Справа № 752/23159/18
Провадження № 2-зз/752/14/22
15 лютого 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді- Машкевич К.В.
за участю секретаря- Гненик К.П.
представника заявника - Невмержицького С.І.
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника заявника - адвоката Невмержицького Сергія Івановича про скасування заходів забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, суд
Заявник звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року, у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1
Посилається на те, що під час постановлення ухвали від 12 листопада 2018 року, суд виходив з того, що відповідачу у справі - ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_1 , відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав від 05 листопада 2018 року.
Однак, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване за третьою особою у справі - ОСОБА_5 , що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності:29330414.
Вказує, що відповідач у справі намагалась оскаржити вказану реєстраційну дію, однак рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 16.09.2021 року їй було відмовлено у задоволенні позову.
Виходячи з цього, вважає, що заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 порушують його право власності щодо вільного володіння майном, не впливають на результат розгляду справи №752/23159/18, оскільки у відповідача відсутнє право власності на вказану квартиру.
Враховуючи вищевказане, просить задовольнити заяву та скасувати заходи забезпечення позову у справі №752/23159/18, які були застосовані ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року.
21 грудня 2021 до суду надійшли заперечення позивача у справі - ОСОБА_3 , відповідно до яких останній посилається, що ОСОБА_4 було подано апеляційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 16.09.2021 року у справі №752/10924/19 . Крім того, 13 грудня 2021 року Київським апеляційним судом було поновлено строк на апеляційне оскарження та зупинено дію оскаржуваного рішення.
Виходячи з цього, вважає, що скасування заходів забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, в зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні заяви.
Представник заявника в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав зазначених у ньому та просив суд про його задоволення.
Представник відповідача - в судовому засіданні просила суд відмовити у задоволенні клопотання про скасувіання заходів забезпечення позову у справі, посилалась, що рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 16.09.2021 року у справі №752/10924/19 законної сили не набрало, наразі справа призначена до розгляду в апеляційному провадженні.
Позивач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд до відома не поставив.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи дані обставини, належне повідомлення позивача у відповідності до вимог ст. 130 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд клопотання про скасувіання заходів забезпечення позову у справі у його відсутності.
Заслухавши пояснення представника заявника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12 листопада 2018 року в межах розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, був накладений арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4
Протокольною ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 04.11.2019 року було залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору- ОСОБА_5 .
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
З точки зору закону заходи забезпечення позову визначаються виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини конкретної справи.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25 травня 2016 року забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Ухвала суду щодо накладення арешту на майно за своєю суттю є обмеженням, встановленим для відповідача, вільно розпоряджатися нерухомим майном.
При зверненні до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову заявник посилається, що він є власником квартири АДРЕСА_1 , в зв'язку з чим, накладений арешт на вказану квартиру порушує його право вільно володіти своїм майном.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з вимогами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
При цьому із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову (накладення арешту на майно або грошові кошти) може звернутись лише особа, щодо якої такі заходи забезпечення позову вжито, тобто сторона у справі чи третя особа, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору. Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 607/15533/17 (провадження № 61-43809св18), від 10 лютого 2021 року в справі № 641/1271/19-ц (провадження № 61-5579св20).
Виходячи з цього, суд вважає, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Голосіївського районного суду м.Києва від 12 листопада 2018 року, в межах даної справи відсутні.
Керуючись ст.158 ЦПК України, суд,-
Заяву представника заявника - адвоката Невмержицького Сергія Івановича про скасування заходів забезпечення позову залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 21 лютого 2022 року.
Суддя К.В.Машкевич