номер провадження справи 27/144/21
10.02.2022 Справа № 908/2381/21
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засідання Камаєвій О.М., розглянувши матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний» (69121, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, буд.17, ідентифікаційний код юридичної особи 43604643)
треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )
2. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )
3. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 )
4. ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 )
5. ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 )
6. ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 )
7. ОСОБА_8 ( АДРЕСА_8 )
8. ОСОБА_9 ( АДРЕСА_6 )
9. ОСОБА_10 ( АДРЕСА_9 )
про визнання рішень недійсними та скасування державної реєстрації
представники сторін
від позивача: Мартиненко А.В., ордер серія АР № 1005629 від 31.01.2022
від відповідача: Вишнякова Н.В., ордер серія АР № 1084506 від 09.02.2022
від третіх осіб 1-9: не з'явились
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний», в якій просить суд визнати недійсним рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням АДРЕСА_1 про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний», оформлене протоколом від 24.03.2020 та скасувати державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Ладний» за адресою: АДРЕСА_1 .
В пункті 1 прохальної частини позовної заяви, позивач просив суд залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2021, справу № 908/2381/21передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 18.08.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
28.08.2021 на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали суду.
Ухвалою суду від 02.09.2021, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2381/21, присвоєно справі номер провадження 27/144/21 та призначено підготовче судове засідання на 30.09.2021.
Справа № 908/2381/21 розглядається за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 30.09.2021 відкладено підготовче засідання на 01.11.2021.
Ухвалою суду від 01.11.2021 продовжено строк підготовчого провадження до 02.12.2021, відкладено підготовче засідання на 29.11.2021.
Ухвалою суду від 29.11.2021 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті на 16.12.2021.
Ухвалою суду від 16.12.2021 виключено зі складу учасників справи третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_11 , у зв'язку з її смертю. Відкладено розгляд справи по суті. Засідання суду призначено на 13 січня 2022.
Ухвалою суду від 13.01.2022 оголошувалася перерва в порядку статті 216 ч. 2 ГПК України на 31.01.2022.
Ухвалою суду від 31.01.2022 розгляд справи по суті було відкладено на 10.02.2022, у зв'язку з хворобою представника відповідача.
У судовому засіданні 10.02.2022, справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
10.02.2022 в судовому засіданні здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
Представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, які обґрунтовує наступним: 24.03.2020 були проведені установчі збори співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Результати вказаних установчих зборів оформлені протоколом установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 . 28.04.2020 на підставі рішення установчих зборів була проведена державна реєстрація Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛАДНИЙ». Позивачка зазначила, що в порушення порядку визначеного Законом, повідомлення про проведення установчих зборів ОСОБА_1 під розписку не вручалось та рекомендованим листом на адресу належної їй квартири АДРЕСА_1 не надсилалося. Таким чином про місце і час проведення установчих зборів, а відповідно і про порядок денний зборів позивачка повідомлена не була. ОСОБА_1 вважає, що внаслідок неповідомлення її належним чином про скликання зборів, вона не змогла взяти участь у зборах, в обговоренні та вирішенні питань щодо створення ОСББ, обрання керівних органів, чим порушено її права як співвласника багатоквартирного будинку.
Відповідач проти позову заперечив, на підставах, викладених у письмовому відзиві (вх. № 19967/08-08/21 від 27.09.2021). В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що позивачка жодними доказами не доводить, що вона не була присутньою на установчих зборах ОСББ «Ладний» та не зазначає які саме її права порушені відповідачем під час його проведення, і яким чином вони можуть бути відновлені шляхом визнання нечинним рішень, прийнятих на цих зборах. Порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає: перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації (п.п. 5 6, ч. 2 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Реєстрація ОСББ «Ладний» була здійснена з урахуванням результатів голосування та під час вчинення реєстраційної дії державним реєстратором не було встановлено порушень вимог законодавства щодо створення ОСББ. Відповідач зазначив, що як юридична особа ОСББ «Ладний» може припинити діяльність в порядку, передбаченому законом, зокрема, шляхом ліквідації. Скасування державної реєстрації ОСББ «Ладний» (реєстраційного запису) за рішенням суду не є ліквідацією юридичної особи, яка відбувається в порядку, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 110 ЦК України і не призводить до припинення ОСББ «Ладний» з огляду на вимоги ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якою визначається порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій. Скасування рішень зборів ОСББ «Ладний» та його державної реєстрації вплине на права інших співвласників, які прийняли участь у зборах та рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком, бажаючи відмовитись від послуг ТОВ «Місто для людей Запоріжжя», а саме призведе до відновлення взаємовідносин із колишнім управителем, що суперечить їх інтересам. Відповідач зазначив, що 58 співвласників, в тому числі і залучені треті особи, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 взяли участь в установчих зборах та проголосували за створення ОСББ «Ладний», що підтверджується додатком (списками голосування) до протоколу установчих зборів, що можливе лише за наявності належного їх повідомлення. Проте, позивач у позовній заяві стверджує, що не тільки третіх осіб не було повідомлено про скликання зборів, які нібито через це не змогли взяти участі у зборах, а і усіх співвласників, що свідчить про намагання позивача ввести суд в оману щодо фактичних обставин справи про повідомлення співвласників про проведення установчих зборів. Відповідач у відзиві зазначив про застосування строку позовної давності до позовних вимог позивача.
Треті особи у судове засідання 10.02.2022 не з'явилися, в матеріалах справи містяться письмові пояснення третіх осіб, які посилаються на те, що створення ОСББ «Ладний» було порушено імперативні вимоги статті 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку щодо процедури скликання установчих зборів (належне повідомлення співвласників про установчі збори), що є самостійною підставою для визнання недійсним та скасування рішень установчих зборів про створення ОСББ.
У судовому засіданні 10.02.2022, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 20 ГПК України, якою визначено категорії справ, що відносяться до юрисдикції господарських судів, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.
Судом встановлено, що 24.03.2020 співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 проведені установчі збори зі створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про що був складений Протокол установчих зборів співвласниками багатоквартирного будинку за місцезнаходженням АДРЕСА_1 .
Порядком денним загальних зборів було:
1) Обрання голови та секретаря установчих зборів;
2) Створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку;
3) Розгляд і затвердження Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку;
4) Обрання правління та голови правління;
5) Обрання Ревізійної комісії (ревізора);
6) Обрання уповноваженого представника для здійснення державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
За результатами проведення установчих зборів ухвалено рішення про створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний».
ОСОБА_1 , є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування № 3571 посвідченого 06.12.2008 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чирва Л.А.
ОСОБА_1 не погодившись з діями відповідача у справі, звернулася до Господарського суду Запорізької області. Вважає, що рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний» прийнято з порушенням норм чинного законодавства під час скликання та проведення загальних зборів товариства.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши приписи норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст. 316, 321 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положеннями ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України визначено, що зміст права власності становлять права володіння, користування та розпорядження власником належним йому майном, які власник реалізує на власний розсуд. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
За змістом ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно із ст. 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
За змістом ст. 2 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" цей Закон регулює: порядок створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об'єднань, асоціацій; відносини суб'єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об'єднанні; відносини між об'єднаннями та асоціаціями; відносини між об'єднаннями, асоціаціями і органами державної влади та органами місцевого самоврядування; відносини між об'єднаннями і господарюючими суб'єктами.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" встановлено, що об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об'єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками, ч. 1 ст. 85 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст. 98 та ч. 1 ст. 99 Цивільного кодексу України визначено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
Отже, Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об'єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» для створення об'єднання скликаються установчі збори.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» скликання установчих зборів здійснюється ініціативною групою, яка складається не менш як з трьох власників квартир або нежилих приміщень.
Згідно ч. 4 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» повідомлення про проведення установчих зборів направляється ініціативною групою не менше ніж за 14 днів до дати проведення установчих зборів. Повідомлення направляється в письмовій формі і вручається кожному співвласнику під розписку або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом). У повідомленні про проведення установчих зборів зазначається, з чиєї ініціативи скликаються збори, місце і час проведення, проект порядку денного.
Час і місце проведення обираються зручними для більшості можливих учасників зборів (ч. 5 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» установчі збори веде голова зборів, який обирається більшістю голосів присутніх співвласників або їх представників.
Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
Якщо одна особа є власником квартир (квартири) та/або нежитлових приміщень, загальна площа яких становить більш як 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, кожний співвласник на установчих зборах має один голос незалежно від кількості та площі квартир або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників.
Якщо в результаті проведення установчих зборів для прийняття рішення не набрано кількості голосів "за" або "проти", встановленої частиною дев'ятою цієї статті, проводиться письмове опитування співвласників, які не голосували на установчих зборах. Письмове опитування співвласників проводиться протягом 15 календарних днів з дати проведення установчих зборів. Якщо протягом зазначеного строку необхідну кількість голосів "за" не набрано, рішення вважається неприйнятим.
Письмове опитування під час установчих зборів об'єднання проводиться в порядку, передбаченому Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Рішення приймається шляхом поіменного голосування. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані співвласниками під час проведення установчих зборів, і голоси, подані під час письмового опитування. Рішення оформляється особистим підписом кожного, хто проголосував, із зазначенням результату голосування ("за" чи "проти").
Установчі збори приймають рішення про створення об'єднання і затверджують його статут.
Державна реєстрація об'єднання (асоціації) проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб. Об'єднання (асоціація) вважається утвореним з дня його державної реєстрації.
Державна реєстрація змін до статуту об'єднання проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
Установчі документи об'єднання підписує голова установчих зборів або інша уповноважена зборами особа.
Відповідно до частини 5 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників. Проте, рішення загальних зборів можуть бути оскаржені в судовому порядку (частина 8 статті 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Статтею 14 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що спори щодо здійснення прав співвласників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку.
Тобто, якщо хоча б один співвласник обґрунтовано не погоджується з рішенням більшості, прийнятим на загальних зборах, він може звернутися до суду за місцезнаходженням ОСББ з позовною заявою про визнання недійсним певного рішення або частини рішення ОСББ.
Підставами для оскарження можуть бути:
1. Порушення процедури створення об'єднання, скликання і проведення установчих зборів об'єднання, передбаченої в статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку";
2. Порушення під час прийняття рішення на установчих зборах, визначених в статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»;
3.Інші підстави, які порушують норми законодавства про створення ОСББ, що діяли на момент проведення установчих зборів.
Велика Палата Верховного Суду сформувала позицію, відповідно до якої спір про скасування державної реєстрації ОСББ не є спором у сфері публічно-правових відносин, навіть якщо виник у зв'язку з протиправним внесенням до реєстру суб'єктом владних повноважень запису про проведення державної реєстрації юридичної особи.
Велика Палата також зауважила, що зазначений спір не є і таким, що виникає із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин або у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності. Процесуальне законодавство не визначає юрисдикційну належність такого спору.
Однак, у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що подібні спори найбільш наближені до спорів, пов'язаних із діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи.
Отже, цей спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства незалежно від суб'єктного складу, за місцезнаходженням юридичної особи.
Відповідно до ст. 385 Цивільного кодексу України власники квартир для забезпечення експлуатації багатоквартирного житлового будинку, користування квартирами та спільним майном житлового будинку можуть створювати об'єднання власників квартир (житла). Таке об'єднання може бути створено власниками житлових будинків. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до Статуту та закону.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/2796/17 викладена правова позиція, відповідно до якої ч. 4 ст. 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» імперативно визначає порядок і спосіб повідомлення власників: форма повідомлення обов'язково письмова; повідомляється кожен власник; таке повідомлення вручається власнику або під розписку, або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом).
Порядок проведення письмового опитування врегульовано частиною 8 статті 10 передбаченому Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Відповідно до вимог частини 8 статті 10 вказаного закону письмове опитування співвласників проводиться ініціативною групою та іншими співвласниками за бажанням.
Письмове опитування може проводитися щодо одного або декількох питань одночасно. Питання - це текст, у якому викладається пропозиція у вигляді резолюції, щодо якої учаснику опитування пропонується відповісти "за", "проти" або "утримався". Питання повинно мати чітке і зрозуміле формулювання, що не допускає різних тлумачень.
Письмове опитування співвласників проводиться шляхом власноручного заповнення ними листків опитування, в яких зазначаються день опитування, прізвище, ім'я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представників), відповідь співвласника на питання "так", "ні" або "утримався", особистий підпис співвласника та особи, яка проводила опитування.
Голосування від імені співвласника представником здійснюється в порядку представництва згідно з вимогами цивільного законодавства. Кожен співвласник, який має право голосу, може реалізувати це право під час проведення такого опитування лише один раз з одного питання.
Забороняється в процесі проведення письмового опитування співвласників примушувати їх до голосування за або проти прийняття відповідного рішення чи винагороджувати їх за це в будь-якій формі.
За результатами підрахунку результатів письмового опитування співвласників особи, які проводили письмове опитування, вносять його результати до протоколу зборів та підводять загальні підсумки голосування щодо всіх питань. Під час підрахунку голосів враховуються і голоси, подані на зборах співвласників, і голоси співвласників, отримані під час проведення письмового опитування.
З матеріалів справи вбачається, що в цілому письмове опитування відбулось з дотриманням вимог статті 10 Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Відповідно до змісту Розділу І Протоколу установчих зборів співвласниками багатоквартирного будинку за місцезнаходженням АДРЕСА_1 , загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку складає 97 осіб. Загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку складає 5090 м2. У зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 58 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 3478,76 м2.
Додатком до протоколу установчих зборів є листки голосування з питань порядку денного установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 .
Відповідно до другого питання порядку денного - створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, «за» проголосувало 58 співвласників, загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень яких становить 3478,76 м2; «проти» - проголосувало 0 співвласників.
Тобто, відповідно до Протоколу установчих зборів від 24.03.2020 за створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний»", обрання голови та секретаря установчих зборів, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, розгляд і затвердження Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, обрання правління та голови правління, обрання Ревізійної комісії (ревізора), обрання уповноваженого представника для здійснення державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку проголосували присутні на загальних зборах та з урахуванням листа голосування з питань порядку денного учасників зборів - 58 осіб (площа 3478,76 м2) з загальної кількості співвласників - 97 осіб (загальна площа 5090 м2), що дорівнює 68,34%.
Відповідачем не надано доказів дотримання процедури скликання установчих зборів, визначених статтею 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», як то скликання установчих зборів ініціативною групою, направлення повідомлення про проведення установчих зборів.
Разом з тим, більшість мешканців будинку були присутні та висловили свою позицію під час проведення установчих та загальних зборів, про що зазначено вище та підтверджено матеріалами справи.
Позивач в установчих зборах та письмовому опитуванні участі не приймав, однак, голосування позивача - ОСОБА_1 на установчих зборах Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний» не вплинуло на наявність кворуму, та відповідно на результати голосування.
Крім того, у листі голосування з питань порядку денного установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 містяться підписи з відміткою «За» третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що свідчить проте, що дані особи приймали участь в установчих зборах та проголосували за створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний», що можливе лише за наявності належного їх повідомлення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців (державна реєстрація) - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний» було створено та зареєстровано з дотриманням порядку, передбаченого Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Згідно до пунктів 2,3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації.
Також, порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає: перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації (п.п. 5 6, ч. 2 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Реєстрація Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний» була здійснена з урахуванням результатів голосування та під час вчинення реєстраційної дії державним реєстратором не було встановлено порушень вимог законодавства щодо створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний».
28.04.2020 проведено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний» про що внесено запис № 11031020000049112 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідно до статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність ОСББ полягає в здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Визнання недійсним рішення установчих зборів про створення об'єднання призведе до порушення прав та інтересів більшості мешканців будинку, які висловилися за створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний», яке було створено для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Визнання недійсними спірних рішень та скасування державної реєстрації об'єднання, насправді не має на меті захистити своє право на участь в управлінні багатоквартирним житловим будинком.
Позивач другою вимогою просив суд скасувати державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків "Ладний" за адресою: 69121, місто Запоріжжя, вулиця Ладозька, будинок 17.
Відповідно до змісту частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Згідно зі статтею 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено спеціальною нормою - Законом № 2866-III.
За змістом статті 1 цього Закону ОСББ - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до статті 4 Закону № 2866-III об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання й використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Отже, Закон № 2866-III визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Загальний порядок створення юридичної особи унормовано статтею 87 ЦК України, яка передбачає, що для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, що після його прийняття учасниками стає установчим документом. Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі.
Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Відповідно до статті 57 Господарського кодексу України рішення про утворення суб'єкта господарювання є установчим документом суб'єкта господарювання.
Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України).
Відповідно до пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (державна реєстрація) - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи.
Згідно ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів. В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема: найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; організаційно-правова форма (частина друга статті 9 вказаного Закону).
Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється лише шляхом реорганізації або ліквідації. Згідно із частиною другою вказаної статті юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно статті 110 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа ліквідується: 1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; 2) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; 3) за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.
Статтею 28 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об'єднання вважається припиненим з дня внесення про це відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Об'єднання ліквідується у разі: придбання однією особою всіх приміщень у багатоквартирному будинку; прийняття співвласниками рішення про ліквідацію об'єднання; ухвалення судом рішення про ліквідацію об'єднання.
Порядок ліквідації об'єднання передбачає, що у разі ліквідації об'єднання кошти, що залишилися після задоволення вимог кредиторів, розподіляються між усіма співвласниками пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, що перебувають у їхній власності. При цьому здійснюється залік заборгованості кожного співвласника перед об'єднанням відповідно до статуту цього об'єднання. Якщо співвласник має борг перед цим об'єднанням, сума якого перевищує суму його частки в майні, і відмовляється сплатити цей борг, спір вирішується у судовому порядку.
Загальний порядок ліквідації юридичної особи визначений у статті 111 ЦК України. Загальна процедура ліквідації юридичної особи також передбачає низку обов'язкових дій - погашення існуючої кредиторської заборгованості, відчуження активів, звільнення працівників, передання документів до архіву тощо. Лише після вчинення цих дій і подання державному реєстратору відповідних документів в реєстр вноситься запис про припинення юридичної особи, а не запис про скасування її державної реєстрації.
Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено спростовну презумпцію відомостей, внесених до ЄДР, з огляду на що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. Водночас, якщо процедуру ліквідації не було здійснено належним чином, то внесення до реєстру запису про припинення цієї юридичної особи не тягне її припинення.
Відтак, ліквідація юридичної особи - це встановлена законом процедура, результатом якої є припинення діяльності юридичної особи, і першочерговою умовою ліквідації законодавство визначило саме рішення її учасників про ліквідацію. Як юридична особа ОСББ може припинити діяльність у порядку, передбаченому законом, зокрема шляхом ліквідації. В судовому порядку Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку може бути ліквідовано тільки у разі, коли допущені при його створенні порушення не можна усунути.
Суд зазначає, що позивачем не надано доказів таких порушень, які були б допущені при створенні Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України, що кореспондуються за змістом зі статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову.
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Враховуючи предмет позову у цій справі, рішення установчих зборів щодо створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку безпосередньо стосується відносин створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний» як юридичної особи, а вимоги позивача визнати його недійсним спрямовані на припинення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний», а не на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів (подібний висновок міститься у пункті 5.32 постанови Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 910/9672/20).
Суд зазначає, що ні рішення установчих зборів, ні існування юридичної особи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний» не порушує прав або правомірних інтересів позивача, а позивач, вказуючи у позовній заяві на порушення своїх прав при створенні Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку фактично обґрунтовує свій інтерес у припиненні існування цієї юридичної особи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсним та скасування рішення установчих зборів, а також підстав для ліквідації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.08.2021 у справі № 920/1245/20).
Посилання позивача на те, що в порушення вимог закону він не був належним чином повідомлений про час та місце проведення установчих зборів щодо створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, може використовуватися для обґрунтування порушення його права на участь у створенні юридичної особи, а не наявності правомірного інтересу у припиненні існування цієї юридичної особи (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 916/4625/15).
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази про те, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний» не направило ОСОБА_1 повідомлення про проведення установчих зборів, то суд вважає поданий список співвласників квартир та нежитлових приміщень про проведення установчих зборів 24.03.2020, як не спростований доказ про повідомлення позивача про проведення установчих зборів.
Як встановлено судом, рішення з питань порядку денного загальних зборів прийнято більшістю голосів більш, ніж половиною загальної кількості співвласників), навіть за відсутності (виключення) у голосуванні квартир, що зазначені у листах.
Суд вважає, що незначні порушення не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсним рішення установчих загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, оскільки не можуть вплинути на волевиявлення інших співвласників цього будинку, яких відповідно до законодавства за прийняття спірного рішення проголосувало більше половини усіх співвласників.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Відповідно, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії) від зобов'язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Частинами 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Твердження позивача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).
У даній справі суд дійшов висновку, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За вказаних обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 , м. Запоріжжя до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ладний», м. Запоріжжя відмовити.
Рішення оформлено та підписано 21.02.2022.
Суддя С.С. Дроздова
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.