10 лютого 2022 року Чернігів Справа № 620/16174/21
Чернігівський окружний адміністративний суд:
під головуванням судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Кугук Н.С.,
представника позивача Завадецького О.О.
представника відповідача Кашиної С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" до Чернігівської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" (далі також - ПАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки", позивач) до Чернігівської митниці, відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі також - Чернігівська митниця, відповідач) про визнання протиправними та скасування Рішень про коригування митної вартості товарів від 27.05.2021 № №UA102170/2021/000049/2, №UA102170/2021/000050/2 та Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102170/2021/00070, № UA102170/2021/00071.
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що підприємством вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення ввезеної партії товару та надані документи на підтвердження їх митної вартості згідно з вимогами митного законодавства, проте відповідач безпідставно відмовив у митному оформленні партії товарів за визначеною, відповідно до ціни договору (контракту), митною вартістю. Позивач вважає, що оскаржувані рішення не містять передбачених законодавством відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості.
17.12.2021 ухвалою суду задоволено клопотання представника позивача, відкрито провадження у справі розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.
Від представника відповідача надійшов відзив, в якому позов не визнає, посилаючись на те, що митним органом здійснена перевірка документів, які подані позивачем до митного оформлення та встановлено розбіжності, зокрема, прайс -лист виданий не виробником товару, а стороною зовнішньоекономічного договору (Контракту), митна декларація країни відправлення не містить всіх складових митної вартості товару відповідно до заявлених декларантом умов поставки, експертний висновок ґрунтується виключно на даних прайс-листа, тому не дав змоги проаналізувати ціноутворення товарів. Звертає увагу суду на взаємопов'язаність сторін зовнішньоекономічного договору. За таких обставин, митну вартість оцінюваного товару скориговано за резервним методом відповідно до наявної у митного органу інформації. Наголошує, що сумніви митного органу у достовірності та правильності обрахування заявленої митної вартості товару були обґрунтовані встановленням факту заниження заявленої митної вартості порівняно з наявною у митного органу інформацією, а також взаємозв'язком між продавцем та покупцем товару, який міг вплинути на заявлену декларантом митну вартість.
На адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній підтримав заявлені позовні вимоги.
Від представника позивача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких заперечував проти доводів позивача, викладених у відповіді на відзив.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з мотивів, викладених у позові та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні з підстав, викладених у відзиві та запереченнях.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
10.12.2015 між Бритіш Американ Тобакко (GLP) Лімітед (продавець) та ПАТ "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" (покупець), укладено Контракт Т01/16-U (далі-Контракт), умовами пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець купує тютюн (надалі іменовано «товар») в кількості 20000 тон та асортименті, що зазначається в Додатках до даного Контракту, які укладаються Сторонами та є невід'ємними частинами даного Контракту (а.с.28-41).
На виконання умов Контракту, здійснено поставку товару за ціною, вказаною у Додатку № 154(а.с. 42).
З метою здійснення митного оформлення ввезеного товару, декларантом подано до митниці митні декларації від 27.05.2021 № UA 102170/2021/045897, № UA 102170/2021/0458987 де ціну товару визначено за основним методом (а.с.43-46).
Так, за МД від 27.05.2021 № UA 102170/2021/045897, № UA 102170/2021/0458987, номер партії 1022552 -V-OFF3RMS BR 2019, позивачем визначена митна вартість товару за ціною Контракту - 5,03 доларів США за кілограм.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару та визначення її вартості за основним методом декларантом подано до митного органу документи: митну декларацію, Контракт, додаткові угоди, Додаток до Контракту № 154, рахунки-фактури (інвойси) з перекладом, повідомлення щодо відсутності на момент митного оформлення оприбуткованого товару та оплати за нього і надання інформації щодо оплати за подібні товари, ліцензію на виробництво тютюнових виробів, акти про проведення огляду товарів, міжнародні товарно-транспортні накладні, морські накладні, сертифікати про походження товару, екологічні декларації, документи фітосанітарного та радіологічного контролю.
У зв'язку з розбіжностями у документах митним органом запропоновано декларанту надати додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений соціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію МД країни відправлення.
На пропозицію митного органу декларантом подано копії документів: прайс-листи, копії митної декларації країни відправлення, висновок Чернігівської регіональної ТПП та виписки із бухгалтерської документації, що визнається відповідачем.
За результатами розгляду вказаних документів, Митниця оформила Картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102170/2021/00070, № UA102170/2021/00071 та прийняла рішення про коригування митної вартості товарів, якими митну вартість товару визначено за резервним методом, з розрахунку з розрахунку 6,11 USD за кілограм, по ЕМД від 11.09.2020 № UA102170/2020/046373.
Передумовою для прийняття спірного рішення слугувала наявність розбіжностей в документах. Зокрема, посилається на взаємопов'язаність сторін зовнішньоекономічного договору. До вказаного висновку митний орган дійшов з огляду на те, що позивачем до митного оформлення надано лист-калькуляцію, який виданий не виробником товару, а продавцем-стороною зовнішньоекономічного договору. Тобто позивач у ДМВ зазначає відомості про пов'язаність сторін зовнішньоекономічного договору, а документів на підтвердження, чи має такий взаємозв'язок вплив на вартість спірного товару, не надає.
Позивач, вважаючи оскаржувані рішення протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.
Згідно положень частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Положеннями статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування ( ч. 2 ст. 53 МК України).
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини ( ч. 3 ст. 53 МК України).
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару ( ч.ч. 4,5,6 ст. 53 МК України).
Отже, передбачений перелік документів, які подаються разом з митною декларацією, які мають на меті встановити товар та визначити його вартість, вартість страхування, транспортування, упаковки, є вичерпним. У разі, коли декларантом надано повний перелік документів передбачених частиною другою статті 53 МК України, та можливо встановити повну, вірну ціну товару, складники, що впливають на формування його вартості, вимагати додаткові документи заборонено. У разі не надання повного пакету документів, з який можливо встановити дійсну заявлену вартість товару, митний орган вправі витребувати інші документи, підтверджуючі дані митної декларації.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може мати місце у випадку, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар та послуг з транспортування, страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості.
Такий висновок викладено у зокрема у постанові Верховного Суду від 7 травня 2020 у справі № 826/10527/17, на яку посилається Позивач у касаційній скарзі.
Відповідач отримавши від позивача документи встановив невідповідність наданих документів заявленій вартості товару.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Із матеріалів справи вбачається, що за умовами пункту 1.1 Контракту продавець продає, а покупець купує товар у кількості, асортименті, що зазначаються в Додатках до даного Контракту.
У свою чергу в Додатку № 154 до Контракту зазначено: партію товару, назву товару, ціну за кг та кількість (а.с. 42).
Надходження товару за контрактом підтверджується інвойсами (107-112).
Отже, надані позивачем для митного оформлення товару документи містять достовірні та об'єктивні відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару за ціною договору, а тому відсутні підстави ставити під сумнів достовірність заявленої декларантом митної вартості спірної партії товару за ціною договору.
Доводи митного органу, що прайс -лист виданий не виробником товару, а стороною зовнішньоекономічного договору (Контракту),та не містить інформації щодо календарного року виготовлення тютюновою сировини, ступеня обробки та повної назви товару, що унеможливлює ідентифікацію однойменних товарів, суд відхиляє, оскільки вказане не впливає на ціноутворення, а також не спростовує реальну вартість товару.
Крім того, прас-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена ВС КАС у постанові від 23 жовтня 2020 року у справі № 810/690/17.
Що стосується твердження відповідача з приводу неможливості використання, як документу, що підтверджує заявлену митну вартість товару, експортного висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати № ЧК-120 від 16.03.2021, у зв'язку з неможливістю проаналізувати ціноутворення товарів, то суд їх також відхиляє, оскільки вказаний висновок є чинним, а тому інформація, що міститься у ньому, могла та повинна була використовуватися відповідачем при здійсненні митного оформлення товару.
Крім того, вказаний інтернет-ресурс «https://staragitech.com/crop-report/; https://www.statista.com» дає експерту можливість провести аналіз кон'юктури ринку, проаналізувати інформацію про вартісні та якісні характеристики товарів, зробити порівняння та дати відповідні заключення (а.с. 147).
Доводи відповідача про наявність взаємозв'язку між покупцем і продавцем, суд відхиляє, з огляду на таке.
Згідно з частиною дванадцятою статті 58 МК України, той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Відповідно до частини чотирнадцятої статті 58 МК України, у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Отже з аналізу наведених норм слідує, що сам по собі факт пов'язаності осіб між собою не може бути підставою для невизнання заявленої митної вартості. При цьому митний орган зобов'язаний надати відповідне обґрунтування щодо того, що саме такий взаємозв'язок вплинув на митну вартість товару. Проте такого обґрунтування відповідачем суду не надано.
При продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.
У разі здійснення вищезазначених порівнянь враховується наявна у митного органу або подана декларантом чи уповноваженою ним особою інформація щодо різниці в комерційних рівнях продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині десятій цієї статті, та витратах, які понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Проаналізувавши наведені вище приписи МК України суд дійшов висновку, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Дослідивши й вивчивши документи, надані позивачем до спірних МД, а також направлені позивачем додаткові документи, суд дійшов висновку, що з них не вбачається розбіжностей, які б могли вплинути на митну вартість або ж наявності ознак підробки, що б могло надати митному органу підстави для висновку про неправильне визначення позивачем митної вартості.
Оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару також не містить фактів встановлення під час митного оформлення розбіжностей в наданих позивачем документах на підтвердження митної вартості та не конкретизує, яким саме чином зв'язок між позивачем та продавцем товару вплинув на визначення митної вартості.
При цьому суд також зазначає, що під час митного оформлення відповідачем не встановлено неможливості визначення позивачем митної вартості за ціною Контракту з підстав порушення ним вимог частини вісімнадцятої статті 58 МК України.
Як з'ясував суд, митний орган обґрунтовував наявність впливу взаємопов'язаності покупця та продавця тим, що позивачем до митного оформлення надано лист-калькуляцію, який виданий не виробником товару, а продавцем-стороною зовнішньоекономічного договору і, що сам декларант заявляє про взаємопов'язаність сторін договору.
Втім, аналізуючи доводи відповідача з цього приводу, суд виходить з того, що це не є безумовною підставою до визнання недостовірними та неправдивими відомості щодо митної вартості товару, та відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Більш того, дані з іншої митної декларації, взяті митним органом за основу при обрахунку митної вартості товару, повинні оцінювати в комплексі з поданими декларантом документами. Крім того, рівень цін на необроблений тютюн може змінюватися в залежності від якості товару, умов оплати, розміру партії, кон'юнктурної ситуації на ринку тощо; висновок спеціалізованих експертних організацій має консультативний характер.
Встановлення митним органом різниці в ціні свідчить про наявність підстав для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції, за якою до митного оформлення пред'явлено товари. Виявлена різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів згідно з інформаційними ресурсами мережі Інтернет, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників інформаційних ресурсів.
Отже не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить, за висновком суду, на користь протиправності рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. Позивач, у свою чергу, під час митного оформлення надав всі документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення за ціною договору, та, як наслідок, необґрунтованість висновку митного органу щодо наявності розбіжностей в поданих документах.
Щодо посилань відповідача на застосування цінової пропозицію щодо рівня цін на подібні товари, то суд зазначає, що за приписами статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять: умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Тобто, ціна договору, її зміна за умови погодження сторонами здійснюється ними шляхом укладання певних додатків. При цьому сторони вільні у визначенні умов договору.
Верховний Суд у постанові від 09.02.2021 у справі №826/17509/16 зазначив, що зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв'язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась незмінною.
У свою чергу, вказана інформація без врахування поданих документів декларантом не може мати першочергове значення при визначенні методу, що застосовується до визначення митної вартості.
Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб'єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Посилання відповідача на відомості з інформаційних баз даних контролюючого органу не є належним доказом щодо неправильного визначення позивачем митної вартості товару, зазначеного у МД, оскільки мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати перевагу над наданими декларантом первинними документами про товар. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) ДФС (Держмитслужби) України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості перевірити наявну у ній інформацію.
Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте відповідачем не доведено правомірність спірних рішень.
З урахуванням встановлених вище обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість використання відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару, оскільки, як було встановлено раніше, у відповідача були наявні всі правові підстави для визначення митної вартості імпортованого товару за першим методом - за ціною договору.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.
Суд враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Щодо судового збору суд зазначає наступне.
Позивачем заявлено позовні вимоги майнового та дві вимоги неманного характеру.
Різниця митних платежів у даній справі складає 234618,72 грн.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою має бути сплачено судовий збір в розмірі - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних за кожну позовну вимогу.
За подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою - 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу за кожну позовну вимогу.
Отже, позивач відповідно до зазначених норм, мав сплатити 8059,28 грн, з яких: 3519,28 грн (1,5 відсотка різниці митних платежів)- вимоги майнового характеру та за дві вимоги немайнового характеру 4540,00 грн.
Однак відповідно до платіжного доручення від 28.10.2021 №000006810 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 9080,72 грн, тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, стягненню на користь позивача з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 8059,28 грн.
У свою чергу пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума судового збору у розмірі 1020,72 грн може бути повернута позивачу за його клопотанням.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Північної митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 27.05.2021 № UA102170/2021/000049/2 та №UA102170/2021/000050/2.
Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA102170/2021/00070, № UA102170/2021/00071.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Приватного акціонерного товариства "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" судові витрати в сумі 8059 (вісім тисяч п'ятдесят дев'ять) грн 28 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: Приватне акціонерне товариство "А/Т Тютюнова компанія "В.А.Т.- Прилуки" вул.Незалежності, 21,м.Прилуки,Чернігівська область,17502 код ЄДРПОУ 14333202.
Відповідач: Чернігівська митниця відокрелений підрозділ Державної митної служби України пр.Перемоги, 6,м.Чернігів,14017 код ЄДРПОУ 43985581.
Повний текст рішення виготовлено 21 лютого 2022 року.
Суддя І.І. Соломко