ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову в закритті провадження у справі
29 червня 2017 року м. Київ № 826/27/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., при секретарі судового засідання Зубенко М.О., розглянувши клопотання представника Київської міської ради про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «СІА» про визнання протиправним та нечинним рішення від 20.12.2016 року в частині, -
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Київської міської ради за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «СІА» про визнання протиправним та нечинним рішення від 20.12.2016 року в частині.
Представник відповідача в судовому засіданні 07.06.2017 року подав клопотання про закриття провадження з підстав того, що в даному випадку у відносинах, які склались між сторонами, Київська міська рада як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом. При цьому, відповідач не здійснював владних управлінських функцій.
Відповідач зазначив, що згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 11.11.2014 року, від 22.11.2016 року, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
В судовому засіданні 29.06.2017 року представник відповідача дане клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.
Позивач проти закриття провадження у даній справі заперечував з підстав того, що ним оскаржується рішення Київської міської ради від 20.12.2016 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ «СІА» для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-громадської забудови з об'єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури на вул. Євгена Сверстюка, 4 у Дніпровському районі м. Києва та в частині зміни цільового призначення зазначених земельних ділянок за цією адресою.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частинами першою та другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Конституційний Суд України в рішенні від 01 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС розтлумачив, що поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.
В заявленому клопотанні представник відповідача виходив з того, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду, подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватись у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Водночас, як вбачається з позовних вимог, позивач зокрема просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 20.12.2016 року в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ТОВ «СІА» для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-громадської забудови з об'єктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури на вул. Євгена Сверстюка, 4 у Дніпровському районі м. Києва, що передбачає зміну цільового призначення зазначених земельних ділянок за цією адресою.
Отже, з наведеного вбачається, що відповідачем у цій справі є суб'єкт владних повноважень, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій щодо внесення відомостей до бази даних земельного кадастру, а тому, такий спір є публічно-правовим і підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі, а відтак у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 157, 160, 165 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні клопотання Київської міської ради про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради за участю третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю «СІА» про визнання протиправним та нечинним рішення від 20.12.2016 року в частині.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є.В. Аблов