Справа № 353/1007/21
Провадження № 3/353/46/22
21 лютого 2022 рокум.Тлумач
Суддя Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіна У.Ю., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, гр. України, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
18.11.2021 року о 01 год. 40 хв. поліцейським СРПП Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області старшим сержантом поліції Кітурою А.С. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 499157 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме про те, що «18.11.2021 року о 01 год. 05 хв. по дорозі між населеними пунктами с. Королівка та с. Прибилів водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, почервоніння шкіри обличчя. Від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера «Драгер 6810» та проведення такого огляду у медичному закладі водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР».
23.11.2021 року матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП надійшли до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області. Розгляд справи було призначено на 10 год. 30 хв. 09.12.2021 року.
Судові засідання призначені на 09.12.2021 року, 10.01.2022 року, 21.01.2022 року, 07.02.2022 року неодноразово відкладались за клопотаннями ОСОБА_1 , оскільки останній мав намір ознайомитись з матеріалами справи, залучити до участі у справі свого захисника та у зв'язку з перебуваннням його захисника на лікарняному.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захиснику адвокату Лесюку В.М. роз'яснені права, передбачені ст.ст. 268, 271 КУпАП.
В судовому засіданні 21.02.2022 року ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав. Ствердив, що 18.11.2021 року він був пасажиром автомобіля марки «ВАЗ 2101», під керуванням його товариша ОСОБА_2 , з яким вони їхали з с. Прибилів до с. Королівка, де перебувала його дружина. По дорозі їх зупинили працівники поліції та запропонували їм вийти з транспортного засобу. Він вийшов з заднього сидіння автомобіля, а його товариш ОСОБА_3 пішов спілкуватись з працівниками поліції. Вказує, що він був в стані алкогольного сп'яніння, однак не керував транспортним засобом. Автомобілем керував ОСОБА_3 , у якого відсутнє водійське посвідчення, а транспортний засіб належить ОСОБА_4 , який являється тестем ОСОБА_2 . Проте, працівники поліції, поспілкувавшись з його товаришем, підійшли саме до нього та звинуватили його в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння. Він неодноразово заперечував, що керував транспортним засобом, відмовився від проходження огляду та підписання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки був пасажиром, а не водієм. Копію протоколу йому не вручали. Дії працівників поліції не оскаржував.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Лесюк В.М. в судовому засіданні просив провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказав, що з відеозапису, який міститься в матеріалах справи, не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а видно як останній вийшов з заднього пасажирського сидіння автомобіля. При цьому, ОСОБА_1 заперечував факт керування транспортним засобом. Ствердив, що транспортний засіб марки «ВАЗ 2101», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуває у користуванні ОСОБА_2 , якого було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та позбавлено водійських прав. Крім цього, з файлів відеозапису вбачається, що на момент зупинки транспортного засобу було 00 год. 30 хв., тоді як у протоколі про адміністративне правопорушення вказано час керування - 01 год. 05 хв. Вважає, що працівник поліції безпідставно склав відносно ОСОБА_5 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При прийнятті рішення за наслідками розгляду справи суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що процесуальні особливості справ про адміністративні правопорушення прирівнюються до кримінального процесуального законодавства.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
При цьому суддя повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та степені підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП (в редакції, яка діяла на момент виявлення адміністративного правопорушення) наступає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у разі передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку від огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, обов?язковою ознакою правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП, є саме керування транспортним засобом в стані сп?яніння або відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп?яніння.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно ч.ч. 3, 5, 6 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до п. 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція), у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому, як зазначено в п. 8 розділу ІІ цієї Інструкції, поліцейським має бути оформлене направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, форма якого наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Відповідно до п. 10 розділу ІІ вищевказаної Інструкції результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Проте, в порушення вищевказаних вимог, доданий до матеріалів справи акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, не містить дату та час його складання, відсутні відомості про двох свідків, в присутності яких ОСОБА_1 відмовився від підписання даного акту, а також у ньому не зазначено, що він відноситься до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 499157 від 18.11.2021 року (а.с. 5).
Відповідно до п.п. 6, 7 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Згідно з п.п. 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
З відеозапису, наданого працівниками поліції, вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував щодо проходження медичного огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, однак стверджував, що не керував транспортним засобом. Зазначене свідчить про порушення поліцейським вищевказаних вимог щодо порядку направлення водія транспортного засобу для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Також, протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 499157 від 18.11.2021 року складений з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, оскільки у ньому не зазначено конкретне місце вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, не вказано назву та кілометр автодороги між населеними пунктами, назву велиці, номер будинку, назву району та області, що позбавляє суд можливості повно, всебічно та об'єктивно дослідити обставини справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що копія протоколу про адміністративне правопорушення не була вручена ОСОБА_1 . Зокрема, обидва екземпляри протоколу про адміністративне правопорушення (оригінал та його копія) знаходяться в матеріалах справи, що свідчить про грубе порушення вимог ч. 2 ст. 254 КУпАП (а.с. 2, 3).
Матеріали справи не містять відомостей і про те, що поліцейські, після відмови від отримання другого примірника протоколу ОСОБА_1 , вживали заходів для його вручення,зокрема, шляхом направлення рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
В той же час, вручення копії протоколу про адміністративне правопорушення є важливою гарантією того, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ознайомлена зі змістом обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення та має можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Зокрема, зі змісту рішення Європейського суду по справі «Ґалстян проти Вірменії» вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення, який містить обвинувачення та є головним доказом по справі, повинен мати відомості про точний час, коли цей документ був пред'явлений особі, яка притягається до адміністративної відповідальності та чи мала вона достатній час на ознайомлення з ним.
Відсутність в протоколі про адміністративне правопорушення даних про вручення копії протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності та ознайомлення зі змістом протоколу є правовою підставою для повернення матеріалів для належного оформлення, оскільки свідчить про істотне порушення права на захист.
Враховуючи стадію, на якій знаходиться розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, в суді вжито всіх заходів для реалізації ОСОБА_1 права на захист, останній користувався правовою допомогою захисника, ознайомився з матеріалами справи, а тому суд вважає, що відсутні правові підстави для повернення протоколу для його належного оформлення та забезпечення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису.
Дослідивши в судовому засідання додані до протоколу про адміністративне правопорушення матеріали, суд встановив, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено відомості про те, що здійснювалась відеофіксація, не вказано назву приладу, його серію та номер, а також не вказано, що до протоколу про адміністративне правопорушення додається відеозапис фіксації факту вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому суд враховує те, що обов'язок проводити повну фіксацію як факту вчинення адміністративного правопорушення, так і подальших процесуальних дій, що вчиняються поліцейськими, передбачений «Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженою наказом МВС України 18.12.2018 року № 1026, зареєстрована в МЮ України 11.01.2019 року за № 28/3299 (в подальшому Інструкція від 18.12.2018 року). Відповідно до п. 5 розділу ІІ цієї Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський повинен переконатися в точності встановлених на пристрої дати та часу. На думку суду, метою обов'язкової відеофіксації процесу виявлення адміністративного правопорушення та процесуальних дій, що вчиняються поліцейським, є забезпечення збирання об'єктивних доказів вчиненого правопорушення, усунення суперечностей, які можуть виникати у ході вчинення цих дій, перевірка правильності та законності дій як поліцейських, так і інших учасників у ході їх вчинення.
Судом не розцінюється як належний і допустимий доказ доданий працівниками поліції до матеріалів справи диск із відеофайлом, оскільки такий диск містить лише фрагменти відео з бодікамери по факту вчинення 18.11.2021 року ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на ньому відсутня безперервна відеозйомка до її завершення та не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Крім цього, з фрагментів відеозапису вбачається, що транспортний засіб був зупинений о 00 год. 30 хв. 18.11.2021 року, тоді як у протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 керував автомобілем о 01 год. 05 хв. 18.11.2021 року, що свідчить про наявність суперечностей та позбавляє суд можливості встановити точні обставини справи. При цьому, на відеозаписі видно, що ОСОБА_1 не сидів за кермом, а вийшов з заднього пасажирського сидіння автомобіля та на пропозицію працівника поліції відмовився пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки та у в закладі охорони здоров'я, оскільки вказував працівникам поліції на те, що він не керував транспортним засобом (а.с. 9).
Вказані недоліки свідчать про недопустиміть відеозапису, як доказу факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оскільки під час розгляду справи судом не здобуто, а поліцією не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, то і копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 965210 від 18.11.2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, не має правового значення для вирішення справи (а.с. 6). Крім цього зазначена постанова ОСОБА_1 також не була вручена.
Також, суд не приймає до уваги рапорт працівника поліції від 18.11.2021 року (а.с. 7), який доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки він не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення (відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а).
Отже, в порушення вимог вищевказаних Інструкцій та ст. 266 КУпАП працівник поліції належним чином не зафіксував в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 499157 від 18.11.2021 року та інших матеріалах факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмови останнього, як водія, від проходження огляду для визначення стану сп'яніння.
При вказаних не з'ясованих обставинах, відсутності доказів про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у дату і час зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, сам по собі наявний протокол про адміністративне правопорушення не дає достатньо підстав для впевненого і переконливого висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 в скоєнні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вищезазначені обставини свідчать про порушення працівником поліції процедури фіксації адміністративного правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 499157 від 18.11.2021 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обов'язок доведення правомірності складання протоколу лежить на працівнику поліції, в тому числі і шляхом надання суду всіх матеріалів по справі на підтвердження вчинення особою правопорушення.
Аналогічні позиції стосовно допущених працівниками поліції порушень оформлення матеріалів справи та інших документів у справах про адміністративні правопорушення викладені Верховним судом у постановах по справі № 204/8036/16-а від 19.02.2020 року (виключно водій, а не особа, яка сидить з кермом, підлягає відповідальності за порушення Правил дорожнього руху), по справі № 216/5226/16-а від 18.07.2019 року (доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення), по справі № 177/525/17(2-а/177/23/17) від 08.07.2020 року (сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення), по справі № 524/5536/17 від 15.11.2018 року (відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення ПДР, є неналежним доказом, якщо в протоколі немає посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис).
Частиною 2 ст. 251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Суд враховує положення ст. 6 Конвенції про захист людини і основоположних свобод, а також беручи до уваги висновки ЄСПЛ у справах «Малофаєва проти Росії», рішення від 30.05.2013р., та «Карелін проти Росії», рішення від 20.09.2016р., ЄСПЛ серед іншого зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготовитися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62).
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» є джерелом національного права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься і в ст. 62 Конституції України.
Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року N 12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яке є обов'язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу правопорушення.
Таким чином вважаю, що по даній справі про адміністративне правопорушення за протоколом серії ДПР18 № 499157 не доведено поза всяким розумним сумнівом факт порушення 18.11.2021 року ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому суд приходить до висновку про відсутність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП. Оскільки провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити, а судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення, то судовий збір слід віднести на рахунок держави.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 221, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП та керуючись ст.ст. 9, 40-1, 130, 251, 256, 280, 283, 284, 287, 291, 294 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок віднести на рахунок держави.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду на протязі 10 днів з дня винесення постанови через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області.
СуддяУ. Ю. ЛУКОВКІНА