ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 січня 2022 року м. Київ № 640/31281/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління поліції охорони в Київській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів, витрачених на навчання,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Управління поліції охорони в Київській області (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:
- cтягнути з ОСОБА_1 на користь Управління поліції охорони в Київській області 47 349,12 грн., витрачених на навчання.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що заборгованість відповідача виникла у зв'язку з невиконанням умов договору про навчання поліцейського за кошти поліції охорони від 18.12.2019 № 1053.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2021 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 11.11.2021 з пропозицією надати відзив на позов було направлено відповідачеві за зареєстрованим місцем проживання, а саме: АДРЕСА_1 , номер відправлення 0315076509124.
06.12.2021 до суду повернувся конверт з копією ухвали про відкриття провадження у справі з довідкою відділення поштового зв'язку про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до частини 4 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:
1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
Згідно з частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до частини 11 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Частиною 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.
Отже, виходячи з положень частини 4 статті 124, частини 1 статті 127 та частини 6 статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення або повістку, що були направлені за зареєстрованим місцем проживання (перебування) особи, неможливо вручити учаснику справи з незалежних від суду причин (у зв'язку з відмовою від одержання, відсутністю за повідомленою адресою тощо) вважається, що судове рішення або повістка вручена належним чином.
При цьому, датою вручення судового рішення або повістки є день проставлення відділенням поштового зв'язку відповідної відмітки із зазначенням причин не вручення на поштовому відправленні.
Як вбачається з матеріалів справи, направлена за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача ухвала суду від 11.11.2021 про відкриття провадження у справі не була вручена відповідачеві з причин, що не залежали від суду.
За викладених обставин суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.
Станом на час розгляду справи відповідачем відзив на позов до суду не надано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Між Управлінням поліції охорони в Київській області, ОСОБА_1 та Вінницьким вищим професійним училищем Департаменту поліції охорони був укладений договір про навчання поліцейського за кошти поліції охорони від 18.12.2019 № 1053 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1 Договору позивач доручає, а навчальний заклад приймає на себе обов'язок за заявкою позивача здійснити проходження поліцейським первинної професійної підготовки за професією 5169 «Охоронник» і класифікацією 3-го розряду, а позивач зобов'язується оплатити вартість такого навчання.
Пунктом 1.4 Договору зазначено, що укладаючи цей договір щодо порядку та умов оплати підрозділом навчання поліцейського, сторони виходять з того, що поліцейський має намір перебувати у трудових відносинах з підрозділом не менше 2 (двох) років з дня укладання контракту про проходження служби в поліції; вартість навчання визначається навчальним закладом на підставі затвердженого Департаментом поліції охорони кошторису витрат на навчання та складає 47 349,12 грн. (п.1.5 Договору).
Поліцейський зобов'язаний прибути після закінчення навчального закладу на службу до Управління поліції охорони в Київській області 13.06.2020 і відпрацювати в підрозділах Управління поліції охорони в Київській області не менше 2 (двох) років з дня укладання Контракту про проходження служби в поліції. (п. 4.4 Договору).
Відповідно до п. 4.5 Договору, у разі неприбуття за призначенням або відмови стати до роботи у підрозділі, дострокового відрахування з навчального закладу, припинення служби в поліції до закінчення строку уперше укладеного контракту з підстав, визначених п.5-11 частини першої ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», переведення до інших органів поліції до закінчення строку, визначеного договором, у порядку, встановленому чинним законодавством України, компенсувати всі витрати, понесені позивачем у зв'язку із проведенням навчання та утриманням поліцейського у навчальному закладі.
Пункт 4.6. Договору встановлює, що у разі відмови відповідача від добровільного відшкодування позивачу витрат, таке відшкодування здійснюється у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.
Наказом Управління поліції охорони в Київській області від 10.12.2019 № 148 о/с відповідача було призначено поліцейським групи охорони об'єктів та публічної безпеки Бориспільського міського відділу Управління поліції охорони в Київській області.
ОСОБА_1 було звільнено з поліції за п.7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), що підтверджується витягом з наказу Управління поліції охорони в Київській області від 12.04.2021 № 40 о/с.
Начальником Управління поліції охорони в Київській області та ОСОБА_1 затверджено графік погашення заборгованості за навчання від 16.04.2021, згідно з яким відповідач взяла на себе зобов'язання у строк до 16.10.2021 сплатити позивачу заборгованість в повному обсязі шляхом перерахування відповідної суми коштів на банківський рахунок позивача шістьма рівними частинами по 7 891,52 грн. у строки з 16.05.2021 до 16.10.2021 відповідно.
Станом на 01.11.2021 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість в сумі 47 349,12 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 810/2610/16 зазначив, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18).
Частиною першою статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
За приписами частин 4 та 5 статті 74 Закону України "Про Національну поліцію" вбачається, що особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Згідно зі статтею 77 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
Абзацом 3 пункту 1 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261, визначено механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах зі специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов'язаних з їх утриманням у таких закладах у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції через хворобу чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Подані позивачем розрахунки витрат, пов'язаних з утриманням відповідача, відповідають Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах та Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.
Діючим законодавством не передбачено умови, за яких особа має право на звільнення від відшкодування вказаних витрат.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем покладені на нього зобов'язання, передбачені Договором від 18.12.2019 № 1053, виконані в повному обсязі і належним чином, в тому числі перераховано навчальному закладу кошти за проходження професійного навчання відповідача.
ОСОБА_1 звільнилася зі служби в поліції за власним бажанням, не відпрацювавши двох років, у зв'язку з чим у неї виник обов'язок з відшкодування позивачу витрат, здійснених на її професійне навчання.
Судом встановлено, що станом на час розгляду справи несплачена відповідачем сума витрат, здійснених на її професійне навчання, становить 47 349,12 грн.
Відповідачем належних та допустимих доказів добровільного відшкодування витрат, здійснених на її професійне навчання, в межах заявлених позовних вимог, до суду не надано.
Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного та наявних у матеріалах справи доказів, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління поліції охорони в Київській області 47 349,12 грн, витрачених на її професійне навчання.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі наявних у справі доказів та їх оцінки під час розгляду справи в порядку спрощеного провадження, суд доходить висновку про доведеність позивачем підстав виникнення заборгованості, наявність боргу у визначеному ним розмірі, а також дотримання встановленої законодавством процедури, що передує стягненню боргу в судовому порядку, що дає суду підстави для задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Оскільки матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Управління поліції охорони в Київській області задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Управління поліції охорони в Київській області (зареєстроване місцезнаходження: вул. Сім'ї Прахових, 8, м. Київ, 01033, код ЄДПРОУ: 40109063) 47 349,12 (сорок сім тисяч триста сорок дев'ять) грн. 12 коп. витрачених на навчання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Т.П. Балась