79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.02.2022 справа № 914/3758/21
Суддя Юркевич М.В., в порядку спрощеного позовного провадження, розглянувши матеріали
позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонікс», м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології клімату та автоматизація систем», м. Львів,
про: стягнення 12 824,37 грн. заборгованості
Без участі представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології клімату та автоматизація систем» про стягнення 12 824,37 грн. заборгованості, з яких: 11 000,00 грн - основна заборгованість, 278,00 грн - 3% річних, 765,48 грн - пені, 780,89 грн - інфляційних втрат.
Ухвалою від 10.12.2021 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та надано строк для подання відзиву та відповіді на відзив.
Ухвала суду була надіслана за адресою відповідача, що вказана у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно інформації, розміщеної на сайті АТ «Укрпошта» відправлення за номером 7901414303679 вручено відповідачу: «за довіреністю 14.12.2021».
Станом на 18.02.2022 від відповідача відзиву на позовну заяву не поступало.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку розглядати спір по суті на підставі наявних матеріалів справи.
Після з'ясування обставин справи та дослідження поданих доказів судом було встановлено наступне:
03 лютого 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бетонікс” (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технології клімату та автоматизація систем» (замовник, відповідач) укладено договір №П0302-1 про надання послуг.
Згідно з п. 1.1 договору, виконавець зобов'язується надавати послуги по роботі автобетононасосу, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити послуги виконавця.
Відповідно до п.3.1 договору, вартість послуг вказується в акті (актах) про надання послуг.
Сторонами підписано Акт надання послуг №4/02-045 від 04 лютого 2021 року на суму 11 000,00 грн.
Пунктом 3.2 договору визначено, що оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником протягом 3-х банківських днів після підписання Акту про надання послуг, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Акт про надання послуг надається Виконавцем Замовнику протягом двох календарних днів після виконання замовлення або за поточний місяць. Замовник зобов'язаний у 1-денний термін з моменту надання Акту розглянути та підписати його. Якщо протягом вказаного строку Замовник не підписує Акт та не надає обґрунтованої відмови від підписання, Акт вважається прийнятим Замовником та підлягає оплаті, згідно умов Договору.
Позивач звертався до відповідача в порядку досудового врегулювання спору з претензією вих.№ 26/07-2 від 26.07.2021р. щодо необхідності розрахунку за послуги, однак відповідачем оплату не проведено.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної оплати вартості виконаних робіт, позивач просить стягнути з відповідача 11 000,00 грн основної заборгованості, 278,00 грн 3% річних, 780,89 грн інфляційних втрат та 765,48 грн пені.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору №П0302-1 про надання послуг не здійснив своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 11 000,00 грн. Також, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач здійснив нарахування відповідачеві 3% річних, інфляційні втрати та пеню.
Правова позиція відповідача.
Відповідач щодо позовних вимог не заперечив, відзив на позовну заяву до суду не подав.
При прийнятті рішення суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору про надання послуг по роботі автобетононасосу, в силу пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами договору №П0302-1 про надання послуг між сторонами було підписано акт надання послуг №4/02-045 від 04 лютого 2021 року на суму 11 000,00 грн.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 3.2 договору, оплата послуг виконавця здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів після підписання Акту про надання послуг.
Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем отриманих послуг. Крім того, відповідач не звертався до позивача з претензіями щодо якості та кількості наданих послуг відповідно до підписаного акту.
Слід зазначити, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 зі справи № 910/4994/18 та у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2020 року у справі №927/986/17 ).
Відтак, договір надання послуг є двостороннім правочином, за яким обов'язок виконавця з надання певної послуги кореспондує обов'язок замовника з її оплати.
Враховуючи відсутність зауважень до Акту надання послуг зі сторони відповідача, суд доходить висновку про їх надання, а відтак про виконання позивачем договору №П0302-1 про надання послуг.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
З огляду на наведене, суд прийшов до висновку про наявність у відповідача заборгованості згідно договору про надання послуг в розмірі 11 000,00 грн.
Крім того, за порушення строків виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 278,00 грн - 3% річних, 765,48 грн - пені, 780,89 грн - інфляційних втрат.
Розглядаючи позов в цій частині вимог, суд виходить з наступного:
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно п. 4.3 договору визначено, що за недотримання строку оплати за надані послуги, визначеного п. 3.2. договору, Замовник сплачує на користь Виконавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день протермінування від суми невиконаного грошового зобов'язання, за весь період такого протермінування.
Окрім того, сторони у п.4.4. договору погодили, що строк нарахування пені, визначеної п.4.3 договору, є більшим, ніж це передбачено ч.6 ст.232 ГК України, і становить 3 роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Термін позовної давності щодо вимог про стягнення пені становить три роки.
Таким чином суд констатує, що сторони у договорі збільшили передбачений законодавством строк для нарахування пені, а також строк позовної давності щодо стягнення пені.
В даному контексті суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Застосований позивачем за неналежне виконання відповідачем умов договору розмір штрафних санкцій, а саме пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також строк для нарахування пені, як і строк позовної давності, погоджені сторонами при укладенні договору. Вказаний договір на момент розгляду справи не визнаний судом недійсним, зокрема в частині відповідальності сторін за неналежне виконання його умов, а також відсутні докази внесення змін до нього сторонами.
Відповідно до ст.204 ЦК України («презумпція правомірності правочину») правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
З урахуванням наведеного, суд здійснивши перевірку розрахунку позивача стосовно пені, відповідно до договірних умов, а також нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно ст. 625 ЦК України, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими та підлягають до задоволення.
Відповідно до статей 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про те, позивачем доведено підставність позовних вимог, а відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до статті 129 ГПК України, відшкодування витрат по сплаті судового збору покладається на відповідача у розмірі 2 270,00 грн.
Керуючись ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» - задовольнити повністю.
2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Технології клімату та автоматизація систем» (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 149Б, код ЄДРПОУ 36767497) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонікс» (79045, м. Львів, вул. Коломийська, буд. 5/29, код ЄДРПОУ 37800875) 11 000,00 грн. основного боргу, 765,48 грн. пені, 278,00 грн 3% річних, 780,89 грн. інфляційних втрат та 2 270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені в ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Юркевич М.В.