ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
21.02.2022Справа № 910/18725/21
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Ткачук Олени Євгенівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Електроюа" (Україна, 03087, м. Київ, вул. Пітерська, буд. 5-А; ідентифікаційний код: 42869331)
про стягнення 155 895,00 грн
Фізична особа-підприємець Ткачук Олена Євгенівна (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Електроюа" (далі - відповідач) про стягнення 155 895,00 грн, з яких заборгованість з орендної плати в розмірі 19 145,00 грн та обов'язковий викупний платіж у сумі 136 750,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором № 15-04-2020-1/2 оренди обладнання з обов'язковим викупом від 28.04.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Частиною п'ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 03087, м. Київ, вул. Пітерська, буд. 5-А.
На вказану адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 22.11.2021 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.
02.12.2021 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 22.11.2021, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв'язку не було вручене під час доставки, у зв'язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.
За приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 22.11.2021 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
28.04.2020 між Фізичною особою-підприємцем Ткачук Оленою Євгенівною (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Група Електроюа" (далі - орендар, відповідач) було укладено Договір № 15-04-2020-1/2 оренди обладнання з обов'язковим викупом (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування із зобов'язанням обов'язкового викупу майно (обладнання) (далі - об'єкт оренди), а саме: зарядні пристрої (станції) для електромобілів з характеристиками, визначеними в Акті прийому-передачі, та за ціною, що вказана в Специфікації, яка є додатком до цього Договору, у кількості 1 (одна) шт.
Відповідно до підп. 1.1.1 пункту 1.1 Договору загальна вартість об'єкта оренди, що вказана в Специфікації, становить 136 750,00 грн, що на дату укладення цього Договору становить 5 000,00 дол. США згідно з офіційним курсом продажу валюти в АТ КБ "Приватбанк".
За умовами пункту 2.1 Договору об'єкт оренди передається в оренду для використання за призначенням, а саме для зарядження електромобілів.
У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що термін оренди складає 1 (один) рік з моменту прийняття об'єкта оренди, а саме до 28.04.2021.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розмір орендної плати за об'єкт, що орендується, у цілому складає 2 % в місяць (100 дол. США) від суми, яка вказана в підп. 1.1.1 пункту 1.1 цього Договору. Орендна плата сплачується в гривні, згідно з курсом продажу валюти в АТ КБ "Приватбанк" на день виплати грошових коштів.
Відповідно до п. 4.2 Договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця шляхом перерахування відповідної суми на рахунок орендодавця з 15 по останній день місяця, тобто до 30 або 31 числа кожного місяця, наступного за звітним.
У пункті 5.1 Договору сторони погодили, що дія цього Договору припиняється внаслідок закінчення терміну його дії.
За умовами пункту 6.1 Договору об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання відповідного Акту прийому-передачі станції.
Згідно з п. 8.1 Договору орендар зобов'язується викупити об'єкт оренди в кінці строку дії Договору або достроково в будь-який час на вимогу орендодавця, за умови письмового повідомлення орендодавцем орендаря на поштову адресу або подання особисто під розписку про вручення повідомлення уповноваженій особі (працівнику) орендаря за реквізитами, визначеними у цьому Договорі, не пізніше ніж за 1 (один) місяць до дати обов'язкового викупу. Право власності на майно, що є об'єктом оренди, у такому разі переходить до орендаря після сплати ним орендодавцю повної суми орендної плати, нарахованої відповідно до умов цього Договору, та всієї суми обов'язкового викупного платежу в гривні, еквівалентній 5 000,00 дол. США за офіційним курсом продажу валюти в АТ КБ "Приватбанк" на день повернення коштів.
Відповідно до п. 10.1 Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
У Додатку № 1 до Договору сторони погодили Специфікацію № 1, за змістом якої у строкове платне користування орендарю передається зарядна станція, введена в експлуатацію, модель eUA-3, № 0289, за адресою: м. Київ, вул. Петра Григоренка, 43, ТЦ "Метро", загальною вартістю 5 000,00 дол. США.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивач передала відповідачу зарядний пристрій eUA-3 № 0289 в новому стані і придатному до експлуатації, згідно зі Специфікацією № 1 до Договору, що підтверджується підписаним обома сторонами Актом прийому-передачі від 28.04.2020.
Як зазначає позивач, відповідач у період з квітня по вересень 2020 року належним чином виконував взяті на себе зобов'язання за Договором та сплатив оренду плату в загальному розмірі 15 272,13 грн, що підтверджується випискою по його рахунку, натомість починаючи з жовтня 2020 року відповідач не сплачує орендну плату, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в розмірі 19 145,00 грн.
За твердженнями позивача, на підставі пункту 8.1 Договору, ним було направлено на адресу відповідача Заяву від 18.03.2021 про виплату грошових коштів у рахунок викупу станції зарядження електромобілів у сумі, еквівалентній 5 000,00 дол. США на день перерахування коштів за курсом продажу валют в АТ КБ "Приватбанк", а також погашення заборгованості по орендній платі за період по 28.04.2021, яка була отримана відповідачем, проте залишена ним без задоволення.
З огляду на викладене, позивач звернулася до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з орендної плати в розмірі 19 145,00 грн та обов'язковий викупний платіж у сумі 136 750,00 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є змішаним договором, що містить елементи договору оренди та договору купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання глав 54 та 58 Цивільного кодексу України, а також параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частинами 1, 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Враховуючи вищевикладене, у орендаря, у зв'язку з укладенням Договору та прийняттям в користування об'єкта оренди, виникло зобов'язання зі сплати орендної плати за весь час користування об'єктом оренди.
Суд встановив, що на підставі Акту прийому-передачі від 28.04.2020 позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування об'єкт оренди - зарядний пристрій eUA-3 № 0289, відтак відповідач протягом передбаченого Договором строку оренди користувався орендованим у позивача обладнанням.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення пунктів 4.1, 4.2 Договору, зобов'язання відповідача по сплаті орендної плати мало виконуватись щомісяця у гривні згідно з курсом продажу валюти в АТ КБ "Приватбанк" на день виплати коштів у строк з 15 по останній день місяця - до 30 або 31 числа кожного місяця, наступного за звітним.
За приписами частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд встановив, що відповідачем сплачено орендну плату за користування об'єктом оренди з квітня по вересень 2020 року, свідченням чого є наявна в матеріалах справи виписка по рахунку позивача за період з 28.04.2020 по 25.10.2021.
Згідно з інформацією з офіційного сайту АТ КБ "Приватбанк" курс продажу 1 дол. США 30.11.2020 становив 28,70 грн; 31.12.2020 - 28,45 грн; 31.01.2021 - 28,30 грн; 28.02.2021 - 28,10 грн; 31.03.2021 - 27,95 грн; 30.04.2021 - 27,90 грн та 28.05.2021 - 27,60 грн.
У свою чергу, позивач, відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку заборгованості, визначив розмір орендної плати за один місяць - 2 735,00 грн, виходячи із загальної вартості об'єкта оренди, зазначеної в підп. 1.1.1 пункту 1.1 Договору, - 136 750,00 грн х 2 %.
Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Враховуючи ту обставину, що заявлена до стягнення з відповідача сума заборгованості з орендної плати не перевищує розміру орендної плати, який відповідач мав сплачувати відповідно до умов Договору, виходячи із заявлених позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягає сума заборгованості в розмірі 19 145,00 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача обов'язкового викупного платежу в сумі 136 750,00 грн суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Аналогічні положення містить частина четверта статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін.
Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (частина четверта статті 291 Господарського кодексу України).
З огляду на положення пунктів 3.1, 5.1 Договору, дія Договору припинилася у зв'язку із закінченням строку оренди - 28.04.2021, відтак, відповідно до пункту 8.1 Договору, відповідач мав викупити об'єкт оренди, за умови його письмового повідомлення позивачем не пізніше ніж за 1 (один) місяць до дати обов'язкового викупу.
Суд встановив, що позивач надіслала на адресу відповідача Заяву від 18.03.2021 про виплату грошових коштів у рахунок викупу станції зарядження електромобілів у сумі, еквівалентній 5 000,00 дол. США на день перерахування коштів за курсом продажу валют в АТ КБ "Приватбанк", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією фіскального чеку від 18.03.2021, яка була отримана відповідачем 26.04.2021 (згідно з інформацією з офіційного сайту АТ "Укрпошта").
Згідно з інформацією з офіційного сайту АТ КБ "Приватбанк" курс продажу 1 дол. США 28.04.2021 становив 27,90 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відтак, виходячи із заявлених позовних вимог, до стягнення з відповідача також підлягає обов'язковий викупний платіж у сумі 136 750,00 грн.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість з орендної плати в розмірі 19 145,00 грн та обов'язковий викупний платіж у сумі 136 750,00 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 338,43 грн, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги № 168/21 від 08.11.2021, Додаток № 1 до вказаного договору від 08.11.2021 (Детальний опис робіт (наданих послуг), виконуваних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги, та платіжне доручення № 258 від 08.11.2021 на суму 16 000,00 грн.
Відповідач, у свою чергу, у встановленому процесуальним законом порядку клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката не подав.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
З огляду на вищенаведене, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 16 000,00 грн, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, також покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Електроюа" (Україна, 03087, м. Київ, вул. Пітерська, буд. 5-А; ідентифікаційний код: 42869331) на користь Фізичної особи-підприємця Ткачук Олени Євгенівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) заборгованість з орендної плати в розмірі 19 145 (дев'ятнадцять тисяч сто сорок п'ять) грн 00 коп., обов'язковий викупний платіж у сумі 136 750 (сто тридцять шість тисяч сімсот п'ятдесят) грн 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 338 (дві тисячі триста тридцять вісім) грн 43 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 21.02.2022
Суддя О.В. Нечай