18 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 620/1859/20
адміністративне провадження № К/990/6274/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №620/1859/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Чернігівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вдесяте 16.02.2022 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №620/1859/20, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
Також, як убачається зі змісту поданої відповідачем касаційної скарги, останнім, у зв'язку з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень заявлено клопотання про його поновлення, яке обґрунтовано доводами, що на думку скаржника, свідчать про поважність причин пропуску такого строку.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Так, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що Верховний Суд ухвалами від 20.05.2021, від 16.06.2021, від 06.08.2021, від 08.09.2021, від 01.10.2021, від 04.11.2021, від 06.12.2022, від 12.01.2022 та від 27.12.2022 раніше подані відповідачем касаційні скарги повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили підстав для касаційного оскарження. При цьому, у кожному зі своїх рішень Верховний Суд роз'яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Втім, під час перевірки вдесяте поданої відповідачем касаційної скарги встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій є ідентичним до тих, які було повернуто ухвалами Верховного Суду раніше та які суд касаційної інстанції визнав необґрунтованими. Так, усуваючи недоліки попередньо поданих касаційних скарг, відповідач, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норму пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми у подібних правовідносинах у постановах від 06.08.2019 (справа №520/8681/18) та від 17.07.2020 (справа №160/2511/19).
У той же час, суд касаційної інстанції звертає увагу, що підстава касаційного оскарження повинна відповідати підставам, з яких суд задовольнив позов або відмовив у задоволенні позову.
Як свідчить зміст ухвалених у цій справі судових рішень, підставами для задоволення позову ОСОБА_1 стало наступне: позивач не був повідомлений про проведення планової виїзної перевірки у передбачений чинним законодавством спосіб; відповідач у порушення вимог Податкового кодексу України фактично провів документальну невиїзну перевірку позивача, тоді як стосовно нього була призначена планова документальна виїзна перевірка; нормами Податкового кодексу України не передбачено проведення планової документальної виїзної перевірки в приміщенні контролюючого органу в разі відмови платника податків у допуску чи відмови у підписі у направленні на перевірку.
У той же час, довід Головного управління ДПС у Чернігівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України щодо підстави касаційного оскарження стосується висновку апеляційного суду щодо неналежного повідомлення позивача про дату початку планової документальної виїзної перевірки (суд встановив, що копія наказу про проведення перевірки від 28.01.2020 №246 була вручена ОСОБА_1 11.02.2020).
У постанові від 06.08.2019 (справа №520/8681/18) Верховний Суд зробив висновок щодо застосування норми пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, на який Головне управління ДПС у Чернігівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України вкотре посилається у касаційній скарзі, в системному застосуванні з нормою абзацу шостого цього пункту (втратив чинність) та встановив у справі обставини щодо невручення копії наказу про призначення перевірки підприємством поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання.
Такі ж обставини (повернення рекомендованого повідомлення про відправлення кореспонденції (копії наказу) підприємством поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання) встановлені і у справі №160/2511/19.
Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене скаржником обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтування формального зазначеного пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, аналогічно попередньо поданим касаційним скаргам, зводиться до незгоди із наданою судами першої та апеляційної інстанцій правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв'язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду; викладення обставин справи на підставі оцінки доказів, цитування встановлених контролюючим органом порушень та норм податкового законодавства з абстрактним зазначенням, що судами першої та апеляційної інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Однак, звертаючись з касаційною скаргою вдесяте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.
Суд у черговий раз звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Суд повторно наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Чернігівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №620/1859/20.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.11.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі №620/1859/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішень та вимоги повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Я. Олендер