Справа № 157/168/22
Провадження №2-а/157/23/22
18 лютого 2022 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Вавдіюк Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області, в якому просить поновити йому пропущений з поважних причин строк на оскарження постанови поліцейського СРПП Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Дем'яніка А.С. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 401944 від 14 грудня 2021 року; визнати протиправною та скасувати зазначену постанову, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України у зв'язку відсутністю події та складу адміністративного правопорушення; стягнути понесені ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області. В обґрунтування вимог зазначає, що працівником СРПП Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Дем'яніком А.С. 14 грудня 2021 року щодо нього було винесено оскаржувану постанову. Вказану постанову він отримав засобами поштового зв'язку 28 січня 2022 року, тобто фактичним днем отримання копії постанови є 28 січня 2022 року, а не день її винесення при тому, що він взагалі про розгляд справи повідомленим не був та враховуючи ту обставину, що постанова складалась майже через три тижні після події, вказаній у ній. Докази протилежного у працівників поліції об'єктивно відсутні. У оскаржуваній постанові зазначається, що він нібито керував о 23 год. 35 хв. 27 листопада 2021 року у м. Камені-Каширському по вулиці, відомості про яку в постанові не значаться (тобто місце вчинення правопорушення не встановлено взагалі) транспортним засобом марки «Volkswagen», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , при зміні напрямку руху (поворот праворуч) не увімкнув поворот, на вимогу працівника поліції не пред'явив для перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив пункти. 9.2 (а, б), 2.1 (а), 2.1 (б), 2.1 (ґ) Правил дорожнього руху та в чому поліцейський вбачає ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 КпАП України. Постанова не містить жодного посилання на докази вчинення ним інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126 КпАП України. Варто зазначити і про те, що поліцейськими невірно визначено місце скоєння адміністративного правопорушення, оскільки лазня, у якій він відпочивав, знаходиться за межами міста Каменя-Каширського. Поліцейській розглянув справу про адміністративне правопорушення без його повідомлення про місце і час розгляду справи, та ще й через сімнадцять днів після нібито вчинення адміністративних правопорушень. У постанові зазначається, що до неї додаються відеозапис із нагрудної бодікамери «СОГ-1», однак не міститься жодних відомостей про серію відеокамери, дату її виробництва, назву камери, на яку здійснювався відеозапис, не долучено до постанови свідоцтво щодо технічного приладу, що не дає можливості встановити факт, що відеозапис на камеру було проведено спеціальним технічним приладом, який входить до вичерпного переліку технічних засобів, що використовуються у підрозділах поліції для виявлення та фіксування порушень. Крім того, він заперечує факт керування транспортним засобом у вказаних в постанові місці, день та час. Поліцейський неналежним чином виконав свій обов'язок щодо збирання доказів, встановлений ч. 2 ст. 251 КпАП України, а це, в свою чергу, свідчить про недоведеність обставин, викладених в постанові і, відповідно, недоведеність складу й події правопорушень. Вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимим доказами як сам факт події правопорушень, так і факт вчинення саме ним порушення Правил дорожнього руху, а також не доведено, що він є суб'єктом відповідальності за вказані в оскаржуваній постанові правопорушення. Ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн., які він сплатив адвокату, що підтверджується договором № 190 про надання правової допомоги від 3 лютого 2022 року, укладеним між ним та адвокатом Колєсніком Б.В.; актом № 1 про надання правової допомоги від 4 лютого 2022 року, відповідно до якого йому було надано правову допомогу на загальну суму 2500 грн. з них: 1000 грн. - ознайомлення з матеріалами справи; аналіз нормативно-правової бази, що регулює спірні відносини, судової практики та формування правової позиції по справі; 1500 грн. - складення та погодження з клієнтом позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови поліцейського СРПП Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Дем'яніка А.С.; прибутковим касовим ордером № 75 від 4 лютого 2022 року та оригіналом квитанції до нього, за змістом яких адвокатом Колєсніком Б.В. прийнято від нього на підставі договору № 190 від 3 лютого 2022 року та акта № 1 від 4 лютого 2022 року грошові кошти у сумі 2500 грн.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Колєснік Б.В. у судове засідання не з'явилися, представник позивача подав заяву, із змісту якої вбачається, що він справу просить розглянути у його та позивача відсутності.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Волинській області у судове засідання не з'явився, відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у відповідності з п. 1 ч. 3 ст. 124 КАС України шляхом надіслання повістки про виклик на офіційну електронну адресу, зазначеному на його офіційному сайті.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої інстанцій
У відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України в разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що 14 грудня 2021 року поліцейським СРПП Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області Дем'яником А.С. було винесено постанову серії БАВ № 401944 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122, ч. 1 ст. 126 КпАП України.
Згідно з цією постановою позивач порушив вимоги п. 9.2 «а», «б», 2.1 «а», 2.1 «ґ» Правил дорожнього руху, якими передбачено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед початком руху і зупинкою; перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Як вбачається із змісту вказаної постанови, ОСОБА_1 27 листопада 2021 року о 23 год. 35 хв. у м. Камені-Каширському, найменування вулиці відсутнє, тобто місце вчинення адміністративного правопорушення не зазначено, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen», н.з. НОМЕР_2 , при зміні напрямку руху (поворот праворуч) не увімкнув поворот, на вимогу працівника поліції не пред'явив для перевірки посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Частиною 1 ст. 126 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність для водіїв за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 2 ст. 70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду жодних доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ст. 122 КпАП України.
Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73700340).
Окрім того, відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, відзиву на позов не було подано та не повідомлено про поважність причин його не подання, а тому суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 159 КАС України та за відсутності доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного позивачем рішення, кваліфікує зазначене як визнання відповідачем позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КпАП України постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Із змісту оскаржуваної постанови вбачається те, що у ній, як на доказ вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, є посилання на відеозапис, проте поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено про який саме відеозапис вказується: чи то про відеозапис правопорушення, чи то про відеозапис оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення. і такий відеозапис представником відповідача не надано.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що оскаржувану постанову належить скасувати і провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ст. 122 КпАП України та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. закрити.
Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з позовом до суду про оскарження постанови поліцейського звернувся 4 лютого 2022 року, а згідно із штампом на конверті оскаржувану постанову позивачу надіслано 27 січня 2022 року та постанова, як останній зазначив у позовній заяві, ним була отримана 28 січня 2022 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення позивачем не пропущено і потреби у поновленні такого строку немає.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частинами 3 та 4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану із справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 7 ст. 139 КАС України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Положеннями ч. 9 ст. 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження судових витрат, які позивач поніс за надання правничої допомоги адвокатом Колєсніком Б.В., останнім надані: договір № 190 про надання правової допомоги від 3 лютого 2022 року, що укладений між позивачем та адвокатом Колєсніком Б.В., акт № 1 про надання правової допомоги від 4 лютого 2022 року, згідно з яким останнім було надано правничу допомогу, що полягала у ознайомленні з матеріалами справи - 1000 грн. (дві години), складання позовної заяви - 1500 грн. (три години), а також надано квитанцію до прибуткового касового ордера № 75 від 4 лютого 2022 року, у відповідності до якої ОСОБА_1 сплачено адвокату Колєсніку Б.В. 2500 грн.
Враховуючи обсяг наданої адвокатом Колєсніком Б.В. правничої допомоги, зміст підготовленої ним позовної заяви, її обсяг та кількість часу, необхідного для підготовки, критерії реальності адвокатських витрат та розумності, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати за надання правничої допомоги адвокатом Колєсніком Б.В. належить стягнути з відповідача як суб'єкта владних повноважень у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки вимоги позивача задоволені повністю, тому належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 496 грн. 20 коп.
Таким чином, на користь позивача належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області судові витрати у розмірі 2996 грн. 20 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 159, 242-246, 286 КАС України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити повністю.
Постанову серії БАВ № 401944 від 14 грудня 2022 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126, ст. 122 КпАП України у виді штрафу у розмірі 510 гривень скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Волинській області (місцезнаходження: вул. Винниченка, 11, м. Луцьк, Волинська область, ЄДРПОУ - 40108604) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 ) судові витрати у розмірі 2996 (дві тисячі дев'ятсот дев'яності шість) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржена безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Головуючий:О. В. Антонюк