вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
21.02.2022м. ДніпроСправа № 904/9386/21
За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман Донецької області
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград Дніпропетровської області
про стягнення штрафу за невірно зазначену у накладній масу вантажу у розмірі 75 460 грн. 00 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 02.12.2021 № 2022/2317, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" штраф за невірно зазначену у залізничних накладних масу вантажу у загальній сумі 75 460 грн. 00 коп.
У поданій позовній заяві викладене клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою господарського суду від 13.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
18.01.2022 на адресу суду надійшли письмові пояснення відповідача від 13.01.2022 № б/н, в яких проти позовних вимог заперечував з підстав їх необґрунтованості та недоведеності. В обґрунтування заперечень зазначив, що вагони № № 56089402, 56236318, 62523147, 53561239 прийняті до перевезення станцією відправлення Ароматна Придніпровської залізниці лише на підставі візуального огляду, оскільки визначена у залізничних накладних № № 45527983, 45527967, 46632642 маса вантажу не була визнана залізницею іншою. Стверджує, що зважування завантажених вагонів № № 56089402 та 56236318 для встановлення маси вантажу здійснювалося працівниками відповідача на повірених та зареєстрованих 150 тонних тензометричних вагонних вагах СВ-150000В, заводський номер 321389, а вагонів № № 62523147, 53561239 - на вагах СВ-150000В, заводський номер 321362. Зазначенні вагонні ваги взяті на облік залізницею, про що свідчать видані технічні паспорти ЗВВТ №0109 та №0110, у відповідності до п.2.3 «Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України», затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від ЗІ липня 2012 року №442. Відповідачем проводилася своєчасна повірка цих засобів ваговимірювальної техніки, що засвідчено проставленим підписом повірника та повіреного клейма у паспорті на вагонні ваги про придатність їх до застосування. Отже, відповідач здійснював зважування завантажених вагонів у встановленому законодавством порядку та на придатних вагонних вагах, а тому не міг допустити внесення неправдивих даних щодо маси вантажу до залізничних накладних, в тому числі через технічну неможливість внесення інших відомостей ваги вантажу, ніж була встановлена при зважуванні цих вантажів. Крім того, у поданих поясненнях викладена заява відповідача про застосування до позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 37 730 грн, 00 коп. наслідків спливу позовної давності, оскільки з огляду на дату складання комерційних актів №482004/285 та №482004/286 від 04.06.2021, строк позовної давності для таких вимог сплинув 04.12.2021, в той час як позивач звернувся із даним позовом до суду 07.12.2021, про що свідчать дані з сайту «Судова влада України». Просив у задоволенні позову відмовити.
Разом із письмовими поясненнями відповідач, посилаючись на ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України, подав заяву від 13.01.2022 № б/н, в якій просив суд у разі встановлення факту неправильного зазначення ним у залізничних накладних маси вантажу за спірними перевезеннями, та задоволення позову, зменшити розмір штрафу. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що штраф, який заявлено позивачем до стягнення, не має компенсаторний характер, проте є додатковим засобом отримання прибутку для позивача. Так, відповідачем за накладними № № 45527983, 45527967 та 46632642 за перевезення вантажу сплачено провізну плату та додаткові збори за всю відстань перевезення вантажу, за повну вагу вказану в перевізному документі, що підтверджується даними графи 34 накладних. Таким чином, залізниця фактично отримала надлишкову плату (переплату) залізничного тарифу, оскільки відповідач здійснив оплату провізної плати та додаткових зборів за надлишкову масу вантажу. Будь-яких збитків внаслідок того, що відповідачем зазначено не вірна маса вантажу у залізничній накладній, позивач не зазнав, що також має бути враховано при ухваленні судом рішення про стягнення з відповідача штрафу. При цьому відповідач просить врахувати також його скрутне фінансове становище. Зауважує, що внаслідок виведення з експлуатації шахт, нездатність теплових електричних станції розрахуватися з вугледобувними підприємствами, призвело до зниження об'єм видобутку вугілля, що в свою чергу - до дефіциту електроенергії в країні. Зазначені обставини викликають кризу у вугільній галузі. Щоб спробувати пережити кризу, підприємство відповідача змушене йти на крайні заходи скорочувати видатки на видобуток вугілля та робочі місця, зупиняти роботу шахт, вводячи вимушений простій. З огляду на зазначене, також очікується негативний вплив змін у функціонуванні підприємства на соціально-економічний стан території, зокрема скорочення обсягів надходжень коштів до місцевого бюджету м. Павлоград, припинення фінансування програм соціально-економічного розвитку регіону. Просив суд врахувати відсутність доказів спричинення позивачеві негативних наслідків, ступінь виконання боржником зобов'язань, нестабільний фінансовий стан, стратегічну та соціальну значимість підприємства відповідача та зменшити розмір нарахованого позивачем штрафу.
31.01.2022 на електронну адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив на позовну заяву від 28.01.2022 № 2022/196, в якій на спростовання заперечення відповідача, зазначив, що:
- станцією відправлення Ароматна Придніпровської залізниці вага вантажу у вагонах № № 56089402, 56236318, 62523147 та 53561239 не перевірялася, вони були прийняті до перевезення відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення і поставлені у склад поїздів на підставі перевізних документів, наданих та заповнених відправником, і вага вантажу у спірних вагонах була визначена вантажовідправником, що підтверджує, графа 24 накладних № № 45527983, 45527967 та 46632642;
- на станції призначення Роя за участі представника вантажоодержувача проведена перевірка маси вантажу у спірних вагонах, в результаті чого в комерційних актах №482004/339/16 та №482004/340/15 зроблено відмітки, що при перевірці вантажу різниці з актами №482004/339 та №482004/340 немає, що підтверджує правильність даних, зазначених в цих актах. А на додаток до комерційних актів №482004/285 та №482004/286 складені комерційні акти №481001/342 та №481001/343 відповідно, якими засвідчена різниця маси у вагоні № 56089402 з к/а №482004/285 - на 750 кг менше, та у вагоні №56236318 з к/а №482004/286 - на 650 кг менше. Таке зменшення маси вантажу (вугілля) у вагонах, з яких згідно з актом загальної форми №1168 від 04.06.2021 надлишок вантажу в кількості 2200 кг та 2900 кг відвантажено в інший вагон, може свідчити як про крадіжку вантажу (що є поширеною практикою), так і про втрату вантажу на шляху прямування. Однак факт невірного зазначення маси вантажу відправником залишається фактом, незалежно від того на скільки помилився відповідач;
- позивачем при зверненні до суду не порушено строк позовної давності, отже, підстави для відмови в позові за заявою відповідача відсутні.
14.02.202 на електронну адресу суду та 15.02.2022 засобами поштового зв'язку надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив від 08.02.2022 № б/н, в яких зазначає, що в порушення пункту 26 Правил приймання вантажів до перевезення, відповідно до якого забороняється приймати до перевезення вантажі у вагонах, завантажених з перевищенням їх вантажопідйомності, та в інших випадках, передбачених Правилами перевезення окремих видів вантажів, залізницею прийнято до перевезення та поставлено у поїзд вагон №56089402 за накладною №45527983, вагон №56236318 за накладною № 45527967, вагони № № 62523147, 53561239 за накладною № 46632642, які за твердженням позивача, завантажені понад їх вантажопідйомність. Крім того, у відповіді на відзив позивач не зазначає з якою масою прибули на станцію Роя Донецької залізниці вагони № № 60917481 та 60254307, в які перевантажено надлишки вантажів із вагонів № № 56089402, 56236318 та № № 56089402, 56236318, а також не додає докази зважування вагонів № № 60917481, 60254307 на станції Покровськ та Роя Донецької залізниці. За таких обставин, на думку відповідача, даний випадок перевантаження вагонів є фіктивним, не підтвердженим належними доказами.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
02.06.2021 у складі поїзда № 1466 згідно з накладними № № 45527983, 45527967 зі станції Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Роя Донецької залізниці на адресу ТОВ "ДТЕК Курахівська ТЕС" відправлено вагони № 56089402 та № 56236318 відповідно, з вантажем вугілля кам'яне, маса якого становить по 69 000 кг у кожному вагоні. Спосіб визначення маси - вагонні ваги (150 т), заводський № 321389 (п. 26 накладних).
04.07.2021 згідно з накладною № 46632642 зі станції Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Роя Донецької залізниці на адресу ТОВ "ДТЕК Курахівська ТЕС" відправлено вагони № № 62523147, 53561239 з вантажем - вугілля кам'яне, маса якого становить 70 000 кг та 68 900 кг відповідно. Спосіб визначення маси - вагонні ваги (150 т), заводський № 321362 (п. 26 накладної).
Згідно вказаних накладних вантажовідправником є Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".
04.06.2021 на проміжній станції Покровськ на підставі акту загальної форми № 25962 від 03.06.2021 станції Покровськ здійснено комісійне переважування вагона № 56089402, результат зафіксовано в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах від 04.06.2021 і складено акт загальної форми №575 від 04.06.2021 та комерційний акт №482004/285 від 04.06.2021.
Комерційний акт №482004/285 від 04.06.2021 засвідчує, що під час комісійного зважування на 150 т. статичних вагах станції (повірка 15.01.2021) вагона №56089402, відправленого за накладною №45527983, встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою більше документа на 1600 кг та понад вантажопідйомність вагону на 1600 кг.
Згідно з актом загальної форми №1168 від 04.06.2021 надлишок вантажу в кількості 2200кг з вагону № 56089402 перевантажено у вагон №60917481.
Вагон № 56089402 за досильною накладною № 48780977, в графі 49 якої зроблено відмітку про складання комерційного акту №482004/285, відправлений на адресу вантажоодержувача та вантаж одержаний представником вантажоодержувача 06.06.2021 о 02:21 год., що підтверджується відповідними відмітками у графі 52 та 53 зазначеної накладної.
Вагон № 60917481 з перевантаженим в нього надлишком вугілля також відправлений за досильною накладною № 48805881 на адресу вантажоодержувача та вантаж одержаний представником вантажоодержувача 06.06.2021 об 11:44 год., що підтверджується відповідними відмітками у графі 52 та 53 зазначеної накладної.
04.06.2021 на проміжній станції Покровськ на підставі акту загальної форми № 25961 від 03.06.2021 станції Покровськ здійснено комісійне переважування вагона № 56236318, результат зафіксовано в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах від 04.06.2021 і складено акт загальної форми №578 від 04.06.2021 та комерційний акт №482004/286 від 04.06.2021.
Комерційний акт №482004/286 від 04.06.2021 засвідчує, що під час комісійного зважування на 150 т. статичних вагах станції (повірка 15.01.2021) вагона № 56236318 відправленого за накладною № 45527967, встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою більше документа на 1800 кг та понад вантажопідйомність вагону на 1800 кг.
Згідно з актом загальної форми №1168 від 04.06.2021 надлишок вантажу в кількості 2900 кг з вагону № 56236318 перевантажено в вагон №60917481.
Вагон № 56236318 за досильною накладною №48780969, в графі 49 якої зроблено відмітку про складання комерційного акту №482004/286, відправлений на адресу вантажоодержувача та вантаж одержаний представником вантажоодержувача 06.06.2021 о 02:21 год., що підтверджується відповідними відмітками у графі 52 та 53 зазначеної накладної.
Вагон № 60917481 з перевантаженим в нього надлишком вугілля також відправлений за досильною накладною №48805881 на адресу вантажоодержувача та вантаж одержаний представником вантажоодержувача 06.06.21201 об 11:44 год., що підтверджується відповідними відмітками у графі 52 та 53 зазначеної накладної.
05.07.2021 на проміжній станції Покровськ на підставі акту загальної форми № 27168 від 04.07.2021 станції Покровськ здійснено комісійне переважування вагону № 62523147, результат зафіксовано в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах від 05.07.2021 і складено акт загальної форми №709 05.07.2021 та комерційний акт №482004/339 від 05.07.2021.
Комерційний акт №482004/339 від 05.07.2021 засвідчує, що під час комісійного зважування на 150 т. статичних вагах станції (повірка 15.01.2021) вагона № 62523147, відправленого за накладною №46632642, встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою більше документа на 1400 кг та понад вантажопідйомність вагону на 1400 кг.
Згідно з актом загальної форми №1590 від 06.07.2021 надлишок вантажу в кількості 1400 кг з вагону № 62523147 перевантажено в вагон №60254307.
Вагон № 62523147 за досильною накладною №49279649, в графі 49 якої зроблено відмітку про складання №482004/339, відправлений на адресу вантажоодержувача та вантаж одержаний представником вантажоодержувача 07.07.2021 о 12:41 год., що підтверджується відповідними відмітками у графі 52 та 53 зазначеної накладної.
При видачі вагона № 62523147 з вантажем вантажоодержувачу на станції призначення Роя за участю представників вантажоодержувача в розділі Є. комерційного акту № 482004/339/16 зроблено відмітку, що при перевірці вантажу різниці з актом №482004/339 немає.
Вагон № 60254307 з перевантаженим в нього надлишком вугілля відправлений за досильною накладною №49311491 на адресу вантажоодержувача та вантаж одержаний представником вантажоодержувача 07.07.2021 об 12:28 год., що підтверджується відповідними відмітками у графі 52 та 53 зазначеної накладної.
05.07.2021 на проміжній станції Покровськ на підставі акту загальної форми № 27169 від 04.07.2021 станції Покровськ здійснено комісійне переважування вагона № 53561239, результат зафіксовано в Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах від 05.07.2021 і складено акт загальної форми №708 від 05.07.2021 та комерційний акт №482004/340 від 05.07.2021.
Комерційний акт №482004/340 від 05.07.2021 засвідчує, що під час комісійного зважування на 150 т. статичних вагах станції (повірка 15.01.2021) вагона № 53561239, відправленого за накладною №46632642, було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою більше документа на 1450 кг та понад вантажопідйомність вагону на 1450 кг.
Згідно з актом загальної форми №1590 від 06.07.2021 надлишок вантажу в кількості 1450 кг з вагону № 53561239 перевантажено в вагон №60254307.
Вагон № 53561239 за досильною накладною №49279649, в графі 49 якої зроблено відмітку про складання №482004/340, відправлений на адресу вантажоодержувача та вантаж одержаний представником вантажоодержувача 07.07.2021 о 12:41 год., що підтверджується відповідними відмітками у графі 52 та 53 зазначеної накладної.
При видачі вагона № 53561239 з вантажем вантажоодержувачу на станції призначення Роя за участю представників вантажоодержувача в розділі Є. комерційного акту № 482004/340/15 зроблено відмітку, що при перевірці вантажу різниці з актом №482004/340 немає.
Вагон №60254307 з перевантаженим в нього надлишком вугілля також відправлений за досильною накладною №49311491 на адресу вантажоодержувача та вантаж одержаний представником вантажоодержувача 07.07.2021 об 12:28 год., що підтверджується відповідними відмітками у графі 52 та 53 зазначеної накладної.
На підставі ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, позивачем нарахований штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 75 460 грн. 00 коп., розмір якого підтверджується розрахунком позивача.
Відповідач доказів добровільної сплати зазначеного штрафу на час розгляду справи до суду не надав.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності обставин неправильного зазначення відповідачем маси вантажу у вагонах № № 56089402, 56236318, прийнятих до перевезення за залізничними накладними № № 45527983, 45527967, у вагонах № № 62523147, 53561239, прийнятих до перевезення за залізничною накладною № 46632642
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 5 ст. 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів, а також особливості умов перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За приписами ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізницею, тому мають регулюватися Статутом залізниць України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Згідно із абз. 3-5 п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді. Накладна в електронному вигляді (далі - електронна накладна) складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. У разі внесення змін до електронної накладної попередні дані зберігаються.
Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; маса вантажів визначається відправником.
Оформлення накладної має здійснюватися у відповідності до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 863/5084.
За п.2.1 вказаних Правил вантажовідправник при заповненні комплекту перевізних документів повинен вказати масу вантажу у кілограмах.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
В силу приписів частин 1 і 2 статті 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
У п. 6.1 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" вказано, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Згідно з ч. 3 п. 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 29.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 № 567/6855, у комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах; у разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
Як вбачається зі змісту комерційного акту № 482004/285 від 04.06.2021, в його тексті у встановленому порядку засвідчено факт завантаження вагону № 56089402 вантажем вагою більшою, ніж зазначено у накладній, на 1600 кг.
Зі змісту комерційного акту № 482004/286 від 04.06.2021 вбачається, що в його тексті у встановленому порядку засвідчено факт завантаження вагона № 56236318 вантажем вагою більшою, ніж зазначено у накладній, на 1800 кг.
Зі змісту комерційного акту № 482004/339 від 05.07.2021 вбачається, що в його тексті у встановленому порядку засвідчено факт завантаження вагона № 62523147 вантажем вагою більшою, ніж зазначено у накладній, на 1400 кг.
Зі змісту комерційного акту № 482004/340 від 05.07.2021 вбачається, що в його тексті у встановленому порядку засвідчено факт завантаження вагона № 53561239 вантажем вагою більшою, ніж зазначено у накладній, на 1 450 кг.
Таким чином, за вказаних обставин, всі наслідки за неправильність відомостей, зазначених у накладних, мають бути покладені на відповідача.
Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
У відповідності до ч. 1 ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Згідно з п. 6.2. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" та ч. 4 п. 21 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007 № 01-8/917, штраф, нарахований у розмірі відповідно до статті 118 Статуту, підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема шляхом застосування штрафних санкцій.
Відповідно до накладної № 45527983 розмір провізної плати за вагон № 56089402 становить 3 773 грн. 00 коп., штраф складає 18 865 грн. 00 коп.
Згідно з накладною № 45527967 розмір провізної плати за вагон № 56236318 становить 3 773 грн. 00 коп., штраф складає 18 865 грн. 00 коп.
За змістом накладної № 46632642 розмір провізної плати за вагони № № 62523147, 53561239 становить по 3 773 грн. 00 коп., штраф складає 37 730 грн. 00 коп.
Таким чином, загальна сума штрафу складає 75 460 грн. 00 коп.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку штрафу судом порушень чинного законодавства не встановлено.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що відповідачем порушені вищевказані вимоги Статуту залізниць України, тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу за неправильно зазначену у накладних масу вантажу у розмірі 75 460 грн. 00 коп. є обґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначену у накладних масу вантажу у розмірі 75 460 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача судом відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи або не впливають та не спростовують вищенаведеної правової оцінки обставин справи згідно з вимогами закону.
Зокрема, комерційні акти № № 482004/285, 482004/286 від 04.06.2021, № № 482004/339, 482004/340 від 05.07.2021, які засвідчили невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладних вантажовідправником, складені залізницею відповідно до Правил складання актів та є чинними.
Твердження відповідача про зважування спірних вагонів перед відправкою на справних, повірених та зареєстрованих 150-тонних тензометричних вагонних вагах, не спростовує факту внесення у спірні накладні неправильних відомостей щодо ваги вантажу, що підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи.
Разом з тим, розглянувши заяву відповідача про застосування строку позовної давності, господарський суд зазначає таке.
Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
За змістом ч. 1 ст. 261 названого Кодексу позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.
Частиною 3 ст. 925 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
За ст. 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Вказане положення пов'язує шестимісячний термін для пред'явлення перевізником позову саме з моментом настання події, що є підставою для подання позову.
Так, право позивача на звер нення до суду виникло з часу складання комерційного актів від 04.06.2021 № № 482004/285, 482004/286. Отже, перебіг позовної давності починається з 05.06.2021, та закінчується 05.12.2021.
Згідно з датою на поштовій накладній, що містяться на поштовому конверті (а.с.47), даний позов направлено залізницею до суду 03.12.2021, тобто в межах строку позовної давності.
За вказаних обставин, заява відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.
Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафу господарський суд зазначає таке.
За змістом ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі №916/65/18 висловив таку позицію щодо вирішення питання про зменшення розміру неустойки: "Суд зазначає, що враховуючи приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, відповідно до п. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому зазначений штраф стягується з вантажовідправника за самий факт порушення. Сума штрафу не пов'язана зі збитками залізниці та їх наслідками.
Надаючи оцінку характеру допущенного відповідачем порушення, суд враховує наступне.
Статтями 2, 11 Закону України від 04.07.1996 № 273 (із змін. і доп.) "Про залізничний транспорт" залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях; діяльність залізничного транспорту, як частини єдиної транспортної системи країни, сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України; залізниці та підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України; безпека руху - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безаварійної роботи та утримання в постійній справності залізничних споруд, колій, рухомого складу, обладнання, механізмів і пристроїв.
Завантаження вагонів понад їх вантажопідйомність, загрожує безпеці руху поїздів, а відтак створює умови для виникнення аварійних ситуацій на залізниці.
Посилання відповідача на його стратегічну та соціальну значущість для розвитку Дніпропетровського регіону, а також скрутне фінансове становище, не є само по собі винятковою обставиною для зменшення штрафу.
За змістом ст. 6 Господарського кодексу України одними із загальних принципів господарювання є рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання та заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Згідно з ч. 2 ст. 25 цього Кодексу органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності.
Інших доводів, що заслуговують на увагу, обґрунтованих належними та допустимими доказами на підтвердження можливості зменшення суми штрафу, відповідач суду не навів.
Враховуючи викладене, господарський суд не вбачає підстав для зменшення розміру стягуваного штрафу.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 76, код ЄДРПОУ 00178353) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22, код ЄДРПОУ ВП: 40150216) 75 460 грн. 00 коп. (сімдесят п'ять тисяч чотириста шістдесят грн. 00 коп.) штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу, 2 270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 21.02.2022
Суддя І.А. Рудь