10 лютого 2022 року м. Харків Справа № 905/159/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Гетьман Р.А. , суддя Крестьянінов О.О.
за участю секретаря судового засідання Ярітенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" (вх. № 1492 Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 12.04.2021 у справі № 905/159/21, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Говорун О.В., повний текст складено 12.04.2021,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентех Україна", м.Дніпро,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове", м. Курахове Донецької області,
про стягнення заборгованості,
У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ентех Україна" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" про стягнення заборгованості в розмірі 96244,85 грн, пені у розмірі 11995,16 грн, інфляційних втрат у розмірі 4011,19 грн та 3% річних у розмірі 2545,21 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем договору на виконання робіт №19-11К від 01.04.2019, в частині оплати виконаних позивачем робіт.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 12.04.2021 у справі №905/159/21 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентех-Україна" заборгованість у розмірі 96422,85 грн, пеню в розмірі 7555,76 грн, 3% річних в розмірі 2537,31 грн, інфляційні втрати в розмірі 4011,19 грн та судові витрати в розмірі 2182,19 грн. В задоволенні інших вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд зазначив, що відповідач взяті зобов'язання щодо здійснення своєчасної оплати за виконані позивачем роботи виконав лише частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 96422,85 грн. На час прийняття рішення, доказів оплати відповідачем заборгованості до суду не надано, а отже суд першої інстанції дійшов висновків, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягає задоволенню повністю. Перевіривши нарахування позивачем пені, суд дійшов висновку, що вірним є період з 28.02.2020 по 28.08.2020 та здійснивши самостійний розрахунок, задовольнив частково позовні вимоги на суму 7555,76 грн.; перевіривши розрахунок в частині нарахування 3% річних, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вірним є період з 28.02.2020 по 13.01.2021, а вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково на суму 2537,31 грн.; щодо нарахування позивачем інфляційних втрат на суму 4011,19 грн, суд першої інстанції дійшов висновків, що позов в цій частині підлягає задоволенню повністю.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. 1492 Д/3), в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те що, судом першої інстанції неправильно застосовані положення ст. 180 ГК України, ст.ст. 837, 843 ЦК України. Ухвалюючи оскаржуване рішення суд проігнорував той факт, що Договір фактично є неукладеним, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, а саме щодо ціни роботи. Таким чином, судом неправильно, на думку апелянта, застосовані норми матеріального права та помилково прийнято договір як такий, що укладений. Заявник також посилався на порушення ст. ст. 13, 14, 74-79 ГПК України, зазначивши, що акт приймання - передачі виконаних робіт не може бути належним доказом виконання позивачем своїх зобов'язань за договором; посилався на недоведеність суми заборгованості та невірний розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою (вх. 1492 Д/3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" на рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2021 у справі № 905/159/21. Зупинено апеляційне провадження у справі № 905/159/21 до закінчення перегляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №905/159/21 про повернення апеляційної скарги. Матеріали справи №905/159/21 направлені до Верховного Суду.
Враховуючи, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 30.08.2021 касаційну скаргу ТОВ "Електросталь-Курахове" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №905/159/21 повернуто без розгляду та матеріали справи надіслано до Східного апеляційного господарського суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про усунення обставин, які зумовлювали зупинення провадження у даній справі, та поновлення провадження.
Водночас, 14.09.2021 через Східний апеляційний господарський суд відповідачем вдруге подано касаційну скаргу на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у даній справі.
Також, 16.09.2021 через Східний апеляційний господарський суд відповідачем подано касаційну скаргу на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2021 у даній справі.
Ухвалою Східного апеляційного господарського від 16.09.2021 поновлено апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" (вх. № 1492 Д/З) на рішення Господарського суду Донецької області від 12.04.2021 у справі № 905/159/21. Зупинено апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" (вх. № 1492 Д/З) на рішення Господарського суду Донецької області від 12.04.2021 у справі № 905/159/21 до закінчення перегляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №905/159/21 про повернення апеляційної скарги та касаційної скарги на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2021 у справі №905/159/21 про відкриття провадження у праві та зупинення апеляційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2021 по справі №905/159/21 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №905/159/21 про повернення апеляційної скарги повернуто заявникові.
Ухвалою Верховного Суду від 11.10.2021 по справі №905/159/21 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 04.06.2021 у справі №905/159/21 повернуто заявникові.
28.10.2021 до Господарського суду Донецької області надійшли матеріали справи №905/159/21 із Верховного Суду та 02.11.2021 направлені до Східного апеляційного господарського суду (вх. № 12662 від 03.11.2021).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 поновлено апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" (вх. № 1492 Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 12.04.2021 у справі № 905/159/21; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 14 грудня 2021 року об 11:00 годині.
14.12.2021 на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 14595) у зв'язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні.
Судове засідання Східного апеляційного господарського суду з розгляду апеляційної скарги призначене на 14.12.2021 не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-доповідача Фоміної В.О., ухвалою суду від 21.12.2021 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 05.01.2022.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2022 у зв'язку із відпусткою судді Білоусової Я.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Фоміна В.О., суддя Гетьман Р.А., суддя Крестьянінов О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.01.2022 у зв'язку зі зміною складу суду вирішено відкласти розгляд даної справи на 10 лютого 2022 року о 14:45 год.
У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 10.02.2021 учасники справи не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6102270585760 та інформація, розміщена на офіційному веб-сайті АТ "Укрпошта" з приводу отримання поштового відправлення № 6102270585778.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.
З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ентех Україна" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" (далі - замовник) укладено договір на виконання робіт №19-11К (далі - договір), відповідно до п.п.1.1 якого, виконавець зобов'язується своїми силами та засобами з додержанням усіх технічних вимог виконувати роботи по технічному обслуговуванню та ремонту компресорного та холодильного обладнання (компресори, дилери, фільтри, осушувачі, та інше), а замовник зобов'язується приймати та оплачувати виконані роботи. (а.с.6-7).
Умовами п.1.2 Договору передбачено, що конкретний обсяг, вартість робіт визначаються сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п.2.1 Договору, роботи за договором виконуються протягом двох тижнів з моменту оплати, якщо сторони не погодять інші строки додатково.
Загальна вартість договору орієнтовно складатиме 600000 грн з ПДВ. (п.4.1).
Оплата виконуваних за цим договором робіт здійснюється замовником на умовах передплати (п.5.3 договору).
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що по завершенню виконання робіт у повному обсязі виконавець передає замовнику виконані роботи за актом прийому-передачі виконаних робіт.
Відповідно до п.п.5.1, 5.2 Договору, розрахунки між виконавцем і замовником здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок виконавця. Датою платежу вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок виконавця.
Згідно з п.7.1 Договору, у випадку порушення виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену договором і чинним в Україні законодавством.
Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині зобов'язань за договором, які є невиконаними на зазначену дату - до повного виконання сторонами цих зобов'язань за договором (п.8.3 договору).
До зазначеного Договору №19-11К від 01.04.2019 складено та підписано сторонами перелік робот та комплектуючих, до яких відносять, зокрема, роботи з: ремонту гвинтового блоку, ревізія приводного двигуна, ремонт клапанів, ремонт системи охолодження, заміна масла, заміна масляних фільтрів та інш. (а.с.8).
05.02.2020 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору №19-11К від 01.04.2019, відповідно до п.1 якої, сторони дійшли згоди пролонгувати договір №19-11К від 01.04.2019 на 2020 рік. Інші пункти договору залишено без змін (а.с.9).
27.02.2020 сторонами підписаний без зауважень акт надання послуг №100 від 27.02.2020, відповідно до якого виконавцем були виконані роботи за Договором №19-11К раб від 01.04.2019, а саме ремонт гвинтового компресора на загальну суму 296422,85 грн (а.с.11).
У зв'язку із частковим розрахунком, позивач на адресу відповідача направив претензію вих.№20069 від 15.12.2020 з вимогою про сплату заборгованості за договором на виконання робіт №19-11К від 01.04.2019 на суму 96422,85 грн (а.с.14-15).
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеним Договором №19-11К від 01.04.2019, а саме в частині оплати виконаних позивачем робіт, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних витрат.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Ентех Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" про стягнення заборгованості за виконані у лютому 2020 року роботи за Договором на виконання робіт №19-11К від 01.04.2019.
Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом статей 202, 203 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, волевиявлення учасника якого має бути вільним та відповідати його внутрішній волі. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору від 01.04.2019 №19-11К, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, суд апеляційної інстанції зазначає, що даний договір є договором підряду, а отже, спірні правовідносини регламентуються положеннями § 1 глави 61 Цивільного кодексу України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (ст. 853 ЦК України).
Договір підряду складається з двох взаємопов'язаних між собою зобов'язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц).
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.
Якщо замовник в порушення вимог статей 853 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, від 05.05.2020 у справі № 904/2082/19.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що пунктом 3.1 Договору передбачено, що у процесі приймання-передачі виконаних робіт замовник перевіряє відповідність виконаних робіт умовам договору.
Відповідно до п.3.2 Договору, приймання-передача виконаних робіт оформлюється актом прийому-передачі виконаних робіт, який надається виконавцем замовникові в двох екземплярах по одному для кожної зі сторін.
Замовник зобов'язаний підписати акт прийому-передачі виконаних робіт або надати мотивовану відмову від прийняття робіт у термін не пізніше 5 робочих днів з моменту надання йому виконавцем акта. У випадку відмови замовника від підписання акту прийому-передачі виконаних робіт сторони комісійно протягом п'яти робочих днів усувають конфліктні ситуацію, залучаючи, за необхідності, в якості експертів третіх осіб та підписують акт у первісній або новій редакції (п.3.3 договору).
Колегію суддів встановлено, що акт надання послуг №100 від 27.02.2020, складений за договором №19-11К раб від 01.04.2019 щодо ремонту гвинтового компресора на загальну суму 296422,85 грн, підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" без зауважень, замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має. Акт містить печатку ТОВ "Електросталь-Курахове" (а.с.11).
Доказів надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" мотивованої відмови від прийняття робіт у термін не пізніше 5 робочих днів з моменту надання виконавцем акту №100 від 27.02.2020, матеріали справи не містять, відповідачем надано не було.
Виходячи з п.1.1 договору №19-11К від 01.04.2019, позивач зобов'язався виконувати роботи по обслуговуванню та ремонту компресорного та холодильного обладнання, зокрема компресорів.
За змістом акту про надання послуг №100 від 27.02.2020, позивачем був виконаний ремонт гвинтового компресора.
В акті надання послуг №100 від 27.02.2020 міститься підпис інженера з організації експлуатації та ремонту ТОВ "Ентех Україна" Лазоренка М.О.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься наказ ТОВ "Ентех Україна" № 001/20-к від 09.01.2020 «Про надання права підпису первинних документів», з якого вбачається, що зокрема, інженеру з організації експлуатації та ремонту Лазоренку М.О., надані повноваження щодо підписання актів виконаних робіт (а.с. 11, 82).
При цьому, місцевий господарський суд дійшов вірних висновків щодо не прийняття до уваги специфікації від 05.02.2020 №1, оскільки вона не підписана сторонами договору, а за змістом п.1.4 специфікації, дана специфікація вступає в силу з моменту її підписання сторонами (а.с.10).
В акті виконаних робіт зазначене місце його складання - місто Дніпро, в той же час, складання акту в місті Дніпро не свідчить, що саме в цьому місті були виконані роботи за договором №19-11К від 01.04.2019, а отже суд відхиляє доводи відповідача в частині сумнів щодо виконання договору позивачем у зв'язку із знаходження ТОВ "Електросталь-Курахове" в м. Курахове.
Крім того, колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи скаржника з приводу того, що в акті надання послуг №100 від 27.02.2020 вказаний інший номер договору, а саме № 19-11К раб від 01.04.2019, в той час як між сторонами укладений договір №19-11К від 01.04.2019.
Колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції з приводу не доведення відповідачем укладання сторонами іншого договору на виконання робіт ніж №19-11К від 01.04.2019.
Зазначені вище обставини спростовують доводи апелянта з приводу того, що зазначений акт надання послуг №100 від 27.02.2020 не може бути належним доказом виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором №19-11К від 01.04.2019, або щодо виконання позивачем робіт не обумовлених умовами Договору, або що зазначений Договір є неукладений сторонами.
Матеріалами справи також підтверджено, що відповідачем було здійснено часткову оплату виконаних робіт, а саме: 13.02.2020 на суму 150000,00 грн з призначенням платежу «передоплата за ремонт компресора»; 21.04.2020 на суму 30000,00 грн з призначенням платежу «оплата за ремонт компресора за Договором №19-11К від 01.04.2019»; 09.09.2020 на суму 20000,00 грн з призначенням платежу «оплата за ремонт компресора за Договором №19-11К від 01.04.2019», що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача (а.с.12-13).
Позивач на адресу відповідача направив претензію вих.№20069 від 15.12.2020 з вимогою про сплату заборгованості за договором на виконання робіт №19-11К від 01.04.2019 на суму 96422,85 грн (із розрахунку 296422,85 - 150000,00 - 30000,00 - 20000,00 = 96422,85) (а.с.14-15).
Станом на час прийняття рішення у справі, доказів оплати відповідачем виконаних робіт на суму 96422,85 грн матеріали господарської справи не містять.
З приводу доводів відповідача щодо неврахування до загальної суми заборгованості здійсненого 26.02.2020 ТОВ "Електросталь-Курахове" платежу на суму 49999,19 грн., колегія суддів зазначає, що відповідно даних виписки по особовому рахунку ТОВ "Ентех Україна", зазначений платіж було здійснено відповідачем, проте з призначенням платежу «передоплата за запчастини відповідно рах. №104 від 18.02.2020».
Доказів того, що передоплата за запчастини відповідно рах. №104 від 18.02.2020 на суму 49999,19 грн стосується робіт з ремонту гвинтового компресора відповідно акту №100 від 27.02.2020 на загальну суму 296422,85 грн., відповідачем надано не було.
Крім того, умовами Договору №19-11К від 01.04.2019 передбачено, вартістю робіт за цим договором є сукупністю вартостей окремих робіт (п. 4.2).
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи погодження сторонами, що оплата за виконані роботи по договору здійснюється на умовах передоплати (п.5.3 договору), приймаючи до уваги, що роботи по договору були виконані 27.02.2020, суд дійшов висновку про наявність обов'язку відповідача здійснити передоплату за роботи в строк до 27.02.2020 включно.
В порушення вказаних вище вимог законодавства та договору, відповідач взяті зобов'язання щодо здійснення своєчасної оплати за надані позивачем послуги виконав лише частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 96422,85 грн.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 29.11.2021 у справі № 910/11215/20).
На час прийняття рішення, доказів оплати відповідачем заборгованості в сумі 96422,85 грн до суду не надано, а отже місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 96422,85 грн підлягає задоволенню повністю.
Щодо вимог позивача про стягнення суми пені, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статі 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).
Сторони в пункті 7.3 договору погодили, що у разі несвоєчасної оплати за виконані роботи замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на день виконання зобов'язань, обчислену від несплаченої в строк суми за кожний банківський день прострочення.
Судом було встановлено порушення зобов'язань відповідачем за договором щодо оплати отриманої за договором роботи.
Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Приписами частини шостої статті 232 ГПК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Тобто, наведеними положеннями визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.
Якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Відповідно до пункту 1 частини другої статі 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.
Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 зі справи № 911/1563/18, від 22.08.2019 зі справи № 914/508/17, від 11.11.2019 зі справи № 904/1038/19, від 11.02.2020 у справі №916/612/19.
Отже, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 ГК України (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі 3-53гс15).
Позивачем не доведено погодження з відповідачем іншого, ніж передбаченого ч.6 ст.232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій.
Зважаючи на вищезазначене, приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього строку, але такий строк, з урахуванням положень ст.ст. 251, 252 ЦК України має бути визначений. При цьому, перебіг вказаного строку починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.
Зазначене стосується також й строку позовної давності, який за своєю суттю є строком, згідно положень статті 256 ЦК України, і також може бути збільшений за домовленістю сторін, але обов'язково повинен мати конкретно визначений період, зважаючи на положення ст.ст. 251, 252 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, від 13.09.2019 у справі №902/669/18, від 12.06.2018 у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17.
На підставі вищевикладеного, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що період часу, за який нараховується пеня є з 28.02.2020 по 28.08.2020, а не заявлений позивачем з 27.02.2020 по 13.01.2021. Отже, вірними є висновки місцевого господарського суду щодо часткового задоволення позовних вимог в частині розміру пені на суму 7555,76 грн.
Досліджуючи питання наявності (відсутності) підстав для часткового задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, та стягнення інфляційних витрат, колегія суддів зазначає таке.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №910/1193/19, від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, від 20.09.2019 у справі №904/4342/18, від 08.05.2019 у справі №904/2156/18, від 17.10.2018 у справі №916/1883/16.
Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань в частині оплати робіт за договором №19-11К від 01.04.2019, зважаючи на суму основного боргу з урахуванням дати її виникнення та встановлених строків оплати, перевіривши розрахунок 3% річних, колегія суддів дійшла висновку про правомірність розрахунку судом першої інстанції 3% річних за період з 28.02.2020 по 13.01.2021 та часткове задоволення позовних в цій частині на суму 2537,31 грн.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат на суму 4011,19 грн. за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, колегія суддів встановила, що він є арифметично правильним.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 96244,85 грн, пені у розмірі 7555,76 грн, 3% річних в розмірі 2537,31 грн, інфляційні втрати в розмірі 4011,19 грн.
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам статті 236 ГПК України, а тому відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" (вх. № 1492 Д/3) без задоволення, а рішення на рішення Господарського суду Донецької області від 12.04.2021 у справі № 905/159/21 - без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Донецької області від 12.04.2021 у справі № 905/159/21 залишити без змін.
3.Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21.02.2022.
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.О. Крестьянінов