ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 січня 2022 року м. Київ № 640/23233/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейської служби України в м. Києві про зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання щодо ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 11313,71грн. на рахунок IВАN НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 03.11.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання заяв по суті.
На підставі розпорядження керівника апарату та протоколу про автоматичний розподіл - справу передано судді Донцю В.А.
Ухвалою суду від 05.07.2021 постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, надано час сторонам для подання заяв по суті.
Позов обґрунтовано тим, що позивач звільнена від сплати збору згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки придбала житло вперше.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подано відзив, у якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.08.2020 №220009207 позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , державна реєстрація права власності відбулась 11.04.2006.
Позивачем подано відповідь на відзив, відповідно до якого останній просить задовольнити позовні вимоги, оскільки квартира в місті Рівне їй не належить, і ніколи не належала.
Розглянувши заяви по суті, дослідивши письмові докази, судом установлено.
Згідно з договором купівлі-продажу від 26.07.2019 ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 ) придбала нерухоме майно (квартиру) за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано в реєстрі за №3099.
До адміністративної справи додано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 12.08.2020 №220009207, відповідно до якого ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.07.2019 №47975945 набула права власності на зазначену квартиру.
Позивачем долучено квитанцію від 19.07.2019 №КП 210/1, за якою ОСОБА_1 сплачено 11313,71 грн., отримувач: УДКС у Голосіївському районі м. Києва, код отримувача - 38004897, призначення платежу: збір з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 13.08.2020 №2600-0502-8/112931, на звернення від 12.08.2020, рекомендувало позивачу для встановлення правових підстав щодо повернення судового збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 11313,71 грн. звернутися до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час придбання позивачем квартири та сплати збору) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше (абзац перший). Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац другий).
Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740.
Пунктом 15-3 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Як уже зазначалось, позивач придбала квартиру на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26.07.2019 №3099, внесеного до державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.07.2019 №47975945 та сплатила 11313,71 грн. збору за придбання нерухомого майна.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачено позивачем, оскільки в іншому випадку вона не змогла би придбати квартиру через відмову нотаріуса у здійсненні реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.11.2021 №283654345 ОСОБА_1 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 ) 26.07.2019 придбала квартиру за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2019, номер в реєстрі нотаріальних дій 3099, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1776358980000.
Зі змісту довідки вбачається, що пошук здійснювався за критеріями право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження щодо фізичної особи - ОСОБА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 (за повним співпадінням).
Також у витязі вказано про реєстрацію права власності на квартиру зареєстроване на підставі договору дарування від 29.04.2014 №929 та права власності на земельні ділянки площею 0,15 га та 0,12 га на підставі договорів дарування від 29.04.2014 №927 та №930.
Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" передбачалось, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна, бюро технічної інвентаризації повинні були здійснювати реєстрацію прав власності на нерухоме майно. У Прикінцевих положеннях Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 №1952-IV Кабінет Міністрів України зобов'язувався забезпечити здійснення поетапного введення в дію Державного реєстру прав з передачею в установленому порядку інформації бюро технічної інвентаризації щодо об'єктів нерухомості місцевим органам державної реєстрації прав у міру їх готовності до виконання зазначених повноважень.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" 01.07.2004 №1952-IV (у редакції Закону України від 26.11.2015 №834-VIII, з наступними змінами та доповненнями чинними на час виникнення спірних правовідносин) державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій (частина перша). Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом (частина п'ята).
З урахуванням наведеного, суд вважає, що державні органи зобов'язані були внести у відповідні реєстри всю інформацію, що стосувалась, у тому числі прав власності на нерухоме майно, відповідно ця інформація є достовірною.
Відтак наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про купівлю квартири ОСОБА_1 26.07.2019 за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2019, номер в реєстрі нотаріальних дій 3099, про права власності на квартиру зареєстроване на підставі договору дарування від 29.04.2014 №929 та права власності на земельні ділянки площею 0,15 га і 0,12 га на підставі договорів дарування від 29.04.2014 №927 та №930, а також відсутність будь-якої іншої інформації про право власності, обтяження, іпотеку в державних реєстрах береться судом до уваги як належний доказ.
За висновком суду, необґрунтованими є доводи Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо придбання позивачем вперше квартири на підставі договору від 11.04.2006 в місті Рівне, оскільки зі змісту довідки від 09.11.2021 №283654345, сформованої судом, пошук здійснювався за критеріями право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження щодо фізичної особи - ОСОБА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 (за повним співпадінням), зазначена інформація не підтверджується. В Інформаційних довідках сформованих судом відсутня інформація щодо реєстрації за позивачем на праві власності зазначеного майна або його вибуття з власності позивача. Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, не надано до суду доказів на спростування доводів позивача та встановлених судом обставин.
З наведених доказів судом установлено, що станом на час придбання квартири за адресою: АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2019, номер в реєстрі нотаріальних дій 3099, позивач була власником квартири за договором дарування від 29.04.2014 №929.
На думку суду, метою надання особам права на придбання житла без сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" є надання особам, які не забезпеченні житлом, пільги у вигляді звільнення від сплати збору, що зменшує витрати на придбання житла.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" вжито поняття "придбання", "Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не визначено, що необхідно розуміти під придбанням житла вперше.
Відповідно до Цивільного кодексу України:
за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655);
за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717).
Отже, основною відмінністю цих договорів є оплатність договору купівлі-продажу та безоплатність договору дарування. Договори купівлі-продажу є консенсуальними, договір дарування може бути одностороннім. Однак наведені види договорів за своїми правовим наслідками є однаковими для покупця, обдаровуваного - до них переходить право власності.
Наведене дає підстави для висновку, що отримавши житло в подарунок, особа може вважатись такою, що отримала житло у власність, тобто в неї наявне місце для проживання.
Не зважаючи на такі висновки, суд вважає, що вирішальним у даному спорі є правове регулювання щодо звільнення особи від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, яке необхідно розцінювати як спеціальне.
Як уже вказувалось, положення пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", пунктів 15-1, 15-3 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не містять особливостей звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в разі наявності в особи подарованого житла.
Відповідно до підпункту "б" статті 15-2 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо право власності на житло, отримане фізичною особою в результаті його приватизації, відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 "Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (набрала чинності 26.09.2020) вказаний пункт 15-2 доповнено підпунктами:
"в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року)";
"г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов".
Отже, з 26.09.2020 підпунктом "в" пункту 15-2 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866 визначено, що під придбанням житла вперше необхідно розуміти - відсутність права власності на житло як на момент придбання житла так і до цього, зокрема, шляхом приватизації, спадкування, отримання в дар, купівлі (в тому числі як частки в спільному майні подружжя).
З огляду на те, що відповідне тлумачення придбання житла вперше надано постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866, яка набрала чинності 26.09.2020, водночас позивачем придбано житло (квартиру) на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 26.07.2019 №3099, внесеного до державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.07.2019 №47975945 та сплачено збір з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією від 19.07.2019 №КП 210/1, до спірних відносин не може бути застосовано положення підпункту "в" Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 №866.
На думку суду, такий підхід сприятиме визначеності у вирішенні судами подібних спорів (наприклад, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2021 справа №640/27684/20).
Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що позивачем підтверджено придбання квартири на підставі договору від 26.07.2019 вперше, суд погоджується з її доводами про те, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" вона звільнена від сплати збору за придбання нерухомого майна (квартири), оскільки придбала таке майно вперше.
При цьому суд ураховує, що не може бути підставою для обмеження права позивача бути звільненою від сплати внеску за придбання житла вперше, гарантоване Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з нестворенням спеціального реєстру, який би фіксував придбання житла вперше. Вказаний Закон не пов'язує реалізацію особою свого права на звільнення від сплати збору за придбання житла вперше від функціонування спеціального реєстру.
Процедура повернення коштів, надміру зарахованих до державного бюджету, встановлена "Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.
Відповідно до пункту 5 глави 1 "Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Пунктом 10 цього Порядку встановлено, що заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Платник подає до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів, з урахуванням норм частини другої статті 255 Цивільного кодексу України.
Як уже зазначалось, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 13.08.2020 №2600-0502-8/112931 відмовило позивачу у вчиненні дій з повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з відсутністю доказів придбання житла вперше.
З огляду на встановлення, під час судового розгляду справи, сплату позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна в розмірі 11313,71 грн., від сплати якого вона, відповідно до висновку суду, звільнена в силу пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки придбала житло вперше, суд вважає протиправною відмову щодо невнесення відповідачем подання до органу казначейської служби про повернення зазначених коштів.
Оскільки позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна (квартири) вперше на рахунок управління Державної казначейської служби України у Голосіївському районі м. Києва, отже підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києва подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за купівлю нерухомого майна в розмірі 11313,71 грн.
Щодо строків звернення до адміністративного суду, то суд вважає, що позивачем дотримано шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, оскільки про порушене право позивач дізналась після отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.08.2020 №2600-0502-8/112931, яким позивачу відмовлено в поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна, позов зареєстровано в суді 29.09.2020, тобто в межах строку.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (квитанція від 29.09.2020 №54558). Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) в розмірі 11313,71 грн. (одинадцять тисяч триста тринадцять гривень сімдесят одна копійка).
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.А. Донець