79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
09.02.2022 Справа № 914/3220/21
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», місто Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація», місто Львів
про стягнення 248 914,33 грн.
За участі представників
від позивача: Стахів Б.О. - представник (довіреність №ДВ-34 від 05.01.2022);
від відповідача: не з'явився.
Процес.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» про стягнення 248 914,33 грн заборгованості, з яких 209 114,83 грн основного боргу, 33 676,80 грн пені, 3 186,39 грн інфляційних втрат, 2 936,31 грн три проценти річних.
Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.
Ухвалою від 17.01.2022 суд постановив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті на 09.02.2022 о 10:00 год.
Представник позивача в судове засідання 09.02.2022 для розгляду справи по суті з'явилася, позовні вимоги підтримала, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 09.02.2022 для розгляду справи по суті не забезпечив. Відзив, заяви, клопотання від відповідача станом на дату та час проведення судового засідання до суду не надходили. Явка представника відповідача в судове засідання 09.02.2022 не визнавалась обов'язковою.
Ухвала суду від 17.01.2022 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.02.2022 надсилалась відповідачу на адресу, вказану позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 45.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Слід зазначити, що Господарським судом Львівської області було вжито заходів щодо належного повідомлення відповідача про рух позовної заяви, шляхом направлення копії ухвал засобами поштового зв'язку відповідачу на адресу вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.
В матеріалах справи наявні поштові конверти з рекомендованими відправленнями відповідачу ухвали суду від 16.11.2021 про відкриття провадження у справі та призначення підготовчого засідання на 08.12.2021, ухвали-повідомлення від 08.12.2021 про відкладення підготовчого засідання на 22.12.2021, ухвали-повідомлення від 22.12.2021 про відкладення підготовчого засідання на 17.01.2022, ухвали суду від 17.01.2022 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 09.02.2022. Всі наведені вище поштові конверти з рекомендованими поштовими відправленнями відповідачеві ухвал у справі №914/3005/21 були повернені підприємством поштового зв'язку.
Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України до внесених до такого реєстру судових рішень.
Відповідач зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання та в розумні інтервали часу - вживати заходів, щоб дізнатись про стан розгляду справи.
Таким чином, відсутність будь-яких заяв або клопотань у даній справі з боку відповідача, з урахуванням направлення судом на адресу відповідача копії ухвал у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у її своєчасному розгляді.
Неотримання відповідачем кореспонденції, яка направлялася судом на його адресу, зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2018 у справі №921/6/18 та від 23.04.2018 у справі №916/3188/16.
Суд також звертає увагу, що у рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» від 07.07.1989).
Суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, в судове засідання явки представника не забезпечив, відзиву не подав.
Враховуючи належне повідомлення сторін у справі про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, а також враховуючи, що явка представників в засідання обов'язковою не визнавалась, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 09.02.2022 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція сторін.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення не здійснював своєчасну оплату наданих послуг, у зв'язку з чим за період з 01.12.2018 по 07.12.2019 виникла заборгованість у розмірі 209 114,83 грн.
У зв'язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 33 676,80 грн, інфляційні втрати в сумі 3 186,39 грн, три проценти річних в сумі 2 936,31 грн.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 248 914,33 грн заборгованості, з яких 209 114,83 грн основного боргу, 33 676,80 грн пені, 3 186,39 грн інфляційних втрат, 2 936,31 грн три проценти річних.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.
Обставини встановлені судом.
08.07.2010 між Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - виробник послуг) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - виконавець) було укладено договір №570128 про надання послуг з водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого виробник послуг бере на себе зобов'язання надавати послуги з водопостачання та водовідведення в будинок №16 по вулиці Науковій, а виконавець послуг зобов'язується оплачувати послуги за затвердженими рішеннями Виконавчого комітету Львівської міської ради тарифами у терміни, передбачені цим договором та додатками до договору (надалі договір).
Згідно з пунктом 6.3 договору виконавець послуг до 20 числа, наступного за звітним місяця, проводить розрахунок з виробником послуг по нарахованих коштах за надані послуги з водопостачання та водовідведення згідно з виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виробника послуг за відрахуванням 3,3% (ТзОВ «Львіватокомплектація») комісійної винагороди від перерахованих виробнику коштів.
Відповідно до п. 6.4 договору рахунок на оплату спожитих послуг водопостачання та водовідведення виставляється виробником послуг в останній день звітного місяця на підставі показів загальнобудинкових приладів обліку, а за їх відсутності: на підставі звіту виконавця послуг, поданого ним до 25 числа звітного місяця на паперових носіях по формі - додаток 3 та в електронному вигляді по формі - додаток 4.
Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що при несплаті або частковій несплаті за надані послуги виконавець послуг сплачує виробнику послуг пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день протермінування платежу, яка склалася з моменту укладення цього договору, починаючи з 20 числа місяця наступного за розрахунковим.
Позивач стверджує, що починаючи з грудня 2015 року відповідач не здійснював своєчасну оплату послуг відповідно до умов договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем. З огляду на це позивачем було звернено до виконання стягнення суми боргу за період з 01.12.2015 по 30.11.2018, що підтверджується рішенням по справі №914/2446/18 від 24.04.2019.
Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 24.04.2019 у справі №914/2446/18, яке набрало законної сили 17.05.2019 року, за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» про стягнення 334 532,22 грн заборгованості, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» на користь Львівського комунального підприємства «Львівводоканал» 165 962,96 грн основного боргу, 22 741,91 грн пені, 38 038,24 грн інфляційних втрат, 9 606,76 грн - 3% річних та 3 545,25 грн витрат на оплату судового збору. Період заборгованості з 01.12.2015 по 30.11.2018.
У лютому 2019 відповідач частково сплатив попередню заборгованість та поточну, проте нова заборгованість, яка утворилась після задоволення стягнення по 30.11.2018 продовжувала збільшуватись та не була вчасно та повністю погашеною.
Позивач долучив до матеріалів справи банківські виписки в підтвердження проведених відповідачем часткових оплат поточної заборгованості за період з 01.12.2018 по 07.12.2019.
02.12.2019 позивач уклав Колективний договір №570502 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з Товариством з обмеженою відповідальністю «Управитель ЛАЗ», відповідно до умов якого споживачі будинку за адресою: місто Львів, вулиця Наукова, 16 самостійно сплачували свої зобов'язання за наданні послуги з водопостачання та водовідведення.
Останні покази об'ємів спожитої води за приладами обліку, що обліковувались за відповідачем були зняті 07.12.2019.
Згідно акту №70852 від 07.12.2019 встановлено, що показники по вулиці Наукова, будинок 16 лічильника POWO6AZ №09222131 становлять 123 643 м3.
В матеріалах справи містяться зведені загальні довідки (по договору №570128) по водопостачанню та по водовідведенню за період з грудня 2018 по грудень 2019, з яких вбачається, що станом на кінець 2018 існувала заборгованість по договору, яка утворилася за попередні періоди отримання послуг, починаючи з 2015 року.
З виставлених рахунків за 2018-2019 роки та зведених загальних довідок, вбачається, що у відповідача утворилась заборгованість по договору №570128 від 08.07.2010 за період з 01.12.2018 по 07.12.2019 в сумі 209 114,83 грн.
У зв'язку з порушенням строків оплати позивач звертався до ТзОВ «Львівавтокомплектація» із претензією за вих.№ДВ-7722 від 15.06.2021, в якій просив терміново перерахувати заборгованість. Факт надіслання вказаної претензії підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чека акціонерного товариства «Укрпошта» №00367930034576 від 15.06.2021.
Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 248 914,33 грн заборгованості, з яких 209 114,83 грн основного боргу, 33 676,80 грн пені, 3 186,39 грн інфляційних втрат, 2 936,31 грн три проценти річних.
Висновки суду.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №570128 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 08.07.2010.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).
За умовами п. 6.3. договору, виконавець послуг до 20 числа, наступним за звітним місяця, проводить розрахунок з виробником послуг по нарахованих коштах за водопостачання та водовідведення відповідно до виставленого рахунку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виробника.
Із наявних в матеріалах справи зведених загальних довідок ЛМКП «Львівводоканал» (по договору №570128) по водопостачанню та по водовідведенню вбачається, що за період з грудня 2018 по грудень 2019, у відповідача станом на кінець 2018 існувала заборгованість, яка утворилася за попередні періоди отримання послуг, починаючи з 2015 року.
Із долученого позивачем конкретизованого розрахунку нарахування основного боргу по договору №570128 від 08.07.2010, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 209 114,83 грн. Дана заборгованість виникла за період з 01.12.2018 по 07.12.2019.
Відповідач наявності заборгованості зі сплати основного боргу за період з 01.12.2018 по 07.12.2019 в сумі 209 114,83 грн не спростовував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що дослідженні в ході судового розгляду, відзиву на позовну заяву у строк, визначений судом, не подав, проти позову не заперечив.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу за договором №570128 про надання послуг з водопостачання та водовідведення від 08.07.2010 за період з 01.12.2018 по 07.12.2019 у розмірі 209 114,83 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо нарахованих позивачем пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно часини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що при несплаті або частковій несплаті за надані послуги виконавець послуг сплачує виробнику послуг пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день протермінування платежу, яка склалася з моменту укладення цього договору, починаючи з 20 числа місяця наступного за розрахунковим.
Як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку позовних вимог позивач просить стягнути пеню на загальну суму 33 676,80 грн, три проценти річних на загальну суму 2 936,31 грн, інфляційні втрати на загальну суму 3 186,39 грн.
Судом перевірено розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат та встановлено, що позивачем пеня в сумі 33 676,80 грн, три проценти річних в сумі 2 936,31 грн та інфляційні втрати в сумі 3 186,39 грн нараховані правильно, отже вони підлягають стягненню.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3 773,72 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5886 від 18.10.2021.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 773,72 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 4, 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, частиною 9 статті 165, статтями 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівавтокомплектація» (79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Стрийська, будинок 45; ідентифікаційний код юридичної особи 33982081) на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» (79017, Львівська область, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 64; ідентифікаційний код юридичної особи 03348471) 209 114,83 грн основного боргу, 33 676,80 грн пені, 3 186,39 грн інфляційних втрат, 2 936,31 грн три проценти річних та 3 733,72 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256-258 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повний текст рішення
складено 21.02.2022
Суддя Сухович Ю.О.