Справа № 353/54/22
Провадження № 3/353/100/22
21 лютого 2022 рокум.Тлумач
Суддя Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіна У.Ю., розглянувши матеріали справи, які надійшли від Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , не працюючого, гр. України, за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
18.01.2022 року о 02 год. 45 хв. т.в.о інспектора СРПП Відділення поліції № 5 (м. Тлумач) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області капітаном поліції Боднарчуком В.М. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 459467 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме про те, що «18.01.2022 року о 02 год. 20 хв. по вул. Грушевського в м. Тлумач ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння проводився за допомогою сертифікованого приладу «Драгер № 6810», чим порушив п. 2.9 (а) ПДР».
20.01.2022 року матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП надійшли до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області. Розгляд справи було призначено на 10 год. 30 хв. 04.02.2022 року.
В судове засідання 04.02.2022 року ОСОБА_1 не з'явився, однак до суду подав письмову заяву, в якій просив розгляд справи відкласти, оскільки він не згідний з правопорушенням та має намір звернутись за правовою допомогою.
Розгляд справи було відкладено на 08 год. 30 хв. 21.02.2022 року.
17.02.2022 року ОСОБА_1 подав через канцелярію суду письмову заяву, в якій зазначив, що не визнає себе винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, просив провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Зокрема ствердив, що долучений до матеріалів справи відеозапис містить лише декілька фрагментів події, тобто відеозапис не є безперервним та не відтворює всієї події. Так, на відеозаписах відсутній факт роз'яснення йому прав та обов'язків, передбачених Конституцією України та КУпАП, в т.ч. права на користування правовою допомогою. Крім цього, відеозапис, який доданий до матеріалів справи та на якому зафіксовано огляд на стан сп'яніння, містить дату - 01.01.2021 року, тоді як протокол про адміністративне правопорушення складений 18.01.2022 року. Тобто, доданий відеозапис від 01.01.2021 року не відноситься до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 459467 від 18.01.2022 року. Таким чином долучений до матеріалів справи диск з відеозаписами не дає можливості встановити відомості про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому його можна вважати неналежним та недопустимим доказом по справі. Крім цього, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено свідків, не вказано які саме докази додаються до нього, не зазначено відомості про прилад відеофіксації та про те, що до протоколу додається відеозапис. Також протокол не складався у його присутності. Вважає, що вказані обставини свідчать про порушення працівником поліції процедури фіксації адміністративного правопорушення та скаладння протоколу. Крім цього, матеріали справи не містять направлення на огляд в найближчий заклад охорони здоров'я. Зважаючи на те, що мали місце суттєві порушення законодавства, вважає, що протокол по справі про адміністративне правопорушення є незаконним.
В судове засідання 21.02.2022 року ОСОБА_1 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розляду справи.
Враховуючи те, що стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, вважаю розглянути справу без участі ОСОБА_1 .
При прийнятті рішення за наслідками розгляду справи суд враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що процесуальні особливості справ про адміністративні правопорушення прирівнюються до кримінального процесуального законодавства.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звертається увага суду на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
При цьому суддя повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та степені підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП наступає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, обов?язковою ознакою правопорушення, передбаченого вказаною частиною даної статті КУпАП, є саме керування транспортним засобом в стані сп?яніння або відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп?яніння.
Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтвердили факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 18.01.2022 року о 02 год. 20 хв.
За змістом п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно ч.ч. 3, 5, 6 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 10 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735, результати огляду на стан сп'яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.
Відповідно до п.п. 6, 7 розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 року у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
При цьому, як зазначено в п. 8 розділу ІІ цієї Інструкції, поліцейським має бути оформлене направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, форма якого наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.
Згідно з п.п. 6, 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Однак, в порушення вищевказаних вимог, до матеріалів справи не додано направлення на огляд ОСОБА_1 для визначення стану сп'яніння в закладі охорони здоров'я, що свідчить про порушення поліцейським вищевказаних вимог щодо порядку направлення водія транспортного засобу для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису.
Дослідивши в судовому засідання додані до протоколу про адміністративне правопорушення матеріали, суд встановив, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено відомості про те, що здійснювалась відеофіксація, не вказано назву приладу, його серію та номер, а також не вказано, що до протоколу про адміністративне правопорушення додається відеозапис фіксації факту вчинення адміністративного правопорушення.
При цьому суд враховує те, що обов'язок проводити повну фіксацію як факту вчинення адміністративного правопорушення, так і подальших процесуальних дій, що вчиняються поліцейськими, передбачений «Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженою наказом МВС України 18.12.2018 року № 1026, зареєстрована в МЮ України 11.01.2019 року за № 28/3299 (в подальшому Інструкція від 18.12.2018 року). Відповідно до п. 5 розділу ІІ цієї Інструкції, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський повинен переконатися в точності встановлених на пристрої дати та часу. На думку суду, метою обов'язкової відеофіксації процесу виявлення адміністративного правопорушення та процесуальних дій, що вчиняються поліцейським, є забезпечення збирання об'єктивних доказів вчиненого правопорушення, усунення суперечностей, які можуть виникати у ході вчинення цих дій, перевірка правильності та законності дій як поліцейських, так і інших учасників у ході їх вчинення.
Судом не розцінюється як належний і допустимий доказ доданий працівниками поліції до матеріалів справи диск із відеофайлами, оскільки такий диск містить лише фрагменти відео, на яких відсутня безперервна відео зйомка, до її завершення. Зокрема, диск містить два відеофайли від 18.01.2022 року, на яких відображено рух службового автомобіля поліції, що зупинив транспортний засіб марки «ВАЗ», під керуванням невідомої особи. Тоді як решта відеофайлів, на яких зображено проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння, містять дату 01.01.2021 року, що не стосується вказаної події, оскільки згідно протоколу про адміністративне правопорушення вона відбулась 18.01.2022 року. Тобто на відеозаписі не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом саме 18.01.2022 року, факт проходження останнім цього ж дня огляду на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» та погодження з його результатами, факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, роз'яснення останньому прав та обов'язків, передбачених Конституцією України та КУпАП, в т.ч. права на користування правовою допомогою, тощо. Будь-які відеофрагменти, що містять інформацію про складання відносно ОСОБА_1 18.01.2022 року протоколу про адміністртивне правопорушення та доданих до нього матеріалів на диску відсутні (а.с. 8).
Вказані недоліки свідчать про недопустиміть відеозапису як доказу факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили, що 18.01.2022 року під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , поліцейський застосовував технічні засоби відеозапису, передбачені вищевказаною Інструкцією від 18.12.2018 року, то залучення свідків у даному випадку є обов'язковим, у відповідності до ч. 2 ст. 266 КУпАП. Однак, в порушення даної вимоги та вимоги ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано прізвища та адреси свідків, не відібрано у них письмових пояснень.
Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, до матеріалів справи не долучено. До цього ж, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме до нього додаються матеріали, оскільки не вказаний конкретний перелік документів та інших доказів, що вказують на обставини вчинення правопорушення.
Оскільки під час розгляду справи судом не здобуто, а поліцією не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння саме 18.01.2022 року, то і результат приладу «Alcotest 6810 ARCB-0078» тест № 2369 від 18.01.2022 року, акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, та копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5239173 від 18.01.2022 року, не мають правового значення для вирішення справи (а.с. 2, 3, 6).
Крім цього, суд не приймає до уваги рапорт працівника поліції від 18.01.2022 року, який доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки він не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення (відповідне положення міститься у постанові КАС ВС від 20 травня 2020 року у справі № 524/5741/16-а).
Отже, в порушення вимог вищевказаних Інструкцій та ст. 266 КУпАП працівник поліції належним чином не зафіксував в протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 459467 від 18.01.2022 року та інших матеріалах факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
При вказаних не з'ясованих обставинах, відсутності доказів про те, що ОСОБА_1 18.01.2022 року керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, сам по собі наявний протокол про адміністративне правопорушення не дає достатньо підстав для впевненого і переконливого висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 в скоєнні ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вищезазначені обставини свідчать про порушення працівником поліції процедури фіксації адміністративного правопорушення та складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 459467 від 18.01.2022 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також суд не розцінює, як беззаперечний доказ, письмові пояснення ОСОБА_1 , викладені ним в протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки вважає, що визнання ОСОБА_1 вини, не підтверджує факт керування ним транспортним засобом за відсутності інших належних доказів вчинення ОСОБА_1 адмінстративного правопорушення. Обов'язок доведення правомірності складання протоколу лежить на працівнику поліції, в тому числі і шляхом надання суду всіх матеріалів по справі на підтвердження вчинення особою правопорушення.
Аналогічні позиції стосовно допущених працівниками поліції порушень оформлення матеріалів справи та інших документів у справах про адміністративні правопорушення викладені Верховним судом у постановах по справі № 204/8036/16-а від 19.02.2020 року (виключно водій, а не особа, яка сидить з кермом, підлягає відповідальності за порушення Правил дорожнього руху), по справі № 216/5226/16-а від 18.07.2019 року (доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення), по справі № 177/525/17(2-а/177/23/17) від 08.07.2020 року (сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення), по справі № 524/5536/17 від 15.11.2018 року (відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення ПДР, є неналежним доказом, якщо в протоколі немає посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис).
Частиною 2 ст. 251 КУпАП визначено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ч. 3 ст. 62).
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» є джерелом національного права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься і в ст. 62 Конституції України.
Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року N 12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України, яке є обов'язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу правопорушення.
Таким чином, вважаю, що по даній справі про адміністративне правопорушення за протоколом серії ДПР18 № 459467 не доведено поза всяким розумним сумнівом факт порушення 18.01.2022 року ОСОБА_1 вимог п. 2.9 (а) ПДР, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому суд приходить до висновку про відсутність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до ст. 40-1 КУпАП. Оскільки провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП слід закрити, а судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено адміністративне стягнення, то судовий збір слід віднести на рахунок держави.
На підставі наведеного, відповідно до ст. 221, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП та керуючись ст.ст. 9, 40-1, 130, 251, 256, 266, 280, 283, 284, 287, 291, 294 КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок віднести на рахунок держави.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду на протязі 10 днів з дня винесення постанови через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області.
СуддяУ. Ю. ЛУКОВКІНА