Справа № 420/3722/21
18 лютого 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого - судді Єфіменка К.С., розглянувши в порядку письмового провадження звіт про виконання рішення суду по справі № 420/3722/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул..Канатна,83, м.Одеса, 65107) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за результатом якого позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду в Одеській області № 5603 від 04.09.2020 року про відмову в призначенні пенсії;
зобов'язати Головне управління пенсійного фонду в Одеській області прийняти рішення, яким призначити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з моменту звернення із заявою 13.09.2018 року;
зобов'язати Головне управління пенсійного фонду в Одеській області прийняти рішення, яким виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії з 1992 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 5603 від 04.09.2020 року про відмову в призначенні пенсії. Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду в Одеській області прийняти рішення, яким призначити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з моменту звернення із заявою 28.08.2020 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняти рішення, яким виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість з пенсії з 08.10.2009 року. В решті позову - відмовлено.
Вказане судове рішення оскаржено в апеляційному порядку, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2021 р. апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі № 420/3722/21 - залишено без змін.
Судове рішення набрало законної сили 13 липня 2021 р.
Оскільки рішення суду не було виконано боржником, 21.10.2021 року позивач звернувся до суду із клопотанням про встановлення контролю, зобов'язання надати звіт в порядку ст.382 КАС України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року відмовлено в прийнятті звіту ГУ ПФУ в Одеській області (вхідний №67647/21 від 01.12.2021 року) про виконання рішення суду від 12 травня 2021 року по справі №420/3722/21.
Накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф в розмірі 4540,00 грн.
Половину розміру суми штрафу, що становить 2270,00 грн. стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Половину розміру суми штрафу, що становить 2270,00 грн., стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь Державного бюджету України.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протягом 30 днів з дня набрання законної сили цієї ухвали надати до Одеського окружного адміністративного суду звіт щодо виконання рішення суду від 12 травня 2021 року по справі №420/3722/21.
02.02.2022 до суду надійшов звіт про виконання рішення суду в якому повідомлено щодо виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 по справі №420/3722/21 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняти рішення, яким виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії з 08.10.2009 наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг пенсійного віку у травні 2006 року, за призначенням пенсії за віком не звертався. Таким чином станом на 08.10.2009 ОСОБА_1 як отримувач пенсії на обліку в Головному управлінні не перебував, пенсiйнi виплати не нараховувались, у зв'язку з чим заборгованість по виплаті пенсії з 08.10.2009 відсутня. Оскільки технічно змiнити дату призначення пенсії можливо лише з дозволу Пенсійного фонду України, Головне управління направило запит до Пенсійного фонду України від 26.01.2022, вихідний № 1500-0306-5/11943 про надання дозволу опрацювання електронної пенсійної справи ОСОБА_1 в режимі "Макетна обробка" з метою нарахування позивачу пенсійноп виплати з 08.10.2009 (копія листа додається). Рішення про виплату ОСОБА_1 заборгованості з пенсії з 08.10.2009 Головним управлінням буде прийнято після отримання дозволу з Пенсійного фонду України.
Розглянувши звіт, суд вважає зазначити наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 5 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України”, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 КАС України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, згідно з положеннями частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на зазначену інформацію у звіті про виконання рішення суду по справі № 420/3722/21 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняти рішення, яким виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) заборгованість з пенсії з 08.10.2009 року не виконано.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку що поданий ГУ ПФУ в Одеській області звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року по справі № 420/3722/21 не підтверджує виконання рішення суду у повному обсязі.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 виклав правовий висновок щодо застосування ч. 2 ст. 382 КАС України, який полягає у тому, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
За таких обставин, ураховуючи невиконання відповідачем рішення суду від 12 травня 2021 року, суд вважає, що наявні підстави для установлення нового строку подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.05.2021 по справі №420/3722/21 у десятиденний термін з дня набрання даною ухвалою законної сили.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Визнати звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02.02.2022 року про виконання рішення суду по справі № 420/3722/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул..Канатна,83, м.Одеса, 65107) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, таким, що не підтверджує виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №420/3722/21.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі №420/3722/21 - у 10-денний термін з дня набрання даною ухвалою законної сили.
Попередити Голову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про те, що за правилами частини шостої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму заборгованості без додаткового рішення суду нараховується пеня у розмірі трьох відсотків річних з урахуванням індексу інфляції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її отримання з урахуванням особливостей, встановлених п.15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С.Єфіменко