ф
21 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 640/22025/18
адміністративне провадження № К/990/4431/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2021 року у справі №640/22025/18 за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності і стягнення недоотриманої суддівської винагороди,
У грудні 2018 року ОСОБА_1 пред'явив позов до Окружного адміністративного суду міста Києва і Державної судової адміністрації України, у якому просив суд:
1) визнати протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо нездійснення нарахування й виплати суддівської винагороди, обчисленої на підставі первинної редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VІ, яка визначає розмір посадового окладу судді починаючи з 1 січня 2014 року на рівні 12 мінімальних заробітних плат, а з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат, у період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2016 року;
2) стягнути з Державної судової адміністрації України суму недоотриманої суддівської винагороди у розмірі: 253510,60 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року позов задоволено частково:
1) стягнуто з Окружного адміністративного суду міста Києва на користь позивача суму недоотриманої суддівської винагороди у період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2016 року у розмірі 253510,60 грн без урахування обов'язкових податків і зборів;
2) у решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України задоволено частково:
1) рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року змінено, викладено абзац другий резолютивної частини рішення у наступній редакції:
«Стягнути на користь ОСОБА_1 з Окружного адміністративного суду міста Києва недоотриману суддівську винагороду в розмірі 253510 (двісті п'ятдесят три тисячі п'ятсот десять) грн. 60 коп. за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при її виплаті шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів», головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, буд.18/5, код ЄДРПОУ 26255795)».
2) у іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року залишено без змін.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Державна судова адміністрація України втретє звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її 27 січня 2022 року за допомогою засобів поштового зв'язку.
Скаржник просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Одночасно з цим, просить поновити строк на касаційне оскарження.
Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з наступних підстав.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Раніше подану касаційну скаргу Верховний Суд ухвалами від 11 листопада 2021 року і від 22 грудня 2021 року повернув на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень.
Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у ній так і не викладені підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а сама скарга є майже ідентичною попередньо поданій, яку Верховний Суд визнав неналежно оформленою.
Аналогічно попередній касаційній скарзі, як на підставу звернення до Верховного Суду скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків Верховного Суду стосовно їхнього застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 23 січня 2019 року у справі №820/2462/17, від 25 липня 2019 року у справі №804/3790/17, від 31 липня 2019 року у справі №806/2235/16, від 23 грудня 2019 року у справі №814/1274/17, від 17 березня 2020 року у справі №826/7286/18, від 1 квітня 2020 року у справі №818/494/18 та від 10 лютого 2021 року у справі №806/2234/16.
Проаналізувавши касаційну скаргу, Суд з'ясував, що у ній не зазначено, які саме норми права суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновку Верховного Суду, а також відсутнє мотивування подібності правовідносин у цій справі та у перелічених скаржником справах. Це, у свою чергу, не є належним обґрунтуванням підстав звернення до суду касаційної інстанції, у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Зазначене свідчить про ігнорування скаржником роз'яснень, раніше наданих Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, у частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Суд повторно наголошує на тому, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Водночас подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Оскільки скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду, не обґрунтував, що ці постанови ухвалені у справі з подібними правовідносинами із цією справою, а також не зазначив норми матеріального права, які були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, то Суд констатує, що у касаційній скарзі не викладені підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, касаційну скаргу належить повернути як таку, що не містить підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України, для касаційного оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2021 року у справі №640/22025/18.
Оскільки Суд встановив, що касаційну скаргу належить повернути у зв'язку з тим, що скаржник не виклав передбачених КАС України підстав для касаційного оскарження, то клопотання про поновлення строку на таке оскарження Суд не вирішує.
На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2021 року у справі №640/22025/18 за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності і стягнення недоотриманої суддівської винагороди повернути особі, яка її подала.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
………………………….
Н.М. Мартинюк,
Суддя Верховного Суду