ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
25 січня 2022 року м. Київ №640/22507/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., при секретарі судового засідання - Яковчук М.В., за участі представника позивача - Войтанович О.Й., представника відповідача - Крупи-Газуди М.В. розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
доГоловного управління ДПС у Закарпатській області
провизнання протиправними та скасування наказу та податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44, код ЄДРПОУ 42795490) з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Волошина Августина, 52, код ЄДРПОУ 44106694), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області №98-П від 04.03.2021 «Про проведення фактичних перевірок» в частині перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Закарпатській області від 13.04.2021 №000/2102/0902;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Закарпатській області від 13.04.2021 №000/2101/0902.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що наказ контролюючого органу про проведення фактичних перевірок №98-П від 04.03.2021 та податкові повідомлення-рішення форми «С» №000/2101/0902 від 13.04.2021, №000/2102/0902 від 13.04.2021 не відповідають положенням чинного законодавства України та суперечать висновкам Верховного Суду щодо помилкового зазначення платниками податків коду бюджетної класифікації, а відтак підлягають скасуванню.
Так, позивач наголошував, що з протиправного наказу №98-П від 02.03.2021 неможливо ідентифікувати передбачену пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) підставу для призначення фактичної перевірки товариства, та чи дійсно в розпорядженні відповідача була наявна інформація, яка може слугувати підставою для проведення фактичної перевірки, і чи саме ця інформація слугувала такою підставою. Таким чином, відповідач провів фактичну перевірку з порушенням положень чинного законодавства України (ст. 80 ПК України).
Також позивачем зазначено, що у відповідача не було жодних зауважень до поданих позивачем документів на отримання ліцензії на право зберігання пального для особистих потреб, що підтверджується фактом видачі відповідачем ліцензії датованої 14.04.2020. Натомість актом фактичної перевірки №000011 від 18.03.2021 помилково встановлено, що товариство зберігало пальне з 01.04.2021 по 14.04.2021 без отримання ліцензії на право зберігання пального. Тобто, контролюючий орган видав товариству ліцензію на право зберігання пального датою після 01.04.2020 з метою притягнення позивача в майбутньому до відповідальності у вигляді накладення штрафних санкцій за формальними підставами, а тому податкове повідомлення-рішення від 13.04.2021 №000/2102/0902 є протиправним та підлягає скасуванню.
Позивач стверджує, що відповідно до приписів ПК України акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, а тому на товариство не поширюється обов'язок обладнувати витратомірами-лічильниками та рівнемірами- лічильниками, який передбачений пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України, резервуарів які виведені з експлуатації та резервуарів для зберігання метанолу.
За доводами позивача, на акцизному складі за адресою: Закарпатська обл., м. Свалява, вул. Мукачівська, 77а, розташовано 1 резервуар для зберігання метанолу та 4 резервуари для зберігання пального, 3 з яких виведено з експлуатації в червні 2020 року. Через карантин та несприятливу епідеміологічну ситуацію в Закарпатській області під час перевірки не було надано актів про виведення основних засобів з виробничого процесу, оскільки для частини фахових спеціалістів запроваджено дистанційну/надомну роботу на час загрози поширення пандемії. Оскільки норми ПК України не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки та на підставі п.2 розділу IV Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 № 916, товариство надало відповідні документи та просило відповідача врахувати при розгляді заперечень факт виведення з виробничого процесу 3 резервуарів та відсутність вимог чинного законодавства на обладнання витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками резервуарів для зберігання метанолу. Проте, вказаного факту контролюючим органом при складанні акту перевірки не було, відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «С» від 13.04.2021 №000/2101/0902, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в частині незабезпечення обладнання чотирьох резервуарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.08.2021 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.
Представник відповідача під час судового розгляду справи проти позову заперечував та зазначив, що згідно правової позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 12.08.2021 у справі №140/14625/20: системний аналіз пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна оремо, а саме: - у разі наявності та/або отримання в установленому порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками; - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
За твердженнями представника відповідача, ГУ ДПС у Закарпатській області отримано лист Державної податкової служби України від 14.07.2020 №11586/7/99-00-09-02-03-07, в якому зазначено, що ДПС України виявлено ряд суб'єктів господарювання, якими порушено правила обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах, зокрема, відсутність витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників. Серед суб'єктів господарювання, які були доведені зазначеним листом Державної податкової служби України, зазначений паливний склад товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (код ЄДРПОУ 42795490), розташований за адресою Закарпатська область, м. Свалява, вул. Мукачівська, 77а, а тому доводи позивача про протиправність наказу ГУ ДПС у Закарпатській області №98-П від 02.03.2021 є необґрунтованими та не відповідають дійсності.
Представник відповідач відхиляє доводи позивача щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 13.04.2021 №000/2101/0902, так як вони зводяться до того, що контролюючим органом нібито невірно розраховано застосовані штрафні санкції, зокрема позивач вважає, що оскільки 1 резервуар призначено для зберігання метанолу, то відповідно до пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України на нього не поширюється обов'язок обладнувати такий резервуар витратоміром-лічильником та рівнеміром-лічильником, проте вказане не відповідає дійсності, а податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.
Також представник відповідача відхиляє доводи позивача щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 13.04.2021 №000/2102/0902, оскільки вони зводяться до того, що ГУ ДПС у Закарпатській області протиправно зволікав щодо видачі ліцензії на право зберігання пального. Проте, позивачем подано заяву та відповідні документи для отримання ліцензії на право зберігання пального 25.03.2020, а відповідно до ч.46 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому законі документів. Так, ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) видана позивачу 15.04.2020, тобто в межах строку, встановлено Законом України «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», а тому податкове повідомлення-рішення від 13.04.2021 №000/2102/0902 є правомірним та не підлягає скасуванню.
Позивач надав письмову відповідь на відзив та на спростування тверджень відповідача, щодо правомірності наказу на перевірку, зазначив наступне:
- ГУ ДПС у Закарпатській області наказ №98-11 про проведення фактичної перевірки ТОВ «Оператор ГТС України» видано лише 02.03.2021, тобто через 8 місяців з моменту отримання ним листа ДПС України від 14.07.2020 про «термінову організацію роботи та вжиття невичерпних заходів щодо проведення фактичних перевірок»;
- зі змісту листа від 14.07.2020 не вбачається, що ДПС України взагалі згадується ТОВ «Оператор ГТС України» та/або окремі акцизні склади позивача та/або Закарпатська область в цілому. В свою чергу, з долученого Відповідачем до листа ДПС України від 14.07.2020 додатку не вбачається, що він є невід'ємною частиною вказаного листа. З вказаного додатку взагалі не можливо ідентифікувати ким, коли вказаний додаток було оформлено та чи було його долучено до вище вказаного листа.
Також позивач продублював свої доводи про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та просив їх скасувати.
Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2021 закінчено підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 25.01.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Наказом ГУ ДПС у Закарпатській області від 02.03.2021 №98-П про проведення фактичних перевірок прийнято рішення провести у березні 2021 року фактичні перевірки згідно переліку (в додатку).
Згідно витягу з переліку проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання, товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (код ЄДРПОУ 42795490) увійшло до цього переліку.
За результатом фактичної перевірки 18.03.2021 складено акт (довідка) про результати фактичної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального №000011.
Перевіркою встановлено наступні порушення:
- пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 203 Податкового кодексу України в частині незабезпечення обладнання двох резервуарів, які використовуються для зберігання пального рівнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками пального;
- ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» в частині зберігання пального без отримання ліцензії.
На підставі акту перевірки складені наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 13.04.2021 №000/2102/0902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та/або пеню, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 500 000,00 грн.;
- від 13.04.2021 №000/2101/0902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та/або пеню, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 80 000,00 грн.
Позивач вважаючи протиправними наказ про проведення фактичних перевірок та податкові повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Що стосується наказу начальника Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області №98-П від 04.03.2021 «Про проведення фактичних перевірок» в частині перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно із пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80).
Відповідно до п. 81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку.
Як зазначено у п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Так, суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» є платником акцизного податку як суб'єкт господарювання.
Згідно з підпунктами 19-1.1.14, 19-1.1.16, п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи виконують, зокрема, такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; дійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Відтак, суд погоджується із доводами податкового органу про те, що визначена у пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України підстава є, у даному випадку, достатньою для проведення фактичної перевірки і лише посилання на дану норму в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки.
Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, від 05.11.2018 у справі № 803/988/17, від 21.01.2021 у справі № 460/1239/19, від 29.07.2021 у справі № 815/6864/16 та від 12.08.2021 № 140/14625/20.
Втім, надаючи оцінку обставинам, за яких відповідач здійснив перевірку, суд враховує наступне.
З матеріалів справи слідує, що підставою для проведення перевірки позивача слугував лист Державної податкової служби України №11586/7/99-00-09-02-03-07 від 14.07.2020.
На підставі вказаного листа від 14.07.2020, Головним управлінням ДПС у Закарпатської області видано наказ №98-П від 02.03.2021.
Суд вважає за необхідне також наголосити, що наказ відповідача про проведення фактичної перевірки №98-П від 02.03.2021 є актом індивідуальної дії.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Правовий акт індивідуальної дії виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.
По відношенню до рішень суб'єктів владних повноважень, які є актами індивідуальної дії, спосіб захисту порушеного права у контексті можливості відновлення прав позивача залежить від того, чи є таке рішення діючим (чинним) і таким, що підлягає виконанню, або рішення є таким, що вичерпало свою дію.
Як видно з матеріалів справи, наказ відповідача для здійснення фактичного заходу є виконаним, тобто таким, що вичерпав свою дію.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Отже, у разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є оскарження саме рішення, прийнятого за результатами перевірки.
Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування наказу начальника Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області №98-П від 04.03.2021 «Про проведення фактичних перевірок» в частині перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» є необґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню.
Що стосується правомірності податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Закарпатській області від 13.04.2021 №000/2102/0902, суд зазначає наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР).
Зокрема у період до 01.07.2019 зазначений Закон не містив норм, що регулював питання оптової і роздрібної торгівлі пальним, та відповідно на вказані відносин не поширювався.
Пізніше до вказано Закону було внесено зміни Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів», які набули чинності з 01.07.2019.
Так, ст. 1 Закону №481/95-ВР (тут і надалі в редакції після 01.07.2019) визначені наступні терміни: «оптова торгівля пальним» - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб'єктам господарювання (у тому числі іноземним суб'єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам; «місце зберігання пального» - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; «місце оптової торгівлі пальним» - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для здійснення оптової торгівлі та/або зберігання пального на праві власності або користування; «ліцензія (спеціальний дозвіл)» - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
За змістом норм ст. 15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п'ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.
Суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.
Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
При цьому, суб'єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним копії таких документів не подають.
Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
У силу положень ч. 1 ст. 16 Закону № 481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Відповідно до ст. 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Зокрема, відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 17 цього Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 гривень.
Отже, за змістом наведених норм Закону №481/95-ВР (в редакції Закону №2628-VIII) суб'єкт господарювання, який має намір здійснювати оптову торгівлю пальним, починаючи з 01.07.2019 повинен отримати в уповноваженого органу виконавчої влади відповідну ліцензію на кожне місце оптової торгівлі пальним, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання.
З акту фактичної перевірки №98-П від 04.03.2021 вбачається, що ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» подало документи на отримання ліцензії на право зберігання пального 25.03.2020, в той час, як ч. 46 ст. 15 Закону №481/95-ВР передбачено, що за результатом розгляду заяв здійснюється видача такої ліцензії саме щодо пального - не пізніше 20 календарних днів.
Суд наголошує, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями).
Отже, позивач мав сам передбачити ризики того, що подана ним заява на отримання ліцензії на право зберігання пального 25.03.2020 буде розглядатися 20 календарних днів, що може призвести до несвоєчасного отримання такої ліцензії, за що товариство буде нести відповідальність.
З огляду на наведене суд дійшов висновку, що обґрунтованість та правомірність висновків акта фактичної перевірки про порушення позивачем вимог ст. 15 Закону №481/95-ВР підтверджується матеріалами судової справи.
Що стосується правомірності податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Закарпатській області від 13.04.2021 №000/2101/0902, суд зазначає наступне.
Штрафні санкції до позивача застосовані за порушення підпунктів 230.1.2, 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України та пункту 12, 21 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, пунктів 5,6,7 Порядку № 891.
Згідно з пунктом 230.1 статті 230 Податкового кодексу України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.
Поняття акцизного складу визначено підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України. Акцизний склад це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.
Згідно з підпунктом 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розпорядник акцизного складу це суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб'єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.
Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу, інших газів, бутану, ізобутану за зазначеними в цьому підпункті кодами УКТЗЕД також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
За змістом пункту 12 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України, норми пункту 230.1 статті 230 цього Кодексу щодо обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками застосовуються з 1 січня 2017 року.
Відповідно до вимог статті 230 Податкового кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку (далі Порядок № 891).
Резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 891).
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №891 обіг пального - будь-які операції, що передбачають: фізичне отримання розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з виробництва, придбання, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції); фізичний відпуск (відвантаження) розпорядником акцизного складу пального з переходом права власності чи без переходу права власності на пальне (операції з реалізації, комісії, доручення, відповідального зберігання та інші операції).
Пунктом 1281.1 ст. 1281 Податкового кодексу України встановлено, що необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник / витратомір-лічильник спирту етилового.
Повторне протягом року вчинення на тому самому акцизному складі будь-якого з порушень, передбачених абзацом першим цього пункту, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник І витратомір-лічильник спирту етилового.
За твердженнями позивача, що не спростовано відповідачем, ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», як платником акцизного податку, 04.02.2020 зареєстровано акцизний склад за адресою: Закарпатська обл., м. Свалява, вул. Мукачівська, 77а (уніфікований номер акцизного складу - 1013492), який використовується виключно для власних потреб.
Так, позивач наголошує, що не використовує акцизний склад №1013492 з метою реалізації чи зберігання пального третім особам.
При цьому, суд зауважує, що норма підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Податкового кодексу України не зобов'язує розпорядника акцизного складу обладнувати резервуари, виведені з експлуатації, рівнемірами або витратомірами в місцях, де не здійснюється відпуск пального наливом.
Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку, застосування податковим органом відносно позивача штрафних санкцій відповідно до пункту 1281.1 статті 1281 Податкового кодексу України є необґрунтованим, що дає підстави суду для висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в даній частині шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2021 №000/2101/0902.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Підсумовуючи викладене, суд вбачає правові підстави для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44, код ЄДРПОУ 42795490) - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 13.04.2021 №000/2101/0902.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44, код ЄДРПОУ 42795490) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1200,00 (одну тисячу двісті грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (88000, м. Ужгород, вул. Волошина Августина, 52, код ЄДРПОУ 44106694).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.
Повний текст рішення виготовлений 31.01.2022.
Суддя Н.Г. Вєкуа