вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.02.2022м. ДніпроСправа № 904/9598/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман, Донецька область
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область
про стягнення штрафу у розмірі 32 290,00 грн.
Акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" штраф у розмірі 32 290,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
12.04.2021 на адресу суду засобами поштового зв'язку надійшли письмові пояснення вих.№ б/н від 17.01.2022, в яких відповідач просить: застосувати до позовних вимог наслідки спливу строку позовної давності і відмовити в задоволенні позовних вимог.
Станом на час винесення рішення по справі відповідь на відзив на позовну заяву, клопотання щодо необхідності надання додаткового строку на підготовку своєї правової позиції у справі від позивача до канцелярії суду не надходило.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача, викладена у позовній заяві
Позовні вимоги позивач обґрунтовує розбіжностями фактичної маси вантажу із зазначеною вантажовідправником в накладній, а саме фактична маса вантажу у вагонах більша та понад вантажопідйомності.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач зазначає, що у відповідності до встановлених законодавством вимог здійснював зважування завантаженого вагону на придатних вагонних вагах, а тому допустити внесення неправдивих даних щодо маси ватажу в залізничній накладній є неможливим.
Комерційними актами не встановлено факту внесення неправдивих відомостей до залізничних накладних, а встановлено тільки невідповідність між масою вантажу, зазначені у цих накладних та фактичною масою вантажу в натурі.
Крім того, Відповідач вважає, що ним не могли бути внесені невірні відомості до накладної через технічну неможливість внесення інших відомостей ваги вантажу, ніж була встановлена при зважуванні цих вантажів.
Відповідач також зазначив, що Залізниця не надала до позову докази зважування вагону - виписку із Книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах (форма ГУ-78) із записом про зважування вагонів 60917481 та 60254307. За таких обставин, даний випадок перевантаження вагонів є фіктивним, не підтверджений достатніми доказами.
До того ж, відповідач просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності для заявлених позовних вимог, оскільки підставою для стягнення штрафу є комерційні акти від 04.06.2021 з № 482004/291 та № 482004/292, з часу складання яких й починається перебіг строку позовної давності. Отже шестимісячний строк для пред'явлення позовних вимог сплинув 04.12.2021, однак позивач звернувся з позовом 17.12.2021.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
02.06.2021 у складі поїзда №1466 згідно з накладною №45518651, які у відповідності з ст. 6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов'язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, зі станції Миколаївка-Донецька Придніпровської залізниці на станцію Роя Донецької залізниці на адресу ТОВ "ДТЕК Курахівська ТЕС" було відправлено вагони № 56542806 та № 53530135 відповідно з вантажем - вугілля кам'яне.
Згідно накладної №45518651 вантажовідправником є ПрАТ “ДТЕК Павлоградвугілля”.
04.06.2021 на проміжній станції Покровськ на підставі актів загальної форми № 25968 від 03.06.2021 та № 25968 від 03.06.2021 на станції Покровськ було здійснено комісійне переважування вагонів № 56542806 та № 53530135, результат зафіксовано в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах від 04.06.2021 і складено комерційні акти №482004/291 від 04.06.2021 та №482004/291 від 04.06.2021.
Комерційний акт №482004/291 від 04.06.2021 засвідчує, що під час комісійного зважування на 150 т. статичних вагах станції (повірка 15.01.2021) вагона № 56542806, було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою. Фактично встановлено - масса брутто вагону-92450 кг, тара-вагона з ПД -22050 кг, нетто-70400кг. Що більше документу на 2050 кг, та понад вантажопідйомності на 1400 кг.
Комерційний акт №482004/292 від 04.06.2021 засвідчує, що під час комісійного зважування на 150 т. статичних вагах станції (повірка 15.01.2021) вагона № 53530135, було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою. Фактично встановлено - масса брутто вагону-92000 кг, тара-вагона з ПД -21750 кг, нетто-70250кг. Що більше документу на 1950 кг, та понад вантажопідйомності на 1250 кг.
Надлишком вугілля був також відправлений за досильною накладною №48799784 на адресу вантажоодержувача та вантаж одержаний представником вантажоодержувача 06.06.2021 об 11:44 год., що підтверджується відповідними відмітками у графі 52 та 53 зазначеної накладної.
У відповідності з вимогами ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу відправнику нарахований штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, а саме:
1) провізна плата по накладній № 45518651 (зазначено у графі 31 залізничної накладної): за вагон № 56542806 складає 3 229,00 грн., штраф складає 3 229,00х 5 = 16 145,00 грн. за вагон № 53530135 складає 3 229,00 грн., штраф складає 3 229,00х 5 = 16 145,00 грн. 16 145 + 16 145 =32 290.00 грн.
Тож до стягнення з Приватне акціонерне товариство “ДТЕК Павлоградвугілля”на користь філії “Донецька залізниця” АТ “Укрзалізниця” за внесення у накладну неправильності відомостей, підлягає сума 32 290.00 грн.
На підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, позивачем нарахований штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 32 290 коп., розмір якого підтверджується розрахунком позивача.
Відповідач добровільно не сплатив зазначеного штрафу, що і є причиною виникнення спору.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Як зазначає позивач невідповідність фактичної маси вантажу у вагонах №56542806 та № 53530135 з масою вантажу, яка зазначена у накладній №45518651, засвідчено комерційними актами №482004/291 та № 482004/292, складеними 04.06.2021.
В даному акті зазначено, що на станції Покровськ при проведенні контрольного зважування вагонів №56542806 та № 53530135 на справних вагонних 150т (повірені 15.01.2021) виявлено:
- у вагоні №56542806: вага брутто - 92450кг, тара вагона з перевізного документа - 22050кг, маса вантажу нетто за перевізним документом - 70400кг, що більше документа на 2050кг та понад ВП 1400кг; вантаж промарковано шляхом нанесення поздовжніх борозен по всій довжині вагона; поверхня вантажу нижче бортів 20-30 см, розрівнена, маркування поздовжніми борознами; люка закриті, течі вантажу немає; вагон у технічному стані справний; зав. вантажним двором по штату немає;
- у вагоні №53530135: вага брутто - 92000кг, тара вагона з перевізного документа - 21750кг, маса вантажу нетто за перевізним документом - 70250кг, що більше документа на 1950кг та понад ВП 1250кг; вантаж промарковано шляхом нанесення поздовжніх борозен по всій довжині вагона; поверхня вантажу нижче бортів 20-30 см, розрівнена, маркування поздовжніми борознами; люка закриті, течі вантажу немає; вагон у технічному стані справний; зав. вантажним двором по штату немає.
Вказані обставини щодо невідповідності зазначених відповідачем даних маси вантажу стали підставою для нарахування штрафу та звернення позивача з даним позовом до суду, розглядаючи який, суд виходить з такого.
Як встановлено ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Згідно із ст.22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених Правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів (ст. 23 Статуту залізниць України).
Відповідно до п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У разі пред'явлення вантажу до перевезення навалом, насипом або наливом у графу 20 “Найменування вантажу” вноситься відмітка “навалом”, “насипом” або “наливом”.
У додатку 3 до цих Правил встановлено, що графа “маса вантажу, визначена відправником” заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказуються маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом); у графі “спосіб визначення маси” зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником); у графі “ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)” зазначається: відправником або залізницею; у графі “правильність внесених відомостей підтверджую” представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.
Пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної “Правильність внесених відомостей підтверджую” вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
Відповідно до п.5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Згідно із ст.52 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана на вимогу вантажоотримувача перевірити масу, кількість місць і стан вантажу.
Відповідно до ст.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Згідно з ст.105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Частиною 1 ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.
З наведеними приписами кореспондуються положення ст.129 Статуту залізниць України, якими визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
За змістом вищенаведених положень залізничні перевезення оформляються накладною як обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред'явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п'ятикратної провізної плати за все перевезення.
Отже допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Відповідно до п. 10 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, зі змінами, внесеними відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Отже п. 10 Правил складання актів на виконання ст. 29 Статуту залізниць України визначено імперативно частину суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів: начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також передбачено можливість участі в складенні комерційного акта одержувача вантажу, якщо він брав участь у перевірці, або інших працівників залізниці.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 64 та ч.3 ст.65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.
Таким чином, на підставі наказу начальника структурного підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці може бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.
Суд, з наданих до позову документів (арк.с.21-27), дійшов висновку, що комерційні акти підписані уповноваженими працівниками залізниці в порядку п. 10 Правил складання актів та вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України.
Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (далі - сторонні організації), підлягають обліку залізницями.
Узяття на облік ЗВВТ здійснюється за письмовим зверненням власника ЗВВТ до начальника дирекції з наданням завірених власником копій: експлуатаційної документації; методики повірки, атестованої згідно з вимогами Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”; свідоцтва про повірку (якщо це передбачено методикою повірки) або державну метрологічну атестацію ЗВВТ, виданого згідно з ДСТУ 2708:2006 “Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення” або ДСТУ 3215-95 “Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення”; переліку вантажів, маса яких буде визначатися на ЗВВТ; висновку за результатами діагностичного обстеження ЗВВТ (у разі потреби).
Якщо ЗВВТ відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, вони беруться на облік ревізором вагового господарства дирекції, який відповідно до вимог пункту 2.2 розділу 2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 лютого 1997 року за № 50/1854 (далі - ПТЕ), оформлює технічний паспорт засобу ваговимірювальної (далі - технічний паспорт ЗВВТ) згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. У технічному паспорті ЗВВТ робиться запис про повірку або державну метрологічну атестацію, вказується нормована похибка для різних режимів зважування згідно з вимогами пункту 1.9 розділу I цієї Інструкції, зазначається можливість зважування небезпечних вантажів згідно з наданими документами та робиться запис про придатність ЗВВТ для зважування відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. У технічному паспорті електронних ЗВВТ записуються також заводські номери датчиків, вагопроцесора, у разі потреби - контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ, зазначене в експлуатаційних документах виробника ЗВВТ, яке визначає його технічний стан. Технічний паспорт ЗВВТ надається начальнику станції, на якій будуть оформлятися перевізні документи за результатами зважування на цих ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ повинні зберігатися в місці, визначеному розпорядчим документом начальника станції, який забезпечує їх схоронність. На прохання власника ЗВВТ йому може бути надано копію технічного паспорта ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ, які зберігаються у начальника станції, є документами, згідно з якими розглядаються претензії, пов'язані з визначенням маси вантажу.
Відповідно до наявного в матеріалах справи технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (ЗВВТ) №82 станції Покровськ Донецької залізниці, ваги пройшли повірку 15.01.2021.
Доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки, матеріали справи не містять.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що станом на дату складання комерційних актів, засіб вимірювальної техніки був повірений належним чином.
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Відповідно до ст.13 Статуту залізниць України для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.
Відповідно до п.22 Правил видачі вантажів перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
Отже вказана умова щодо видачі вантажів не містить імперативного припису щодо перевірки маси вантажу саме таким способом, яким остання визначалась на станції відправлення.
Порядок та способи визначення маси вантажу наведено у Правилах приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, що кореспондується зі статтею 37 Статуту залізниць України.
Згідно з п.п.5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом №644 від 21.11.2000 Міністерства транспорту України,
За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.
Зважування на вагонних вагах є одним із передбачених Правилами способів визначення маси вантажу. При цьому, саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу, що зазначено в п. 3.18 №04-5/601 від 2нь до роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 №04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”.
Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Разом з тим, залізниця, користуючись правом, передбаченим статтею 24 Статуту, під час перевірки на станціях не позбавлена права обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.
Як вбачається з графи 26 накладної за спірним перевезенням вантажовідправник-відповідач визначав масу вантажу у вагоні способом зважування на вагах, тобто таким же самим способом, як і залізниця на станції призначення.
Крім того у п.4 Правил складання актів у разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем.
Згідно з п.6 Правил складання актів у разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу.
Пунктом 12 Правил складання актів встановлено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі “Є” комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: “Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено”. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Нормами чинного законодавства не передбачено, що відомості, внесені в розділ “Є” комерційного акту, мають підтверджуватися іншими документами про перевірку ваги.
Таким чином комерційні акти за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правилам складання актів, а тому приймається судом в якості належного доказу на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладній, фактичній масі вантажу.
Згідно із ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
У накладній № 45518651 зазначено, що провізна плата за вагонами зі станції Миколаївка-Донецька Придніпровської залізниці до станції РОЯ Донецької залізниці за десять вагонів становить 32 290,00 грн., за вагон №56542806 складає 3 229,00 грн. та за вагон № 53530135 - 3 229,00 грн., разом становить 6 458,00 грн. (3 229,00 + 3 229,00).
За розрахунком позивача штраф (п'ятикратний розмір провізної плати) становить 32 290,00 грн., виходячи з (3 229,00 х 5)16 145,00 +16 145,00, разом 32 290,00 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок плати за користування вагонами, суд дійшов висновку про його обґрунтованість. Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 32 290,00грн є обґрунтованими.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності
Відповідач заявив про застосування строку позовної давності, встановленого ч.5 ст.315 Господарського кодексу України та ст.137 Статуту залізниць України.
Відповідно до ст.ст.256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до ч.5 ст.315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Статтею 137 Статуту передбачено, що позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:
а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;
б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Вказане положення пов'язує шестимісячний термін для пред'явлення перевізником позову саме з моментом настання події, що є підставою для подання позову.
За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обчислення.
За приписами статті 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зокрема, згідно з пунктом "а" частини другої цієї статті зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із частиною 4 статті 909 та статтею 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, статті 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами про відшкодування збитків внаслідок недостачі вантажобагажу.
Господарський кодекс України також є спеціальним законом, який повинен застосовуватися до правовідносин сторін, оскільки стаття 315 цього Кодексу передбачає певні особливості обчислення строків позовної давності за договором перевезення.
Відповідно до частин 1-5 статті 315 Господарського кодексу України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії.
Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів.
Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів.
Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Відтак, положення статей 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв'язку з положенням статті 315 Господарського кодексу України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого частиною 3 статті 315 Господарського кодексу України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (ч.ч. 2, 3 ст. 315 Господарського кодексу України) незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
При цьому відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
Відповідно до ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Відтак, положення статей 134, 136 Статуту слід застосовувати у системному зв'язку з положеннями статті 315 Господарського кодексу України таким чином, що позовна давність починає свій перебіг з дня одержання відповіді на пропозицію позивача або з дня закінчення строку, встановленою частиною 3 статті 315 Господарського кодексу України для відповіді на пропозицію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності у розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини 2 та 3 статті 315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховний Суд від 18.06.2021 у справі №910/11949/20.
Отже, шестимісячний строк для пред'явлення даного позову до АТ "Укрзалізниця" має обраховуватись упродовж 6 місяців, після спливу 45-ти денного строку, передбаченого для пред'явлення претензії та 45-ти денного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями статті 315 Господарського кодексу України та статей 134, 136 Статуту, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору
Подією, яка стала підставою для подання позову є неправильне зазначення маси вантажу в залізничній накладній, що підтверджується комерційними актами №482004/291 від 04.06.2021 та №482004/291 від 04.06.2021 ГУ-22. Саме з дати складання комерційного акту починається перебіг строку позовної давності, а отже шестимісячний термін для пред'явлення позовних вимог з урахуванням ст.254 Цивільного кодексу України мав сплинути 04.12.2021.
Враховуючи день звернення позивача до суду з даним позовом (17.12.2021), відповідач вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений ч.5 ст.315 Господарського кодексу України та ст.137 Статуту залізниць України за вимогами позивача про стягнення штрафу у розмірі 32 290,00 грн.
Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин, який в подальшому продовжено до 30.04.2021 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами).
Згідно із Законом України №540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктами 12-14. Цими нормами, які набрали чинності 02.04.2020, передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Слід також зазначити, що пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
На теперішній час дію карантину продовжено до 31.03.2022 року.
Отже, враховуючи, що правовідносини між сторонами виникли в період дії карантину, закінчення строку позовної давності також припало на строк періоду карантину, який на даний час продовжено, строк позовної давності щодо позовних вимог не сплинув.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення 32 290,00грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо судового збору
Пунктом 5 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, у разі задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76; код ЄДРПОУ 00178353) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи ґедройця, буд. 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, Донецька область, м. Лиман, вул. Приквокзальна, буд. 22; код ЄДРПОУ 40150216) штраф у розмірі 32 290,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 21.02.2022.
Суддя В.Г. Бєлік