21 лютого 2022 року справа № 580/8216/21
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тальнівської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тальнівської міської ради (20401, м. Тальне, вул. Соборна, 30Б), в якому просить:
-визнати протиправною дії та бездіяльність Тальнівської міської ради щодо відмови у передачі безоплатно у власність земельної ділянки, відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства відносно ОСОБА_1 ;
-зобов'язати Тальнівську міську раду прийняти заяву на отримання земельної ділянки із графічним матеріалами на яких зазначена бажана земельна ділянка та зобов'язати винести на засідання чергової сесії Тальнівської міської ради та розглянути подану ОСОБА_1 заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства на території Тальнівської міської ради.
В обґрунтування зазначено, що відповідачем не дотримано вимоги під час розгляду заяви щодо відведення земельної ділянки, яка на дату її звернення є вільною та належить до категорії земель запасу. Вказана земельна ділянка не надана у власність або користування громадянам чи юридичним особам. Відповідач прийняв рішення від 27.08.2021, яким відмовив у наданні земельної ділянки з метою недопущення втрат надходження коштів до бюджету. Вказує, що підставою відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель.
Відповідач відзив на позов не подав.
Вивчивши доводи сторін, викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд встановив таке.
Заявою від 13.07.2021 позивач звернувся засобами поштового зв'язку 02.08.2021 до відповідача з проханням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, площею 2,0га яка розташована на території Тальнівської міської ради. До заяви додано: копію паспорта з РНОКПП, викопіювання. Погодження орендаря.
Листом-погодженням від 13.07.2021, засвідченим приватним нотаріусом Побіянською Н.Б., підтверджується, що ОСОБА_2 - орендар земельної ділянки площею 3,6га, кадастровий номер 7124087000:01:001:2299, не заперечує проти надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність та передачі у власність для ведення особистого селянського господарства вказаної земельної ділянки позивачу.
27.08.2021 Тальнівською міською радою прийнято рішення №14/8-32.2 “Про надання дозволу на розроблення землевпорядної документації”, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності Тальнівської міської ради, які відносяться до категорії земель сільськогосподарського призначення, вид угідь - рілля, відповідно до прийнятого колегіального рішення з метою не допущення втрат до бюджету.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим фактичним обставинам справи, суд врахував ст. 14 Конституції України, яка гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Спірні правовідносини врегульовані Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-III (далі - ЗК України).
Відповідно до п. б ч. 1 ст. 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Частинами 1-3 ст. 116 ЗК України встановлено, що громадяни набувають права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. “в” ч. 3 ст. 116 ЗК України).
Згідно зі ст. 121 ЗК України, земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства передаються у власність громадянам у розмірі не більше 2,0 гектара.
З огляду на це позивач, який, як підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта, є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.
Абз. 2 ч. 1 ст. 123 ЗК України передбачено, що рішення про надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Частина 6 ст.118 ЗК України встановлює, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Отже, рішенню про надання або відмову у наданні земельної ділянки у власність або користування передує отримання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки.
Згідно з вимогами ст. 50 Закону України від 22 травня 2003 року №858-IV “Про землеустрій” проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.
Відповідно до пункту "а" ч. 1 ст. 12 ЗК України, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин.
Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Позивач, звертаючись відповідним клопотанням до відповідача, який є органом місцевого самоврядування, що розпоряджається відповідною земельною ділянкою, на виконання вказаних вимог закону зазначила бажане місце розташування земельної ділянки та додала графічний матеріал земельної ділянки, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
У ч. 7 ст. 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац 1 ч.7 ст.118 ЗК України).
Отже, суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень наділений правом надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою та зобов'язаний врахувати місцезнаходження, межі інших суміжних землекористувачів під час оцінки заявленого орієнтовного розміру бажаної заявником земельної ділянки.
Викладена у рішенні відповідача від 27.08.2021 №14/8-32.2 підстава відмови, а саме - недопущення втрат до бюджету, не входить до вичерпного переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
При чому, доказами не підтверджено, що на бажану для позивача земельну ділянку розроблено проект землеустрою та зареєстроване речове право на будь-яку іншу особу, невідповідність її розташування вимогам нормативно-правових актів, генеральних планів тощо.
На підставі ч. 1 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 року №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Проаналізувавши ч. 7 ст. 118 ЗК України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР суд дійшов висновку, що питання надання дозволу на розробку проекту землеустрою тощо відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.
Суд також врахував правову позицію Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах, викладену у постанові від 19.06.2018 у справі №803/1183/17 на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України.
Отже, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинна бути мотивованою.
Проаналізувавши вказані норми законодавства суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що у спірних правовідносинах діяв з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом. Отже, відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0га, викладена в рішенні від 27.08.2021 №14-/8-32.2, є протиправною. Як наслідок, вказане рішення не відповідає критерію обгрунтованості. Зважаючи на завдання адміністративного суду щодо ефективності судового захисту, відповідно до ст.ст.2, 9 КАС України суд для повного відновлення порушеного права позивача дійшов висновку вийти за межі заявлених позовних вимог та додатково визнати протиправним і скасувати вказане рішення.
Проте позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у передачі безоплатно у власність земельної ділянки та наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є необгрунтованою, оскільки відповідач розглянув клопотання позивача та прийняв вказане вище рішення. Тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.
На підставі абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зобов'язання судом відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Тальнівської міської ради відповідно до поданої заяви (клопотання) позивача може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.
У постанові від 05.09.2018 року в справі №826/9727/16 ВС, проаналізувавши п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, дійшов висновку, що суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові ВС від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18.
Оскільки у заявлених спірних правовідносинах відповідач не розглянув у встановленому законом порядку заяву позивача, не з'ясував всі обставини, що впливають на можливість прийняття правомірного рішення, зважаючи, що позивач бажає отримати земельну ділянку з частини вже сформованої та на межі судового розгляду спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
Належним і ефективним способом повного захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача винести на засідання чергової сесії Тальнівської міської ради і повторно розглянути з врахуванням висновків суду заяву (клопотання) позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Тальнівської міської ради та в порядку, межах і спосіб, визначені законом, прийняти рішення зі вказаного питання.
Отже, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у вказаних частинах.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст.2-6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України суд,
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Тальнівської міської ради від 27.08.2021 №14/8-32.2 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0га із земельної ділянки з кадастровим номером 7124087000:01:001:2299 за адресою: Черкаська область, Звенигородський район, за межами населеного пункту с. Мошурів (Тальнівська міська територіальна громада).
Зобов'язати Тальнівську міську раду (код ЄДРПОУ 36566327) винести на засідання чергової сесії Тальнівської міської ради і повторно розглянути з урахуванням висновків суду заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Тальнівської міської ради та в порядку, межах і спосіб, визначені законом, прийняти рішення.
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тальнівської міської ради (код ЄДРПОУ 36566327) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 454,00грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні нуль копійок).
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з складення повного його тексту.
Суддя Петро ПАЛАМАР