ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 листопада 2021 року м. Київ № 640/14203/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомПриватного підприємства "Будпостач"
до Київської митниці Держмитслужби
провизнання протиправним та скасування рішення від 17.01.2020
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство "Будпостач" із позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення від 17.01.2020 №UA100000/2020/200002/2 про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Київська митниця Держмитслужби направила до суду відзив, у якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив про те, що надані позивачем до митного оформлення документи, не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості та подані не в повному обсязі. Зокрема, не надано інформації від перевізника щодо наявності/відсутності страхування вантажу.
Також, не погоджуючись з викладеним представником митного органу у відзиві на адміністративний позов, позивачем було подано відповідь на відзив, в якій останній зазначає про безпідставність викладених у відзиві доводів та додатково наголошує на відсутності обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів.
Як вбачається із матеріалів даної справи, 01.08.2018 між позивачем (покупець) та виробником і продавцем компанією TAIZHOU KAIFENG PLASTIC AND STEEL CO.,LTD (Китай) (продавець) було укладено контракт № 1075, відповідно до якого, продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує оприскувачі і запасні частини до них в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
Попередньо, для перевезення товарів до України, позивач уклав з ДП "Кюне і Нагель" (експедитор) договір транспортного експедирування № КН0030FS від 10.04.2013.
20.08.2019 продавець надав позивачу комерційну пропозицію для позивача, прайс-лист на оприскувачі.
02.12.2019 продавець виписав комерційний інвойс №2019SG1541 А-5 не 89 034,33 дол. США та пакувальний лист до цього інвойсу.
02.12.2019 для вивезення товарів до України у Китаї була оформлена декларація країни відправлення №290520190059502592.
02.12.2019 на товари, що вказані в інвойсі був виписаний сертифікат походження №19С3326А2299/00321, а 08.12.2019 продавець передав товари перевізнику та одержав, як підтвердження передачі товарів від перевізника коносамент №4359-0177-911.050.
16.01.2020 перевізник надав позивачу довідку про вартість транспортно-експедиційних послуг №В2112 по доставці товарів від NINGBO в Китаї до порту Чорноморськ в Україні, а також в цей день перевізник надав позивачу рахунок-фактуру №12021035 за транспортні послуги.
17.01.2020 товари були доставлені з порту Чорноморськ до Київі митниці Держмитслужби на підставі накладних CMR від 16.01.2020 №№053, 330, 364, 602, 633, 925.
17.01.2020 позивач подав до відповідача митну декларацію №UA100670/2020/100311 для митного оформлення товарів та випуску у вільний обіг, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 зазначив загальну суму за рахунком 89 034,33 дол. США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декпарації №UA100670/2020/100311 декларант додав передбачені ч.2 ст. 53 МК України та інші документи, які вказав у графі 44 митної декларації, а саме: - контракт від 01.08.2018 №1075, який укладений між ПП "Будпостач" та виробником товарів компанією TAIZHOU KAIFENG PLASTIC AND STEEL CO., LTD (Китай); - комерційну пропозицію від 20.08.2019; - прайс-лист від 20.08.2019; - комерційний інвойс від 02.12.2019 №2019SG1541A-5; - митну декларацію країни відправлення від 02.12.2019 №290520190059502592; - сертифікат походження від 02.12.2019 №19С3326А2299/00321; - коносамент від 08.12.2019 №4359-0177-911.050; - договір транспортного експедирування від 10.04.2013 №KH0030FS; - довідку про транспортні витрати від 16.01.2020 №В2112; - рахунок-фактуру від 16.01.2020 №12021035 за транспортні послуги; - лист ПП "Будпостач" до Київської митниці Держмитслужб 17.01.2020 про відсутність страхування; - міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 16.01.2020 №053; - міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 16.01.2020 №330; - міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 16.12.2020 №364; - міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 16.01.2020 №602 - міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 16.01.2020 №633; - міжнародну товарно-транспортну накладну CMR від 16.01.2020 №925; - бухгалтерську виписку ПП "Будпостач" від 24.05.2019 №7800007242; - бухгалтерську виписку ПП "Будпостач" від 04.07.2019 №12000034152; - бухгалтерську виписку ПП "Будпостач" від 04.12.2019 №35000017272; - бухгалтерську виписку ПП "Будпостач" від 05.12.2019 №00130601870; - бухгалтерську виписку ПП "Будпостач" від 13.12.2019 №49000007678; - бухгалтерську виписку ПП "Будпостач" від 09.01.2020 №32000000217; - витяги з мережі Інтернет щодо продажу схожого товару на ринку Китаю.
17.01.2020 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №635107, у якому вказав, що надані декларантом документи містять розбіжності та не надано усіх відомостей щодо складових митної вартості, а саме: до митниці не надано документів щодо страхування вантажу; до митного оформлення заявлено транспортний засіб на кордоні "MSC LEA", що відрізняється від інформації в коносаменті, де зазначено "MSC ISTANBUL".
Також, вказаним електронним повідомлення №635107, відповідач зобов'язав декларанта надати всі додаткові документи, які передбачені ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
17.01.2020 у відповідь на повідомлення митного органу, позивач направив відповідачу лист №1701/20-1, у якому заявив незгоду з висновками митниці про наявність підстав для витребування додаткових документів, оскільки, згідно ч. 3 ст. 53 МК України, для витребування додаткових документів. Також, позивач у листі № 0302/20-2 повідомив митницю про наступне: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається ПП "Будпостач" не укладався; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) ПП "Будпостач" не здійснювалися; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) не виставлялися та ПП "Будпостач" не оплачувалися; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів ПП "Будпостач" не укладався; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, надати не має можливості з причини, що строк проведення дослідження перевищує 10 календарних днів, визначених законодавством для надання додаткових документів; поставка товарів здійснюється без посередників, за прямим контрактом, а також те, що ідентичний товар імпортувався ПП "Будпостач" та був випущений у вільний обіг без жодних застережень за митними деклараціями UA100670/2019/111067, UA100670/2020/100188, UA100670/2020/100206.
До листа позивач додав додаткові документи: лист перевізника ДП "Кюне і Нагель" DSL 17.01.2020 №2112 щодо заміни судна MSC INSTANBUL; трекінг контейнерів із сайту суднохідної компанії, що здійснила морське перевезення від 16.01.2020.
17.01.2020 Київська митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100000/2020/200002/2, яким визначила митну вартість імпортованих ПП "Будпостач" товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів, в результаті якого було збільшено митні платежі на 12 630,25 грн.
На виконання вимог ч. 8 ст. 55 МК України, позивач направив відповідачу Лист 17.03.2020 за №2002/ЮР та додаткові документи, що підтверджують заявлену декларантом митну вартість, а саме: -висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями - Звіт про незалежну оцінку товару Юридичної компанії "Правозахист Україна" від 11.03.2020 №056; лист ПП "Будпостач" від 21.01.2020 №1915/ЮР до продавця компанії TAIZHOU KAIFENG PLASTIC AND STEEL CO.,LTD (Китай) щодо ціни товарів; комерційний інвойс №2019SG1541A-5 від 02.12.2019, що засвідчений свідоцтвом від 27.02.2020 №203326В0/000895 Міжнародної торгової палати Китаю.
10.04.2020 позивач одержав від відповідача лист щодо розгляду додаткових документів, у якому зазначено, що відповідач відмовляє у визнанні заявленої декларантом митної вартості.
Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості ґрунтується на неправдивих даних, прийняте з грубим порушенням митного законодавства України, наведені у ньому факти не підтверджені документально, не відповідають дійсності та фактичним обставинам, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина четверта статті 52 Митного Кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частини друга та третя статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до положень частини четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина дев'ята 9 статті 58 Митного Кодексу України).
Відповідно до приписів частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:
1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:
а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;
б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);
в) не впливають значною мірою на вартість товару;
2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до частин другої та третьої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 57 цього Кодексу).
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено що, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 Митного Кодексу України).
Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11.09.2015 №689 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.
При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічної позиції щодо витребування митницями додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товару дотримується і Верховний Суд в постанові від 04.04.2018 по справі 826/27058/15.
Суд наголошує, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.
Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 по справі №815/5791/17.
Відтак, суд зазначає, що наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
В графі 33 "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовується митним органом для визначення митної вартості" оскаржуваного рішення відповідач зазначив, що: "В наданій до митного оформлення довідці про транспорті витрати зазначено що, "вантаж отримувачем не страхувався". Однак, не надано інформації від перевізника щодо наявності чи відсутності такого страхування. Відповідно до п. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни що фактично сплачена або підлягає сплаті додаються складові митної вартості, серед таких складових є витрати на страхування цих товарів понесені покупцем. Згідно п. З статті 53 Митного кодексу України серед обов'язкових документів які декларант зобов'язаний надати для підтвердження заявленої митної вартості товарів є страхові документи та документи що підтверджують вартість страхування (якщо таке здійснювалось), однак до митниці не надано документів щодо страхування вантажу та не надано інформації щодо здійснення страхування перевізником чи відсутність такого. Отже, на даний момент декларантом не надано інформації щодо усіх складових митної вартості. Відповідно до п. 2 статті 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною угоди не застосовується якщо відсутня хоча б одна із складових митної вартості; До митного оформлення заявлено транспортний засіб на кордоні "MSC LEA" що відрізняється від інформації зазначеній в коносаменті щодо назви судна, де зазначено "MSC ISTANBUL".
У частині посилань митного органу в електронному повідомленні від 17.01.2020 № 635107 на те, що до митниці не було декларантом надано документів щодо страхування вантажу, суд вважає, що вони не можуть бути підставами для витребування додаткових документів, адже до митного оформлення декларант надав довідку про транспортні витрати від 16.01.2020 №В2112 та лист ПП "Будпостач" до відповідача від 17.01.2020 у яких зазначено про відсутність страхування вантажу .
Тож, за відсутності страхування документи щодо страхування не надаються митному органу, що кореспондується з вимогами п. 3 статті 53 Митного кодексу - надати якщо таке здійснювалось.
Відповідачем зазначено про те, що до митного оформлення заявлено транспортний засіб на кордоні "MSC LEA" що відрізняється від інформації зазначеній в коносаменті щодо назви судна, де зазначено "MSC ISTANBUL".
Як встановлено судом, позивач надав відповідачу лист перевізника ДП "Кюне і Нагель" DSL 17.01.2020 №2112 щодо заміни судна MSC ISTANBUL. А також, листом від 17.01.2020 повідомив митницю про те, що до митного оформлення заявлено транспортний засіб на кордоні "MSC LEA" що відрізняється від інформації зазначеній в коносаменті щодо назви судна, де зазначено "MSC ISTANBUL", оскільки ці обставини викликані умовами логістики при яких контейнер з товарами перевантажувався на інші судна в Сінгапурі, Єгипті, що підтверджується відомостями трекінгу, який додавався до листа.
На переконання суду, вимоги частин 6 та 7 ст. 54 МК України, дають підстави для висновку про те, до наведені в електронному повідомленні від 17.01.2020 № 635107 та у спірному рішенні про коригування митної вартості обставини, не свідчать про наявність у митного органу належних та достатніх підстав для витребування додаткових документів, а також доводів і підстав вважати, що декларантом було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а отже, відповідач протиправно відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.
Крім того, 21.01.2020 за № 1915/ЮР позивач звернувся з листом до продавця товарів: компанії TAIZHOU KAIFENG PLASTIC AND STEEL CO.,LTD (Китай), у якому повідомив, що при ввезенні компанією ПП "Будпостач" товару за контрактом від 01.08.2018 № 1075, митним органом в Україні не враховано ціну товару за прайс-листом від 21.08.2019, комерційним інвойсом від 02.12.2019 № 2019SG1541-5 у сумі 89034,33 доларів США та просив направити до ПП "Будпостач" додаткове підтвердження ціни товарів за комерційним інвойсом від 02.12.2019.
У відповідь на лист позивача, продавець направив засвідчений свідоцтвом від 27.02.2020 №203326В0/000895 Міжнародної торгової палати Китаю комерційний інвойс від 02.12.2019 № 2019SG1541-5, яким додатково підтверджено ціну товару за інвойсом в сумі 89034,33 доларів США.
Крім того, позивач повідомляв митний орган про наявність неоднозначного застосування ним вимог митного законодавства щодо різних партій одного і того ж товару за тими самими документами, зокрема, митниця вже приймала рішення про прийняття такого ж товару позивача за основним методом та не висловлювала жодних заперечень щодо поданих декларантом документів.
Однак, митним органом так і не було враховано вказаних пояснень позивача, що також підкріплені документально.
Тож, проаналізувавши надані при митному оформленні платіжні документи у сукупності із іншими поданими документами, суд дійшов до висновку, що такі документи відповідають умовам решти документів і не містять розбіжностей з іншими документами, поданими разом з митною декларацією, наведені у них дані не викликають обґрунтованих сумнівів в їх достовірності.
Крім того, позивачем вчинялись активні дії по сприянню в доведенні заявлених ним числових значень по імпортованому товару, а також надавались всі можливі додаткові документи на підтвердження.
Суд також звертає увагу, що у силу ст. 57 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, митна вартість визначається за резервним методом у відповідності до статті 64 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів.
За змістом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відповідач використав метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Обов'язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта. Орган доходів і зборів має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.
Так, згідно з відомостями у графі 33 спірного рішення, митний орган вказав, що для розрахунку митної вартості за основу взято вартість ідентичних товарів оформлених за МД № UA902010/2019/106771 від 05.08.2019, водночас, суд бере до уваги доводи сторони позивача в цій частині про те, що митний орган основу взяв вартість ідентичного товару, який був оформлений 05.08.2019, а позивач заявив товари до митного оформлення 17.01.2020, тобто, час експорту яких не збігається з часом експорту оцінюваних товарів та не є максимально наближеним до нього.
Важливим є також те, що відповідач у спірному рішенні вказав, що взяв за основу вартість ідентичного товару GHS-16M та GS-12, проте акумуляторний оприскувач такої моделі не може бути визнаний ідентичним оприскувачу акумуляторному моделі CL-12А та оприскувачам ручних моделей ОР-2.5, ОП-8 та ОГ-12, про що свідчать, зокрема, що ці оприскувачі є різними моделями, а ручні оприскувачі взагалі працюють без акумулятора.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесеної до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, які містили розбіжності, що, у свою чергу, унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору.
При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.
Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів відповідно до ст. 59 Митного кодексу. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.
Відтак, враховуючи, що позивачем до митного органу надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов до висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), є необґрунтованим.
Підсумовуючи, суд вважає за необхідне вказати на те, що визначена декларантом митна вартість товарів за ціною договору була підтверджена наданими до митниці документами; митний орган не навів мотивованих доводів, що подані позивачем документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознаки підробки, не містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а тому, у відповідача не було підстав для витребування у декларанта додаткових документів; при витребуванні додаткових документів, відповідач не зазначив обставин, які ці документи повинні підтвердити; у рішенні відповідач взяв за основу вартість операції з ідентичними товарами, які продавалися на експорт в Україну, проте час експорту не збігається з часом експорту оцінюваних товарів і не є максимально наближеним до нього, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 59 МК України, а також, не зазначив докладну інформацію щодо умов поставки, комерційних умов тощо.
Відтак, за висновком суду, сумніви відповідача щодо неможливості встановлення митної вартості товару, на підставі поданих позивачем документів, ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 26.05.2020 № 7654, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.
Керуючись ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позовні вимоги Приватного підприємства "Будпостач" (02094, м.Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, оф. 208, код ЄДРПОУ 24267110) задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 17.01.2020 №UA100000/2020/200002/2.
Стягнути на користь Приватного підприємства "Будпостач" (02094, м.Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, оф. 208, код ЄДРПОУ 24267110) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (03124, м.Київ, бул. Гавела Вацлава, буд. 8А, ЄДРПОУ 43337359) понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.С. Мазур