Справа № 357/11289/20 Головуючий у суді І інстанції Орєхов О.І.
Провадження № 22-ц/824/365/2022 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.
15 лютого 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Ігнатченко Н.В., суддів: Мережко М.В., Савченка С.І., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2021 року у справі за клопотанням акціонерного товариства «Альфа-Банк» про скасування заходів забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання договору іпотеки припиненим,
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2021 року клопотання представника АТ «Альфа-Банк» - адвоката Зеленої Н.Ю. про скасування заходів забезпечення позову задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, яка не відповідала вимогам статті 356 ЦПК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 9 листопада 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк десять днів з моменту отримання копії даної ухвали для усунення її недоліків, а саме:подання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, а також роз'яснено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.
Зазначена ухвала апеляційного суду двічі направлялася ОСОБА_1 на поштову адресу, яка зазначена нею в апеляційній скарзі та в інших процесуальних документах у справі, однак поштові конверти з рекомендованими повідомленнями повернулися до суду з відмітками служби поштового зв'язку - «за закінченням терміну зберігання».
За змістом пункту 2 частини сьомої та пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до положень статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Матеріали справи не містять заяви особи, яка подала апеляційну скаргу, про зміну місця проживання (перебування) або місцезнаходження.
Таким чином ухвала суду про залишення апеляційної скарги без руху в розумінні наведених процесуальних норм вважається врученою скаржнику, проте її вимоги останньою не виконанні, а недоліки, визначені в ухвалі від 9 листопада 2021 року, не усунуто.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції передбачено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» зазначив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
Також Європейський Суд з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
За положеннями частини шостої статті 357 ЦПК України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 357 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається скаржнику.
Ураховуючи наведене та те, що протягом більше трьох місяців скаржник недоліки апеляційної скарги не усунула, незважаючи на те, що апеляційний суд вживав всіх можливих заходів з метою отримання нею ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, що підтверджує дворазове надіслання поштового відправлення, тоді як ОСОБА_1 не цікавилася рухом своєї справи, про що свідчить відсутність будь-яких звернень до суду з метою отримання інформації про постановлення ухвали за наслідком розгляду її скарги, колегія суддів дійшла висновку про визнання апеляційної скарги неподаною та повернення особі, яка її подалау відповідності до вимог статей 185, 357 ЦПК України.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Разом з тим право ОСОБА_1 на апеляційний перегляд ухвали про скасування заходів забезпечення позову не порушено, оскільки вона не позбавлена права звернутися до апеляційного суду з апеляційного скаргою повторно на підставі частини восьмої статті 185 ЦПК України якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.
Керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тастаттями 185, 357 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 жовтня 2021 року у справі за клопотанням акціонерного товариства «Альфа-Банк» про скасування заходів забезпечення позову до подання позовної заяви ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання договору іпотеки припиненимвважати неподаною та повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги надіслати скаржнику разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами, якщо такі подавалися. Копію апеляційної скарги залишити у справі.
Роз'яснити скаржнику, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених в частині другій статті 389 ЦПК України.
Судді: Н.В. Ігнатченко
М.В. Мережко
С.І. Савченко