Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4707/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
за участю секретаря судового засідання Сланова М.Ю.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна"
до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Будком"
про стягнення коштів
за участю :
Представник позивача - Чоломбитько Ю.О., на підставі ордеру від 17.01.2022 року.
Представник позивача - Крайз О.І., на підставі ордеру від 25.11.2021 року (після виходу суду з нарадчої кімнати не з'явився).
Представник відповідача - Удовікова І.М., на підставі ордеру від 12.01.2022 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Будком" про стягнення заборгованості:
- за договором підряду № 21/08/17 від 17.08.2021 року, а саме попередньої оплати в розмірі 250000,00 грн., пеню у розмірі 9687,67 грн., 28% річних у розмірі 17720,55 грн.;
- за договором підряду № 21/09/02 від 02.09.2021 року, а саме попередньої оплати в розмірі 26513,49 грн., пеню у розмірі 34,14 грн., 28% річних у розмірі 1627,13 грн.;
- за договором підряду № 21/09/03 від 02.09.2021 року, а саме попередньої оплати в розмірі 26040,78 грн., пеню у розмірі 34,96 грн., 28% річних у розмірі 1598,12 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.11.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - дев'ять днів з дня вручення даної ухвали суду.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 17.12.2021 року представник позивача надав заяву про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 29819).
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.01.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, в судовому засіданні було оголошено перерву до 16.02.2022 року.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 21.01.2022 року представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 1372), в якому проти позову заперечує, посилаючись на те, що несвоєчасне виконання робіт за договорами підряду сталося не з вини відповідача, також вказує на те, що позивачем змінювався обсяг робіт та після їх виконання відповідачем, позивачем були прийняті роботи без зауважень.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 28.01.2022 року представник позивача надав відповідь на відзив (вх. № 2061).
Через канцелярію господарського суду Харківської області 07.02.2022 року представник відповідача надав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 2743) разом із заявами свідків.
Через канцелярію господарського суду Харківської області 14.02.2022 року представник позивача надав заперечення щодо долучення доказів (вх. № 3424).
Ухвалою суду від 16.02.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято заяви свідків до розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні 16.02.2022 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити, посилаючись на те, що відповідач порушив строки здачі робіт за договорами підряду, у зв'язку з чим позивач скористався своїм правом на одностороннє розірвання договору та у відповідності до умов договорів звернувся до відповідача з вимогами про повернення сплаченої попередньої оплати.
Представник відповідача в судовому засіданні 16.02.2022 року проти позову заперечував, посилаючись на те, що несвоєчасне виконання робіт за договорами підряду сталося не з вини відповідача, а з вини останнього. Крім того відповідач зазначає, що акти виконаних робіт були передані в строк безпосередньо працівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна", на підтвердження відповідних обставин останнім надані заяви свідків. В подальшому як зазначає відповідач відповідні акти були надіслані поштою позивачу. Крім того відповідач зазначає, що позивачем не було надіслано повідомлення про відмову від договорів у відповідності до п.10.4 договорів, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги про повернення попередньої оплати безпідставними.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено наступне.
17 серпня 2021 року між ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" (замовник, позивач) та ТОВ ВКФ "БУДКОМ" (підрядник, відповідач) було укладено договір підряду № 21/08/17, у відповідності до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання виконати за завданням позивача роботи, а саме: модернізація ділянки гранулювання лушпиння (роботи), за адресою: Харківська обл., смт Васищеве, вул. Овочева, 13, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу на умовах даного договору.
Згідно із пунктом 5.1 Договору склад та кількість робіт визначається згідно договірної ціни, що становить 400 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 66 666,67 грн згідно Додатку № 1 (договірна ціна), що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 6.1 Договору до початку робіт позивач зобов'язався перерахувати на розрахунковий рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 50 % від загальної вартості Договірної ціни, що встановлена в пункті 5.1 Договору.
Відповідно до пункту 7.1 Договору відповідач зобов'язався виконати роботи, визначені у пункті 1.1 Договору у строк 21 (двадцять один) календарний день з дати перерахування попередньої оплати відповідно до Договору.
Як свідчать матеріали справи, позивачем було сплачено на користь відповідача грошові кошти у розмірі 250 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученням № 2577 від 20.08.2021 на суму 200 000,00 грн; № 2770 від 17.09.2021 на суму 50 000,00 грн. (а.с. 18-19).
Таким чином, строк виконання зобов'язання за Договором становить до 10 вересня 2021 року.
В свою чергу, як стверджує позивач, відповідачем не були виконані роботи у строки, визначені п. 1.1 договору підряду.
Пунктом 10.4 договору підряду № 21/08/17 від 17 серпня 2021 року закріплено, що у разі прострочення підрядником строку виконання робіт за договором, замовник має право, відповідно до статті 849 Цивільного кодексу України відмовитися від Договору шляхом повідомлення про це підрядника, та/або вимагати повернення попередньої оплати. Підрядник зобов'язаний повернути грошові кошти (попередню оплату) в строк 5 (п'ять) банківських днів з моменту отримання такої вимоги від Замовника.
Матеріали справи свідчать про те, що 01 листопада 2021 року позивачем було направлено поштовим зв'язком на адресу відповідача вимогу кредитора (а.с. 20), у якій зазначив про відмову від договору підряду № 21/08/17 від 17.08.2021 та вимагав повернення сплаченої попередньої оплати у загальному розмірі 250 000,00 грн., у зв'язку із порушенням строку виконання робіт.
Проте, як зазначає позивач, відповідачем не було повернуто попередню оплату, сплачену позивачем у розмірі 250000,00 грн.
Крім того, 02 вересня 2021 року між ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" (замовник, позивач) та ТОВ ВКФ "БУДКОМ" (підрядник, відповідач) було укладено договір підряду № 21/09/02, у відповідності до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання виконати за завданням позивача роботи, а саме: монтаж естакади завантаження масловоза, за адресою: Харківська обл.., смт Васищеве, вул. Овочева, 13, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу на умовах даного договору.
Згідно із пунктом 5.1 Договору склад та кількість робіт визначається згідно договірної ціни, що становить 53 026,97 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 8837, 83 грн згідно Додатку № 1 (договірна ціна), що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 6.1 Договору до початку робіт Позивач зобов'язався перерахувати на розрахунковий рахунок Відповідача попередню оплату у розмірі 50 % від загальної вартості Договірної ціни, що встановлена в пункті 5.1 Договору.
Відповідно до пункту 7.1 Договору Відповідач зобов'язався виконати роботи, визначені у пункті 1.1 Договору у строк 6 (шість) робочих днів з дати перерахування попередньої оплати відповідно до Договору.
Як свідчать матеріали справи, 07 вересня 2021 року позивачем було сплачено на користь відповідача грошові кошти, у розмірі 26 513,49 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2692 від 07.09.2021 (а.с. 33).
Таким чином, строк виконання зобов'язання за Договором становить до 15 вересня 2021 року.
В свою чергу, як стверджує позивач, відповідачем не були виконані роботи у строки, визначені п. 1.1 договору підряду.
Пунктом 10.4 договору підряду № 21/09/02 від 02 вересня 2021 року визначено, у разі прострочення підрядником строку виконання робіт за договором, замовник має право, відповідно до статті 849 Цивільного кодексу України відмовитися від договору шляхом повідомлення про це підрядника, та вимагати повернення попередньої оплати. Підрядник зобов'язаний повернути грошові кошти (попередню оплату) в строк 5 (п'ять) банківських днів з моменту направлення повідомлення Замовника про відмову від Договору.
Матеріали справи свідчать, що 02 листопада 2021 року позивачем було направлено поштовим зв'язком на адресу відповідача вимогу кредитора (а.с. 34), у якій зазначив про відмову від договору підряду № 21/09/02 від 02.09.2021 та вимагав повернення сплаченої попередньої оплати у розмірі 26 513,49 грн., у зв'язку з порушенням строку виконання робіт.
Проте, як зазначає позивач, відповідачем не було повернуто попередню оплату у розмірі 26 513,49 грн.
Також, 03 вересня 2021 року між ТОВ "НОВААГРО УКРАЇНА" (замовник, позивач), та ТОВ ВКФ "БУДКОМ" (підрядник, відповідач) було укладено договір підряду № 21/09/03, у відповідності до умов якого, відповідач взяв на себе зобов'язання виконати за завданням Позивача роботи, а саме: монтаж лінії завантаження лушпиння в автотранспорт, за адресою: Харківська обл., смт Васищеве, вул. Овочева, 13, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу на умовах даного договору.
Згідно із пунктом 5.1 Договору склад та кількість робіт визначається згідно договірної ціни, що становить 52 081,55 грн, в т.ч. ПДВ 20 % - 8680,26 грн згідно Додатку № 1 (договірна ціна), що є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 6.1 Договору до початку робіт Позивач зобов'язався перерахувати на розрахунковий рахунок Відповідача попередню оплату у розмірі 50 % від загальної вартості договірної ціни, що встановлена в пункті 5.1 Договору.
Відповідно до пункту 7.1 Договору Відповідач зобов'язався виконати роботи, визначені у пункті 1.1 Договору у строк 6 (шість) календарних днів з дати перерахування попередньої оплати.
Як свідчать матеріали справи, 07 вересня 2021 року позивачем було сплачено на користь відповідача грошові кошти, у розмірі 26 040,78 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2693 від 07.09.2021 (а.с. 46).
Таким чином, строк виконання зобов'язання за Договором становить до 13 вересня 2021 року.
В свою чергу, як стверджує позивач, відповідачем не були виконані роботи у строки, визначені п. 1.1 договору підряду.
Пунктом 10.4 договору підряду № 21/09/03 від 03 вересня 2021 року передбачено у разі порушення строку виконання робіт за договором, замовник має право, відповідно до статті 849 Цивільного кодексу України відмовитися від договору шляхом повідомлення про це підрядника, та вимагати повернення попередньої оплати. Підрядник зобов'язаний повернути грошові кошти (попередню оплату) в строк 5 (п'ять) банківських днів з моменту направлення повідомлення Замовника про відмову від Договору.
Матеріали справи свідчать про те, що 02 листопада 2021 року позивачем було направлено поштовим зв'язком на адресу відповідача вимогу кредитора (а.с. 47), у якій зазначив про відмову від договору підряду № 21/09/03 від 03.03.2021 та вимагав повернення сплаченої попередньої оплати у розмірі 26 040,78 грн., у зв'язку з порушенням строку виконання робіт.
Враховуючи те, що відповідачем не було виконано підрядні роботи у строки, визначені договорами підряду, позивач скористався своїм правом на односторонню відмову від договору, передбачену п. 10.4 договорів та звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд повернути грошові кошти, сплачені в якості попередньої оплати, а також річні та пеню.
Відповідач, заперечуючи проти позову вказує на те, що несвоєчасне виконання робіт за договорами підряду сталося не з вини відповідача, а з вини останнього. Крім того відповідач зазначає, що акти виконаних робіт були передані в строк безпосередньо працівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна", на підтвердження відповідних обставин останнім надані заяви свідків. В подальшому як зазначає відповідач відповідні акти були надіслані поштою позивачу. Крім того відповідач зазначає, що позивачем не було надіслано повідомлення про відмову від договорів у відповідності до п.10.4 договорів, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги про повернення попередньої оплати безпідставними.
В обґрунтування заперечень відповідачем було надано до суду наступні докази:
- договірну ціну по договорах підряду;
- локальний кошторис на будівельні роботи;
- листування;
- доповідні записки;
- акти виконаних робіт по договорам підряду;
- довідки про витрати;
- заяви свідків.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч.1,2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Зокрема, юридичні особи, мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи правову природу укладеного сторонами даної справи договору, дослідивши права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини за договором підряду.
Згідно з ч. 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Підряд передбачає виконання певної роботи підрядником на свій ризик з переданням її результату замовнику (створеної, відремонтованої речі), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу, що оформляється актом прийняття передачі виконаних робіт, на підставі яких здійснюється виплата винагороди.
Тобто, за договорами підряду оплачується не процес праці, а його конкретний (кінцевий) результат, що визначається після закінчення роботи й оформляється актом прийняття-передачі виконаних робіт, на підставі яких і здійснюється виплата винагороди.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
У відповідності з ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Отже нормами статті 849 ЦК України передбачено можливість односторонньої відмови замовника від договору у разі, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.
Крім того, умовами договорів підряду, укладених між сторонами (пункти 10.4 договорів) передбачено право замовника на відмову від договору, у разі порушення підрядником строків виконання робіт із повідомленням підрядника про відповідну відмову.
Так, як вже було зазначено вище, умовами договорів підряду було встановлено строки виконання робіт підрядником.
За договором підряду № 21/08/17 строк виконання робіт встановлено протягом 21 календарного дня з дня перерахування попередньої оплати.
Та враховуючи здійснення позивачем попередньої оплати 20.08.2021 року в розмірі 200000,00 грн. та 17.09.2021 року в розмірі 50000,00 грн., строк виконання робіт відповідачем складає до 10.09.2021 року.
За договором підряду № 21/09/02 строк виконання робіт встановлено протягом 6 робочих днів з дня перерахування попередньої оплати.
Та враховуючи здійснення позивачем попередньої оплати 07.09.2021 року, строк виконання робіт відповідачем складає до 15.09.2021 року.
За договором підряду № 21/09/03 строк виконання робіт встановлено протягом 6 календарних днів з дня перерахування попередньої оплати.
Та враховуючи здійснення позивачем попередньої оплати 07.09.2021 року, строк виконання робіт відповідачем складає до 13.09.2021 року.
Пунктами 8.1, 8.2 договорів підряду визначено, що підрядник після виконання роботи передає замовнику акт виконаних робіт. Замовник впродовж п'яти днів або підписує акт виконаних робіт або дає мотивовану відмову від його підписання.
В даному випадку, відповідач вказує на те, що акти виконаних робіт були вручені представнику замовника особисто, а в подальшому направлені поштою.
Щодо посилань відповідача на те, що підрядні роботи були виконані та акти були вручені позивачу, суд зазначає наступне.
На підтвердження виконання відповідачем підрядних робіт, останній надав заяви свідків, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у поданих заявах зазначили про виконання ними робіт 1 жовтня 2021 року та прийняті представником замовника.
Стосовно вищенаведених заяв свідків, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В даному випадку, прийняття підрядних робіт замовником здійснюється на підставі актів виконаних робіт, які підрядник мав направити замовнику після виконання робіт, у строки, встановлені договорами (п. 8.1 договорів).
Тобто допустимим доказом своєчасного виконання відповідачем підрядних робіт є саме акт виконаних робіт.
В той час, як заява свідка без належно оформленого та направленого на адресу замовника акта не може бути достатнім доказом виконання робіт.
Крім того, як вже було зазначено вище, за договором підряду № 21/08/17 строк виконання робіт складав до 10.09.2021 року, за договором підряду № 21/09/02 строк виконання робіт складав до 15.09.2021 року, за договором підряду № 21/09/03 строк виконання робіт складав до 13.09.2021 року.
В той час, як у поданих заявах свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначено про виконання робіт 1 жовтня 2021 року, тобто у строк, що не відповідає строкам виконання робіт за договорами.
Крім того вищезазначені заяви свідків не містять посилань на те, за якими саме договорами були виконані роботи.
Щодо заяви свідка ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.
У вищезазначеній заяві свідка зазначено про те, що останнім виконувались додаткові роботи, які не були попередньо обумовлені договорами підряду, крім того роботи за договором підряду від 02.02.2021 року були виконані 11.09.2021 року, а роботи по договору від 03.09.2021 року повністю виконані 13.09.2021 року. Таким чином ОСОБА_3 вказує, що роботи по вказаним договорами були виконані вчасно та останньому відомо, що акти виконаних робіт за вересень 2021 року були передані у вересня 2021 року представнику замовника на руки, проте не були підписані та повторно направлені поштою.
Стосовно викладених у заяві свідка ОСОБА_3 обставин, суд зазначає, що як вже було зазначено вище, допустимим доказом своєчасного виконання відповідачем підрядних робіт є саме акт виконаних робіт та посилання ОСОБА_3 на виконання робіт лише у поданій заяві без належно оформлених актів не може бути доказом своєчасного виконання робіт.
Також, щодо передання актів на руки представнику замовника, то відповідні обставини також не підтверджені достатніми доказами.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
В даному випадку, матеріали справи не містять доказів передання на руки уповноваженому представнику замовника актів виконаних робіт у строки, визначені умовами договору.
Крім того, у заяві свідка ОСОБА_3 не вказує, що ним особисто було передано акти виконаних робіт, а лише зазначає про те, що йому відомо про передачу відповідних актів у вересні 2021 року.
Тобто заява не містить даних про осіб, які передавали акти замовнику, чи уповноважені відповідні особи на передачу та отримання та підписання актів та також точних дат передачі актів.
З урахуванням вищенаведеного, суд зауважує, що вищезазначені заяви свідків не можуть бути належними та достатніми доказами виконання підрядних робіт відповідачем у строки, визначені договорами підряду та своєчасної передачі актів виконаних робіт замовнику, оскільки, як вже було зазначено вище, належним підтвердженням виконання робіт є акт виконаних робіт.
Щодо наданих відповідачем доказів направлення позивачу актів виконаних робіт, суд зазначає наступне.
Як вбачається із наданих відповідачем актів виконаних робіт із доказами їх направлення, акти по договорам підряду № 21/08/17, № 21/09/02, №21/09/03 були направлені позивачу 04.11.2021 року, тобто з простроченням строків, визначених умовами договорів.
В той час, як позивачем заявляється вимога про повернення попередньої оплати саме з підстав невиконання відповідачем робіт у строки, встановлені договорами.
Щодо посилань відповідача на виконання останнім додаткових робіт, які не булли попередньо обумовлені договорами підряду, суд зазначає наступне.
Пунктом 7.1 договорів підряду визначено, що строк виконання робіт може змінитись у випадку зміни об'ємів робіт (у такому разі погодження строків виконання можливе шляхом підписання Додаткової угоди до цього договору).
Отже, з аналізу наведеного пункту договору вбачається, що в разі зміни об'ємів робіт, строк зміни строків виконання робіт можливий лише на підставі підписання додаткової угоди до договору.
В той час, як матеріали справи не містять доказів укладення додаткових угод до договорів підряду зі зміною об'ємів робіт та відповідного погодження між сторонами нових строків виконання робіт.
Надане відповідачем листування не може бути належним доказом погодження нових строків виконання робіт, оскільки умовами договорів підряду не передбаченого такого погодження шляхом листування.
Щодо посилань відповідача на ч. 2 п. 7.1 договорів, суд зазначає наступне.
Ч. 2 п. 7.1 договорів підряду визначено, що строк виконання робіт може змінюватись у випадку не надання або затримки надання замовником фронту робіт (у такому разі строк виконання робіт подовжується на відповідну кількість днів затримки надання замовником фронту робіт).
В свою чергу відповідач вказує на те, що затримка здачі робіт виникла з вини позивача, яким було затримано надання фронту робіт.
Проте вищезазначені обставини не підтверджені доказами щодо затримки надання позивачем фронту робіт.
Стосовно посилань відповідача на неотримання останнім вимог позивача про відмову від договорів підряду та повернення попередньої оплати, суд зазначає наступне.
В матеріалах справи наявні докази направлення вимог кредитора по договорам № 21/08/17, № 21/09/02, №21/09/03, на підтвердження чого позивачем надано описи вкладення та фіскальні чеки Укрпошта.
Неотримання відповідачем поштового відправлення, направленого на юридичну адресу, є свідомим діянням (бездіяльністю) самого відповідача, тому всі несприятливі наслідки такого неотримання покладаються на нього самого.
Крім того відповідач вказує, що вимоги кредитора, направлені відповідачу, на які посилається позивач, як на підставу односторонньої відмови від договорів та відповідно їх розірвання не можуть вважатись повідомленнями в розумінні п. 10.4 договорів.
Суд зауважує, що зі змісту даних вимог кредитора вбачається, що позивач відмовився від договорів підряду та вимагав повернення попередньої оплати з посиланням на п. 10.4 договорів.
Отже сама лише назва "Вимога кредитора", а не "Повідомлення" не змінює суті даних листів та суд приймає зазначені вимоги, як докази відмови позивача від договорів.
Щодо посилань відповідача на те, що положеннями ч. 2 ст. 849 ЦК України передбачено право замовника відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, в той час, як позивач просить суд повернути попередню оплату за договором, суд зазначає наступне.
Право замовника на повернення попередньої оплати було передбачено сторонами у договорах підряду та саме з посиланням на відповідний пункт договору (п. 10.4) позивач звернувся з відповідними вимогами.
Крім того подібна позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 16.03.2021 року по справі № 910/10233/20.
Стосовно посилань відповідача на те, що останнім були понесені збитки фактичним виконанням робіт, суд зазначає наступне.
Відповідне питання може бути предметом окремого судового розгляду, а учасники спірних правовідносин не позбавлені права самостійно звернутися з відповідним позовом до суду. Зокрема, за наявності відповідних підстав підрядник може порушити питання про стягнення на підставі частини четвертої статті 849 ЦК України плати за частину виконаної ним роботи та відшкодування йому збитків, завданих розірванням Договору підряду.
Суд, також вважає за необхідне наголосити, що відповідно до ч.1 ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а згідно зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України і ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
За приписами ч.1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, в даному випадку приймаючи на себе зобов'язання з виконання підрядних робіт, у строки, обумовлені договорами підряду, відповідач мав усвідомлювати і наслідки невиконання відповідних зобов'язань.
В даному випадку, як вже було зазначено вище, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем актів виконаних робіт, у строки, визначені договорами підряду, у зв'язку з чим у позивача виникло право в односторонньому порядку відмовився від договорів, як то було передбачено п. 10.4 договорів підряду.
Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до ч.1,3 статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо в договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Оскільки відповідач не виконав дані роботи і Договір підряду розірваний замовником в односторонньому порядку, то кошти, сплачені позивачем в якості попередньої оплати за договорами підряду, є безпідставно перерахованими.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17 зазначила, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України".
Також, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, у постановах від 24 липня 2020 року №922/2216/18, від 19 лютого 2020 року у справі №915/411/19, від 21 лютого 2020 року у справі №910/660/19, від 17 березня 2020 року у справі №922/2413/19, вказав на те, що положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі шляхом розірвання договору.
Крім того, аналогічна позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 16.03.2021 року по справі № 910/10233/20.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб. Верховенство права, як основоположний принцип господарського судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 по справі № 826/7380/15.
Суд дійшов висновку що вибраний позивачем спосіб захисту його порушених прав є ефективним та призводить до захисту його порушених прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини недоведення підрядником виконання робіт за договорами підряду у строки, визначені та погоджені сторонами у договорах підряду, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача про повернення сплаченого авансу, заявлених після розірвання договору підряду в порядку ст.1212 ЦК України у зв'язку з тим, що правова підстава, на якій ці кошти передані підряднику відпала.
Враховуючи вищенаведене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 250000,00 грн. за договором підряду № 21/08/17 від 17.08.2021 року, попередньої оплати в розмірі 26513,49 грн. за договором підряду № 21/09/02 від 02.09.2021 року, попередньої оплати в розмірі 26040,78 грн. за договором підряду № 21/09/03 від 02.09.2021 року.
Інші доводи Відповідача не приймаються судом виходячи з наступного.
Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Щодо стягнення 28% річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Так, у разі порушення підрядником строку виконання робіт за договором сторони керуючись статтею 536 ЦК України встановили 28 % річних від суми попередньої оплати, що нараховуються від дня одержання підрядником попередньої оплати до дня повернення замовнику суми попередньої оплати або виконання робіт (пункт 10.4 договору підряду № 21/08/17 від 17.08.2021; пункт 10.6 договору підряду №21/09/02 від 02.09.2021, № 21/09/03 від 03.09.2021).
Як вбачається із розрахунку позивача, останнім було нараховано наступний розмір відсотків:
- станом на 25 листопада 2021 року розмір 28 відсотків річних за договором підряду № 21/08/17 від 17.08.2021 становить 17 720,55 грн.;
- станом на 25 листопада 2021 року розмір 28 відсотків річних за договором підряду № 21/09/02 від 02.09.2021 становить 1627,13 грн.;
- станом на 25 листопада 2021 року розмір 28 відсотків річних за договором підряду № 21/09/03 від 03.09.2021 становить 1598,12 грн.
Враховуючи вищенаведене та також приймаючи до уваги порушення відповідачем умов договорів підрядів щодо строків виконання робіт, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем 28% річних, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій за підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Пунктом 10.2 договору підряду № 21/08/17 від 17 серпня 2021 року передбачено, що у випадку порушення строків виконання робіт згідно з умовами договору, Підрядник сплачує Замовнику на вимогу останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який вона нараховувалась від загальної вартості робіт за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання Підрядником свого зобов'язання за поговором.
Згідно із пунктом 10.2 договору підряду № 21/09/02 від 02 вересня 2021 року у випадку порушення строків виконання робіт згідно з умовами договору, Підрядник сплачує Замовнику на вимогу останнього пеню у розмірі 0,5 % від загальної вартості робіт за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання Підрядником свого зобов'язання за договором.
Відповідно до пункту 10.2 договору підряду № 21/09/03 від 03 вересня 2021 року у випадку порушення строків виконання робіт згідно з умовами договору, Підрядник сплачує Замовнику на вимогу останнього пеню у розмірі 0,5 % від загальної вартості робіт за кожен день прострочення до моменту фактичного виконання Підрядником свого зобов'язання за договором.
Як вбачається із розрахунку позивача, останнім було нараховано наступну суму пені:
- станом на 01 листопада 2021 року розмір пені за договором підряду № 21/08/17 від 17.08.2021 становить 9687,67 грн.;
- станом на 01 листопада 2021 року розмір пені за договором підряду № 21/09/02 від 02.09.2021 становить 34,14 грн.;
- станом на 01 листопада 2021 року розмір пені за договором підряду № 21/09/03 від 03.09.2021 становить 34,96 грн.
Враховуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги порушення відповідачем строків виконання підрядних робіт, визначених умовами договорів, суд дійшов висновку про проворність та обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в розмірі 4998,85 грн.
Відповідно до частин 1-2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В даному випадку у позовній заяві позивачем було зазначено про подання доказів понесення адвокатських витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 221, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Будком" (61183, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 94, кв. 66, код ЄДРПОУ 25182947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 66, код ЄДРПОУ 34631027) заборгованість:
- за договором підряду № 21/08/17 від 17.08.2021 року, а саме попередньої оплати в розмірі 250000,00 грн., пеню у розмірі 9687,67 грн., 28% річних у розмірі 17720,55 грн.;
- за договором підряду № 21/09/02 від 02.09.2021 року, а саме попередньої оплати в розмірі 26513,49 грн., пеню у розмірі 34,14 грн., 28% річних у розмірі 1627,13 грн.;
- за договором підряду № 21/09/03 від 02.09.2021 року, а саме попередньої оплати в розмірі 26040,78 грн., пеню у розмірі 34,96 грн., 28% річних у розмірі 1598,12 грн. та 4998,85 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 66, код ЄДРПОУ 34631027);
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "Будком" (61183, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 94, кв. 66, код ЄДРПОУ 25182947).
Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "21" лютого 2022 р.
Суддя Н.С. Добреля