ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
09.02.2022Справа № 910/19026/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БелКазТранс Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілвер Транс»
про стягнення 399.568,63 грн
Представники сторін: не викликались
22.11.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БелКазТранс Україна» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілвер Транс» про стягнення 399.568,63 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору транспортно-експедиторського обслуговування № 18/05/2021 від 17.05.2021 позивачем було перераховано відповідачу авансові платежі на загальну суму 6.330.912,33 грн та подано заявки №№ 3287, 3224, 3333, 3440, 3586 для надання відповідачем транспортно-експедиторських послуг. Гарантійним листом № 0646-23/21 від 23.06.2021 відповідачем запевнено позивача у наданні передбачених договором послуг та гарантовано компенсацію штрафних санкцій у разі нездійснення ним відгрузки за відсутності рухомого складу. Проте, в порушення умов договору, відповідачем за період з травня по липень 2021 року було частково надано позивачу послуги на суму 4.374.674,87 грн та повернуто кошти в розмірі 1.580.000,00 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з листом № 4150 від 30.08.2021 щодо повернення коштів у сумі 376.237,36 грн. Враховуючи викладене та те, що відповідачем не було повернуто вказані кошти в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 399.568,63 грн, з яких 276.237,36 грн основного боргу, 13.070,38 грн пені, 7.941,62 грн інфляційних втрат та 2.319,27 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/19026/21 від 29.11.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
02.12.2021 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду відповідних документів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2021 відкрито провадження у справі № 910/19026/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 09.12.2021 направлено 10.12.2021 відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105491578986 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03028, м. Київ, просп. Науки, 42/1, корп. 10, яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Проте, конверт разом з ухвалою від 09.12.2021 (номер відправлення 0105491578986) було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 від 14.12.2021 з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 09.12.2021 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
17.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сілвер Транс» (експедитор, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БелКазТранс Україна» (клієнт, позивач) було укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № 18/05/2021 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору експедитор приймає на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта надати транспортно-експедиторські послуги відповідно до вимог чинного законодавства України і держав, по території яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, вказаних в правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності і цьому договорі.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач послуги за договором у повному обсязі не надав, а отже має повернути сплачену суму авансу в розмірі 376.237,36 грн. Також позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання нараховано 13.070,38 грн пені, 7.941,62 грн інфляційних втрат та 2.319,27 грн 3% річних.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно з ч. 1 ст. 930 Цивільного кодексу України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до п. 9.4 договору він набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє по 31.12.2021 включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.
Згідно з п. 1.2 договору експедитор за дорученням клієнта і на підставі наданих клієнтом заявок відповідно до умов цього договору надає ряд транспортно-експедиторських послуг.
Відповідно до п. 2.3.1 договору клієнт зобов'язаний надавати експедиторові заявки на заплановані обсяги перевезень вантажів до 20 (двадцятого) числа місяця, попереднього до місяця здійснення перевезень.
На виконання умов договору, позивач подав відповідачу наступні заявки про забезпечення транспортно-експедиційних послуг за маршрутом Казахстан (Ушкулин) - Білорусь (Гомель):
№ 3224 від 17.05.2021 (у кількості 90 вагонів),
№ 3287 від 26.05.2021 (у кількості 65 вагонів),
№ 3333 від 01.06.2021 (у кількості 325 вагонів),
№ 3440 від 17.06.2021 (у кількості 200 вагонів),
№ 3586 від 02.07.2021 (у кількості 500 вагонів).
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.
Згідно з п. 3.5 договору розмір винагороди (плата) експедитора визначається у відповідних додатках до цього договору.
Відповідно до укладених між сторонами додатків до договору узгоджено наступні розміри ставок у російських рублях (в гривнях в т.ч. ПДВ по курсу НБУ на дату виставлених рахунків):
згідно додатку № 1 від 26.05.2021 в розмірі 65.600,00 рос. руб./вагон,
згідно додатку № 2 від 17.05.2021 в розмірі 65.600,00 рос. руб./вагон,
згідно додатку № 3 від 17.05.2021 в розмірі 65.600,00 рос. руб./вагон,
згідно додатку № 4 від 01.06.2021 в розмірі 52.326,00 рос. руб./вагон.
Згідно з п. 3.1 договору усі розрахунки за цим договором проводяться грошовими коштами в національній валюті України (гривня) з урахуванням ПДВ. Для належного виконання експедитором умов цього договору, клієнт здійснює авансові платежі.
Відповідно до п. 3.2 договору авансові платежі здійснюються у розмірі вартості документально погоджених витрат, пов'язаних з організацією перевезень, інших послуг і витрат експедитора, і проводяться клієнтом не пізніше ніж за 3 (три) банківських дня до початку перевезення, але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця надання послуг.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виставлено позивачу наступні рахунки на оплату:
№ 24 від 26.05.2021 на суму 1.591.879,25 грн,
№ 25 від 28.05.2021 на суму 3.123.009,12 грн,
№ 28 від 16.06.2021 на суму 4.529.763,85 грн.
Наявні матеріали справи свідчать, що позивачем були сплачені відповідачу авансові платежі на загальну суму 6.330.912,23 грн, що підтверджується наступним платіжними дорученнями:
№ 2984 від 27.05.2021 на суму 1.591.879,25 грн (згідно рахунку № 24 від 26.05.2021),
№ 2993 від 28.05.2021 на суму 3.123.009,12 грн (згідно рахунку № 25 від 28.05.2021),
№ 3155 від 18.06.2021 на суму 1.616.023,86 грн (згідно рахунку № 28 від 16.06.2021).
Згідно з п. 2.1.2 договору експедитор зобов'язаний організовувати виконання послуг з організації перевезення вантажів від (до) клієнта (клієнта) або по інших напрямах, вказаних в його заявках, і надати інші послуги як самостійно, так і із залученням третіх осіб.
Матеріали справи свідчать, що позивачем надано відповідачу послуги за договором на загальну суму 4.374.674,87 грн, що підтверджується наступними підписаними та скріпленими обома сторонами актами надання послуг:
№ 94 від 31.07.2021 на суму 401.195,97 грн,
№ 24 від 30.06.2021 на суму 3.973.478,90 грн.
Відповідно до п. 3.8 договору при перевезенні вантажів меншого обсягу, ніж було заявлено і сплачено клієнтом, сума перерахована клієнтом на рахунок експедитора, але не сплачена останнім, може бути включена у вартість оплати при здійсненні подальших перевезень на підставі отриманих від клієнта заявок на перевезення або повернута клієнтові на його письмову вимогу.
Пунктом 3.9 договору визначено, що при неможливості виконання експедитором своїх зобов'язань, останній зобов'язується повернути грошові кошти на рахунок клієнта не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання письмового запиту від клієнта на таке повернення, при цьому експедитор за 2 (дві) доби до початку відвантаження повідомляє клієнта про неможливість здійснити свої зобов'язання за цим договором.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено часткове повернення передплати в загальному розмірі 1.580.000,00 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями
№ 298 від 06.08.2021 на суму 100.000,00 грн,
№ 257 від 20.07.2021 на суму 200.000,00 грн,
№ 274 від 22.07.2021 на суму 180.000,00 грн,
№ 279 від 23.07.2021 на суму 500.000,00 грн,
№ 285 від 28.07.2021 на суму 200.000,00 грн,
№ 287 від 29.07.2021 на суму 100.000,00 грн,
№ 289 від 29.07.2021 на суму 100.000,00 грн,
№ 293 від 30.07.2021 на суму 200.000,00 грн.
Позивач 31.08.2021 звернувся до відповідача з листом № 4150 від 31.08.2021, в якому вимагав повернути сплачені кошти за ненадані послуги в розмірі 376.237,36 грн (6.330.912,23 грн - 4.374.674,87 грн - 1.580.000,00 грн).
Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до постанови Національного банку України № 514 від 03.12.2003 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами» (зі змінами) банківський день це - робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена УПДА або іншими міжнародними документами, затвердженими МТП.
З огляду на відсутність відомостей щодо робочих днів у тижні банківської установи відповідача суд приходить до висновку, що період прострочення оплати за послуги слід встановлювати з урахуванням здійснення оплати протягом 3 (трьох) не банківських, а робочих днів.
Отже, відповідач мав здійснити повернення коштів за договором до 03.09.2021 включно.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо повернення грошових коштів за ненадані послуги у повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 376.237,36 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання з повернення грошових в повному обсязі не подано.
Таким чином, суд приходить до висновку про існування у відповідача зобов'язання повернути позивачу 376.237,36 грн сплачених за послуги, фактичного підтвердження надання яких не подано.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги перевезення не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.
При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони не передбачили в умовах договору відповідальність у вигляді пені та не визначали її розмір.
Разом з тим, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України на яку посилається позивач, визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки Національного банку України як одиниці вимірювання такої санкції.
Однак, саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.
Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 13.070,38 грн безпідставні та задоволенню не підлягають.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення з повернення грошових коштів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 7.941,62 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму боргу 376.237,36 грн за вересень, жовтень 2021 року) та 2.319,27 грн - 3% річних (нарахованих на суму боргу 376.237,00 грн за період з 03.09.2021 по 16.11.2021).
Суд не погоджується з періодом нарахування 3% річних, оскільки як встановлено судом відповідач мав повернути грошові кошти у строк до 03.09.2021, а тому період прострочення слід обраховувати з 04.09.2021.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору інший розмір процентів не визначений.
За розрахунками суду розмір 3% річних (на суму боргу 376.237,00 грн за період з 04.09.2021 по 16.11.2021) становить 2.288,35 грн та вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
В іншій частині позовних вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 7.941,62 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БелКазТранс Україна» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сілвер Транс» (03028, м. Київ, просп. Науки, 42/1, корп. 10, код ЄДРПОУ 41408401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БелКазТранс Україна» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 3-А, код ЄДРПОУ 41909645) 376.237 (триста сімдесят шість тисяч двісті тридцять сім) грн 36 коп. основного боргу, 7.941 (сім тисяч дев'ятсот сорок одна) грн 62 коп. інфляційних втрат, 2.288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) грн 35 коп. 3% річних, 5.797 (п'ять тисяч сімсот дев'яносто сім) грн 01 коп. витрат судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова