалось будівництво після смерті ОСОБА_9 вона також не пам'ятає. В останній раз вона була у спірному будинку на похоронах ОСОБА_3 . На чиї гроші відбувалось будівництво їй не відомо. Чи узаконювались перебудови також не відомо.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_10 він знайомий зі сторонами. Приблизно в 1980 - 1981 роках його батьки купили будинок за адресою АДРЕСА_2 . Він товаришував з позивачем та його братами, ходили один до одного в гості. Це відбувалось з 1982 року до 1990 року. В домоволодінні ОСОБА_11 був збудований тимчасовий гараж спільними зусиллями їх сім'ї та родичів. Також була прибудована до спірного будинку ванна кімната та літня кухня, а також будинок був газифікований. За чиї кошти відбувалось будівництво йому не відомо, про бюджет сім'ї ОСОБА_11 також. Чи приймався спірний будинок та прибудови до експлуатації йому не відомо.
Згідно з показаннями свідка ОСОБА_12 за позивачем він знайомий з дитинства, працює разом з ним та знайомий з відповідачкою. Також добре знав їх батьків. Позивач проживав з батьками по АДРЕСА_1 під час навчання у школі, училищі та інституті. В шкільні роки (1981-1986 роки) 2-3 рази на тиждень він відвідував позивача у нього вдома. Йому відомо, що коли вони навчались у 6-7 класі батько позивача настілав поли в будинку. Також він пристроїв до будинку ванну кімнату в 1987 - 1988 році. Також у 1983-1984 році він побудував душову кімнату. В 1984-1985 році перебудовував гараж, а також робив вигрібну яму. Крім цього, перекривали кришу. Роботи вели самостійно, а також наймали людей. Також батько сторін займався газифікацією будинку. Закінчили будівництво в 1989-1990 році. Звідки вони брали гроші йому не відомо.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_13 позивач та відповідачка є його троюрідними братом та сестрою. Сторони в дитинстві проживали з батьками по АДРЕСА_1 . Він проходив до них у гості по святам. На території домоволодіння проводились будівельні роботи як при бабі, так і після її смерті. Але, коли це відбувалось він не пам'ятає. Його батько допомагав перебудовувати будинок та літню кухню, міняв електропроводку тощо. Батько сторін брав безпосередню участь у будівництві. Допомагали також всі родичі. Батько сторін будував літню кухню самотужки. ОСОБА_14 за життя отримувала пенсію в сумі 20 рублів як колгоспниця.
Згідно з показаннями свідка ОСОБА_15 зі сторонами він знайомий з 1980 року. Вони проживали по АДРЕСА_1 . У них вдома він бував досить часто. Йому відомо, що у будинок проводився водопровід. Також при ньому будувався гараж, будівництвом якого займався позивач з батьком, який виконував основну роботу. Батько свідка також надавав допомогу. Також допомагали інші родичі. За чиї кошти проводилось будівництво йому не відомо. Найманих працівників на будівництві не бачив.
Відповідно до показань свідка ОСОБА_16 він знайомий зі сторонами, оскільки його вітчим є їх родичем. В будинку по АДРЕСА_1 проживали баба ОСОБА_17 та батьки сторін. Наприкінці 60-х років - початку 70-х років вони стали перебудовувати спірний будинок. Його вітчим також допомагав перебудовувати спірний будинок. Також допомагали всі родичі та сусіди. Він часто бував у вказаному будинку до 1976 року. ОСОБА_14 померла приблизно в 1977 році. Коли завершилась перебудова йому не відомо.
Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 20.10.1971.
15.09.1971 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 15.09.1971.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 10.08.2016.
За життя, 28.05.2009 ОСОБА_3 склав заповіт, який був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Соха О.Б. та зареєстрований за № 636, яким всі свої права та обов'язки майнового характеру та все його майно, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що йому належало на день його смерті, і на що він за законом мав право, заповів позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується вказаним заповітом та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 28.05.2009 № 19967495.
03.02.2017 позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину за заповітом, відкриту після смерті батька ОСОБА_3 , подавши приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Єдемській-Фастовець О.О. заяву про прийняття спадщини. Непрацездатна матір позивача та дружина спадкодавця ОСОБА_4 відмовилась від обов'язкової частки у спадщини, подавши 03.02.2017 приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Єдемській-Фастовець О.О. відповідну заяву. Вказані обставини підтверджуються копією спадкової справи № 07/2017 від 03.02.2017.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 17.11.2020.
За життя, 16.08.2017 ОСОБА_4 склала заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом Запорізької районної державної нотаріальної контори Кравцовою Л.М. та зареєстрований за № 1631, яким все її майно, що буде належати їй на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось, а також все те, на що вона за законом матиме право, заповіла відповідачці ОСОБА_3 , що підтверджується вказаним заповітом та Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 16.08.2017 № 48785517.
29.12.2020 відповідачка ОСОБА_3 прийняла спадщину за заповітом, відкриту після смерті матері ОСОБА_4 , подавши приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Банковській Ю.В. заяву про прийняття спадщини. Позивач ОСОБА_1 14.05.2021 подав приватному нотаріусу Запорізького міського нотаріального округу Банковській Ю.В. заяву, в якій просив не видавати відповідачці свідоцтво про право на спадщину, відкриту після ОСОБА_18 . Вказані обставини підтверджуються копією спадкової справи № 105/2020 від 29.12.2020.
З 07.05.1968 власником спірного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , була ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 була матір'ю ОСОБА_4 , що підтверджується посвідкою про народження серії НОМЕР_5 від 15.12.1939.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 від 15.03.1976.
19.07.1979 Другою запорізькою державною нотаріальною конторою видане ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий № 4495, на спірний житловий будинок, що підтверджується відповідним свідоцтвом.
ОСОБА_3 проживав у спірному будинку з листопада 1971 року і до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з будинкової книги.
Для вирішення цього спору в першу чергу необхідно визначити - чи набув право спільної сумісної власності на спірний будинок за життя батько позивача ОСОБА_3 .
Відповідно до статті 22 КпШС України в редакції від 20.06.1969, чинній на момент укладення шлюбі між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном (стаття 24 КпШС України).
Суд встановив, що спірний будинок ОСОБА_4 набула у власність під час шлюбу з ОСОБА_3 , успадкувавши його після смерті матері ОСОБА_5 , а отже спірний будинок був її власністю.
Проте, згідно зі статтею 25 КпШС України, якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.
Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.
Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об'єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об'єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об'єкт стають малозначними в остаточній вартості об'єкта власності чи у остаточному об'єкті.
Істотність збільшення вартості майна підлягає з'ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об'єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об'єкта нерухомості.
Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об'єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об'єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.
Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов'язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.
Істотне збільшення вартості майна обов'язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв'язку з тим, що законодавець не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.
В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об'єктів нерухомості, інфляційних та інших об'єктивних процесів, не пов'язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.
Вказаний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 214/6174/15-ц, який відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Таким чином, при посиланні на вимоги статті 25 КпШС України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач мав довести, що у збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність його батька ОСОБА_3 .
Позивач зазначає, що за час проживання ОСОБА_3 в спірному будинку з 1968 року його житлова площа змінилася з 19,44 кв.м. до 37,4 кв.м. (включаючи збільшення житлової площі в будинку А та прибудові а, внаслідок перебудови та перепланування); загальна площа змінилася з 24,67 кв.м. до 66 кв.м. (в тому числі внаслідок перебудови та спорудження прибудови а 1); збудовані всі прибудинкові споруди (крім вбиральні Д та басейну для збору води № 4), а саме - погріб з шийкою пг, гараж Е з оглядовою ямою, сарай Ж, сарай З, душ И, сарай Л, літня кухня М з ганком, сарай Н, замощення І, водопровід № 3, ворота 5, зливна яма № 6, паркан № 7, паркан № 8; здійснено газифікацію будинку. Вказані в раніше складеній технічній документації сараї Б, В, Г були знесені.
Однак, судом встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до витягу з домової книги проживав у спірному будинку з листопада 1971 року.
Також, вимоги статті 25 КпШС України не розповсюджуються на осіб, які не є подружжям. Враховуючи, що в період часу з 07.05.1968 до 13.03.1976 власником спірного будинку була ОСОБА_5 , яка не була дружиною ОСОБА_3 , поліпшення спірного будинку у вказаний період не відносяться до предмету спору у цій справі.
Відповідно до статті 548 ЦК Української РСР з 14.03.1976 власником спірного будинку стала спадкоємець ОСОБА_5 - ОСОБА_4 , яка була дружиною ОСОБА_3 . Отже, саме з 14.03.1976 поліпшення спірного будинку стосуються предмету спору.
Порівнявши технічні паспорти на спірний будинок від 09.07.1979, зроблений на час видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом, та від 06.05.2021 суд встановив наступне.
З 09.07.1979 до житлового будинку літера А була добудована ванна кімната 1-3 площею 6 кв.м. на місці сараю Г. Також, у домоволодінні побудовані літня кухня М на місці сараю Б, сараї З, Л, Ж, Н, гараж Е на місці сараю В, душ И, погріб з шийкою пг, ворота № 5, зливна яма № 6, паркан № 7 на місці паркану № 1, паркан № 8. Крім цього, був зруйнований колодязь.
Особисті трудові затрати ОСОБА_3 у поліпшенні спірного домоволодіння підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 . При цьому, грошові затрати ОСОБА_3 у поліпшенні належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не підтверджені. Довідка про доходи ОСОБА_3 за період з 1970 до 1991 рік вказану обставину не підтверджує, за відсутності доказів того, що вони спрямовувались на поліпшення спірного домоволодіння.
Суд дійшов висновку, що поліпшення спірного домоволодіння внаслідок добудови ванної кімнати, а також господарських будівель та знесення старих господарських будівель істотно не збільшили вартість настільки, що первинний об'єкт нерухомості станом на 14.03.1976, який належав ОСОБА_4 на праві приватної вартості, розчинився, нівелювався, втратився чи став настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 чи особисто ОСОБА_3 , який не був власником.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення тієї обставини, що спірне домоволодіння, яке було власністю ОСОБА_4 , за час шлюбу з ОСОБА_3 істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат ОСОБА_3 або їх обох. Отже, спірне домоволодіння не може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
За таких обставин, у задоволенні позову в частині визнання за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом права власності на 1/2 частку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , необхідно відмовити.
Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).
З урахуванням зазначеного, визнання судом за померлим права спільної сумісної власності на нерухоме майно, а також визначення частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України.
Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18, від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц, від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18, від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
За таких обставин у задоволенні позову в частині визнання спірного домоволодіння спільною сумісною власністю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначення, що частка ОСОБА_3 у праві спільної сумісної власності на спірне домоволодіння становить 1/2 частку, також необхідно відмовити.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову з підстав, зазначених у мотивувальній частині рішення, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надавати відповіді на інші аргументи сторін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 10-13, 60, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
ухвалив:
у задоволенні позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Повне рішення складене 17 лютого 2022 року.
Реквізити учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .
Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Банковська Юлія Василівна, місцезнаходження: АДРЕСА_3 .
Суддя: