ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
04 лютого 2022 року м. Київ № 640/17012/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДР: 42098368), в якому просить суд:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, саме за 2018-2020 роки, розмір якої становить 9118 (дев'ять тисяч сто вісімнадцять грн.) 80 коп. та провести виплату перерахованої пенсії з дати її призначення, а саме з 12.04.2021;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, саме за 2018-2020 роки, розмір якої становить 9118 (дев'ять тисяч сто вісімнадцять грн.) 80 коп. та провести виплату перерахованої пенсії з дати її призначення, а саме з 12.04.2021.
Позиція позивача.
Позивач зазначає, що у період з 01.08.1978 року по 23.08.1991 рік проходив військову службу в Збройних Силах Радянського Союзу, а з 24.08.1991 року по 08.10.1997 рік в Збройних Силах України.
Додає, що з 1997 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зазначає, що з 15.01.2021 його було знято з обліку та припинено виплату військової пенсії.
Надалі, як йдеться у позові, з 12.04.2021 Головним Управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві (Деснянський відділ), призначено пенсію за віком в розмірі 6703 (шість тисяч три гривні) 74 копійки, відповідно до ч. 3 ст. 45 («Переведення з одного виду пенсії на інший») Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№ 1058-IV), із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, (доходу).
Таким чином, на думку позивача, відповідач провів перерахунок розміру пенсії, застосував показник заробітної плати за 2014- 2016 рік, яка складала 3764,40.
Позивач додає, що відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженим постановою КМ України від 20.02.2019 року №124 пенсія Позивача була перерахована із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1.17, тобто, яка склала 4404,35 (чотири тисячі чотириста чотири гривні тридцять п'ять копійок).
У позові зазначається, що постановою КМ України від 01.04.2020 року №251 було встановлено, що у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 43 Закону України №1058-IV, затвердженим Постановою КМУ №124 від 20.02.2019 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1.11 (що становив 4888,83 грн.).
Крім того, позивач звертає увагу на те, що відповідно до постанови КМ України від 22.02.2021 №127 перерахунок пенсій у 2021 році згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 43 Закону України №1058-IV, затвердженим цією постановою, проводиться з 1 березня із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,11, а саме: 4888,83*1,11=5426,60 грн.
Позивач додає, що 30.04.2021 звернувся до ГУ ПФУ з проханням перерахувати пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, саме за 2018 - 2020 роки, розмір якої становить 9118,80 грн. та провести виплату перерахованої пенсії з дати її призначення, а саме з 12.04.2021.
Однак, ГУ ПФУ листом № 14652-13773/Б-02/8-2600/21 від 01.06.2021, надало відповідь, що враховувати при обчисленні розміру пенсії показник середньої заробітної плати 9118,81 грн. за 2018-2020 роки немає підстав.
Позивач не погоджується із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески 5426,60 грн.
Крім іншого, позивач звертає увагу на те, що пенсія за вислугу років не передбачена Законом № 1058-IV.
На думку позивача відповідач прийняв хибне рішення, вважаючи, що позивач здійснив перехід з одного виду пенсії на інший в рамках Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач наголошує, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший вид пенсій призначений цим же Законом.
Водночас, як звертає увагу позивач, в 1997 було призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. Тоді як за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-IV, 12.04.2021 позивач, як він вважає, звернувся вперше.
Позивач зазначає, що абз. 2 ч. 3 статті 45 Закону № 1058-IV, передбачено, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Проте, як стверджує позивач, він жодним чином не виявляв бажання щоб при призначенні мені пенсії за віком застосовувався показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
На сьогодні, як зазначає позивач, розмір середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2018-2020 роки, становить 9118,80 грн.
Обчислення розміру пенсії у відповідності до чинного пенсійного законодавства України тягне за собою нарахування пенсії в значно більшому розмірі, ніж той, який було нараховано на даний час.
Позивач акцентує увагу на тому, що він належним чином виконав свій обов'язок стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, працюючи та отримуючи заробітну плату, сплачував з неї страхові внески; натомість, його позбавлено права на рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат.
Наведене, на думку позивача, свідчить про те, що відповідач, приймаючи рішення стосовно застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески 5426,60, порушує його права, а відтак, є підстави для скасування даного рішення та зобов'язання Відповідача нарахувати пенсію у відповідності до чинного пенсійного законодавства України.
Позиція відповідача.
У відзиві на позов відповідач просить відмовити у позові.
Зазначає, що вперше позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та отримання вказаної пенсії до 12.04.2021.
Зокрема, як зазначає відповідач, вперше пенсія призначена позивачу з 1997.
Разом з тим, як зазначено у відзиві, з 12.04.2021 на підставі заяви Позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як зазначає ГУ ПФУ, у заяві від 12.04.2021 підкреслено саме те, що позивач просить саме перевести його з одного виду пенсії на інший.
В той же час, для обчислення його пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» взято показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для розрахунку пенсії в сумі 5426,60 грн.
ГУ ПФУ зазначає, що 30.04.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії, призначеної за віком з 12.04.2021 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки, розмір якого становить 9118,80 грн.
Листом від 01.06.2021 №14652-13773/Б-02/8-2600/21 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило позивача, що по 11.04.2021 він отримував пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
За заявою позивача від 12.04.2021, його переведено на пенсію за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При обчисленні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати в розмірі 5426,60 грн., який враховується при перерахунку/переведенні з одного виду пенсії на інший, починаючи з 01.03.2021 (ч. 2 ст. 42 Закону № 1058 та постанови КМ України від 22.02.2021 № 127).
Відповідач додає, що оскільки по 11.04.2021 позивач отримував пенсію за вислугу років, тому при переведенні з 12.04.2021 на інший вид пенсії (на пенсію за віком) обчислювати розмір пенсії із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2018 - 2020 відсутні законні підстави.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою судді від 29.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження, в порядку ст. 263 КАС України.
Встановлені судом обставини.
У даному випадку учасниками справи не спростовується та не заперечується те, що вперше пенсія призначена позивачу у 1997 за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як і факт звернення із заявою з проханням перевести його з 12.04.2021 з одного виду пенсії на інший, а саме - на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що і було вчинено відповідачем.
З 12.04.2021 позивача переведено на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Застосовано коефіцієнт 1,11 до середньої заробітної плати 4888,83 грн. (2018-2020) = 5426,60 грн.
Позивач вважає, що у другому випадку також має місце призначення вперше у зв'язку з чим, на його думку, має застосовуватись інший показник середньої заробітної плати.
Так, 30.04.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок його пенсії, призначеної за віком з 12.04.2021 із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки, розмір якого становить 9118,80 грн.
Як вже зазначалося, ГУ ПФУ повідомило позивача, що по 11.04.2021 він отримував пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». За заявою позивача від 12.04.2021, його переведено на пенсію за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При обчисленні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати в розмірі 5426,60 грн., який враховується при перерахунку/переведенні з одного виду пенсії на інший, починаючи з 01.03.2021 (ч. 2 ст. 42 Закону № 1058 та постанови КМ України від 22.02.2021 № 127). Також ГУ ПФУ зазначено, що оскільки по 11.04.2021 позивач отримував пенсію за вислугу років, тому при переведенні з 12.04.2021 на інший вид пенсії (на пенсію за віком) обчислювати розмір пенсії із застосуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2018 - 2020 відсутні законні підстави.
Вирішуючи спір суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Позивач, як вже зазначалося, не погоджується з тим, що у даному випадку у 2021 мало місце переведення з одного виду пенсії на інший, вважає що у 2021 державна пенсія призначена вперше.
Відтак, для цілей застосування того чи іншого показника формули розрахунку/ перерахунку пенсії, показника середньої заробітної плати, який має застосовуватись у спірних відносинах, слід визначитись, чи мало місце призначення позивачу пенсії вперше у 2021 році, чи у 1997 році, що, відповідно, зумовлює застосування належних до цих обставин норм права.
При цьому, судом береться до уваги те, що у заяві він сам просив перевести його з 12.04.2021 з одного виду пенсії на інший, що ним не заперечується.
Відповідно до положень статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» в редакції на час призначення позивачу пенсії вперше, військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
З урахуванням подальших змін, дана стаття має наступну редакцію.
Так, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Те саме передбачено ст. 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Таким чином, на рівні вказаних норм установлено рівнозначність статусу вказаних пенсій, які отримував та отримує позивач, як державних, - як отримуваних за одним Законом, так і за іншим.
Обравши одну з державних пенсій при виході на пенсію, у даному - у 1997 згідно Закону N 2262-XII, особа вважається такою, якій вперше призначено одну з державних пенсій.
Подальше отримання іншої державної (трудової) пенсії не свідчить про призначення пенсії вперше («повторно вперше», що само по собі є взаємовиключним), а свідчить про переведення з одного виду державної пенсії на інший в рамках трудових пенсій.
Наведене вже само по собі вказує на помилковість висновків позивача відносно того, що інша державна пенсія, яка виплачувалась йому з 12.04.2021 за Законом № 1058-IV є пенсією, яка також призначена вперше.
На підтвердження цієї тези слід додати, що відповідно до ст. 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні, що вказує на єдність статусу державних пенсій за Законом № 2262-XII та за Законом № 1058-IV, які складають єдину систему пенсійного забезпечення громадян України, у зв'язку з чим призначення пенсії вперше за одним з цих законів та подальша виплата вже за іншим законом не змінює кваліфікації цих процедур як призначення пенсії та подальше переведення з одного виду пенсії на інший, а не призначення державної пенсії повторно вперше (вдруге вперше).
На підтвердження тези відносно того, що у даному випадку у 2021 відбулось не призначення пенсії вперше, а переведення з одного виду пенсії на інший, слід зазначити, відповідно до положень статті Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначаються такі види державних пенсій:
а) трудові пенсії:
за віком;
по інвалідності;
в разі втрати годувальника;
за вислугу років.
У свою чергу, відповідно до ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
З наведеного у сукупності вбачається, що процедура призначення пенсії пов'язується з первинним зверненням за призначенням пенсії, тобто - вперше за одним з видів трудових пенсій (пенсійних виплат), у т.ч. за вислугу років.
У свою чергу, переведення з одного типу пенсійних виплат на інший, не змінює сутності такої процедури, як такої, що може бути ініційована після первинного (вперше) призначення одного з видів пенсії та по суті є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками державної пенсії.
Визначення «призначення пенсії» та «переведення» з одного виду пенсії на інший" не є співставними та є різними правовими категоріями за підставами виникнення та наслідками реалізації.
Визначення терміну «переведення» не може застосовуватись у значенні «первинного призначення» пенсії.
Пенсія за віком, яка отримується позивачем з 2021 в рамках Закону № 1058-IV, та пенсія за вислугу років, яка отримувалась з 1997 року в рамках Закону № 2262-ХІІ, є одними з видів державних трудових пенсій, у зв'язку з чим з 12.04.2021 відносно позивача мало місце саме переведення на інший вид трудової пенсії - за віком, на іншу державну пенсію, що свідчить про помилковість доводів позивача в аспекті заявлених позовних вимог та свідчить про відсутність підстав для застосування до спірних відносин ч. 2 ст. 40 Закону № 1058 та для зобов'язання ГУ ПФУ провести з 12.04.2021 перерахунок пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, за 2018-2020 роки, у розмірі 9118,80 грн.
Наведені позивачем доводи та надані матеріали не спростовують вищенаведених висновків суду та не доводять зворотного. У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Що стосується посилання позивачки на судову практику, слід зазначити, що судова практика не стоїть на місці. У багатьох сферах вона еволюціонує і постійно розвивається. Як свідчить і практика ЄСПЛ, Конвенція - це живий організм, і її необхідно тлумачити з урахуванням реалій сьогоднішнього дня. Як зазначив Суд у рішенні «Тайрер проти Сполученого Королівства» від 25 квітня 1978 р. (Tyrer v. the United Kingdom), вперше тлумачити Конвенцію як «живий організм» («живий інструмент») почала Європейська комісія з прав людини, а Суд з таким тлумаченням погодився: «Суд повинен також нагадати, що, як слушно наголосила Комісія, Конвенція є живим інструментом і повинна тлумачитися у світлі умов сьогодення (п. 31)», чим і керується суд у даній справі.
Відтак, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки обставини, на які посилається позивач, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а відтак, оскільки судом не встановлено вчинення ГУ ПФУ відносно позивача протиправних дій чи допущення протиправної бездіяльності або ж прийняття протиправного рішення, підстав для задоволення судом не вбачається.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 14, 19, 72 - 77, 90, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Днем вручення процесуальних документів в електронній формі є день отримання судом повідомлення про доставлення документів на офіційну електронну адресу особи (п. 2 ч. 6 ст. 251 КАСУ), якою є (п. 5.8. Положення про ЄСІТС від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21): сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів або адреса електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (п. 59 «Перехідні положення»).
Зважаючи на Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, в електронній формі апеляційні скарги подаються безпосередньо до апеляційного суду.
Суддя О.А. Кармазін