Справа № 610/502/22
Провадження № 2/610/459/2022
22.02.2022 суддя Балаклійського районного суду Харківської області Тімонова В.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
16.02.2022 до суду надійшла позовна заява надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер» про стягнення заборгованості по заробітній платі, в якій позивач просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з січня 2021 року по 21.05.2021 у розмірі 28105,14 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 80946,00 грн.
Суд, вивчивши позовну заяву та додані до неї документи зазначає наступне.
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, які передбачено у статті 2 ЦПК України і до яких віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Як стало відомо під час вирішення питання щодо відкриття провадження у даній справі, згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер» (ЄДРПОУ 30773272, м. Київ, вул. Пожарського (Дніпровський район), буд. 3) перебуває на стадії банкрутства з 17.11.2021 відповідно до судового рішення про порушення справи про банкрутство юридичної особи від 03.11.2021 № 910/15200/21.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.11.2021 року відкрито провадження у справі № 910/15200/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Курганський бройлер" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, 3, код ЄДРПОУ 30773272).
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства).
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 (справа №607/6254/15-ц) зазначено, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Тобто, системний аналіз положень чинного процесуального законодавства України та Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника і спеціальні норми Кодексу про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ щодо інших законодавчих актів України.
Зі змісту вказаних норм також вбачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за участю сторони, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство сторони у справі.
Вказане урегулювання процедури розгляду спорів до сторони, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до особи, щодо якої порушено процедуру банкрутства.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 50/311-б (провадження № 12-143гс19), від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (провадження № 12-160гс19).
Згідно пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вищезазначеного, з урахуванням того, що дана позовна заява підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження по даній цивільній справі.
Крім того, суд роз'яснює, що відмова у відкритті провадження не перешкоджає повторному зверненню до суду із вказаною позовною заявою в порядку господарського судочинства, з урахуванням предметної юрисдикції.
На підставі вищевикладеного, керуючись п. 1 ч.1 ст. 186, ст. 260 ЦПК України, суддя,
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Роз'яснити позивачу право звернення з позовом до Господарського суду м. Києва у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Курганський бройлер» в межах справи № 910/15200/21.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.М. Тімонова