ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.02.2022Справа № 910/17953/21
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "КІРОВОГРАДГАЗ" (25006, Кіровоградська обл., місто Кіровоград(п), вулиця Володарського, будинок 67) до Виробничо - комерційної фірми "РВК ПЛЮС" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (01014, місто Київ, вулиця Мічуріна, будинок 4) про стягнення 45 939,27 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
04.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "КІРОВОГРАДГАЗ" до Виробничо - комерційної фірми "РВК ПЛЮС" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 45 939,27 грн. та 05.11.2021 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позивач просить суд стягнути з Виробничо - комерційної фірми "РВК ПЛЮС" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "КІРОВОГРАДГАЗ" заборгованість у розмірі 45 939,27 грн з яких: 30 000,00 грн - сума основного боргу, 11 887,96 грн - сума індексу інфляції, 4051,31 грн - сума 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, як покупець товару за договором купівлі - продажу №16/01-170-КП/2016 від 21.04.2016, який укладений з позивачем не оплатив в повному обсязі вартість поставленого товару у зв'язку з чим у Виробничо - комерційної фірми "РВК ПЛЮС" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю виникла заборгованість перед позивачем.
Ухвалою суду від 09.11.2021 позовну заяву Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "КІРОВОГРАДГАЗ" - залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 09.11.2021, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2021 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.
Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Частиною п'ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).
Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 01.12.2021 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0105481284720) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка отримана останнім 16.12.2021, що підтверджується відомостями з офіційного сайту організації поштового зв'язку «УКРПОШТА» https://track.ukrposhta.ua/.
16.12.2021 на адресу суду від відповідача надійшла заява, щодо застосування строків позовної давності, відповідно до якої відповідач зазначає, що з тексту Договору №16/01-170-КП/2016 від 21.04.2016, він був укладений між Позивачем та Відповідачем 21 квітня 2016 року. Беручи до уваги п. 2.2. Договору, повна оплата Відповідачем за Договором мала бути здійснена до 31.08.2016 р. включно. Таким чином, прострочення виконання зобов'язання за Договором, а отже і строк позовної давності, починає відлік з 01.09.2016 р. Отже, загальний строк позовної давності у 3 роки щодо вимоги про оплату за Договором сплив 01.09.2019 р. В той же час позовна заява була отримана судом 04.11.2021 р.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Враховуючи що суддя Демидов В.О. у період з 07.02.2022-12.02.2022 перебував на лікарняному, а також з 14.02.2022-18.02.2022 перебував на обов'язковому навчанні у Національній школі суддів України рішення у даній справі винесено 21.02.2022.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
21.04.2016 між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "КІРОВОГРАДГАЗ" (далі - продавець, позивач) та Виробничо-комерційною фірмою "РВК ПЛЮС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу №16/01-170-КП/2016 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар згідно переліку, який є невід'ємною частиною даного договору (Додаток 1) надалі іменується «Товар».
Додатком № 1 до договору №16/01-170-КП/2016 сторони визначили перелік, вартість та кількість товару:
Компресор П-40 - 1 шт вартість без ПДВ 681,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 818,00 грн;
Огнетушитель ВВК-18 /ОУ-25 - 1 шт вартість без ПДВ 40,00 грн вартість з ПДВ 20% - 48,00 грн;
Багатофункц.пристрій Canon I-Sensys MF4410 - 1 шт вартість без ПДВ 57,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 69,00 грн;
Бензопила OLEO-MAC 965 НD 4.4 шина 45 см.;3,2 кВт 1 шт вартість без ПДВ - 400,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 480,00 грн;
Весовой терминал CAS CL-5010 А - 1 шт, вартість без ПДВ - 29,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 35,00 грн;
Кондиціонер OSAKA 09 - 1 шт, вартість без ПДВ - 92,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 110,00 грн;
Кусторез Oleo-Mak Спарта -38; 1.8к,с;1.3 кВ - 1 шт, вартість без ПДВ - 1803,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 2164,00 грн;
Монітор 17"Samsung SM 720N. Silver . TFT 103 - 1 шт. вартість без ПДВ - 10.00 грн, вартість з ПДВ 20% - 12,00 грн;
Монітор TFT 22* W Samsung ГНС 1 шт., вартість без ПДВ - 494,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 593,00 грн;
Монітор 19" ViewSonic 903b 1 шт. вартість без ПДВ - 18,00 грн, вартість з ПДВ 20%- 22,00 грн;
Радіостанція Motorola СР-140FM в компл ГНС - 1 шт, вартість без ПДВ - 916,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 1099,00 грн;
Радіостанція Motorola CP-140 FM в компл ГНС - 1 шт. вартість без ПДВ - 916,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 1099 грн;
Радіостанція Motorola CP-140 FM в компл ГНС - 1 шт. вартість без ПДВ - 916,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 1099 грн;
Системний блок Celeron 2.53/256 Mb - 1 шт. вартість без ПДВ - 20,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 24,00 грн;
Системний блок Celeron 3300/МВ ASUS/1024Mb/500Gb - 1 шт. вартість без ПДВ - 114,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 137,00 грн;
Системний блок Celeron 3300/МВ ASUS/1024Mb/500Gb/USB-COM port/ Win 7 - 1 шт. вартість без ПДВ - 71,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 85,00 грн;
Системний блок Impression Р+ (ГНС) - 1 шт, вартість без ПДВ - 1235,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 1482,00 грн;
Багатофункц.пристрій Canon 1-Samsys 4410 D) - 1 шт. вартість без ПДВ - 57,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 69,00 грн;
Електродрель - 1шт. вартість без ПДВ - 156,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 187,00 грн;
Жалюзи горизонтальные - 12 шт. вартість без ПДВ - 1051,00 грн, вартість з ПДВ 20% -1 261,00 грн;
Заземление перенос. - 1 шт. вартість без ПДВ - 263,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 316,00 грн;
Каска - 8 шт. вартість без ПДВ - 182,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 219,00 грн;
Кольца 35-57-11 - 560 шт. вартість без ПДВ - 3430,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 4 116,00 грн;
Кресло - 3 шт. вартість без ПДВ - 493,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 591,00 грн;
Лестница - стремянка алюминиевая 8 ст. - 1 шт. вартість без ПДВ - 623,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 748,00 грн;
Пояс елекромонтера - 4 шт. вартість без ПДВ - 807,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 968,00 грн;
Пояс рятувальний ПЛ-2/канат 12 м/ - 2 шт. вартість без ПДВ - 687,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 824,00 грн;
Респиратор "Тополь" А(Ф) - 16 шт. вартість без ПДВ - 652, 00 грн, вартість з ПДВ 20% - 782,00 грн;
Танометр - 1 шт. вартість без ПДВ - 163,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 196,00 грн;
Тумба з полицями -1 шт. вартість без ПДВ - 350,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 420,00 грн;
Шуруповерт акум. DWT ABS-12TC-2. 12В.2АК. 1,5А/год - 2 шт. вартість без ПДВ - 1163,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 1396,00 грн;
Надстойка до столу - 1 шт. вартість без ПДВ - 742,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 890,00 грн;
Огнетушитель ВП -100 - 4 шт, вартість без ПДВ - 7667,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 9200,00 грн;
Противогаз шланговий ПШ-1С - 2 шт. вартість без ПДВ - 2450,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 2 940,00 грн;
Противогаз ГП-7 - 10 шт. вартість без ПДВ - 4000,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 4 800,00 грн;
Стул офисный ISO blak Ukr C-38 - 6шт, вартість без ПДВ - 660,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 792,00 грн;
Факс Panasonic KX-FT982UA-B - 1 шт. вартість без ПДВ - 1213,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 1 455, 00 грн;
Телефон Panasonic KX-TS2350 12017937 - 1 шт. вартість без ПДВ - 145,00 грн, вартість з ПДВ 20% - 174,00 грн.
Всього вартість без ПДВ на загальну суму 34 765,00 грн, та з урахуванням ПДВ 20% 41 718,00 грн.
Згідно із п.1.2. договору, загальна вартість договору складає 41718,00 грн, в т.ч. ПДВ.
Покупець зобов'язаний оплатити товар в розмірі, визначеному п. 1. 2 даного Договору в термін до 31.08.2016 (п. 2.2 Договору).
За змістом пункту 3.1. договору, оплата по даному договору здійснюється покупцем за визначеною п. 1.1 цього Договору ціною та у визначений п. 2.2 цього Договору термін шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця або шляхом внесення готівкових коштів в касу Продавця.
Пунктами 4.1 - 4.1.1 Договору передбачено, що у випадку порушення Договору, винна Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України. Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.
За змістом пункту 6.1. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, та діє до 31.12.2016.
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п.6.1. договору та закінчується у момент виконання сторонами прийнятих на себе по даному договору зобов'язань (п.6.2. договору).
Відповідно до п. 6.3 Договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконати взяті на себе зобов'язання та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних № 1 від 26.01.2017 на суму 9443,00 грн, № 9 від 26.01.2017 на суму 12118,98 грн, №10 від 26.01.2017 на суму 20077,00 грн поставив відповідачу товар.
Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений позивачем товар та заборгованість за поставлений проте не оплачений товар становить 30000,00 грн, в підтвердження чого позивачем долучено акт звірки взаємних розрахунків за яким заборгованість з боку відповідача Виробничо-комерційною фірмою "РВК ПЛЮС" у формі товариства з обмеженою відповідальністю станом на 30.09.2019 становить 30 000,00 грн.
Оскільки відповідач оплату поставленого товару у повному обсязі не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 30000,00 грн, а також нарахованих у зв'язку із простроченням грошового зобов'язання 3 % річних у сумі 4051,31 грн та інфляційних втрат у сумі 11 887,96 грн.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доказів погашення заборгованості не подав, про наявність таких не повідомив.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі укладеного між сторонами Договору купівлі - продажу №16/01-170-КП/2016 від 21.04.2016.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, які зазначені вище.
Пунктом 2.2. Договору визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар в розмірі, визначеному п. 1. 2 даного Договору в термін до 31.08.2016.
Всупереч взятим на себе зобов'язанням за Договором відповідач повністю не оплатив вартість поставленого товару, доказів погашення заборгованості не надав.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було зазначено вище, відповідачем було подано заяву про застосування строків позовної давності, відповідно до якої відповідач зазначає, що з тексту Договору №16/01-170-КП/2016 від 21.04.2016, він був укладений між Позивачем та Відповідачем 21 квітня 2016 року. Беручи до уваги п. 2.2. Договору, повна оплата Відповідачем за Договором мала бути здійснена до 31.08.2016 р. включно. Таким чином, прострочення виконання зобов'язання за Договором, а отже і строк позовної давності, починає відлік з 01.09.2016 р.
Оскільки на думку відповідача загальний строк позовної давності у 3 роки щодо вимоги про оплату за Договором сплив 01.09.2019 р, а тому відповідач просив відмовити у позові.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 ЦК України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.
У даній справі початком перебігу строку позовної давності є 01.09.2016, наступний день після 31.08.2016 в межах якого відповідач повинен був здійснити оплату у відповідності до п. 2.2. Договору.
Проте даний позов подано позивачем 04.11.2021, тобто із пропуском строку позовної давності.
Частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку захистити належне їй цивільне майнове право.
Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав, а інститут позовної давності має на меті сприяти сталості цивільних відносин.
Відповідну правову позицію щодо застосування строків позовної давності та наслідків їх спливу наведено у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 910/2974/18, від 15.01.2019 у справі № 910/296918, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18, від 26.02.2019 у справі № 910/2967/18 та від 21.05.2019 у справі № 910/15457/17, від 11.11.2019 у справі № 904/1038/19 тощо.
Як було встановлено вище, позов про стягнення з відповідача заборгованості подано 04.11.2021, - тобто після спливу строку позовної давності, тому суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити.
Також, суд критично ставиться до доводів позивача про те, що строк позовної давності розпочинає перебіг з моменту підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків, який не містить дати його складання, однак містить відомості, що станом на 30.09.2019 заборгованість відповідача перед позивачем складає 30 000,00 грн.
Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частинами 1 та 2 статті 3 Закону визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підпункт 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, (далі по тексту - Положення) визначає, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до статті 9 Закону в редакції, чинній станом на дату підписання вказаного акту, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з визначенням, що міститься у абз. 11 статті 1 Закону, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, оскільки є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не доводить факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом, тобто акт не є належним доказом здійснення суб'єктами господарювання господарських операцій за певним правочином.
Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд про що вказав у постановах: від 18.09.2019 у справі №904/5545/18; від 27.07.2018 у справі №905/1141/16; від 04.07.2018 у справі №926/1311/15.
Отже, Акт звірки взаєморозрахунків, на який посилається позивач не є первинним документом у розумінні абз. 11 статті 1 Закону, а тому не може бути належним доказом на підтвердження визнання відповідачем суми боргу та визначення початку строку позовної давності, а доводить лише обставини про звіряння сторонами розрахунків між собою за певний період часу чи на конкретну дату.
Окрім того, суд звертає увагу позивача, що акт звірки взаємних розрахунків не містить дати його складання, а лише відомості, що станом на 30.09.2019 заборгованість відповідача перед позивачем складає 30 000,00 грн.
Враховуючи, що свої зобов'язання за договором відповідач повинен був виконати у строк до 31.08.2016, а в акті звірки взаємних розрахунків зафіксовано заборгованість станом на 30.09.2019, навіть за таких обставин позивачем пропущено строк позовної давності, який закінчився 01.09.2019.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити, у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 21.02.2022
Суддя Владислав ДЕМИДОВ