ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
04 лютого 2022 року справа №640/30639/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доГоловного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС)
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 вересня 2015 року №3824/17-01
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві з таких підстав: в акті перевірки не зазначено конкретної норми (пункту та підпункту) статей 170, 176, 179 Податкового кодексу України, які начебто порушив ОСОБА_1 , а лише зазначено про суть порушення у розрахунку податку на доходи та штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення, з яких можна припустити, що мало місце порушення у вигляді неподання декларації про доходи та несплату податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік з доходу, отриманого внаслідок переміщення через митний кордон України валютних цінностей.
Як зазначає позивач, жодних доходів в розмірі 60 000,00 доларів США з джерела їх походження в Україні в 2014 році позивач не отримував; задекларовані позивачем 16 серпня 2014 року кошти в розмірі 60 000,00 доларів США ввезені ним в Україну із-за її меж, а не отримані в Україні; отримані в кредит кошти не є доходами та не підлягають оподаткуванню за законодавством України, а Податковий кодекс України взагалі не визначає об'єктом оподаткування та не містить такого доходу як «дохід, отриманий внаслідок переміщення через митний кордон України валютних цінностей».
Позивач звертає увагу, що в період проведення перевірки та прийняття оскаржуваного рішення позивач перебував за межами України (Об'єднані Арабські Емірати) та не знав про проведення перевірки і прийняття такого рішення; з 2011 року позивач не проживав за адресою: АДРЕСА_1 , і з 2013 року по цей час постійно проживає у місті Дубай, Об'єднані Арабські Емірати, що свідчить про незаконність проведеної перевірки та податкового повідомлення-рішення.
Крім того, позивач звертає увагу, що ДПІ у Шевченківському районі безпідставно визначила гривневий еквівалент 60 000,00 доларів США по курсу долара США 13,45 грн., оскільки станом на 16 серпня 2014 року курс становив 13,1335 грн. за 1 долар США.
Ухвалою від 09 грудня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/30639/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив та зазначив про таке: за результатами проведення перевірки контролюючий орган встановив порушення вимог статті 176, пункту 164.4 статті 164, статті 170, пункту 167.1 статті 167, статті 179 Податкового кодексу України ОСОБА_1 не подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, не задекларував дохід, отриманий внаслідок переміщення 16 серпня 2014 року через митний кордон України валютних цінностей у розмірі 60 000,00 доларів США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 807 000,00 грн. (1 дол. = 13,45 грн.), не нарахований та не сплачений у бюджет податок з доходів фізичних осіб за 2014 рік у розмірі 134 266,80 грн.
Відповідач зазначає, що позивач не надав пояснення та документальні підтвердження на письмовий запит та декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, не надав доказів отримання саме кредиту та не довів, що він є нерезидентом України.
Позивач у відповіді на відзив додатково наголосив, що відповідач не довів будь-якими доказами отримання ОСОБА_1 доходу у розмірі 60 000,00 доларів США і його висновки ґрунтуються лише припущеннях.
Ухвалою від 04 лютого 2022 року Окружний адміністративний суд міста Києва поновив позивачу строк звернення до суду.
Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 22 вересня 2015 року №0038241701 на підставі акта перевірки від 21 серпня 2015 року №1461/17-01-01/ НОМЕР_1 , за порушення пункту 164.4 статті 164, пункту 167.1 статті 167, статей 170, 176, 179 Податкового кодексу України ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 168 003,50 грн.
Відповідач не надав до суду Акт перевірки, на підставі якого прийняте зазначене податкове повідомлення-рішення.
Проте, згідно з розрахунком податку на доходи фізичних осіб до податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки ОСОБА_1 , копія якого міститься у справі, вбачається, що перевірко встановлено такі порушення: статті 176, пункту 164.4 статті 164, статті 170, пункту 167.1 статті 167, статті 179 Податкового кодексу України, фізичною особою ОСОБА_1 не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік, не задекларовано дохід, отриманий внаслідок переміщення 16 серпня 2014 року через митний кордон України валютних цінностей у розмірі 60 000,00 доларів США (в гривневому еквіваленті по курсу НБУ становить 807 000,00 грн. (1 дол. = 13,45 грн.), не нарахований та не сплачений у бюджет податок з доходів фізичних осіб за 2014 рік у розмірі 134 266,80 грн.
Вирішуючи питання правомірності збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, суд виходить з таких мотивів.
Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб об'єктом оподаткування резидента є:
загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);
іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Відповідно до пункту 163.2 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування нерезидента є:
загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;
доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Як зазначає позивач, він є нерезидентом України і тому отримані ним доходи оподатковуються в особливому порядку.
Таким чином, в першу чергу суду належить встановити статус ОСОБА_1 та чи є він нерезидентом України.
За визначенням підпункту «в» підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України нерезиденти - це в) фізичні особи, які не є резидентами України.
У свою чергу підпункт «в» підпункту 14.1.213 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що резиденти - це, зокрема, фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому цим Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Позивач зазначає, що з жовтня 2013 року та по цей ОСОБА_1 час отримав дозвіл на постійне проживання в Об'єднаних Арабських Еміратах та проживає в Об'єднаних Арабських Еміратах, на підтвердження чого надав суду копії відповідних віз, зокрема з 28 жовтня 2013 року по 27 жовтня 2016 року, з 11 жовтня 2016 року по 10 жовтня 2019 року та з 27 травня 2019 року по 26 травня 2022 року.
Доказів того, що ОСОБА_1 має місце постійного проживання в Україні у справі не міститься.
Наведене свідчить, що позивач вважається нерезидентом України, а тому об'єктом оподаткування нерезидента є виключно доходи з джерела їх походження в Україні.
Як встановлено вище, відповідач вказав, що позивач не задекларував дохід, отриманий внаслідок переміщення 16 серпня 2014 року через митний кордон України валютних цінностей у розмірі 60 000,00 доларів США.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як визначає частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, відповідач, на якого покладено обов'язок доказування у цьому спорі, не надав доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 отримав протягом 2014 року будь-які доходи з джерела їх походження в Україні.
Відповідач не довів жодними доказами, що позивач переміщував 16 серпня 2014 року через митний кордон України валютні цінності у розмірі 60 000,00 доларів США і, що вказані кошти вважаються доходом позивача та є об'єктом оподаткування.
Крім того, суд звертає увагу, що перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначає пункт 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Проте, такого доходу, як «переміщення через митний кордон України валютних цінностей» у пункті 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не передбачено.
Відповідач також не надав суду доказів, які б свідчили про отримання позивачем інших видів доходу протягом 2014 року, які є об'єктом оподаткування.
Оскільки у позивача у 2014 році відсутній об'єкт оподаткування, суд вважає, що він не зобов'язаний подавати декларацію про майновий стан і доходи.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на доходи фізичних осіб та, відповідно, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 168 003,50 грн.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 22 вересня 2015 року №0038241701 є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому суд залишає поза увагою доводи позивача про безпідставне визначення гривневого еквіваленту 60 000,00 доларів США по курсу долара США 13,45 грн., оскільки у справі відсутні належні та допустимі докази отримання позивачем вказаних коштів.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача належить присудити сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 22 вересня 2015 року №0038241701.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 1 680,00 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43141267).
Суддя В.А. Кузьменко