21 лютого 2022 року Справа № 915/1832/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовом: Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області (54005, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 14; адреса електронної пошти: vodhoz@nikol.mk, mk_vodres@davr.gov.ua; ідентифікаційний код 01038921)
до відповідача: Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» (57107, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Степове, вул. Козацька, буд. 39; адреса електронної пошти: dppstepove@gmail.com; ідентифікаційний код 00854995)
про: стягнення 26 864,41 грн,
Суть спору:
17.12.2021 Регіональний офіс водних ресурсів у Миколаївській області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 1973/11 від 16.12.2021 (з додатками), в якій просить суд:
- прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;
- стягнути з державного підприємства «Племрепродуктор Степове» (код ЄДРПОУ 00854995) на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 01038921) заборгованість за послуги з моніторингу еколого-меліоративного стану зрошувальних земель» за договором про надання послуг, пов'язаних із забором води від 27 березня 2020 року №14В/105, основний борг з урахуванням індексу інфляції, у сумі 24 299,80 грн, 3 % річних у розмірі 827,77 грн, пеню у сумі 1736,84 грн на розрахунковий рахунок Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області UA688201720343161004200013893, ДКСУ м. Київ. МФО 820172;
- стягнути з Державне підприємство «Племрепродуктор Степове» (код ЄДРПОУ 00854995) на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 01038921) понесені судові витрати у сумі 2270,00 грн на розрахунковий рахунок Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області UA688201720343161004200013893, ДКСУ м. Київ, МФО 820172.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору про надання послуг, пов'язаних з забором води № 14В/105 від 27.03.2020 з додатками до нього; реєстрів забраного (перекачуваного) об'єму води кінцевим водокористувачем (2 шт.); актів подачі-приймання послуг, пов'язаних із забором води з використанням водозабірних споруд (2 шт.); листів № 02/1293/1 від 03.08.2020 та № 02/1489/1 від 01.09.2020 з доданими до них документами; акта про відмову від підписання документів від 04.08.2020; акта інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 20.11.2020; претензії № 11/2030 від 16.11.2020; застосування норм статей 258, 509, 540, 546, 551, 610, 612, 615, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, статей 175, 176 Господарського кодексу України; та мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2021 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1832/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; запропоновано позивачу в 10-денний строк від дня отримання даної ухвали надати суду докази реалізації умов п. 4.9 Договору щодо рахунку на оплату № 341 від 03.08.2020 та акту про надання послуг № 313 від 03.08.2020; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 ГПК України.
Так, позивач отримав копію ухвали 29.12.2021 що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400145106466.
Відповідач отримав копію ухвали 30.12.2021 що вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400145106474.
29.12.2021 до суду від позивача надійшов супровідний лист № 2033/11 від 24.12.2021 на виконання ухвали суду від 22.12.2021.
13.01.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 9 від 13.01.2022, в якому Державне підприємство «Племрепродуктор «Степове» не визнає позов Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області про стягнення заборгованості за Договором № 14В/105 від 27.03.2020 частково, а саме (не визнаються): у сумі 8 108,82 грн із яких: 5 422, 93 грн - основного боргу; збитків від інфляції у сумі 729,93 грн; 1 736,84 грн - пені; 219,12 грн - 3 % річних. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні вимог 8 108,82 грн із яких: 5 422, 93 грн - основного боргу; збитків від інфляції у сумі 729,93 грн; 1 736,84 грн - пені; 219,12 грн - 3 % річних.
Відповідач не визнає заявлені вимоги щодо суми основного боргу в розмірі 6 152,86 грн (з урахуванням інфляції), а також нарахованої на неї сум 3 % річних в розмірі 219,12грн, пені - 438,14 грн, посилаючись на умови п. 1.1, 2.2.1, 2.2.2, 4.6, 4.7, 4.9 Договору та зазначаючи про те, що ні акт від 03.08.2020, ні рахунок № 341 від 03.08.2020 не надавались підприємству. Отже, на переконання відповідача, з урахуванням вимог п. 4.9 Договору та ст. 526 ЦК України відсутні підстави для оплати Виконавцю II сум за послуги надані в липні 2020 року в сумі 5 422,93 грн. Також, з урахуванням змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України та приймаючи до уваги те, що відповідач не порушував зобов'язань з оплати позивачу суми в розмірі 5 422,93 грн відповідачем не визнається нараховані позивачем на вказану суму збитки від інфляції за період із вересня 2020 року по грудень 2021 року в розмірі 729,93 грн, 3 % річних в розмірі 219,12 грн нараховані за період із 11.08.2020 по 15.12.2021 та пені в розмірі 438,14 грн, нараховані за період із 19.06.2021 по 15.12.2021.
Крім того, відповідач зазначає, що не визнає загальну суму пені в розмірі 1 736,84 грн, оскільки при її нарахуванні позивачем не враховані приписи ч. 6 ст. 232 ГК України щодо припинення нарахування пені через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане. Відповідач також посилається на п. 1 ч. 1 ст. 258 відповідно до яких позовна давність в один рік застосовується, зокрема до стягнення неустойки (штрафу та пені). Позов заявлено 17.12.2021, отже, пеня нарахована за період із 17.12.2020 по 11.03.2021 стягненню не підлягає в зв'язку із пропуском строку позовної давності.
Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.
За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
27 березня 2020 року між Миколаївським міжрайонним управлінням водного господарства, як Виконавцем-І, Регіональним офісом водних ресурсів, як Виконавцем-ІІ, та Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове», як Замовником, був укладених тристоронній Договір про надання послуг пов'язаних із забором води № 14В/105 (далі - Договір), відповідно до предмета якого Замовник замовляє, а Виконавець-І зобов'язується надати послуги, пов'язані із забором води з водних об'єктів в порядку та на умовах даного Договору, крім того Виконавець-II надає послуги з моніторингу еколого-меліоративного стану зрошувальних земель та належної якості зрошувальної води, а також розрахунків за надані послуги, а Замовник зобов'язується прийняти та сплатити за надані послуги.
За умовами наведеного Договору:
- Виконавець-II зобов'язаний: надавати Замовнику послуги з моніторингу еколого-меліоративного стану зрошувальних земель, які передбачають в собі комплекс спеціальних робіт (польових, лабораторних) та включають збирання, обробку (камеральну обробку даних польових і лабораторних робіт), зберігання та передачу інформації про стан меліорованих земель, їх водний баланс та належної якість зрошувальної води, а також спостереження, аналіз, оцінку та прогнозування впливу меліоративних заходів на навколишнє природне середовище згідно календарного графіку виконання послуг з еколого-меліоративного стану (додаток № 10) (п. 2.2.1); надавати Замовнику до 7 числа місяця наступного за звітним рахунок на сплату послуг згідно підписаного акту про надання послуг (п. 2.2.2);
- Замовник зобов'язаний, зокрема: своєчасно сплачувати Виконавцям кошти за надані послуги згідно з умовами цього Договору (п. 2.3.3);
- оплата вартості послуг Виконавця-II здійснюється за договірною ціною вартості послуг, з розрахунку 0,05 грн за 1 куб.м. забраного об'єму води Замовником (кінцевим водокористувачем) на підставі акту про надання послуг (п. 4.6);
- договірна ціна Виконавця-II узгоджується у Протоколі погодження договірної ціни на послуги Виконавця-II (додаток № 11) (п. 4.7);
- Замовник не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним здійснює оплату фактичної вартості послуг Виконавцю-II (п. 4.8);
- підставою для платежу Виконавцю-II є: рахунок зі сторони Виконавця-ІІ та акт про надання послуг (додаток № 12). Рахунок на оплату зі сторони Виконавця-ІІ може бути виставлений шляхом направлення сканованої електронної копії, що містить технічне відтворення підпису керівника (або іншої уповноваженої особи, визначеної відповідно до договору) та печатки (за наявності), на електронну поштову адресу Замовника та/або Виконавцем-І (п. 4.9);
- у разі невиконання або несвоєчасної оплати Замовником вартості послуг, визначених Договором, Замовник сплачує Виконавцям пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування пені, від суми заборгованості з дня її виникнення за кожен день прострочення. Оплати послуг з моменту виставлення рахунку та 3% річних простроченої суми. При цьому сума боргу за отримані послуги повинна бути сплачена Замовником з урахуванням індексу інфляції (п. 5.3);
- Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Строк дії Договору до 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до повного виконання ними своїх зобов'язань (п. 7.1).
Вищенаведений Договір з додатками до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги, а також інфляційних втрат, відсотків річних та пені, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- Договір про надання послуг, пов'язаних з забором води № 14В/105 від 27.03.2020 з додатками до нього;
- реєстри забраного (перекачуваного) об'єму води кінцевим водокористувачем (2 шт.);
- акти подачі-приймання послуг, пов'язаних із забором води з використанням водозабірних споруд (2 шт.);
- листи № 02/1293/1 від 03.08.2020 та № 02/1489/1 від 01.09.2020;
- висновки щодо подальшої можливості проведення поливів без погіршення меліоративного стану (2 шт.);
- висновки про хімічний склад зрошувальної води (2 шт.);
- рахунки № 341 від 09.08.2020 та № 402 від 01.09.2020;
- акти про надання послуг № 313 від 03.08.2020 та № 392 від 01.09.2020;
- акт про відмову від підписання документів від 04.08.2020;
- акт інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 20.11.2020;
- претензія № 11/2030 від 16.11.2020.
Відповідач доказів на підтвердження власної правової позиції щодо суті позовних вимог суду не надав.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
З аналізу вищевказаного укладеного між сторонами Договору вбачається, що Договір № 14В/105 від 27.03.2020 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Отже, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про послуги.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Таким чином, положення ст. 901-907 ЦК України підлягають застосуванню до відносин, предметом яких є послуги, як вони визначаються в ч. 1 ст. 901 ЦК України: споживання в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, при умові надання послуги особисто виконавцем, якщо інше не визначено договором.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання укладеного між сторонами Договору та за фактом наданих послуг сторонами Договору (Замовником та Виконавцем-І) складено та підписано наступні акти подачі-приймання послуг, пов'язаних з забором води з використанням водозабірних споруд:
- акт № 46 від 03.08.2020 подачі-приймання послуг, пов'язаних з забором води з використанням водозабірних споруд за липень 2020 року, яким зафіксовано факт подачі води в обсязі 108,450 тис.м3, вартістю послуг - 156 168,00 грн;
- акт № 92 від 31.08.2020 подачі-приймання послуг, пов'язаних з забором води з використанням водозабірних споруд за серпень 2020 року, яким зафіксовано факт подачі води в обсязі 321,456 тис.м3, вартістю послуг - 462 896,64 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що позивач (Виконавець-ІІ) оформлював на ім'я відповідача (Замовника) листи:
- № 02/1293/1 від 03.08.2020 про надання інформації стосовно моніторингу еколого-меліоративного стану зрошувальних угідь ДП «Племрепродуктор «Степове». Додатками до цього листа виступили: висновки щодо подальшої можливості проведення поливів без погіршення меліоративного стану; висновки про хімічний склад зрошувальної води; рахунок № 341 від 09.08.2020 на суму 5 422,93 грн; акт № 313 від 03.08.2020 про надання послуг за липень 2020 року на суму 5 422,93 грн;
- № 02/1489/1 від 01.09.2020 про надання інформації стосовно моніторингу еколого-меліоративного стану зрошувальних угідь ДП «Племрепродуктор «Степове». Додатками до цього листа виступили: висновки щодо подальшої можливості проведення поливів без погіршення меліоративного стану; висновки про хімічний склад зрошувальної води; рахунок № 402 від 01.09.2020 на суму 16 074,08 грн; акт № 392 від 01.09.2020 про надання послуг за серпень 2020 року на суму 16 074,08 грн.
Суд відмічає, що факт і вартість надання позивачем відповідачу послуг у серпні 2020 року, а також виникнення у Замовника відповідного грошового зобов'язання на суму 16 074,08 грн не заперечується останнім. Крім того, матеріали справи містять підписаний обома сторонами (Замовником і Виконавцем-ІІ) без будь-яких зауважень і заперечень Акт № 392 від 01.09.2020 про надання послуг за серпень 2020 року, зі змісту якого вбачається, що Виконавцем-ІІ послуги із моніторингу еколого-меліоративного стану зрошувальних земель та належної якості зрошувальної води Замовника виконані у відповідному обсязі на суму 16 074,08 грн. Замовник підтверджує обсяг отриманих послуг та їх вартість. Послуги виконані в строк та у повному обсязі. Претензій сторони не мають.
Водночас, між сторонами існує спір щодо наявності порушення Замовником грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунків із Виконавцем-ІІ за послуги надані в липні 2020 року.
Так, відповідач зазначає, що ні акт від 03.08.2020, ні рахунок № 341 від 03.08.2020 не надавались підприємству, а матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження факту такого надання.
Позивач же зазначає, що відповідач ухилився від отримання супровідного листа № 02/1293/1 від 03.08.2020 з додатками та підписання акту про надання послуг № 313 від 03.08.2020, про що було складено акт про відмову підписання документів від 04.08.2020. При цьому відповідач не зазначив будь-яких причин не підписання вищевказаного акту або письмової мотивованої відмови від прийняття документів.
Крім того, рахунок на оплату № 341 від 03.08.2020 та акт про надання послуг № 313 від 03.08.2020 позивач 29.12.2021 направив на адресу відповідача цінним листом з описом вкладення (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400145173406), докази чого надано до матеріалів справи.
Позивач додатково підтверджує факт надання відповідачеві послуг за договором, надаючи суду: реєстри забраного (перекачуваного) об'єму води кінцевим водокористувачем та акт інвентаризації розрахунків з дебіторами і кредиторами від 20.11.2020.
З метою досудового врегулювання спору Регіональний офіс водних ресурсів у Миколаївській області звертався до Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» з претензією № 11/2030 від 16.11.2020, яка за даними позивача залишилася без належного реагування, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. За змістом частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту повного та своєчасного виконання зобов'язань за договором про надання послуг закон у даному випадку покладає на замовника.
На переконання суду, відповідач у даній справі не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність основної заборгованості перед кредитором за договірними зобов'язаннями.
Заперечення відповідача щодо відсутності підстав для оплати Виконавцю II сум за послуги надані в липні 2020 року в сумі 5 422,93 грн з урахуванням вимог п. 4.9 Договору та ст. 526 ЦК України та з огляду на не надання підприємству ні акту від 03.08.2020, ні рахунку № 341 від 03.08.2020 відхиляються судом.
Так, дійсно умови укладеного між сторонами договору містять п. 4.9, яким сторони досягли домовленості про те, що підставою для платежу Виконавцю-II є: рахунок зі сторони Виконавця-ІІ та акт про надання послуг. Отже, однією з необхідних підстав для виникнення у Виконавця-ІІ права грошової вимоги до Замовника є саме докази виставлення останньому відповідного рахунку та акту. Суд погоджується з доводами відповідача про те, що наданий позивачем акт про відмову від підписання документів від 04.08.2020 не може бути належним доказом на підтвердження обставин вручення Замовнику рахунку № 341 від 03.08.2020 та акту № 313 від 03.08.2020 про надання послуг за липень 2020 року, оскільки не містить усіх необхідних відомостей, зокрема, щодо ідентифікації осіб, яким представники Виконавця-ІІ намагалися вручити відповідні документи. Разом із тим, як уже було наведено вище, матеріали справи містять докази направлення позивачем відповідачу рахунку на оплату № 341 від 03.08.2020 та акту про надання послуг № 313 від 03.08.2020 цінним листом з описом вкладення (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400145173406).
Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушено умови Договору про надання послуг, пов'язаних з забором води № 14В/105 від 27.03.2020 та не здійснено належним чином своїх зобов'язань по повній та своєчасній оплаті наданих послуг, що і спонукало позивача звернутися до господарського суду з відповідним позовом.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 21 497,01 грн зазначено правильно.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):
1. 3 % річних на загальну суму 827,77 грн, у тому числі:
- на суму боргу 5 422,93 грн за період з 11.08.2020 по 15.12.2021 на суму 219,12 грн;
- на суму боргу 16 074,08 грн за період з 11.09.2020 по 15.12.2021 на суму 608,65 грн.
2. Інфляційні втрати на загальну суму 2802,79 грн, у тому числі:
- на суму боргу 5 422,93 грн за період з вересня 2020 року по листопад 2021 року на суму 729,93 грн;
- на суму боргу 16 074,08 грн за період з жовтня 2020 року по листопад 2021 року на суму 2 072,86 грн.
3. Пеню на загальну суму 1 736,84 грн у тому числі:
- на суму боргу 5 422,93 грн за період з 19.06.2021 по 15.12.2021 на суму 438,14 грн;
- на суму боргу 16 074,08 грн за період з 19.06.2021 по 15.12.2021 на суму 1 298,70 грн.
Щодо заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.
Водночас, перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд вважає за необхідне зауважити таке.
Нарахування позивача щодо суми заборгованості у розмірі 16 074,08 грн (3 % річних у розмірі 608,65 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 072,86 грн) виконані арифметично правильно, узгоджуються із встановленими судом обставинами, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Разом із тим, суд погоджується з доводами відповідача щодо безпідставності здійснених нарахувань на суму заборгованості 5 422,93 грн (зобов'язання липня 2020 року). Так, як уже було вище наведено, п. 4.9 Договору сторони погодили , що підставою для платежу Виконавцю-II є: рахунок зі сторони Виконавця-ІІ та акт про надання послуг. Суд встановив, що матеріали справи містять докази направлення позивачем відповідачу рахунку на оплату № 341 від 03.08.2020 та акту про надання послуг № 313 від 03.08.2020 цінним листом з описом вкладення (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400145173406). Разом із тим, таке направлення відбулося 29.12.2021, а, отже, відповідне грошове зобов'язання щодо оплати послуг за липень 2020 року у відповідача виникло після закінчення періоду нарахування 3 % річних (з 11.08.2020 по 15.12.2021) та інфляційних втрат (з вересня 2020 року по листопад 2021 року).
З урахуванням наведеного, у стягненні з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 219,12 грн та інфляційних втрат у розмірі 729,93 грн (за зобов'язаннями липня 2020 року) належить відмовити).
Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені суд зазначає таке.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Так, як уже було наведено вище, відповідно до п. 5.3 Договору у разі невиконання або несвоєчасної оплати Замовником вартості послуг, визначених Договором, Замовник сплачує Виконавцям пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування пені, від суми заборгованості з дня її виникнення за кожен день прострочення.
Разом із тим, перевіривши розрахунок пені, наданий до позовної заяви, суд встановив, що відповідні нарахування позивачем здійснені помилково.
По-перше, щодо нарахування пені у розмірі 438,14 грн за порушення грошового зобов'язання щодо оплати послуг за липень 2020 року, як уже було зазначено, відповідне грошове зобов'язання щодо оплати послуг за липень 2020 року у відповідача виникло після закінчення періоду нарахування пені (з 19.06.2021 по 15.12.2021), що є підставою для відмови в задоволенні позову у вказаній частині вимог.
По-друге, щодо нарахування пені у розмірі 1 298,70 грн за порушення грошового зобов'язання щодо оплати послуг за серпень 2020 року, суд зазначає, що є слушним посилання відповідача на неврахування позивачем ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умови укладеного між сторонами Договору не містять застереження щодо продовження періоду нарахування пені, понад строк, встановлений приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, а отже таке нарахування мало припинитися через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З урахуванням умов п. 4.8 Договору відповідне зобов'язання щодо оплати послуг за серпень 2020 року мало бути виконане замовником не пізніше 10.09.2020 і відповідно нарахування пені за вказаними зобов'язаннями мало припинитися - 10.03.2021.
Позивач же здійснив нарахування пені за зобов'язаннями серпня 2020 року за період з 19.06.2021 по 15.12.2021, а отже, позовні вимоги в цій частині також є такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, щодо заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені, суд вказує наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Суд зауважує, що відповідно до правової позиції, відображеної у п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.
Враховуючи, що позивачем у відповідній частині вимог (стягнення з відповідача пені за порушення останнім грошового зобов'язання) не було доведено порушення права, за захистом якого він звернувся до суду з відповідним позовом, суд не застосовує у цій справі правовий інститут строку позовної давності.
Враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2 043,05 грн ((24 178,52 / 26 864,41) * 2 270,00 = 2 043,05) судового збору.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Племрепродуктор «Степове» (57107, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Степове, вул. Козацька, буд. 39; ідентифікаційний код 00854995) на користь Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області (54005, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 14; ідентифікаційний код 01038921) за Договором про надання послуг пов'язаних із забором води № 14В/105 від 27.03.2020: основний борг у розмірі 21 497,01 грн, 3 % річних у розмірі 608,65 грн, інфляційні втрати у розмірі 2 072,86 грн, а також 2 043,05 грн судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 219,12 грн, інфляційних втрат у розмірі 729,93 грн, пені у розмірі 1 736,84 грн відмовити позивачу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Регіональний офіс водних ресурсів у Миколаївській області (54005, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, буд. 14; ідентифікаційний код 01038921);
Відповідач: Державне підприємство «Племрепродуктор «Степове» (57107, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Степове, вул. Козацька, буд. 39; ідентифікаційний код 00854995).
Повне рішення складено та підписано судом 21.02.2022.
Суддя О.Г. Смородінова