14.02.2022 року м.Дніпро Справа № 904/4631/21
м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),
суддів Іванова О.Г., Антоніка С.Г.
при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Васюхіна К.Є., довіреність №016076/21 від 25.08.2021 р., адвокат;
інші учасники процесу не з'явились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені судом належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного обладнання"
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 (суддя Васильєв О.Ю.) у справі № 904/4631/21
за позовом: Акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного обладнання", м. Кам'янське
відповідача-2: гр. ОСОБА_1 , м. Кам'янське
відповідача-3: гр. ОСОБА_2 , м. Кам'янське
про стягнення 562 356, 44 грн.
Позивач - АТ "Альфа-Банк" звернувся до ТОВ "Дніпровський завод технологічного обладнання" (відповідач-1), гр. ОСОБА_1 (відповідач-2) та гр. ОСОБА_2 (відповідач-3) із позовом про солідарне стягнення 562 356, 44 грн. , з яких 527 711, 99 грн. - заборгованість за кредитом; 34 644, 45 грн. - заборгованість за відсотками.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 року у справі №904/4631/21 позов задоволено частково.
Суд стягнув солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного обладнання", гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 на користь позивача - Акціонерного товариства "Альфа-Банк" 527 711, 99 грн. заборгованості за кредитом.
В задоволені іншої частини позовних вимог - суд відмовив.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного обладнання" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 року у справі №904/4631/21 та в задоволенні позову відмовити.
В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим та таким, що винесено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, як на докази у справі при прийнятті рішення посилається лише на надані Позивачем розрахунки заборгованості, а не на належні докази, якими мають бути банківські виписки чи належним чином завірені платіжні доручення щодо сплати заборгованості за кредитним договором.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції при винесені рішення, у якості доказів не витребувані та не досліджені докази зі сплати заборгованості за кредитним договором №CDMB000171 від 01.04.20р., а також не витребувано у Позивача акти звірки взаємних розрахунків за вищевказаним кредитним договором, внаслідок чого судом не врахзовано погашення відповідачем заборгованості.
Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021року у справі № 904/4631/21 та відмови у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного обладнання" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 року у справі №904/4631/21, призначено справу до розгляду на 14.02.2022 об 09:30.
В судове засідання відповідачі, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з'явились.
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 01.04.20р. між АТ "Альфа-Банк" (банк) та ТОВ "Дніпровський завод технологічного обладнання" (клієнт) було укладено додатковий договір про надання кредиту № СDМВ000171 до договору на комплексне банківське обслуговування № 40223231 від 10.05.18р. (кредитний договір).
Банк в порядку та на умовах, визначених цим кредитним договором та договором, зобов'язується надати клієнту кредит у національній валюті, а клієнт зобов'язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови цього кредитного договору і договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим кредитним договором (п. 1. кредитного договору).
Відповідно до п. 2. кредитного договору банк надає клієнту кредит на наступних умовах:
- сума кредиту - 946 005,77 грн. (пп. 1 п. 2 кредитного договору);
- дата повернення кредиту - 31.10.20р. (пп. 2 п. 2 кредитного договору);
- графік повернення кредиту:
а) 135 000,00 грн. - 30.04.2020;
б) 135 000,00 грн. - 31.05.2020;
в) 135 000,00 грн. - 30.06.2020;
г) 135 000,00 грн. - 31.07.2020;
ґ) 135 000,00 грн. - 31.08.2020;
д) 135 000,00 грн. - 30.09.2020;
е) 136 005,77 грн. - 31.10.2020 (пп. 2.1 п. 2 кредитного договору);
01.04.20р. між АТ "Альфа-Банк" (банк) та гр. ОСОБА_3 (поручитель) було укладено договір поруки № СDМВ000171/2, за умовам якого поручитель поручається за виконання - ТОВ "Дніпровський завод технологічного обладнання" зобов'язань, що виникли на підставі додаткового договору про надання кредиту № СDМВ000171 до договору на комплексне банківське обслуговування № 40223231 від 10.05.18р., укладеного між банком та боржником 01.04.20р. (надалі - основний договір) або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:
- обов'язку повернути банку кредит у сумі 946 005, 77 грн., що надалі іменується "кредит", частинами і у такі строки: 135 000,00 грн. - 30.04.2020, 135 000,00 грн. - 31.05.2020, 135 000,00 грн. - 30.06.2020, 135 000,00 грн. - 31.07.2020, 135 000,00 грн. - 31.08.2020, 135 000,00 грн. - 30.09.2020, 136 005,77 грн. - 31.10.2020;
- обов'язок щомісяця сплачувати банку проценти за користування кредитом у розмірі 25,5% річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору, у строк визначений в основному договорі;
- обов'язку у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті) повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору;
- обов'язку спланувати банку комісію у строки і розмірі визначені в основному договорі;
- обов'язку сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором (п. 1.1. договору поруки-1).
Боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов'язків передбачених пунктом 1.1. цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник (п. 3.1. договору поруки-1).
Передбачена пунктом 3.1. цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить повне або часткове невиконання обов'язків у встановлені основним договором та/або законодавством України строки (надалі - "прострочення виконання обов'язку"), зазначених у пункті 1.1. цього договору (п. 3.2. договору поруки-1).
Поручитель має право виконати обов'язки, зазначені у пункті 1.1. цього договору, або їх частину достроково у випадку, якщо боржник зробив письмову заяву про свою неспроможність виконати їх належним чином (п. 3.3. договору поруки-1).
01.04.20р. між АТ "Альфа-Банк" (банк) та гр. ОСОБА_2 (поручитель) було укладено договір поруки № СDМВ000171/1 (далі - договір поруки-2) (а.с.212-215), за умовами якого поручитель поручається за виконання ТОВ "Дніпровський завод технологічного обладнання" зобов'язань, що виникли на підставі додаткового договору про надання кредиту № СDМВ000171 до договору на комплексне банківське обслуговування № 40223231 від 10.05.18р., укладеного між банком та боржником 01.04.20р. ( основний договір) або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:
- обов'язку повернути банку кредит у сумі 946 005, 77 грн., що надалі іменується "кредит", частинами і у такі строки: 135 000,00 грн. - 30.04.2020, 135 000,00 грн. - 31.05.2020, 135 000,00 грн. - 30.06.2020, 135 000,00 грн. - 31.07.2020, 135 000,00 грн. - 31.08.2020, 135 000,00 грн. - 30.09.2020, 136 005,77 грн. - 31.10.2020;
- обов'язок щомісяця сплачувати банку проценти за користування кредитом у розмірі 25,5% річних або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору, у строк визначений в основному договорі;
- обов'язку у випадках, передбачених основним договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення/сплати, зазначених вище у цьому пункті) повернути банку кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із основного договору;
- обов'язку спланувати банку комісію у строки і розмірі визначені в основному договорі;
- обов'язку сплатити банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором (п. 1.1. договору поруки-2).
Боржник та поручитель відповідають перед банком за порушення обов'язків передбачених пунктом 1.1. цього договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник (п. 3.1. договору ).
Передбачена пунктом 3.1. цього договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить повне або часткове невиконання обов'язків у встановлені основним договором та/або законодавством України строки (надалі - "прострочення виконання обов'язку"), зазначених у пункті 1.1. цього договору (п. 3.2. договору ).
Поручитель має право виконати обов'язки, зазначені у пункті 1.1. цього договору, або їх частину достроково у випадку, якщо боржник зробив письмову заяву про свою неспроможність виконати їх належним чином (п. 3.3. договору ). Цей договір складений у двох примірниках, які є оригіналами, по одному для кожної зі сторін та набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань боржника за основним договором.
Звертаючись до ТОВ "Дніпровський завод технологічного обладнання" (відповідач-1), гр. ОСОБА_3 (відповідач-2) та гр. ОСОБА_2 (відповідач-3) із позовом про солідарне стягнення 562 356, 44 грн., з яких 527 711, 99 грн. - заборгованість за кредитом; 34 644, 45 грн. - заборгованість за відсотками, позивач - акціонерне товариство «Альфа-Банк» посилався на не виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань з оплати кредитних платежів за кредитним договором №CDMB000171 від 01.04.20р. (укладеним між відповідачем-1 та позивачем) та невиконанням відповідачами-2, 3 зобов'язань зі сплати заборгованості відповідача-1 перед позивачем на підставі відповідних договорів поруки, укладених з позивачем.
Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом в сумі 527 711, 99 грн, господарський суд першої інстанції виходив з неналежного виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань з оплати кредитних платежів за кредитним договором №CDMB000171 від 01.04.20р. (укладеним між відповідачем-1 та позивачем) та невиконанням відповідачами-2, 3 зобов'язань зі сплати заборгованості відповідача-1 перед позивачем на підставі відповідних договорів поруки, укладених з позивачем.
Відмовляючи у стягненні з відповідачів 34 644, 45 грн. - заборгованості за відсотками, господарський суд першої інстанції виходив з того, що нарахування позивачем відсотків за користування кредитом за період з 31.08.20р. по 15.04.21р. на загальну суму 20 580, 93 грн. ( з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплати цих відсотків) здійснено безпідставно. В той же, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом в розмірі 14 063,52 грн., за період з 01.04.20р. по 30.08.20р. (оскільки згідно розрахунку позивача, відповідачем у період з 31.08.20р. по 15.04.21р. сплачено грошові кошти у розмірі 67 511, 53 грн. на погашення відсотків, які в свою чергу повністю перекривають нараховані за період з 01.04.20р. по 30.08.20р. відсотки за користування кредитом).
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду в частині відмови у стягненні 34 644, 45 грн. - заборгованості за відсотками не оскаржується сторонами, колегія суддів здійснює перегляд рішення суду першої інстанції лише в частині наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитом в сумі 527 711, 99 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення зазначеної суми з огляду на наступне.
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Укладений між банком та відповідачем-1 договір, який за своєю правовою природою відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, і не спростовано відповідачами, на виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу-1 кредит у розмірі 946 005,77 грн., що підтверджується випискою по особовим рахункам (а.с.82-98).
Проте, у порушення умов кредитного договору, відповідач 1 свої зобов'язання з повернення кредиту не виконав, внаслідок чого станом на 15.04.21р. заборгованість за кредитом відповідача-1 становить 527 711,99 грн. (а.с.45-48).
За змістом ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 Цивільного кодексу України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України).
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 2 ст. 554 Цивільного кодексу України).
Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання. (ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 5.2 договорів поруки, порука за цим договором припиняється через 3 роки і 7 місяців з дати набуття чинності цим договором.
У зв'язку з порушенням відповідачем-1 умов додаткового договору про надання кредиту № СDМВ000171 від 01.04.2020, відповідачу-1 та відповідачам-2,3 (поручителям) була направлена вимога про усунення порушень (а.с. 49-50), в якій позивач вимагав сплатити заборгованість по кредиту та відсотках у тридцятиденний строк.
Оскільки, відповідачі-1, 2, 3 відповідь на повідомлення не надали, заборгованість перед позивачем не сплатили, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитом у сумі 527 711,99 грн.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на те, що суд не вірно встановив розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки не врахував проведені відповідачем оплати.
Так, відповідачем до апеляційної скарги надані платіжні доручення про погашення ним заборгованості за кредитним договором, з яких вбачається, що при стягненні заборгованості не були враховані три платіжні доручення про оплату відповідачем 21 липня 2021 року - 70 388,61 грн., 30 липня 2021 року - 17 692,91 грн. та 28 серпня 2021 року - 88 273,93 грн.( а.с. 183-185).
Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Як вбачається з матеріалів справи, із позовом позивач звернувся до суду 06.05.2021 року, 14 червня 2021 року ухвалою суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження ( а.с.123), та надав відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
У зв'язку з поверненням ухвали суду, направленої на адресу відповідачів-1, 3 з посиланням "За закінченням терміну зберігання", суд дійшов висновку про необхідність повторного направлення на юридичну адресу відповідача-1 ТОВ "Дніпровський завод технологічного обладнання" (51937, м. Кам'янське, проспект Перемоги, буд. 57, кв. 136) та місце проживання відповідача-2 гр. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) копії ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2021 року у справі №904/4631/21.
Ухвалою від 19.08.2021 року господарський суд повторно направив на юридичну адресу відповідача-1 ТОВ "Дніпровський завод технологічного обладнання" (51937, м. Кам'янське, проспект Перемоги, буд. 57, кв. 136) та місце проживання відповідача-2 гр. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) копії ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2021 року у справі №904/4631/21, які були отримані відповідачами 30.08.2021 року ( а.с. 133,134).
Проте, до моменту ухвалення рішення у справі - 08.11.2021 року, відповідач 1 відзиву на позовну заяву не надав, доказів на підтвердження здійснення ним платежів за спірним договором не надав, внаслідок чого, суд розглянув спір на підставі наданих позивачем доказів.
Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом надати суду першої інстанції платіжні доручення від 21.07.2021, 30.07.2021, та 28.08.2021; не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, у колегії суддів відсутні підстав для врахування цих доказів, оскільки вони не були предметом дослідження суду першої інстанції.
Інші доводи апелянта є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.
Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об'єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод технологічного обладнання" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2021 у справі № 904/4631/21 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.02.2022року.
Головуючий суддя О.В.Березкіна
Суддя О.Г.Іванов
Суддя С.Г.Антонік