Справа № 308/11287/21
22 лютого 2022 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого - судді Логойди І.В., за участі секретаря судового засідання Лупак В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
за участі:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем, укладений 07.08.2010, та стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання спільного сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в грошовій сумі в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно до досягнення сином повноліття (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).
Позовні вимоги мотивує тим, що 07.08.2010 між нею, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено шлюб, який зареєстровано відділом РАЦС Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області під актовим записом № 106.
В період перебування сторін в шлюбі в них народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на момент пред'явлення позову дитина проживає разом з позивачкою та знаходиться на її повному утриманні. За останні пару років між сторонами сімейне життя погіршувалося. Відповідач не переймається проблемами сім'ї, веде себе неповажливо відносно позивачки та її родичів, постійно конфліктує. Постійні сварки та непорозуміння між ними призвели до того, що фактично припинились шлюбні відносини. У відповідача відсутнє бажання утримувати сім'ю в спокійній та благоприємній обстановці. Вказані обставини привели до втрати почуття поваги та любові між ними. Подальше спільне життя є неможливим. Спільне господарство не ведеться. Зважаючи на це, позивач вважає, що шлюб існує лише формально й подальше збереження сім'ї є неможливим і суперечить її інтересам та інтересам спільної дитини. Їй самій важко самостійно забезпечити матеріальні потреби дитини, оскільки утримання та виховання сина потребує значних матеріальних витрат. Також вказує, що на скільки їй відомо відповідач офіційно працевлаштований, а тому хоче просити суд стягувати з відповідача аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно до досягнення сином повноліття. Інших утриманців у останнього не має і він перебуває у хорошому стані здоров'я.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 27 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - залишено без руху. 07.09.2021 року позивачем вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху виконано.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 01.12.2021 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін. Сторонам роз'яснено право подати до суду заяви по суті справи та встановлені строки для їх подання. Розгляд справи відкладався 28.12.2021 та у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді 27.01.2022.
Відповідач подав відзив на позов, згідно з яким позовні вимоги в частині розірвання шлюбу визнає. Позовні вимоги в частині стягнення аліментів вважає такими, що слід залишити без руху, скільки позивачем поставлено вимогу про стягнення аліментів як у твердій грошовій сумі, так і у розмірі ј всіх видів заробітку. У відзиві на позов вказує, що щомісячно виплачує грошові кошти на утримання сина починаючи з 10 серпня 2021 року, а отже спору щодо виплати аліментів на утримання сина не було і немає. Так, 10 серпня 2021 року ОСОБА_2 оплатив 1900 грн. аліментів, 07 вересня 2021 року 6000 грн. аліментів, 30 вересня 2021 року оплатив 600 грн. аліментів, 10 жовтня 2021 року оплатив 4000 грн. аліментів, 07 листопада 2021 року оплатив 4100 грн. аліментів. 09 грудня 2021 року оплатив 5000 грн. аліментів. Загалом: 21 600 грн., про що подає банківські квитанції. Тобто, відповідач не ухилявся і не ухиляється від утримання дитини та сплати аліментів, добросовісно кожного місяця, по мірі можливостей виплачує грошові кошти. Просить закрити провадження у справі в частині присудження до стягнення аліментів.
У своїй заяві, що надійшла до суду 13.10.2021, позивач просить встановити розмір аліментів на утримання дитини у розмірі ј частки усіх видів заробітку щомісячно до повноліття дитини. Представником позивача адвокатом Резуненко О. подано також заяву про уточнення позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання сина у розмірі ј частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення повноліття.
У судове засідання позивачка та її представник не з'явилися, через канцелярію подала до суду клопотання, в якому просить розглянути справу у її відсутності.
Відповідач в судове засідання - не з'явився, про час та місце розгляду повідомлений належним чином. Через канцелярію суду подав заяву від 22.02.2022 про розгляд справи без його участі.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд виходить з наступного.
Як встановлено судом, 07.08.2010 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладено шлюб, який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області під актовим записом № 106, що підтверджується наявним у справі оригіналом свідоцтва про шлюб (повторним) серії НОМЕР_1 від 18.08.2021.
Від спільного шлюбу у сторін народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18.11.2014.
Станом на день розгляду справи шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне господарство ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не ведуть.
Відповідно до ч. 1 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Виходячи із змісту ч. 3 та ч. 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини чи чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
У відповідності зі ст.110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя. Згідно ст.112 Сімейного Кодексу України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки.
Відповідно до ч. 3 ст.105 Сімейного Кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
На даний час, офіційно зареєстрований шлюб між позивачем та відповідачем має формальний характер, подружнє життя не склалося. Протягом тривалого часу фактичні шлюбні відносини між сторонами не підтримуються, спільне господарство вони не ведуть, шлюб став носити формальний характер, відтак суд дійшов висновку про недоцільність подальшого збереження шлюбу, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.
З моменту фактичного припинення шлюбних відносин малолітній син проживає разом з матір'ю, про що відповідач не заперечує.
Відповідач, як батько зобов'язаний нести витрати на утримання спільної дитини. Таке утримання повинно забезпечувати хоча б мінімальні потреби дитини, необхідні для повноцінного фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Відповідач не має вад здоров'я, які б не дозволяли йому працювати та утримувати сина; інших дітей чи осіб, що перебувають на його утриманні - не має.
Проти заявлених позовних вимог про стягнення аліментів відповідач заперечує, подав до суду відзив на позов та доданими до нього банківськими квитанціями про переказ коштів на банківську карту від 10.08.2021 №1/1222945576955298 на суму 1900 грн., від 07.09.2021 №1/1250945022009616 на суму 6000 грн., від 30.09.2021 №1/1273945019711785 на суму 600 грн., від 10.10.2021 №1/1283945855632084 на суму 4000 грн., від 07.11.2021 №1/1311945317260014 на суму 4100 грн., від 09.12.2021 №1/1343945036332323 на суму 5000 грн.
Згідно з п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Доводи відповідача, про те, що він добровільно сплачував аліменти, у зв'язку з чим просить закрити провадження у справі, суд не може взяти до уваги, оскільки сплата аліментів у добровільному порядку відбувається за домовленістю батьків (ч.2 ст.181 СК України), а позивач у своїй позовній заяві стверджує про перебування сина на її повному утриманні. Відповідач подав суду докази переказів грошових коштів з серпня 2021 по грудень 2021 року на 21600 грн. за 5 місяців, розмір яких коливається від 1900 грн до 6600 грн у місяць. Матеріали справи свідчать про те, що сторони між собою домовленості не досягли, окрім того, відсутні докази здійснення проплат за січень-лютий 2022 року, що може свідчити про непостійний характер здійснюваних проплат.
Зі змісту статті 55 Сімейного кодексу України вбачається, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч. 1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-XІІ) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.
Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно з ч. 1 ст.155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою (ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 3 ст.181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері чи батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 183 Сімейного кодексу України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає частку заробітку (доходу) матері чи батька, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину.
Відповідно до частин першої та другої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно ч. 3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року №1404-VIII загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Станом на момент пред'явлення позову - 25 серпня 2021 року у відповідності до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років на один місяць становить: з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень. Таким чином, для дітей віком від 6 до 18 років гарантований мінімальний розмір аліментів із 1 липня 2021 року становить - 1 255 грн. Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років на один місяць становить: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.
Підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст.183, 184 СК України.
Разом з тим, суд при визначенні розміру аліментів, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов'язання щодо утримання.
Проаналізувавши досліджені судом докази в їх сукупності, виходячи зі встановленого законом обов'язку обох батьків щодо утримання їх неповнолітніх дітей, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині та стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання їх спільних дітей в розмірі 1/4 частки заробітку відповідача щомісячно, починаючи з 25 серпня 2021 року (дня звернення до суду з відповідним позовом) до досягнення дитиною повноліття.
Одночасно, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом; а також положенняст.185 СК України щодо обов'язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно дост.79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до ч. 2 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При подачі позовної заяви позивачкою, згідно доданої квитанції, сплачено судовий збір в розмірі 908 грн за заявлену вимогу про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 43, 49, 134, 141, 258, 265, 272, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити.
Шлюб, укладений 07.08.2010 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстровано відділом реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області за актовим записом № 106 - розірвати.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду, в частині стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні).
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 454 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 , код ІПН: НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий Виноградівським РВ УМВД, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , Код ІПН: НОМЕР_6 .
Повний текст рішення виготовлено 22.02.2022.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області І.В.Логойда