вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.02.2022м. ДніпроСправа № 904/8997/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРОБМАШ-УКРАЇНА"
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"
про стягнення заборгованості за договором поставки
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача 234 732,61 грн., з яких: 176 997,79 грн. - інфляційних нарахувань, 57 734,82 грн. - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2021 призначено справу №904/8997/21 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
14.01.2022 від Позивача надійшла заява від 13.01.2022 про збільшення розміру позовних вимог, у якій останній просить стягнути з Відповідача 240 956,82 грн. з яких: 179 843,09 грн. - інфляційні донарахування, 61 113,73 грн. - 3% річних. Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, врахувати суму витрат Позивача на професійну правничу допомогу адвоката Лихопьока Д.П. згідно з умовами Договору про надання правової допомоги № 32635674-21 від 18.01.2021 у загальній сумі 9 750,00 грн. та покласти зазначені витрати на Відповідача по справі.
Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що укладений сторонами правочин (договір про надання правової допомоги) за своєю природою є договором про надання послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплати виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічний та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуг і подальшою господарською діяльністю. У договорі про надання правової допомоги не було визначено розміру гонорару, а тому сума 9 750,00 грн. є необґрунтованою та непідтвердженою. При визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Позивачем подано до суду лише позовну заяву, як заяву по суті спору, яка, судячи з її змісту, не вимагала зазначених витрат часу на її складення, клопотання про долучення до матеріалів справи документів та акту приймання-передачі послуг адвоката. Беручи до уваги вищенаведене, а також дослідивши подані Позивачем матеріали та об'єктивно оцінивши час, необхідний для оцінки цих матеріалів, Відповідач вважає, що заявлені у акті приймання-передачі послуг час, витрачений адвокатом на виконання зазначених у акті робіт є явно завищеним та не відповідає критерію розумності, враховуючи те, що справа не є складною. Нарахування та стягнення 179 843,09 грн. - інфляційних донарахувань та 61 113,73 грн. - донарахування 3% річних є безпідставними, оскільки Позивач здійснив розрахунок на загальну суму за рішенням суду, донарахування 3% річних та інфляційних втрат можливе лише на основну заборгованість, тобто розрахунок суперечить чинному законодавству.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
20.05.2020 Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі Покупець) з ТОВ "ДРОБМАШ-УКРАЇНА" (далі Постачальник) уклали договір №441/13/153Е про закупівлю товару (далі Договір), за п. 1.1 якого, Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві Товар, зазначений в п. 1.2. Договору, а Покупець прийняти і оплатити такий Товар.
Товар, який поставляється відповідно до цього Договору, сплачується Покупцем за погодженими цінами в національній валюті України (п. 4.1. Договору).
Покупець здійснює 25% передоплату вартості заявленого до постачання Товару. Останні 75% - по факту поставки з відстрочкою платежу 30-ть календарних днів (п. 4.2. Договору).
У випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність визначену цим Договором. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених зобов'язань ( п. 7.1. Договору).
За даними Позивача, не спростованими Відповідачем, за усним проханням керівника Відповідача, Позивач поставляв товар без передоплати, так на виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачеві обумовлений товар на загальну суму 2 170 005,00 грн., що підтверджується видатковими накладеними: № 254 від 23.06.2020 на суму 576 240,00 грн., № 653 від 21.12.2020 на суму 1 593 765,00 грн. Однак, Відповідач, в порушення договірних зобов'язань, за товар не розрахувався.
ТОВ"ДРОБМАШ-УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" суму основного боргу. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2021 у справі № 904/1494/21 позовні вимоги задоволено в повному обсязі та стягнуто з Відповідача 2 102 661,00 грн. - основного боргу, 32 550,07 грн. - судового збору. За інформацією Позивача, в період розгляду справи № 904/1494/21 Відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 67 344,00 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Посилаючись на ст. 625 ЦК України, за порушення умов договору з погашення основного боргу, Позивач нарахував Відповідачеві 3% річних - 57 734,82 грн. та індекс інфляції - 176 997,79 грн.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є обґрунтованість компенсаційних нарахувань.
Відносини, що виникли між сторонами у справі є господарськими, тому, згідно зі ст.4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Частиною 1 ст. 232 ГПК України передбачено, що судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ч.1 ст. 18 ГПК України).
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.
Перевіривши доводи і докази сторін, суд погоджується з Позивачем.
Так, наданими сторонами доказами (Договір, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні) підтверджено факт поставки товару Позивачем Відповідачеві та прострочення Відповідачем оплати за поставлений Позивачем товар.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2021 у справі №904/1494/21 позовні вимоги задоволено та стягнуто з Відповідача 2 102 661,00 грн. - основного боргу, 32 550,07 грн. - судового збору. За інформацією Позивача, в період розгляду справи № 904/1494/21 Відповідач частково сплатив борг в розмірі 67 344,00 грн., що і відображено в рішенні суду в наведеній справі. Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Дана правова позиція узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань.
У Відповідача виникло грошове зобов'язання перед Позивачем, що підтверджується вищенаведеними доказами.
14.01.2022 Позивач подав заяву від 13.01.2022 про збільшення розміру позовних вимог, у якій донарахував 3 378,91 грн. - 3% річних та 2 845,30 грн. - інфляційних втрат за додатковий період (листопад - грудень 2021).
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Згідно зі ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 119 ГПК України).
Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.2021 призначено справу №904/8997/21 до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами, беручи до уваги ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті розпочато 30.12.2021, між тим, подаючи заяву про збільшення розміру позовних вимог 14.01.2022, Позивач пропустив встановлений ст. 46 ГПК України строк і не заявив про поновлення пропущеного строку.
Беручи до угави ст. 118 ГПК України, суд залишає заяву Позивача від 13.01.2022 про збільшення розміру позовних вимог без розгляду і розглядає позовні вимоги, викладені в позовній заяві.
Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки проведено вірно на суму основного боргу, стягнутого рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2021 у справі №904/1494/21, за період існування боргу.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, до стягнення належать: 176 997,79 грн. - індексу інфляції, 57 734,82 грн. - 3% річних.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРОБМАШ-УКРАЇНА" від 13.01.2022 про збільшення розміру позовних вимог за додатковий період (листопад - грудень 2021) - залишити без розгляду.
Позов задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства "Східний Гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, код 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРОБМАШ-УКРАЇНА" (36008, м. Полтава, вул. Серьогіна 4А, код 32635674) 176 997,79 грн. - індексу інфляції, 57 734,82 грн. - 3% річних, 3 520, 99 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.
Повне судове рішення складено 21.02.2022,у зв'язку з хворобою судді.
Суддя С.Г. Юзіков