Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 910/6076/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Малихіній М.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28) в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (39420, Полтавська обл., Машівський р-н., с. Базилівщина, вул. Польова, буд. 6)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рімейд Груп" (61166, м. Харків, пр. Науки, буд. 40)
простягнення 184 476,63 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Балабанов Г.Л., довіреність № 2-299д від 07.12.2021 року;
відповідача: не з'явився.
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рімейд Груп" (із урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог від 13.08.2021 року за вх. № 01-20/8265/21) про стягнення пеню за прострочення поставки товару у розмірі 109 539,44 грн., штраф за прострочення поставки товару понад тридцять днів у розмірі 74 937,19 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 2 767,15 грн.
Ухвалою суду Господарського суду міста Києва від 19.04.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду Господарського суду міста Києва від 16.11.2021 року справу № 910/6076/21 за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рімейд Груп" про стягнення 184 476,63 грн. передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Харківської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021 року визначено головуючого суддю (суддя-доповідач) Ємельянова О.О.
Ухвалою суду від 16.12.2021 року позовну заяву Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (вх. № 4929/21 від 13.12.2021 року (вх. № 6076/21 від 14.04.2021 року) залишено без руху. Встановлено Акціонерному товариству "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" строк на усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
28.12.2021 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 30490) про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 30.12.12021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6076/21. Справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначити на 20.01.2022 р. о 11:30. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 3 днів з дня отримання відзиву на позов. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення - протягом 3 днів з дня отримання відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 20.01.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 08.02.2022 р.
Ухвалою суду від 08.02.2022 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 15.02.2022 р.
Уповноважений представник відповідача у призначене судове засідання 15.02.2022 року не з'явився, своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, не скористався, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про свідчить направлення на юридичну адресу останнього копії ухвали суду від 08.02.2022 року.
Присутній у судовому засіданні 15.02.2022 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, та просив суд, позов задовольнити.
Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про розгляд спору. Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, та приймаючи до уваги те, що судом не було визнано явку відповідача у судове засідання обов'язковою, суд дійшов висновку про те, що неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, заслухавши представника позивача, та дослідивши подані суду докази, судом встановлено наступне.
Як зазначає позивач, 27.02.2020 року між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рімейд Груп" (продавець, відповідач) було укладено договір поставки № 125/11-20 (т. 1, а.с. 14-23).
Відповідно до пункту 10.1. договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), та діє до повного виконання сторонами зобов'язань (т. 1, а.с. 20).
Пунктом 1.1. договору, сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставити покупцеві насоси та компресори, зазначені у специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, покупець - прийняти та оплатити такий товар.
Найменування /асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком № 1 до договору та є його невід'ємною частино. (пункт 1.2. договору).
Відповідно до пункту 3.1. договору, ціна цього договору вказується у специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ.
Пунктом 5.1. договору, сторони погодили, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників та вантажоотримувачів вказується у специфікації до цього договору.
Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання - передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання - передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем) (пункт 5.3. договору).
Відповідно до підпункту 6.3.1. пункту 6.3. постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Як зазначає позивач, між сторонами було погоджено специфікації № 1 до договору, та відповідно до пункту 3 специфікації, строк поставки товару після підписання договору протягом 30 днів (т. 1, а.с. 24-30) та видаткових накладних (т. 1, а.с. 42-57).
За твердженнями позивача, відповідач мав поставити товар протягом 30 днів після підписання договору, а саме до 31.03.2020 року. Проте, відповідач в порушення умов договору, товар поставлено з про строчкою та не у повному обсязі. У зв'язку із чим, позивачем заявлено до стягнення із відповідача (із урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог від 13.08.2021 року за вх. № 01-20/8265/21) пеню за прострочення поставки товару у розмірі 109 539,44 грн., штраф за прострочення поставки товару понад тридцять днів у розмірі 74 937,19 грн.
24.11.2020 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 008.1.13.1-008.1.1-3-2914 від 12.11.2020 року на суму 184 476,69 грн. у якій останній, протягом семи днів з моменту отримання даної претензії вимагав сплатити суму штрафних санкцій (т. 1, а.с. 58-65).
Вищевказана претензія, залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно вимог частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо в частині повної та своєчасної поставки товару, позивачем було нараховано пеню за прострочення поставки товару у розмірі 109 539,44 грн., та штраф за прострочення поставки товару понад тридцять днів у розмірі 74 937,19 грн., відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог (т. 1, а.с. 9-13).
Згідно з приписами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).
Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).
Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
При цьому, згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі № 904/4156/18, необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Так, за змістом положень частин 4 і 6 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З аналізу положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.
Тобто, частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з пунктом 1 статті 546, статті 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу).
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вбачається із пункту 7.1. договору, сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (т. 1, а.с. 18).
Відповідно до пункту 7.1.0 договору, у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у даному договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок пені у розмірі 109 539,44 грн., та штраф за прострочення поставки товару понад тридцять днів у розмірі 74 937,19 грн. (відповідно до розрахунку, т. 1, а.с. 9-13).
Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем у розмірі 109 539,44 грн. (за загальний період 31.03.2020 року по 17.08.2020 року), та штрафу за прострочення поставки товару понад тридцять днів у розмірі 74 937,19 грн. відповідно до наданого розрахунку та встановлено, що такі нарахування здійснено арифметично вірно.
Також судом враховано, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.
При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 року у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 року у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 року у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 року у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018 року у справі № 908/1843/17, від 02.04.2019 у справі № 917/194/18.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень, заперечень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме щодо стягнення з відповідача на користь позивача пеню за прострочення поставки товару у розмірі 109 539,44 грн., штраф за прострочення поставки товару понад тридцять днів у розмірі 74 937,19 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача. У зв'язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 2 767,15 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рімейд Груп" (61166, м. Харків, пр. Науки, буд. 40, ЄДРПОУ 40153903) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ЄДРПОУ 30019775) в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (39420, Полтавська обл., Машівський р-н., с. Базилівщина, вул. Польова, буд. 6, ЄДРПОУ 25976423) пеню у розмірі 109 539,44 грн., штраф у розмірі 74 937,19 грн., та судовий збір у розмірі 2 767,15 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Реквізити сторін:
позивач: Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, ЄДРПОУ 30019775) в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (39420, Полтавська обл., Машівський р-н., с. Базилівщина, вул. Польова, буд. 6, ЄДРПОУ 25976423);
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рімейд Груп" (61166, м. Харків, пр. Науки, буд. 40, ЄДРПОУ 40153903).
Повне рішення складено "21" лютого 2022 р.
Суддя О.О. Ємельянова