майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"08" лютого 2022 р. м. Житомир Справа № 906/365/17 (906/1219/20)
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Макаревича В.А. , за участі секретаря судового засідання: Підгаєцької М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ліквідатора Комунального підприємства "Теплосервіс" Коляди В.І. від 28.09.2020 про покладення субсидіарної відповідальності на Коростишівську міську раду в межах справи № 906/365/17
За заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)
До боржника Комунального підприємства "Теплосервіс" (м. Коростишів, Житомирська область)
про визнання банкрутом
За участі представників:
- від позивача: Коляда В.І. - ліквідатор Комунального підприємства "Теплосервіс" (у режимі відеоконферензв'язку);
- від відповідача: П'ятецький С.В., представник Коростишівської міської ради - свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю №4849/10 від 19.04.2012; договір №05/03/21 від 05.03.2021 про надання професійної правничої (правової) допомоги; ордер серії КС №300688 від 09.03.2021 (у режимі відеоконферензв'язку);
У провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа №906/365/17 про визнання банкрутом Комунального підприємства "Теплосервіс" (м.Коростишів, Житомирська область).
У межах справи про банкрутство 06.10.2020 ліквідатор звернувся до Господарського суду Житомирської області із заявою від 28.09.2020 про покладення субсидіарної відповідальності на Коростишівську міську раду з проханням стягнути з Коростишівської міської ради на користь Комунального підприємства "Теплосервіс" грошові кошти в розмірі 7 670 275, 96 грн.
Ухвалою суду від 09.10.2020 заяву ліквідатора Коляди В. І. від 28.09.2020 про покладення субсидіарної відповідальності на Коростишівську міську раду у межах справи № 906/365/17 залишено без руху.
Ухвалою суду від 21.10.2022 відкрито провадження у справі з розгляду позовної заяви ліквідатора КП "Теплосервіс" про покладення субсидіарної відповідальності на Коростишівську міську раду з проханням стягнути з Коростишівської міської ради на користь Комунального підприємства "Теплосервіс" грошові кошти в розмірі 7 670 275, 96 грн та призначено підготовче засідання.
Відповідними ухвалами суду розгляд справи з метою повного та всебічного розгляду справи неодноразово відкладався судом за клопотаннями сторін у справі.
Ухвалою суду від 18.10.2021 закрито підготовче провадження з розгляду позовної заяви ліквідатора Коляди В.І. від 28.09.2020 про покладення субсидіарної відповідальності на Коростишівську міську раду в межах справи № 906/365/17 за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплосервіс" про банкрутство та призначено позовну заяву ліквідатора Коляди В.І. від 28.09.2020 про покладення субсидіарної відповідальності на Коростишівську міську раду в межах справи №906/365/17 для розгляду по суті.
З метою повного та всебічного розгляду справи, дослідження всіх доказів у межах провадження у справі №906/365/17 про банкрутство Комунального підприємства "Теплосервіс" (м. Коростишів, Житомирська область) судом оглянуто та досліджено матеріали справи №906/365/17 про банкрутство Комунального підприємства "Теплосервіс" (м. Коростишів, Житомирська область).
Відповідно до частини 6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
При цьому слід зазначити, що 21.10.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
У відповідності п.2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.
Згідно ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
08.02.2022 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання від 08.02.2022, у якому він повідомляє про неможливість прийняти участь у судовому засіданні, призначеному на 08.02.2022, а тому у вирішенні питання про можливість розгляду справи у даному судовому засіданні покладається на розсуд суду.
При цьому у судовому засіданні, на запитання суду позивач повідомив, що заперечує проти відкладення розгляду справи та вважає за можливе розгляд справи по суті у даному судовому засіданні.
Судом встановлено, що всі учасники провадження у справі повідомлені про дату, час і місце розгляду справи своєчасно та з дотриманням вимог ГПК України.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити. На запитання суду надав усні пояснення щодо підстав звернення до суду із вказаним позовом та зазначив докази, які, на його думку, слід дослідити та які підтверджують викладені ним обставини справи та його правову позицію.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві. На запитання суду повідомив докази, які, на його думку, слід дослідити та які підтверджують викладені ним обставини справи та його правову позицію.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як убачається з матеріалів справи №906/365/17 постановою суду від 10.10.2017 боржника Комунальне підприємство "Теплосервіс", м. Коростишів, Житомирська область (далі - КП "Теплосервіс") визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Яворського В.М.
Ухвалою суду від 06.05.2019 суд усунув від виконання обов'язків ліквідатора КП "Теплосервіс" Яворського В.М.
Ухвалою суду від 18.06.2019 ліквідатором КП "Теплосервіс" призначено арбітражного керуючого Коляду В.І.
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частинами 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач, відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.
Відтак, сторона при зверненні до господарського суду повинна довести, що її суб'єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об'єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.
Так, ліквідатор КП "Теплосервіс" Коляда В.І. звернувся до суду із позовною заявою, зазначивши про наявність вини Коростишівської міської ради для покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями КП "Теплосервіс".
Згідно з частиною 1 ст. 619 ЦК України, договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.
Таким законом, який передбачає поряд із відповідальністю боржника додаткову (субсидіарну) відповідальність іншої особи наразі, є Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно-правовий вид відповідальності, який покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності.
Про те, що субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійний цивільно - правовий вид відповідальності свідчить і те, що законодавство не пов'язує можливість покладення субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства на третіх осіб з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення, оскільки в даному випадку особи в силу спеціального припису Кодексу України з процедур банкрутства притягуються до цивільної відповідальності у формі солідарного стягнення (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 910/21232/16).
Відповідно до Рішення Коростишівської міської ради від 24.06.2004 створено Коростишівське міське комунальне підприємство "Теплосервіс" та затверджено його статут.
Згідно п. 1.1. уточненого Статуту Комунального підприємства "Теплосервіс", Комунальне підприємство "Теплосервіс", що надалі іменується "Підприємство", є комунальним унітарним підприємством, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади Коростишівської міської ради, згідно законодавства України, що надає послуги населенню, організаціям бюджетної сфери та іншим споживачам з теплопостачання, гарячого водопостачання, ремонту і обслуговування котельного обладнання, будівельних конструкцій, споруд теплових мереж та інших послуг.
Засновником і власником підприємства є територіальна громада Коростишівська міська рада, яка є власником майна підприємства (основних фондів) (п. 1.2 Статуту).
Управління підприємством здійснюється на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і принципів самоврядування трудового колективу.
Вищим органом управління являється Коростишівська міська рада (п.п.3.1, 3.2 Статуту).
Згідно п.4.1 Статуту, майно підприємства становить оборотні кошти, основні засоби, а також інші цінності, вартість яких визначається в самостійному балансі підприємства.
Розмір статутного фонду підприємства становить 1 485 807,45 грн.
Відповідно до п. 4.2 Статуту, майно підприємства належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається майном на свій розсуд, вчиняючи до нього будь - які дії, що не суперечать статуту підприємства.
Згідно п. 4.4 Статуту джерелами формування майна підприємства є: матеріальні та грошові внески Засновника; доходи, одержані від господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення та дотації з бюджету; придбання майна іншого підприємства; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, громадян; інші джерела, не заборонені законодавчими актами України.
Як убачається з матеріалів справи №906/365/17 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 у справі №906/365/17, яка набрала чинності, було встановлено наступне.
Згідно з рішенням Коростишівської міської ради №383 від 15.09.2004р. на баланс МКП "Теплосервіс" (Комунальному підприємству "Теплосервіс") передано котельні, теплові мережі (згідно з додатком).
Відповідно до додатку до рішення виконкому міської ради від 15.09.2004р. №383, визначено перелік основних засобів, що передаються з балансу Коростишівського підприємства "Тепломережа" на баланс Коростишівського міського комунального підприємства "Теплосервіс", у тому числі адміністративне приміщення інв. №299 (балансова вартість - 50413,14), розділ 13 котельня по вулиці К. Лібкнехта,12.
Рішенням б/н від 11.11.2004р. надано дозвіл МКП "Тепломережа" на передачу підприємству КП "Теплосервіс" на баланс малоцінного інвентаря та матеріалів згідно переліку.
Закінчено формування статутного фонду 31.12.2004р.
Також зазначено, що КП "Теплосервіс" є комунальним комерційним підприємством, яке може отримувати майно від органу місцевого самоврядування у господарське відання, тобто таким, що займалося комерційною діяльністю з метою одержання прибутку від надання послуг, передбачених п. 1.1 Статутом.
При цьому, комунальне підприємство КП "Теплосервіс" займалось комерційною діяльністю з метою одержання прибутку від надання платних послуг населенню, організаціям бюджетної сфери та іншим споживачам з теплопостачання, гарячого водопостачання, ремонту і обслуговування котельного обладнання, будівельних конструкцій, споруд теплових мереж та інших послуг, використовуючи при цьому передане йому згідно з рішенням Коростишівської міської ради №383 від 15.09.2004р. на баланс майно: котельні, теплові мережі (згідно з додатком).
При цьому рішенням Коростишівської міської ради №719 від 07.08.2008 було затверджено майно, що перебуває у власності територіальної громади міста Коростишева згідно додатків. У додатках до вищезазначеного рішення міститься перелік майна, що перебуває у власності територіальної громади м. Коростишева, яке знаходяться на балансі КП "Теплосервіс".
Рішенням Коростишівської міської ради №752 від 07.11.2008р. було вирішено поповнити статутний фонд КП "Теплосервіс" з бюджету розвитку в сумі 400 000 грн з подальшим перерахуванням коштів на рахунок КП "Теплосервіс" (а.с. 110, т.9 у справі №906/365/17).
При цьому, позивачем надано до матеріалів справи банківські виписки з рахунку, відкритого в АТ "Укрінбанк" (а.с. 146-187, т. 10 у справі №906/365/17). У банківській виписці від 19.10.2004р. зазначено про оплату за опалення Коростишівською міською радою в сумі 33799.00 грн (а.с. 147, т. 10 у справі №906/365/17).
Відповідно до зазначених виписок судом встановлено відсутність інформації, що статутний фонд КП "Теплосервіс" був сформований грошовими коштами.
Управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб'єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (ч. 1 ст. 24 ГК України).
Відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.
Цим нормам кореспондують положення ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до яких територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно тощо, а також інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам тощо.
Особливості господарської діяльності, правовий режим майна комерційного комунального підприємства та порядок розпорядження ним врегульовані положеннями Господарського кодексу України.
Враховуючи положення абз. 1 ч. 10 ст. 78 ГК України щодо особливостей господарської діяльності комунальних унітарних підприємств, зокрема, відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, нормами ГК України визначено регулювання діяльності комунальних комерційних підприємств аналогічно до діяльності державних комерційних підприємств, без наділення вказаних суб'єктів повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами.
Отже, КП "Теплосервіс" є комунальним комерційним підприємством.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон), виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами. Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
Згідно ст.6 Закону, первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Відповідно до ст. 10 Закону, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно ст.60 Закону, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, прийняття рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об'єктів комунальної власності, у тому числі на умовах концесії, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Отже, суб'єктом управління майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, є орган місцевого самоврядування; орган місцевого самоврядування здійснює передачу об'єктів комунальної власності в оперативне управління та господарське відання комунальним закладам та підприємствам; рішення щодо відчуження (у тому числі й передачі) комунального майна приймаються виключно на пленарних засіданнях та сесіях сільської, селищної, міської ради.
Водночас суб'єкти господарювання, котрі належать до комунального сектору економіки, здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.
При цьому під правом господарського відання слід розуміти речове право суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна (ч. 1 ст. 136 ГКУ).
Отже, КП "Теплосервіс", як комерційне підприємство може отримувати майно від органу місцевого самоврядування у господарське відання.
Тобто, основні засоби фактично були закріплені за КП "Теплосервіс" на праві господарського відання та були передані на баланс боржника.
Як вже судом встановлено, рішенням Коростишівської міської ради №383 від 15.09.2004 та Переліком основних засобів, що передані згідно рішення Коростишівської міської ради №383 від 15.09.2004 на баланс КП "Теплосервіс" (Додаток до рішення виконкому міської ради від 15.09.2004 №383) підтверджується передача відповідного майна на баланс.
Крім того, передача майна на баланс комунального підприємства, що відбулася на підставі прийнятого в межах повноважень рішення органу місцевого самоврядування, який діє від імені та в інтересах територіальної громади відповідно до закону здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, є майновою дією власника щодо розпорядження майном.
Майнові дії власника - це вид юридичних дій, як-то вчинки, що здійснені власником або від імені власника і мають матеріальний вираз у формі документу будь-якого правочину (угоди, договору), розпорядчого документу, акта, пов'язаного з волевиявленням власника як суб'єкта правовідносин, зокрема, на зміну правового режиму майнових активів власника.
Таким чином, міська рада, прийнявши рішення №383 від 15.09.2004р. та Перелік основних засобів, що передані згідно рішення Коростишівської міської ради №383 від 15.09.2004 на баланс КП "Теплосервіс" (Додаток до рішення виконкому міської ради від 15.09.2004 №383), здійснила зміну правового режиму майнових активів, зокрема, переданого майна. Тобто, фактично передала відповідне майно Комунальному підприємству "Теплосервіс" на праві повного господарського відання.
Зазначені обставини були встановлені судом згідно постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 у справі №906/365/17, яка набрала чинності та не потребують доведення.
Відтак, матеріалами справи №906/365/17 про банкрутство КП "Теплосервіс" підтверджується належність КП "Теплосервіс" права господарського відання на майно, яке було передано йому при створенні у 2004 році та увійшло в статутний фонд розміром 1 485 807,45 грн.
Як вбачається з матеріалів справи №906/365/17 про банкрутство КП "Теплосервіс" у результаті проведеної розпорядником майна інвентаризації було виявлено активи КП "Теплосервіс" балансовою вартістю 1 402 604,35 грн, залишковою вартістю - 539 261,33 грн.
Відповідно до ухвали господарського суду від 22.08.2017 у справі №906/365/17 про затвердження реєстру вимог кредиторів, розмір кредиторської заборгованості становить 8 209 537,29 грн (пасив).
Судом встановлено, що відповідно до рішення Коростишівської міської ради від 18.05.2011 №124 Коростишівська міська рада дала дозвіл на відключення від центрального опалення споживачів, які залишились (надавши дозвіл на відключення усіх житлових будинків міста (т.2 а.с.55 - 57), а відповідно до рішення Коростишівської міської ради від 06.11.2014 №864 Коростишівська міська рада прийняла безоплатно з балансу КП "Теплосервіс" у міську власність котельні згідно переліку - основних засобів, що позбавило останнє можливості здійснення господарської діяльності. (а.с. 23-24, т.1). Крім того, згідно п.1.3 зазначеного рішення попереджено усіх споживачів центрального опалення, які залишились, про необхідність встановлення індивідуального опалення, так як в наступному опалювальному сезоні котельні центрального опалення працювати не будуть, розірвати угоди на поставку усім споживачам.
Слід зазначити, що до суду не надано доказів (листів, звернень тощо), що КП "Теплосервіс" самостійно звернулось до Коростишівської міської ради з проханням прийняти відповідне майно.
Вищезазначене нерухоме майно входило у склад статутного фонду КП "Теплосервіс", обліковувалось на його балансі та належало підприємству на праві повного господарського відання, однак, було вилучено Коростишівською міською радою.
В подальшому Коростишівська міська рада не визначила для КП "Теплосервіс" інші способи та засоби отримання прибутку або джерела погашення заборгованості перед кредиторами, що призвело до припинення діяльності по наданню послуг з теплопостачання, гарячого водопостачання від централізованих котелень м. Коростишів, через які подавали теплоносії та гарячу воду для населення та підприємств та організацій бюджетної сфери у м.Коростишів, а відтак до позбавлення підприємства можливості здійснювати свою статутну діяльність.
Постановою господарського суду від 10.10.2017 боржника Комунальне підприємство "Теплосервіс", м. Коростишів, Житомирська область визнано банкрутом, встановлена нездатність боржника відновити свою господарську діяльність, у зв'язку з припиненням підприємницької діяльності, відсутністю матеріальної бази та трудових ресурсів для підприємництва. Господарським судом введена ліквідаційна процедура.
Відтак, судом встановлено та доказами у справі доведено наявність протиправних дій засновника КП "Теплосервіс" Коростишівської міської ради, направлених на позбавлення переданого йому у господарське відання майна та виведення активів боржника, необхідного для здійснення статутної діяльності.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що діяльність підприємства КП "Теплосервіс" по наданню послуг теплопостачання та виконання інших робіт та послуг характеризувалась збитковістю та зростанням кредиторської заборгованості внаслідок бездіяльності засновника КП "Теплосервіс" Коростишівської міської ради в частині врегулювання питання встановлення тарифів та послуг з теплопостачання, які б покривали витрати, пов'язані з їх наданням КП "Теплосервіс", які затверджувались Коростишівською міською радою КП "Теплосервіс" у 2011 - 2014 роках.
Відповідно до акту Житомирської міжрайонної державної фінансової інспекції від 13.03.2015 позапланової ревізії окремих питань фінансово - господарської діяльності в Комунальному підприємстві "Теплосервіс" за 2011-2014 роки, при перевірці було встановлено, що тарифи та послуги з теплопостачання, які затверджувались Коростишівською міською радою КП "Теплосервіс" у 2011 - 2014 роках не покривали витрати, пов'язані з господарською діяльністю КП "Теплосервіс", тобто собівартість понесених витрат була більша, ніж затверджені тарифи (а.с. 212-223, т.1).
Зазначені дії Коростишівської міської ради у сукупності викликали стійку неплатоспроможність боржника, привели до збитків КП "Теплосервіс" як наслідок таких дій (та бездіяльності).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового стану банкрута.
Відповідно до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, які затверджено Наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (із змінами) (далі - Методичні рекомендації), об'єктом аналізу є фінансово-господарський стан підприємств, зокрема фінансові, виробничі та інвестиційні аспекти їх діяльності. Активами підприємства-боржника є ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.
У зазначених Методичних рекомендаціях доведення до банкрутства визначено як умисне, з корисних мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення уповноваженою особою дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої шкоди державі чи кредитору.
Правом ініціювати питання про притягнення до субсидіарної відповідальності за доведення до банкрутства закон наділяє лише ліквідатора боржника.
Саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі про банкрутство, дозволяє ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб щодо доведення до банкрутства юридичної особи.
Відтак, встановлення обставин щодо наявності/відсутності ознак доведення підприємства до банкрутства, а також обов'язок доведення вини та наявність протиправної поведінки осіб, які можуть нести субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника, покладений на ліквідатора.
Згідно до п. 4 Методичних рекомендацій, доведення до банкрутства - умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неплатоспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.
Слід зазначити, що відповідно до аналізу фінансово господарського стану боржника, проведеного розпорядником майна Яворським В.М., ознак фіктивного банкрутства, дій з доведення до банкрутства та дій з приховування банкрутства не встановлено; коефіцієнт покриття на початок 2014 року становив 0,20, а на 01.07.2017 - 0,16, що є менше нормативного значення (1,0), у зв'язку з чим фінансовий стан КП "Теплосервіс" характеризувався ознаками надкритичної неплатоспроможності; було встановлено що для задоволення визнаних судом вимог кредиторів можливе застосування ліквідаційної процедури.
Разом з тим, ліквідатором Колядою В.І. до матеріалів даної справи подано звіт з проведення аналізу фінансово - господарської діяльності неплатоспроможного КП "Теплосервіс" (а.с. 137-141, т.2).
Відповідно до наданого звіту з проведення аналізу фінансово - господарської діяльності неплатоспроможного КП "Теплосервіс" коефіцієнт покриття за період з 2006 по 2016 років значно понизився з 0,87 до 0,16 при нормативному 1, а це свідчить про те, що фінансовий стан погіршився та характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності. Розмір чистих активів (різниця між сумою активів підприємства та його зобов'язань) зі знаком "-", тобто негативний, станом на 31.12.2016 склав (-) 5150 тис. грн - 846 грн = - 4304 тис. грн.
При цьому основна причина цього є невідповідність фактичної вартості теплової енергії та тарифами на опалення, затвердженими Коростишівською міською радою.
Ліквідатор пояснив, що, розпорядником майна Яворським В.М. не було отримано та враховано всі необхідні документи та матеріали для проведення аналізу фінансового стану боржника, зокрема, не враховано матеріали акту позапланової ревізії окремих питань фінансової - господарської діяльності в Комунальному підприємстві "Теплосервіс" за 2011-2014 роки Житомирської міжрайонної державної фінансової інспекції від 13.03.2015, на який посилаються і позивач і відповідач як на важливий доказ у даній справі.
Аналіз господарської діяльності КП "Теплосервіс", проведений ліквідатором Колядою В.І., свідчить, що до банкрутства останнього призвели саме неефективні управлінські рішення засновника- Коростишівської міської ради.
Особа, яка притягується до субсидіарної відповідальності, повинна довести відсутність своєї вини.
Суд відхиляє заперечення представника Коростишівської міської ради щодо невиконання директором КП "Теплосервіс" Кравченком І.В. своїх обов'язків (зокрема, в частині досягнення прибутковості підприємства, стягнення дебіторської заборговності), що, на думку представника Коростишівської міської ради, призвело до неплатоспроможності підприємства з огляду на таке..
Як убачається з матеріалів справи №906/365/17 20.11.2006 року директором КП "Теплосервіс" призначений Кравченко І.В. При цьому станом на кінець 2006 року кредиторська заборгованість складала 1410 тис. грн, а дебіторська 1 074 тис. грн.
Відповідно до ухвали суду від 25.04.2018 у справі №906/365/17 (яка набрала чинності) зазначено таке.
Згідно п.1.1 Статуту Комунального підприємства "Теплосервіс" Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області підприємство знаходиться у комунальній власності територіальної громади Коростишівської міської ради та відповідно надає послуги населенню, організаціям бюджетної сфери та іншим споживачам з теплопостачання, гарячого водопостачання, ремонту і обслуговування котельного обладнання, будівельних конструкцій, споруд теплових мереж та інших послуг.
У судових засіданнях позивач пояснив, а представники Коростишівської міської ради не заперечували, що протягом 2011 та 2014 років КП "Теплосервіс" припинило надання послуг з теплопостачання, гарячого водопостачання від централізованих котелень м. Коростишів, через які подавали теплоносії та гарячу воду для населення та підприємств та організацій бюджетної сфери у м.Коростишів у зв'язку з переходом населення та підприємств і організацій на індивідуальні опалювальні котли та індивідуальні котельні. Також було практично припинено надання послуг з ремонту і обслуговування котельного обладнання, споруд теплових мереж тощо. Тобто, КП "Теплосервіс" перестало виконувати свою основну функцію - забезпечення надання послуг з теплопостачання, гарячого водопостачання для населення, підприємств та організацій бюджетної сфери у м.Коростишів, для якої воно було створене власником - Коростишівською міською радою та завдяки чому підприємство отримувало повне та достатнє для виконання покладених на нього завдань фінансування.
Разом з тим на виконання доручень Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області КП "Теплосервіс" виконувались певні роботи на об'єктах, в тому числі поточні ремонти автозупинок та інші, за виконання яких Коростишівська міська рада Коростишівського району розрахувалась частково і на день подачі позовної заяви сума боргу становила 66 200 грн. Зазначив, що невиконання Коростишівською міською радою своїх зобов'язань по розрахунку за виконані роботи також вплинуло на фінансовий стан підприємства та призвело до зростання заборгованості із заробітної плати. Також, на запитання суду позивач повідомив, що договори на виконання робіт та акти приймання-передачі між КП "Теплосервіс" та Коростишівською міською радою Коростишівського району не укладались, оскільки на протязі багатьох років виконана робота КП "Теплосервіс" за взаємною згодою між КП "Теплосервіс" та Коростишівською міською радою Коростишівського району була оформлена без укладення відповідних договорів та актів, а при цьому складались відповідні калькуляції, які розглядала бюджетна комісія Коростишівської міської ради Коростишівського району з подальшим затвердженням та проведенням оплати за виконану КП "Теплосервіс" роботу. За виконані роботи міською радою було здійснено пряме фінансування, що підтверджується планами використання бюджетних коштів на 2015, 2016, 2017 роки та довідкою про зміни до плану використання бюджетних коштів на 2017 рік (а.с.131-135, т.6 у справі №906/365/17).
Заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, дослідивши надані до суду докази, господарський суд встановив наступне.
Листи КП «Теплосервіс» №16-01-10 від 21.03.2017, №17-01-10 від 21.03.2017 , №48-01-10 від 12.06.2017, №46-01-10 від 12.06.2017, №70-01-10 від 04.09.2017 свідчать про те, що КП «Теплосервіс» неодноразово зверталося до Коростишівської міської ради з проханням провести оплату за виконані та неоплачені роботи з метою погашення заборгованості із заробітної плати ( а.с. 206, т.4, а.с.178-182, т.6 у справі №906/365/17).
Також, позивачем надано до суду лист №07-01-09 від 18.01.2018 до голови Коростишівської РДА з проханням розглянути питання щодо закладення в бюджет на 2016 рік відповідних коштів для погашення заборгованості перед КП "Теплосервіс" за надані послуги Управлінню праці та соціального захисту населення Коростишівської РДА та Управлінню агропромислового розвитку Коростишівської РДА на загальну суму 162 496 грн (том 5 а.с. 182 у справі №906/365/17); претензії на адресу організацій міста Коростишів для стягнення у 2016 році з організацій дебіторської заборгованості (том 5 а.с. 183 - 187 у справі №906/365/17), які свідчать, що керівником вживались заходи для стягнення дебіторської заборгованості.
Слід зазначити, що Звіт з проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника, проведений розпорядником майна Яворським В.М. свідчить, що ознак фіктивного банкрутства, дій з доведення до банкрутства та дій з приховування банкрутства не встановлено; підприємство - банкрут фактично з 2012 року основний вид своєї діяльності - подачу тепла та гарячої води не надавало, підприємство працювало збитково, заборгованість із заробітної плати зростала. Коефіцієнт покриття на початок 2014 року становив 0,20, на 01.07.2017 становив 0,16 і складав менше за нормативне значення 1,0, підприємство не отримало прибутку, такий його фінансовий стан характеризується ознаками надкритичної неплатоспроможності.
У підприємства відсутні ознаки неправомірних дій відповідальних осіб боржника, що призвели його до фінансової неспроможності (а.с.221-223, т.3 у справі №906/365/17).
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність поважних причин існування заборгованості у КП «Теплосервіс» із зобов'язань перед бюджетом, пенсійним фондом, фондом соціального страхування, щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, із заробітної плати.
У своєму відзиві ліквідатор Яворський В.М. зазначає, що згідно даних бухгалтерського обліку станом на 15.09.2017 КП «Теплосервіс» було виконано роботи (виготовлення продукції, ремонт та покраска комунального майна) Коростишівській міській раді на суму 267 973,20 грн. Проте, Коростишівська міська рада заборгувала за виконані роботи 66 200 грн.
Також слід зазначити, що заперечення представника Коростишівської міської ради щодо невиконання директором КП "Теплосервіс" Кравченком І.В. своїх обов'язків (зокрема, в частині досягнення прибутковості підприємства, стягнення дебіторської заборговності), що, на думку представника Коростишівської міської ради, призвело до банкрутства неплатоспроможності підприємства спростовуються наданими до матеріалів справи доказами: заявою директора КП "Теплосервіс" Кравченка І.В. до органів прокуратури, реєстром перевірок КП "Теплосервіс" за 2011 - 2014 роки, наказом від 23.12.2013 №35-А директора КП "Теплосервіс" Кравченка І.В. про закриття котельні, наказом від 20.01.2014 №12-А директора КП "Теплосервіс" Кравченка І.В. про обхід працівниками підприємства боржників за теплопостачання, довідкою КП "Теплосервіс" від 05.03.2015, письмовими поясненнями директора КП "Теплосервіс" Кравченка І.В. від 13.03.2015 (т.2 а.с. 129 - 136).
Відтак, судом встановлено вину засновника КП "Теплосервіс" Коростишівської міської ради у доведенні до банкрутства боржника та наявність підстав для покладення на засновника КП "Теплосервіс" - Коростишівську міську раду субсидіарної відповідальності, оскільки її винні дії були в дійсності спрямовані на виведення майнових активів, позбавлення боржника засобів отримання прибутку та джерела погашення заборгованості перед кредиторами боржника, що об'єктивно стало причиною неплатоспроможності боржника, а згодом, після визнання боржника банкрутом, унеможливило формування відповідного розміру ліквідаційної маси банкрута і відповідно задоволення вимог кредиторів.
Також судом встановлено причинно-наслідковий зв'язок між діями засновника КП "Теплосервіс" Коростишівської міської ради, направленими на позбавлення КП "Теплосервіс" засобів отримання прибутку та джерела погашення заборгованості перед кредиторами, що призвело до позбавлення підприємства можливості здійснювати свою статутну діяльність та негативних наслідків як для боржника у вигляді втрати платоспроможності, так і для його кредиторів у вигляді неотримання погашення грошових вимог, заявлених до боржника.
Слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства, засновники (учасники, акціонери) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, центральні органи виконавчої влади, органи Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані своєчасно вживати заходів для запобігання банкрутству боржника. А тому, механізм, закріплений у положеннях частини першої ст. 619 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ГК України та ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, встановлений врегульовувати спірні правовідносини та захистити у такий спосіб інтереси кредиторів суб'єкта комерційної господарської діяльності через механізм субсидіарної відповідальності в процедурі банкрутства.
Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 04.09.2018 у справі № 5023/4388/12. При вирішенні спору у цій справі Велика Палата Верховного Суду врахувала висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов'язаннями муніципального підприємства: пункт 62 рішення у справі "Єршова проти Російської Федерації" - ЄСПЛ, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, дійшов висновку про те, що підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.
Відповідно до частини третьої статті 77 Господарського кодексу України (далі - ГК України) орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.
Частиною 3 цієї статті ГК України передбачено, що казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства. Згідно з частиною 1 статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Відповідно до частини 3 цієї статті ГК України майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Частиною 9 статті 78 ГК України передбачено, що збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.
Разом з тим суд враховує наступне.
Подавати заяви до осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства наділений виключно ліквідатор банкрута.
Ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатра у ліквідаційній процедурі, подає таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.
Як убачається з матеріалів справи з позовною заявою про покладення субсидіарної відповідальності на Коростишівську міську раду ліквідатор звернувся 06.10.2020, обґрунтовуючи її подання необхідністю захисту інтересів кредиторів.
При цьому при зверненні із заявою до суду ліквідатор зазначив суму вимог до Коростишіської міської ради у розмірі 7 670 275,96 грн, визначивши її відповідно до акту інвентаризації станом на 15.09.2017 року, згідно якого залишкова вартість майна боржника становила 539 261,33 грн; кредиторська заборгованість згідно реєстру вимог кредиторів становить 8 209 537,29 грн; різниця: 8 209 537,29 грн - 539 261,33 грн = 7 670 275,96 грн.
Як було зазначено вище судом досліджувалися матеріали справи № 906/365/17 за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про банкрутство Комунального підприємства "Теплосервіс" (м.Коростишів) та встановлено, що ухвалою від 18.11.2021 у справі № 906/365/17 ліквідатора КП "Теплосервіс" Коляду В. І. до наступного судового засідання було зобов'язано, зокрема, надати повну письмову інформацію (пояснення) стосовно прийнятих рішень по розподілу отриманих у ліквідаційній процедурі коштів, дати реалізації майна, дати надходження коштів на рахунок боржника, реалізаціі майна, яка здійснюється на даний час; докази реалізації майна на відповідних аукціонах (матеріали проведених аукціонів з реалізації майна тощо).
У судовому засіданні 08.02.2022 у справі № 906/365/17 судом було встановлено, що ліквідатор КП "Теплосервіс" Коляда В.І. після звернення 06.10.2020 до суду з даною позовною заявою продовжував реалізовувати майно боржника, а саме:
- димарна труба, вул.Київська,103 - продано 08.10.2020 за 2317,50 грн через електронний аукціон "PROZORRO" №UA-PS-2020-09-11-000015-2 від 08.10.2020;
- димарна труба, вул. Миру,3 - продано 08.10.2020 за 7500,00 грн через електронний аукціон "PROZORRO" №UA-PS-09-11-000014-2 від 08.10.2020;
- адмінбудівля вул.Миру,3 - продано 12.04.2021 за 522 000,00 грн через електронний аукціон "PROZORRO" №UA-PS-04-02-000112-1 від 12.04.2021;
- технологічне обладнання КП "Теплосервіс" - продано 21.12.2021 за 467,46 грн через електронний аукціон "PROZORRO" №UA-PS-12-13000042-1 від 21.12.2021;
- офіційне обладнання КП "Теплосервіс" - продано 10.01.2022 за 249,6 грн через електронний аукціон "PROZORRO" №UA-PS-12-29000034 від 10.01.2022.
На запитання суду ліквідатор усно повідомив, що станом на даний час через електронний аукціон ліквідатором Колядою В.І. здійснюється реалізація майна банкрута - димової труби по вул. Володимирській у м. Коростишеві; при цьому початкова ціна була біля 300 000 грн та надалі була знижена до 89 000 грн; реалізація зазначеного майна на даний час не завершена (ухвала суду від 08.02.2022 у справі № 906/365/17).
Отже, судом встановлено, що на даний час ліквідатором не завершено формування ліквідаційної маси КП "Теплосервіс" та відбувається реалізація майна банкрута.
Крім того, суд враховує, що згідно Автоматизованої системи документообігу суду АСДС "Діловодство" у провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа № 906/365/17 (906/996/21) за позовом ліквідатора Комунального підприємства "Теплосервіс" (м. Коростишів, Житомирська область) від 03.09.2021 про стягнення з Коростишівської міської ради на користь Комунального підприємства "Теплосервіс" завданих збитків у розмірі 40 815,05 грн в межах справи № 906/365/17.
Зазначене свідчить, що ліквідатором остаточно не сформовано ліквідаційну масу, не реалізовано майно банкрута з направленням коштів на погашення вимог кредиторів та не визначено підсумкову суму реалізованих активів, на підставі якої можна встановити розмір субсидіарної відповідальності, який має бути визначено на момент подачі позову про притягнення до субсидіарної відповідальності.
Виключно з наявністю такого права на притягнення до субсидіарної відповідальності винних осіб, пов'язаний розмір субсидіарної вимоги. Це різниця між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Крім того, витрати в ліквідаційній процедурі не є кредиторськими вимогами, а тому такі витрати не можуть бути задоволені за рахунок третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства може бути покладена тільки для задоволення вимог кредиторів.
Саме така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №5024/980/2011.
Ліквідатор подає таку заяву не раніше, ніж після завершення реалізації об'єктів ліквідаційної маси та розрахунків із кредиторами в разі недостатності коштів для повного погашення кредиторської заборгованості банкрута (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.10.2019 у справі №906/904/16).
Відтак, пред'явити вимогу до засновників (учасників, акціонерів), керівника можливо лише після вчинення ліквідатором усієї повноти дій, спрямованих на виявлення та реалізацію активів боржника. Якщо в результаті реалізації коштів недостатньо для задоволення вимог кредиторів, то в ліквідатора виникає право на пред'явлення субсидіарної вимоги.
З огляду на зазначене, враховуючи, що в ліквідатора КП "Теплосервіс" на даний час не наступив момент, з настанням якого виникає право на пред'явлення субсидіарної вимоги, суд дійшов висновку, що позов ліквідатора Комунального підприємства "Теплосервіс" (м. Коростишів, Житомирська область) до Коростишівської міської ради про покладення субсидіарної відповідальності на засновника поданий передчасно, а тому відсутні підстави на даний час для задоволення поданого позову.
Твердження ліквідатора про об'єктивну необхідність на даний час подачі зазначеної позовної заяви з огляду на строк позовної давності у 3 роки, який був би пропущений ліквідатором, суд відхиляє з огляду на таке.
Можливість судового захисту суб'єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, зокрема, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України). Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до частин другої та третьої статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника. Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність. Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 13.01.2016 у справі №922/5094/14).
При цьому відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За змістом наведених норм, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у спорі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу. Тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України (аналогічні позиції викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №910/11614/18, від 22.08.2019 у справі № 910/15453/17, від 03.09.2019 у справі №920/903/17, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17). Саме така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2020 у справі №14/325"б".
Отже, нормами закону передбачено право позивача згідно з приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності; при цьому саме на позивача покладено обов'язок подання відповідної заяви та доказування тієї обставини, що строк було пропущено з поважних причин. Це також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно із частинами 2, 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частинами 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частинами 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-1У суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії".). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши всі надані до справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви ліквідатора Комунального підприємства "Теплосервіс" (м. Коростишів, Житомирська область) до Коростишівської міської ради про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення грошових коштів в розмірі 7 670 275,96 грн.
Керуючись статтями ст.2, ч. 6 ст. 12, ст.ст. 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.7, ч.2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд
Відмовити у задоволенні позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається ://court.gov.ua/fair/sud5007/.
Повне рішення складено: 21.02.22
Суддя Макаревич В.А.
Список розсилки:
1 - в справу
2 - Комунальному підприємству "Теплосервіс" - E-mail: 206481489467mail.gov.ua - на елект.адр.
3 - а/к Коляда В. І. - на електронну адресу 2064814894@mail.gov.ua - на елект. пошт.;
та на адресу: (м. Львів, вул. Сихівська 19/8) - рек. з пов.
4 - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - E-mail: o.skryl@gas.ua- на електронну пошту
та на адр.:(04116, м. Київ, вул. Шолуденка,1) (реком. )
5 - Головному управлінню ДПС України у Житомирській області -електронна пошта: zt.official@tax.gov.ua на ел. адресу
6 - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" - E-mail: korgaz@kr.zt.ukrtel.net - на електронну адресу
та на адр.:( (12501, м.Коростишів, вул. Київська,55) (реком.)
7 - АТ Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" - E-mail: ngu@naftogaz.com на електронну адресу
та на адр.:(01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) (рек.)
8 - Коростишівська міська рада - вулиця Володимирська, 1, Коростишів, Житомирська область, 12501 -
та: kor_miskrada@korostyshiv-rada.gov.ua - реком. з повідом.
та на електронну пошту
9- представник Коростишівської міської ради П'ятецький С.В. - E-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 - на елект.пошт.
10- представник КП "Теплосервіс" Вівчарівський В.П. - ІНФОРМАЦІЯ_2 - на елект. адр.