21 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 640/26320/20
адміністративне провадження № К/990/4402/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Національного банку України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі №640/26320/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національний банк України, про скасування постанов,
У жовтні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Компанія «Райз» пред'явило позов до Міністерства юстиції України, у якому просило суд:
1) скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магди Світлани Григорівни від 6 жовтня 2020 року про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №60377284 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/10935/17, виданого 4 жовтня 2019 року;
2) скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магди Світлани Григорівни від 6 жовтня 2020 року про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №60984821 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/11008/17, виданого 13 грудня 2019 року.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року задоволено апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз», скасовано рішення суду першої інстанції й ухвалено нове рішення про задоволення позову:
1) визнано протиправними і скасовано постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магди Світлани Григорівни від 6 жовтня 2020 року про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №60377284 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/10935/17, виданого 4 жовтня 2019 року, та від 6 жовтня 2020 року про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №60984821 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва №910/11008/17, виданого 13 грудня 2019 року;
2) стягнуто з Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі: 10846,00 грн.
Не погодившись із постановою апеляційного суду, Національний банк України звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 28 січня 2022 року за допомогою засобів поштового зв'язку.
Національний банк України просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року й закрити провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Як на підставу звернення до Верховного Суду скаржник послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У цьому контексті скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновки про застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №905/2030/19, від 15 червня 2021 року у справі №916/585/18, від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц і постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 січня 2020 року у справі №918/335/17.
Суд наголошує, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібності правовідносин й обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у справі.
Проаналізувавши касаційну скаргу, Суд дійшов висновку, що у ній не викладені підстави для оскарження судового рішення у касаційному порядку.
Цей висновок Суду ґрунтується на тому, що скаржник лише зазначив про постанови Верховного Суду, проте не указав норми права, стосовно яких висловлена відповідна правова позиція; не конкретизував у чому саме полягає неправильне застосування судом норм права, обмежившись цитатами із судових рішень касаційного суду; не виклав ці мотиви у взаємозв'язку із обставинами справи й виключними підставами, передбаченими частиною четвертою статті 328 КАС України; не обґрунтував подібності правовідносин у вказаних справах, на які він посилається.
Тож наведені доводи скаржника не є належним обґрунтуванням підстав звернення до суду касаційної інстанції у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, касаційну скаргу належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі №640/26320/20.
Оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв'язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Національного банку України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року у справі №640/26320/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «Компанія «Райз» до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Національний банк України, про скасування постанов повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду