79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.02.2022 Справа № 914/4129/21
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Дарії Зубкович розглянув матеріали
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Страхова Компанія “УНІКА”, м. Київ,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Скарбниця”, м. Львів,
предмет позову: стягнення 8 233,12 грн.,
підстава позову: відшкодування шкоди в порядку суброгації,
за участю представників:
позивача: Білоконь Інна Вікторівна (в режимі відеоконференції),
відповідача: Фартушок Назар Богданович.
31.12.2021 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «УНІКА» до Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Скарбниця» про стягнення 8 233,12 грн.
Ухвалою суду від 17.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
20.01.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, 26.01.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, про закриття провадження в частині стягнення 7 793,12 грн., стягнення 440,00 грн. та 2 270,00 грн. судового збору та 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відводів складу суду сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 02.02.2022 за участю представника відповідача розгляд справи відкладено на 16.02.2022.
У судовому засіданні 16.02.2022 за участю представників обох сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати вартість виплаченого позивачем страхувальнику страхового відшкодування в сумі 8 233,12 грн.
Відповідач вимоги позивача вважає безпідставними. Зазначає, що до вартості ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу безпідставно включено вартість повної мийки автомобіля в розмірі 440,00 грн. та зазначає, що сума страхового відшкодування, за його розрахунками, становить 7 793,12 грн. Крім цього, відповідач зазначає про необхідність врахування коефіцієнту фізичного зносу при визначенні розміру страхового відшкодування.
Щодо заявлених позивачем витрат на правову допомогу, то відповідач заперечує покладення таких на нього, а також зазначає, що у випадку наявності підстав для їх стягнення з відповідача, просить зменшити їх розмір на 100%.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ІЗ МАТЕРІАЛІВ СПРАВИ
Приватне акціонерне товариство “Страхова Компанія “УНІКА” є страховиком страхувальника ОСОБА_1 відповідно до сертифіката добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО» від 12.01.2021. Транспортний засіб - Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску.
15.02.2021 страхувальником повідомлено позивача про подію з ознаками страхового випадку, про що складено заяву № 00405391.
Відповідно до Європротоколу 15.02.2021 повідомлено про дорожньо-транспортну пригоду за участю автомобілів Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_2 та Reno, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 .
Страховиком транспортного засобу Reno, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є Приватне акціонерне товариство АСК «Скарбниця» згідно з полісом серії АР № 000894768.
17.02.2021 ОСОБА_4 склав протокол огляду транспортного засобу Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 та встановив пошкодження крила заднього лівого, ручки дверей задніх лівих.
Відповідно до рахунку Фізичної особи - підприємця Тимець Уляни Ігорівни № 00077 від 17.02.2021, виписаного платнику ОСОБА_1 , вартість робіт і запчастин (лако-фарбові матеріали) до автомобіля Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 9 833,12 грн.
17.02.2021 позивачем складено страховий акт № 00405391, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту становить 9 833,12 грн., франшиза 1 600,00 грн., у зв'язку з чим сума страхового відшкодування становить 8 233,12 грн., а сума утримання - 7 328,00 грн. відповідно до висновку комісії необхідно виплатити страхувальнику ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 905,12 грн. шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок Фізичної особи - підприємця Тимець Уляні Іванівні. Відповідні кошти позивачем сплачено 18.02.2021 відповідно до платіжного доручення №202153.
У березні 2021 позивачем надіслано відповідачу претензію № 29494 стосовно відшкодування шкоди в розмірі 8 233,12 грн.
05.01.2022 відповідачем сплачено позивачу 7 793,12 грн. з призначенням платежу «регресний платіж по справі № 29494 стр. акт № 90/цв/21 без ПДВ», які обома сторонами враховано як платіж на погашення суми страхового відшкодування, що є предметом спору в даній справі.
Дані факти матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними та такими, що підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач доводить право на стягнення з Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Скарбниця” вартості шкоди в порядку суброгації.
Велика Палата Верховного Суду у постанові № 910/17324/19 від 12 жовтня 2021 року вказує, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. Тому не слід ототожнювати правовідносини регресу, які врегульовують приписи статті 1191 ЦК України та статті 38 Закону № 1961-IV, із правовідносинами суброгації, які врегульовують приписи статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування».
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
Для правильного вирішення питання щодо стягнення у порядку суброгації (відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування», статті 993 ЦК України) суми шкоди, завданої внаслідок ДТП, важливим є встановлення особи, відповідальної за заподіяння шкоди.
Так, позивач у позовній заяві стверджує, що особою, винною у дорожньо-транспортній пригоді є водій транспортного засобу Reno. Відповідач, висловлюючи заперечення стосовно підстав позову, подаючи відзив на позовну заяву, не заперечує такої обставини. натомість заперечував позовні вимоги з інших підстав, при цьому здійснюючи часткову оплату суми страхового відшкодування, зазначеного у претензії позивача № 29494.
Суд звертає увагу, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України). У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього (ч. ч. 1, 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Представником відповідача не зазначено та не наведено наявності обставин, за яких йому не було відомо про підстави позову, зазначені позивачем, адже такі були викладені у позовній заяві та не змінювались, а відповідач висловив свою позицію щодо спору у поданому суду та позивачу відзиві. Тому висловлені у судовому засіданні 16.02.2022 заперечення відповідача стосовно непідтвердженої позивачем обставини винної у дорожньо-транспортній пригоді особи, суд не враховує. Крім цього, суд враховує фактичну поведінку сторони відповідача стосовно добровільної сплати ним суми страхового відшкодування в розмірі 7 793,12 грн., що є частиною предмету даного спору, відсутності зі сторони відповідача процесуальних дій, спрямованих на доказування відсутності винної особи чи неправильного встановлення такої, неподання жодних доказів, які б спростовували обставини, визначені позивачем.
За приписами пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).
Протиправна поведінка водія автомобіля Reno, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та наявність причинно-наслідкового зв'язку між його діями і понесеними страхувальником позивача витрат встановлені судом вище та є такими, що відповідачем не заперечуються і не спростовуються. Більше того, відповідач заперечуючи позовні вимоги, частково сплатив суму страхового відшкодування - у розмірі 7 793,12 грн.
Щодо зауважень відповідача в частині включення до вартості страхового відшкодування 440,00 грн., суд зауважує, що такі заперечення не є обґрунтованими, адже очевидно, що мийка автомобіля була необхідною для огляду автомобіля, виявлення характеру та місць пошкоджень, та передувала початку проведення фарбувальних робіт. Такі витрати вважаються супутніми та невід'ємними при проведенні відновлювальних і ремонтних робіт пошкодженого автомобіля, є такими. що спричинені дорожньо-транспортною пригодою 15.02.2021, та не пов'язані із суб'єктивною поведінкою власника автомобіля Mazda 6.
Заперечення відповідача стосовно необхідності визначення страхового відшкодування з урахуванням фізичного зносу автомобіля є безпідставним та такими, що суперечать власній позиції відповідача. Так, відповідач у відзиві вказує, що розмір страхового відшкодування має становити 7 793,12 грн. Тобто, відповідач не визначає розрахунок страхового відшкодування з урахуванням зазначеного коефіцієнту фізичного зносу та не заявляє клопотань стосовно визначення розміру такого у даному судовому провадженні. Більше того, сторона сплачує вказану суму страхового відшкодування. Крім цього, аналізуючи характер пошкодження автомобіля та суть відновлювальних робіт, вбачається, що заміни деталей автомобіля, які б зазначавали фізичного зносу через експлуатацію автомобіля упродовж певного часу, не відсувалося.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що право позивача на отримання ним суми страхового відшкодування в порядку суброгації є законним та обґрунтованим. Враховуючи, що після відкриття провадження відповідачем сплачено 7 793,12 грн. основного боргу і позивачем заявлено клопотання про закриття провадження у справі в цій частині, то відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі в частині стягнення вказаної суми з підстав відсутності предмета спору. Решта суми - 440,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються; достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
Крім цього, відповідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Здійснюючи розподіл витрат по сплаті судового збору, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 121,22 грн. Судовий збір у розмірі, пропорційному ціні позову, провадження по якій закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору, не підлягає поверненню позивачу, адже такий сплачений у мінімальному розмірі.
Суд не вважає обґрунтованим клопотання позивача, заявлене у відповіді на відзив про покладення на відповідача всієї суми судового збору. Так, відповідно до ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Суд зауважує, що позивач просив закрити провадження у справі, проте заяв про відмову від позовних вимог у частині стягнення суми боргу, сплаченої позивачем, позивачем не подано. Внаслідок такого судом вище встановлено, що провадження в частині стягнення 7 793,12 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2, а не на підставі п. 4, ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. За таких умов суд не вважає за можливе застосувати приписи ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, а доходить висновку, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам у встановленому вище розмірі.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Так, інтереси позивача представляє адвокат Білоконь Інна Вікторівна на підстав ордера серії КС № 138695 від 16.11.2021 та відповідно до договору № 1/20ю від 31.12.2020 про надання правової допомоги, укладеного між Адвокатським бюро Олександра Лисова «Еквіт» та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка». Додатком № 1 до даного договору визначено перелік справ клієнта, у яких йому надається правова допомога, серед яких також вказано страховий акт № 00405391 в сумі 8 233,12 грн.
13.12.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 1 про дію договору до 31.12.2022.
16.09.2021 Адвокатським бюро Олександра Лисова «Еквіт» видано довіреність заступнику керуючого бюро Білоконь Інні Вікторівні на підписання договорів про надання правової допомоги та всіх документів, що можуть виникнути на підставі договорів про надання правової допомоги (додатки до договорів, рахунки, акти надання послуг, тощо), а 16.11.2021 Білоконь Інні Вікторівні видано ордер.
Відповідно до акта надання послуг № 174 від 16.12.2021 адвокат Білоконь І.В. та позивач визнали виконання адвокатом по страховій справі № 29494 таких робіт: повний збір, аналіз та ознайомлення з усіма документами по страховій справі - 2 000,00 грн., дослідження та оцінка переданих клієнтом до Бюро документів на предмет належності, допустимості, достовірності цих документів як доказів у судовому провадженні, обрання способу захисту та інтересів клієнта - 1 000,00 грн., написання та подання позовної заяви до суду та копію відповідачу - 3 000,00 грн. Тобто сторонами погоджено загальну вартість наданих адвокатом послуг - 6 000,00 грн., які позивачем сплачено Адвокатському бюро 21.12.2021.
Розглядаючи клопотання позивача про відшкодування йому витрат, суд враховує положення ч. ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України. Так, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає та враховує, що відповідач заперечив стосовно заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу.
Так, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини (п. 28 постанови).
Разом з тим, відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі № 200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі № 520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі № 521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі № 826/13244/16).
Крім цього, як зазначає Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Суд погоджується із зауваженнями відповідача стосовно того, що виокремлені позивачем види послуг по суті є тотожними між собою, адже збір, аналіз та ознайомлення з усіма документами по страховій справі є тим самим дослідженням та оцінкою тих самих документів. Тому їхню загальну вартість в розмірі 3 000,00 грн. суд не визнає обґрунтованою та вважає за доцільне зменшити на половину.
Суд також враховує, що ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Так, ціною позову є стягнення 8 233,12 грн., тоді як витратами на правову допомогу є сума 6 000,00 грн., що становить майже 73% від ціни позову. Виклад у позовній заяві фактичних обставин справи здійснено позивачем на неповних двох сторінках, решта тексту - нормативне обґрунтування, що свідчить про невеликий обсяг доказової бази в даній справі та незначну складність спору.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, визнаються обґрунтованими у розмірі 3 000,00 грн. Здійснюючи розподіл такого виду витрат, суд враховує, що провадження у справі в частині стягнення 7 793,12 грн. закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору, а саме у зв'язку зі сплатою боргу відповідачем після відкриття провадження у справі. Тобто, добровільна сплата відповідачем заборгованості не нівелює реальності та обґрунтованості витрат на правову допомогу у визначеному вище судом розмірі. Тому суд доходить висновку, що позивач має право на відшкодування відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 178, 231, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Акціонерна страхова компанія “Скарбниця” (ідентифікаційний код юридичної особи 13809430, 79005, Львівська обл., місто Львів, вул. Саксаганського, будинок 5) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова Компанія “УНІКА” (ідентифікаційний код юридичної особи 20033533, 04112, місто Київ, вул. Теліги Олени, будинок 6 літ.В) 440,00 грн. основного боргу, 3 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 121,22 грн. в рахунок відшкодування судового збору.
3. Провадження в частині стягнення 7 793,12 грн. основного боргу закрити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 21.02.2022.
Суддя Матвіїв Р.І.