вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.02.2022м. ДніпроСправа № 904/9669/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В.
та представників:
від позивача: Коробчук В.П.;
від відповідача: Авраменко А.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий інноваційний центр "Планті" (м. Київ)
до Фізичної особи-підприємця Долі Олексія Анатолійовича (м. Нікополь, Дніпропетровська область)
про стягнення заборгованості за договором поставки № 19/04-2021 від 19.04.2021 у загальному розмірі 98 016 грн. 64 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науковий інноваційний центр "Планті" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Долі Олексія Анатолійовича (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 19/04-2021 від 19.04.2021 у загальному розмірі 98 016 грн. 64 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 97 529 грн. 00 коп. - основний борг;
- 487 грн. 64 коп. - штраф.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір у розмірі 2 270 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 19/04-2021 від 19.04.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 19.04.2021 товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 97 529 грн. 00 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 8.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 0,5% від суми простроченого платежу в розмірі 487 грн. 64 коп.
Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову (вх. суду № 61755/21 від 21.12.2021), в якій заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову та накласти арешт на грошові кошти у розмірі ціни позову - 98 016 грн. 64 коп., які належать Фізичній особі-підприємцю Долі Олексію Анатолійовичу та розміщені на всіх рахунках у банківських та інших фінансово-кредитних установах. В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилався на такі обставини: багаторазові спроби позивача врегулювати спір з відповідачем у досудовому порядку не дали жодного позитивного результату; направлені претензії про повернення грошових коштів залишені відповідачем без відповіді та задоволення; відповідач вже протягом місяця не виходить на зв'язок за всіма наявними та відомими засобами зв'язку; відповідач має непогашений податковий борг (згідно з відомостями з інформаційно-аналітичного ресурсу "YouControl"); протягом усього часу дії договору поставки відповідач жодного разу не звертався до позивача із проханнями щодо відтермінування строку проведення розрахунку та/або його розстрочення. Крім того, за останньою отриманою інформацією, відповідач, наразі, здійснює продаж/реалізацію вирощеної та зібраної продукції, проте, жодним чином не вдається до здійснення оплати за договором поставки - пропорційно розмірам/сумам реалізованої продукції, що свідчить про свідоме невиконання взятих на себе договірних зобов'язань. Заявник вважає, що такі обставини можуть призвести до спроб зняття/виведення/переведення з рахунків відповідача грошових коштів, отриманих від реалізованої ним сільськогосподарської продукції, що призведене до неможливості виконання судового рішення в майбутньому; існують об'єктивно зумовлені підстави вважати, що відповідач може не мати намірів та можливостей продовжувати здійснення господарської діяльності з вирощування сільськогосподарської продукції у новому календарному році, що також призведе до неможливості виконання договірних зобов'язань та судового рішення.
Ухвалою суду від 23.12.2021 судом було відмовлено у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Ухвалою суду від 23.12.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача засобами електронного зв'язку надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (вх. суду № 2283/22 від 17.01.2022), яка в подальшому надійшла засобами поштового зв'язку (вх. суду № 3581/22 від 24.01.2022), в якій він просив суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, посилаючись на те, що питання та обставини, порушені позивачем в позовній заяві, потребують повного та всебічного встановлення під час судового засідання, за допомогою запитань до учасників справи та їх додаткових пояснень, огляду оригіналів.
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшли заперечення на подану відповідачем заяву проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (вх. суду № 3083/22 від 20.01.2022), які в подальшому надійшли в оригіналі (вх. суду №358/22 від 24.01.2022), в яких він зазначив, що, приймаючи до уваги ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо, дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Враховуючи вказане, позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Надаючи оцінку запереченням відповідача, суд відзначив, що, приймаючи до уваги ціну позову, категорію та складність справи, обраний позивачем спосіб захисту, характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також надані сторонами пояснення та докази, суд не вбачав підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження. В той же час, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд вважав за доцільне здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 25.01.2022 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 10.02.2022.
Від відповідача засобами електронного зв'язку надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 4408/22 від 28.01.2022), в якому він просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке:
- у наданій позивачем з позовною заявою копії рахунку на оплату № 75 від 19.04.2021 не зазначені строки оплати за товар;
- в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази стосовно виставлення позивачем та отримання відповідачем рахунку-фактури, який міститься в матеріалах справи;
- на думку відповідача термін для сплати за поставлений товар ще не настав; позивач жодного разу не звертався з будь-якими вимогами та претензіями до відповідача, а також, ніяких рахунків відповідач від позивача не отримував, що не спростовується самим позивачем.
Також, до відзиву на позовну заяву відповідачем додано клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 5788/22 від 04.02.2022), яка в подальшому надійшла в оригіналі (вх. суду № 6172/22 від 08.02.2022), в якій він просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на таке:
- станом на день подання даної відповіді на відзив минуло вже понад 290 календарних днів, що значно перевищує 185-ти денний строк для проведення оплати, встановлений пунктом 4.2. договору;
- у матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія видаткової накладної № 71 від 19.04.2021, підписаної сторонами з проставленням печаток, в якій чітко зазначено, що видаткова накладна виставлена на підставі "Розр. док.: рахунку на оплату покупцю № 75 від 19.04.2021";
- відповідач, проставляючи печатку та підпис на видатковій накладній № 71 від 19.04.2021, підтвердив факт отримання рахунку на оплату № 75 від 19.04.2021 та ознайомлення з його змістом;
- позивачем не заперечується факт неотримання направленої останнім претензії № 01/11-2 від 01.11.2021;
- дана справа відповідає умовам/критеріям, визначеним пунктом 1 та пунктом 2 частини 6 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, а тому надалі може розглядатися без повідомлення (виклику) сторін. Представник відповідача, на думку позивача, намагається вчинити дії, спрямовані на затягування розгляду справи.
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшло клопотання (вх. суду № 5787/22 від 04.02.2022), яке в подальшому надійшло в оригіналі (вх. суду № 6170/22 від 08.02.2022), в якому він просив суд забезпечити участь представника позивача у судовому засіданні 10.02.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення за допомогою системи EasyCon.
Ухвалою суду від 08.02.2022 було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання, у зв'язку з наявністю справ, призначених до розгляду у залах Господарського суду Дніпропетровської області на 10.02.2022 об 11:45 год. (зайнятістю залів судових засідань облаштованих відповідними технічними засобами).
Від відповідача засобами електронного зв'язку надійшло клопотання (вх. суду №6742/22 від 09.02.2022), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з участю його представника в іншому судовому засіданні.
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 6864/22 від 10.02.2022), зміст якої аналогічний тому, що вже надходив до суду засобами електронного зв'язку та поштовим зв'язком.
Від позивача засобами електронного зв'язку надійшло клопотання (вх. суду № 6889/22 від 10.02.2022), в якому він просив суд залучити до матеріалів справи скрін-шоти сторінки електронної скриньки " Gmail " адвоката Коробчука В.П. на підтвердження направлення відповіді на відзив на позову заяву для відповідача.
У судове засідання 10.02.2022 з'явився представник позивача, представник відповідача у вказане засідання не з'явився, при цьому судом враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи. Приймаючи рішення щодо вказаного клопотання, судом враховано, що зі здійсненого судом відстеження поштового відправлення на адресу відповідача, в якому містилася відповідь на відзив на позовну заяву через офіційний сайт Акціонерного товариства "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) за трек-номером 0100103230920 з'ясовано, що станом на 10.02.2022 відповідь на відзив на позовну заяву відповідачем не отримана та знаходиться у точці видачі/доставки.
Враховуючи вказані обставини в їх сукупності, ухвалою суду від 10.02.2022 судове засідання було відкладено на 21.02.2022.
При цьому, з метою найшвидшого та фактичного повідомлення відповідача про день, час та місце наступного судового засідання, приймаючи до уваги факт закінчення строку вирішення даного спору судом 21.02.2022, а також враховуючи повідомлення суду, зокрема, відповідачем своєї електронної пошти, ухвала суду від 10.02.2022 була направлена відповідачу на його електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримана останнім в цей же день, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 157). Також судом було передано інформацію щодо дня, місця та часу проведення наступного судового засідання представнику відповідача - адвокату Авраменко А.В., шляхом передачі телефонограми, яку він отримав 11.02.2022 (а.с.151).
Від відповідача засобами електронного зв'язку надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 7624/22 від 16.02.2022), в яких він просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами направлення відповідачу рахунку на оплату № 75 від 19.04.2021 вартості поставленого за договором поставки № 19/04-2021 від 19.04.2021 товару, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача з оплати вказаного товару не виникло, а інтереси позивача не є порушеними.
У судове засідання 21.02.2022 з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 21.02.2022 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також поданих ним заявах по суті справи та поясненнях.
У судовому засіданні 21.02.2022 представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву.
Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вказане, строк розгляду даної справи закінчується 21.02.2022.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 21.02.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки, загальна вартість поставленого товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати; правомірність заявленого до стягнення штрафу у розрахованій позивачем сумі.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 19.04.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "Науковий інноваційний центр "Планті" (далі - постачальник, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Долею Олексієм Анатолійовичем (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки № 19/04-2021 (далі - договір, а.с.20-23), відповідно до умов пункту 1.1. якого у терміни і на умовах, визначених договором постачальник зобов'язується передати покупцю насіння овочевих культур (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар, найменування, ціна та кількість якого узгоджується сторонами згідно з умовами договору.
За умовами пункту 5.4. договору в якості специфікації по асортименту товару та ціні товару виступає замовлення.
У пункті 10.1. договору сторони визначили строк дії договору - договір вступає в силу з моменту підписання та діє по 31.12.2022.
Доказів зміни, визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У пункті 1.2. договору сторони визначили, що під товаром сторони розуміють насіння овочевих культур.
Згідно з пунктом 2.3. договору конкретний асортимент, кількість та бажаний строк однієї поставки товару фіксується в специфікаціях/додатках до договору на поставку товару покупцю та/або в рахунку-фактурі продавця.
Відповідно до пункту 4.1. договору ціна товару зазначається в прайс-листах, що надаються покупцю згідно з умовами договору. Ціна вказується у євро з урахуванням ПДВ в перерахунку у гривні за курсом комерційного банку постачальника на дату виставлення рахунку.
У пункті 4.3. договору сторони передбачили, що загальна ціна договору являє собою суму вартості всього товару, що передається покупцю за договором.
В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Згідно з пунктом 5.2. договору датою поставки є дата передачі товару перевізнику (службі кур'єрської доставки).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № 19/04-2021 від 19.04.2021 позивачем 19.04.2021 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 97 529 грн. 00 коп., що підтверджується видатковою накладною № 71 від 19.04.2021, яка підписана та скріплена печатками, як постачальника, так і покупця (а.с.24).
Суд зауважує, що товар, визначений умовами договору, у повній мірі відповідає товару, що було поставлено згідно з вказаною видатковою накладною, а отже судом визначено, що сторонами в цій частині були дотримані умови договору.
При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Так, підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Товар, зазначений у вище вказаній видатковій накладній, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до її оформлення. Видаткова накладна підписана представником відповідача та скріплена печаткою особи-покупця.
Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за вказаною вище видатковою накладною відповідачем також не заявлено.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити товар відповідає обов'язок покупця оплатити вартість цього товару.
Так, пунктом 3.1. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється в гривнях на розрахунковий рахунок продавця, який вказаний в договорі, протягом 185-ти календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури.
Як зазначає позивач, відповідачем зобов'язання за договором поставки №19/04-2021 від 19.04.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем 19.04.2021 товар, були порушені внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 97 529 грн. 00 коп. Крім того, за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 8.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 0,5% від суми простроченого платежу в сумі 487 грн. 64 коп. Вказане і є причиною спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як було вказано вище, пунктом 3.1. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється в гривнях на розрахунковий рахунок продавця, який вказаний в договорі, протягом 185-ти календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури.
Крім того, відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, враховуючи порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач звертався до відповідача із претензією № 01/11-2 від 01.11.2021, в якій просив погасити заборгованість за договором поставки № 19/04-2021 від 19.04.2021 в сумі 97 529 грн. 00 коп. (а.с.27). Докази належного направлення вказаної претензії відповідачу наявні в матеріалах справи (а.с.28-29).
В процесі розгляду справи судом відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами направлення відповідачу рахунку на оплату № 75 від 19.04.2021 вартості поставленого за договором поставки № 19/04-2021 від 19.04.2021 товару, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача з оплати вказаного товару не виникло, а інтереси позивача не є порушеними.
Судом відхиляються заперечення відповідача, оскільки у видатковій накладній № 71 від 19.04.2021 наявне посилання на рахунок на оплату покупцю № 75 від 19.04.2021; вказана видаткова накладна підписана відповідачем (покупцем) та скріплена його печаткою, що свідчить про належне виконання позивачем своїх обов'язків за договором. Суд наголошує, що зміст рахунку на оплату № 75 від 19.04.2021 повністю відображений у видатковій накладній № 71 від 19.04.2021 щодо вартості поставленого товару, а також реквізитів постачальника для його оплати;
Більше того, суд відзначає таке:
- відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару:
- за своєю природою рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а в даному випадку такі реквізити містилися, зокрема у договорі поставки № 19/04-2021 від 19.04.2021, а також у видатковій накладній № 71 від 19.04.2021;
- ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє боржника від обов'язку з оплати наданих товарів (послуг). Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі № 918/537/18 від 02.07.2019, у справі № 910/19702/17 від 20.12.2018, у справі № 910/21406/17 від 10.10.2018, у справі № 910/22589/17 від 05.09.2018, у справі № 905/915/17 від 13.07.2018.
Враховуючи вказане, а також положення пункту 4.2. договору, суд приходить до висновку, що граничним строком оплати поставленого 19.04.2021 товару, є 21.10.2021.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем 19.04.2021 товару на суму 97 529 грн. 00 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 97 529 грн. 00 коп.
При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.2. договору передбачено, що у випадку несплати у строк платежів за договором, сторона, що прострочила своє грошове зобов'язання повинна сплатити іншій стороні проценти у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу.
За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 8.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 0,5% від суми простроченого платежу в сумі 487 грн. 64 коп.
Проаналізувавши умови вказаного пункту договору, суд приходить до висновку, що у пункті 8.2. договору сторони узгодили сплату процентів у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, які за своєю правовою природою є штрафом.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку штрафу, зробленого позивачем у позовній заяві (а.с.3), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості, на яку підлягає нарахуванню штраф, визначений умовами пункту 8.2. договору, а також позивачем здійснено його арифметичний розрахунок, що не перевищує розрахований судом (позивачем здійснено невірне заокруглення, але у меншу сторону, тому це не призвело до його неправомірності).
Отже, розрахунок штрафу, здійснений позивачем (а.с.3), визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає умовам договору, вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, а також встановлене судом прострочення оплати відповідачем поставленого позивачем товару, вимоги позивача в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню в сумі 487 грн. 64 коп.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 270 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий інноваційний центр "Планті" до Фізичної особи-підприємця Долі Олексія Анатолійовича про стягнення заборгованості за договором поставки № 19/04-2021 від 19.04.2021 у загальному розмірі 98 016 грн. 64 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Долі Олексія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науковий інноваційний центр "Планті" (03040, м. Київ, вулиця Деміївська, будинок 55; ідентифікаційний код 40317811) 97 529 грн. 00 коп. - основного боргу, 487 грн. 64 коп. штрафу та 2 270 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне текст рішення складений та підписаний 21.02.2022.
Суддя Ю.В. Фещенко