21.02.2022 року м. Дніпро Справа № 904/7114/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чередка А.Є. - доповідача
суддів: Мороза В.Ф., Коваль Л.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2021 року (суддя Кеся Н.Б.) у справі № 904/7114/21
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг Дніпропетровська область
про стягнення 18878,76 грн., -
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2021 року у справі № 904/7114/21 позов задоволено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у сумі 18878,76 грн. та судовий збір у сумі 2270,00 грн.
Приймаючи рішення, господарський суд послався на те, що враховуючи ненадання відповідачем доказів відсутності його вини у затримці спірних вагонів на станції Інгулець і не доведення останнім наявності визначених чинним законодавством обставин, які б звільняли його від спірних платежів, нарахування позивачем вказаної вище суми плати за користування вагонами є правомірним.
Не погодившись з даним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2021 року у справі № 904/7114/21 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
У скарзі апелянт посилається на те, що:
- підставою для нарахування позивачем плати за користування вагонами за час затримки вагонів на станції призначенні є акти загальної форми, складені відповідно до Правил користування вагонами та підписані представниками залізниці та ПрАТ "ІНГЗК", між тим у даному випадку, всі акти форми ГУ-23 були підписані відповідачем із застереженнями;
- затримка на станції Інгулець вагонів, відображених у вказаних вище актах відбулася не з причин, які залежали від відповідача, а з вини залізниці, у зв"язку з неприйняттям станцією пред"явлених до перевезення вагонів, що унеможливило прийняття товариством вагонів, які прибули на його адресу та подаванням залізницею вагонів понад заплановану кількість і здаванням не всіх вагонів, які прибули на адресу відповідача.
Викладене, за твердженням скаржника, свідчить про відсутність його вини у затримці вагонів на станції Інгулець, отже нарахування залізницею плати за користування вагонами є безпідставним, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що у надходженні на адресу відповідача надмірної кількості вагонів вина залізниці відсутня, оскільки договори про забезпечення вантажовласників власними вагонами відповідач укладає з власниками вагонів без участі залізниці, а також що заперечення відповідача про порушення залізницею п. 7 договору не мають під собою підґрунтя.
Також позивач посилається на те, що передавальні колії станції є межею між коліями залізниці і власника під"їзної колії - ПрАТ"ІнГЗК", дії чергового по станції Інгулець обов"язково повинні узгоджуватися з диспетчером цеха УЗТ Комбінату по прямому телефонному зв"язку, аналогічним чином вагони повертаються з під"їзної колії Комбінату.
Крім того у відзиві йдеться про те, що позивач своєчасно повідомив відповідача про прибуття на його адресу вантажу, але відповідач, всупереч ст. 46 Статуту залізниць України та п. 5 договору не забрав вагони на свою під"їзну колію. При цьому жодним правовим актом та договором не передбачено умов, за яких вантажоодержувач може перевищувати визначений час на забирання з колії станції вагонів, які прибули на його адресу.
Відповідач не надав доказів в обґрунтування відсутності його вини в затримці вагонів та викладених у відомостях форми ГУ-46 заперечень, крім того ці заперечення не підпадають під жоден з випадків звільнення ПрАТ "ІнГЗК" від плати за користування вагонами, передбачених ст. 121 Статуту. Одночасно позивач навів беззаперечні доводи, надав всі необхідні належні докази в обґрунтування своєї правової позиції, які свідчать про достатність фактичних та правових підстав для нарахування плати за користування вагонами.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.12.2021, колегією суддів у складі: головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Коваль Л.А., Мороза В.Ф., відкрито провадження за апеляційною скаргою та постановлено розглянути її без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (залізницею) та Приватним акціонерним товариством "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" (власником колії) укладено договір № ПР/М-20240/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Інгулець регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Пунктом 1 договору передбачено, що згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Інгулець регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" стрілкою №5 до продовження станційної колії №3 та стрілкою №23 до продовження станційної колії №2. Під'їзна колія обслуговується власними локомотивами. Межею під'їзної колії є знаки "Межа під'їзної колії", які встановлено на подовженні колії №3 біля вхідного сигналу "Н-І", на продовженні колії №2 біля вхідного сигналу "Н-ІІ".
Згідно з п. 4 договору рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії.
Здавання вагонів для під'їзної колії здійснюється за повідомленнями, які передає відповідальний працівник станції Інгулець за телефоном відповідальному працівнику залізничного цеху ПрАТ "ІнГЗК" не пізніше ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у "Книзі повідомлень про подавання вагонів під навантаження або вивантаження" форми ГУ-2 (п. 5 Договору).
В п. 6 договору сторони узгодили, що вагони для під'їзної колії власника подаються локомотивом залізниці на одну з колій № 1, 2, 3, IV, 5, 6, 7, 8, 9, 10 станції Інгулець за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
За умовами п. 7 договору усі вагони здаються на під'їзну колію у тій кількості, в якій прибули на станцію Інгулець, але не більше 260 осей, вагою не більше 1430 тони.
Відповідно до п. 8 договору, про готовність вагонів до відправлення з під'їзної колії відповідальний працівник залізничного цеху ПрАТ "ІнГЗК" повідомляє за телефоном відповідального працівника станції примикання Інгулець залізниці не пізніше ніж за одну годину до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з подальшим наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113.
Згідно з п. 10 договору, час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.
Власник колії сплачує залізниці плату:
- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;
- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від Власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;
- інші збори і плати за додаткові роботи і послуги, що виконує залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.
Пунктом 14 договору передбачено, що збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії "ЄРЦД".
У відповідності з п. 21 договору, цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками і діє з 1 квітня 2020 року до 31 березня 2021 року включно.
Матеріали справи свідчать також і про те, що у грудні 2020 року по накладних (арк.с. 161-261 т.1, арк.с. 1-250 т.2, арк.с. 1-250 т.3, арк.с. 1-250 т.4, арк.с. 1-80 т.5) на адресу відповідача прийняті до перевезення порожні власні вагони.
По прибуттю вагонів на станцію Інгулець, у відповідності з п. 4 Правил користування вагонами, вантажоодержувача повідомлено про прибуття та готовність подавання вагонів залізницею, про що зроблено відповідні записи у книзі форми ГУ-2.
У зв"язку з тим, що вагони, готові до подавання на колії одержувача - ПрАТ "ІнГЗК" простоювали на коліях станції Інгулець з причин незабирання вагонів вантажоодержувачем, залізницею складені акти загальної форми ГУ-23: №318 від 05.02.2021, №№333, 340, 341, 345, 350, 353 від 06.02.2021, №№357, 360, 363, 364, 366, 369, 371 від 07.02.2021, №№374, 376, 378, 382, 388, 389 від 08.02.2021, №№390, 392, 395, 398, 400, 405 від 09.02.2021, №407 від 10.02.2021 (арк.с. 38-62 Т.1). Перелічені акти підписані представниками ПрАТ "ІнГЗК" із застереженнями.
За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника залізницею нараховано плату за користування по відомостях плати форми ГУ-46 №№: 07029167, 07029168, 07029169, 08029170, 08029171, 08029174, 08029175, 08029176, 09029178, 09029179, 09029180, 09029181, 09029182, 09029183, 09029184, 09029185, 09029186, 10029188, 10029189, 10029190, 10029191, 10029192, 17029254 (арк.с. 108-159 т.1) на загальну суму 18878,76 грн, які також були підписані відповідачем із застереженнями.
Із застережень вбачається, що: на час затримки вагонів на станції Інгулець за вказаними вище актами ПрАТ "ІнГЗК" пред'явлені станції до перевезення вагони, які не забирались станцією; на час складання актів пред'явлені ПрАТ "ІнГЗК" вагони не були прийняті залізницею; залізницею порушено п. 7 договору № ПР/М-20240/НЮдч, оскільки кількість пред"явлених на п/к ПрАТ "ІнГЗК" вагонів відмінна від кількості вагонів, яка прибула на його адресу; залізницею пред'являлись відповідачеві вагони у кількості, що перевищує заплановану.
Відмова Комбінату здійснити плату за користування вагонами у сумі 18878,76 грн. слугувала підставою для звернення залізниці з позовом у даній справі.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно з ст. 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
В ст. 71 Статуту зазначено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Відповідно до ст. 119 Статуту, за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
За умовами п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.02.1999 N 113 облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.
Пунктом 4 розділу ІІ Правил передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Відповідно до п. 6 розділу ІІІ названих Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
За приписами п. 8 розділу ІІІ Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30хв. не враховується, час 30 хв. і більше враховується як повна година.
Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334 передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача.
Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: своєчасного повідомлення позивачем відповідача про надходження спірних вагонів, простоювання останніх на коліях станції Інгулець з причин незабирання вагонів вантажоодержувачем, належне оформлення станцією призначення відповідних документів на підставі яких розрахована плата за користування вагонами місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість нарахування позивачем 18878,76грн. такої плати та, у зв"язку з цим, про наявність підстав для задоволення позову.
Посилання скаржника на відсутність його вини у затримці спірних вагонів з посиланням на те, що затримка на станції Інгулець вагонів відбулася з вини залізниці, у зв"язку з неприйняттям станцією пред"явлених до перевезення вагонів колегією суддів визнані необґрунтованими з наступних підстав.
Несвоєчасне забирання відповідачем з колій станції призначення вантажів, які прибули на його адресу є порушенням вимог п. 33 Правил видачі вантажів та ст.ст. 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом, договором, контрактом, замовленням тощо.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У даному випадку, з урахуванням відсутності доказів на підтвердження вживання відповідачем передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, вбачається вина останнього у їх скупченні, внаслідок чого спірні вагони затримувалися на станції призначення.
Відповідачем не спростовані доводи позивача та не надані докази того, що залізниця мала можливість прийняти спірні вагони, а також не доведено наявності обставин, які б могли бути підставою для відмови у позові з огляду на положення ст. 121 Статуту та п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами.
Заперечення представників ПрАТ "ІнГЗК", викладені ними при підписанні актів та відомостей плати не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки такі заперечення самі по собі, без підтвердження належними та допустимими доказами, не можуть свідчити про наявність викладених в них обставин, однак у даному випадку, відповідні обставини в порядку ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України скаржником не доведені, докази в їх обґрунтування не надані.
Також слід враховувати, що наявність тимчасово вільних колій на станції та підготовка залізницею на коліях станції порожніх власних вагонів під навантаження це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України.
Отже, на станції призначення, крім зайняття колій під технологічними операціями з вагонами, має бути забезпечено і наявність вільних колій для своєчасного приймання поїздів (зокрема й поїздів відповідача).
Зайнятість приймально-відправних колій у певний інтервал часу відноситься до технології роботи залізниці, для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів, який планує зайнятість приймально-відправних колій залізниці з урахуванням підводу та навантаження порожніх вагонів парку АТ"Укрзалізниця" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів, обгону локомотивів.
При цьому вантажоодержувач повинен був надати суду документально підтверджені відомості про те, з яких причин готові до передавання на під"їзну колію і оброблені порожні власні вагони на його адресу простоювали на станції призначення більше нормативного часу і не забиралися на під"їзну колію, що скаржником зроблено не було.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують викладених вище висновків суду.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
З огляду на викладене рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін
Згідно з ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2021 року у справі № 904/7114/21 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2021 року у справі № 904/7114/21 - залишити без змін.
Судовий збір в сумі 3405,00 грн. за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя Л.А. Коваль