21 лютого 2022 року Справа № 280/719/22 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сіпака А.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - також відповідач), в якій позивач просить суд:
зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії позивача на підставі відомостей о розмірах грошового забезпечення ОТЦК та СП Запорізької області №1929/с від 13.09.2021, вих.. № 2853/с за період (з 01.01.2018 по 01.10.2021);
виплатити позивачу недоотриману пенсію від відповідача з врахуванням індексації, на підставі, вимоги Закону №1282-12 від 03.07.1991 “Про індексацію грошових доходів населення” та Хакону №2262-12 ст.64, ст..8, ст..21, ст..22 п.2 Конституції України у розмірі 636977,00 грн.;
встановити позивачу з 01.10.2021 - 12918,00 грн.
Ухвалою від 21.01.2022 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
Відповідно до ухвали судді від 21.01.2022 позивачу необхідно було у визначений строк для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: 2-х екземплярів уточненої позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ст.ст. 160, 161 КАС України, із позовними вимогами, сформульованими (уточненими) відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України; наведенням у відповідності до п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України обґрунтування порушення оскаржуваними діями та рішенням прав, свобод чи інтересів позивача.
11.02.2022 від представника позивача надійшла уточнена позовна заява на виконання вимог ухвали судді від 21.01.2022.
11.02.2022 від позивача надійшли пояснення.
Щодо надання уточнення позовних вимог, представник позивача просить викласти у наступній редакції:
Визнати бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправною та зобов'язати провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , на підставі відомостей о розмірах грошового забезпечення ОТЦК та СП Запорізької області № 1929/с від 13.09.2021 р.. вих. № 2853/с, за період (з 01.01.2018 р. по 01. 10.2021 р.).
Виплатити ОСОБА_1 , недоотриману пенсію від Головного Управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, з врахуванням обов'язкової індексації, на підставі, вимоги Закону № 1282-12 від 03.07.1991 р. «Про індексацію грошових доходів населення» та Закону № 2262-12 ст. 64. ст. 8, ст. 21, ст. 22 п. 2 Конституції України, прямої дії = 636 977,00 грн.
Встановити пенсію ОСОБА_1 , з 01.10.2021 р. 12 918,00 грн.
Зобов'язати Жовтневий місцевий суд м. Запоріжжя суддю Жукову О.Є. голову (суддю) Скользневу Н.Г. виконати вимоги «Розділу VI Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в цивільних та рішень інших органів (посадових осіб)ЦПК України (в редакції від 05.01.2021 р.) ст. 431. пункт 1, пункт 4.
На протязі п'яти днів, після отримання судом рішення. Жовтневий місцевий суд м. Запоріжжя від 14.11.2002 р. в законної силі з 15.12.2002 р. видати виконавчий документ, внести його до Єдиного реєстру державних виконавчих документів. А копію його (текст) відправити стягувачу. мені рекомендованим, цінним листом на домашню мою адресу, для того, що державний виконавець ОГІС ГУ Юстиції Запорізької області стягнув в примусовому порядку недоотриману пенсію з 01.01.2007 р. до 01.01.2016 р. в сумі 111 326.00 грн.
Щодо викладу позовних вимог у новій редакції суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, позивач, звертаючись до суду із позовною заявою, повинен чітко зазначити дії, рішення чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що порушили його право, та повинен вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Суд зазначає, що правову категорію "зміст позовних вимог" слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд з цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
У позовній заяві позивач зазначає про протиправну відмову відповідача у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 13.09.2021 №1929/с. Відповідно до зазначеної довідки пенсія позивача складає 15096,40 грн. У позовній вимозі № 3 позивач просить суд встановити останньому пенсію у розмірі 12918,00 грн. Суду не зрозуміло із зазначеним викладом позовних вимог, про який саме перерахунок пенсії йде мова.
Стосовно вимог «зобов'язати Жовтневий місцевий суд м. Запоріжжя суддю Жукову О.Є. голову (суддю) Скользневу Н.Г. виконати вимоги «Розділу VI Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в цивільних та рішень інших органів (посадових осіб)ЦПК України (в редакції від 05.01.2021 р.) ст. 431. пункт 1, пункт 4 та на протязі п'яти днів, після отримання судом рішення. Жовтневий місцевий суд м. Запоріжжя від 14.11.2002 р. в законної силі з 15.12.2002 р. видати виконавчий документ, внести його до Єдиного реєстру державних виконавчих документів. А копію його (текст) відправити стягувачу. мені рекомендованим, цінним листом на домашню мою адресу, для того, що державний виконавець ОГІС ГУ Юстиції Запорізької області стягнув в примусовому порядку недоотриману пенсію з 01.01.2007 р. до 01.01.2016 р. в сумі 111 326.00 грн.», суд зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Підсумовуюче викладене, до завдань адміністративного судочинства не входить вирішення зазначеного питання. Окрім цього, суд звертає увагу позивача, що зазначене питання повинно вирішуватись в рамках цивільної справи в суді загальної юрисдикції, а саме в Жовтневому судді м. Запоріжжя.
Стосовно пояснень позивача, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 15 КАС України визначено, що судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.
Відповідно до частини першої статті десятої Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
Як визначено положеннями ч. 1 ст. 6 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», кожний громадянин України зобов'язаний володіти державною мовою.
Відповідно до приписів ч.6 ст.13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Положеннями ст.12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Згідно ч. 4 ст. 15 КАС України, учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що за загальним правилом судочинство здійснюється державною мовою, це правило також стосується і дій учасників судового процесу.
Учасникам судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, гарантується право на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Це право може бути реалізоване ними шляхом подання заяв, надання пояснень, виступу в суді і заявлення клопотань рідною мовою або мовою, якою вони володіють. Однак, при цьому такий учасник судового процесу повинен користуватись послугами перекладача.
Водночас, відповідний судовий процес може бути ініційований шляхом подання відповідної заяви (скарги), що повинна бути викладена державною мовою, тобто українською мовою. Тільки в подальшому, під час власне самого судового процесу, його учаснику гарантується право на використання рідної мови або мови, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача.
Вказаний висновок викладено Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 14 травня 2020 року по справі № 826/7282/17, від 19 грудня 2019 року по справі №520/6952/19.
За правилами ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 у справі №10-рп/99, українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 ст. 10 Конституції України).
У рішенні "Менцен проти Латвії" (заява № 71074/01) Європейський суд з прав людини зазначив: "… що свобода використання мови як така не є однією з прав і свобод, які регулюються Конвенцією. Загальновизнаним є те, що не існує жорсткої лінії розмежування мовної політики від сфери, охопленої Конвенцією, а захід, вжитий в рамках такої політики, може стосуватися одного або декількох положень Конвенції. Разом з тим, фактом залишається те, що, за винятком конкретних прав, передбачених статтями 5 § 2 та 6 § 3 (a), (e), Конвенція сама по собі не гарантує права на використання певної мови при комунікації з органами державної влади або право отримувати інформацію вільно обраною мовою. Отже, за умови поваги до прав, захищених Конвенцією, кожна Висока Договірна Сторона має право регулювати та встановлювати зобов'язання щодо використання своєї офіційної мови або мов у документах, що посвідчують особу та інших офіційних документах.
Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10 травня 2018 року у справі №823/2164/17, відмова у доступі до суду з підстав невиконання вимог закону щодо дотримання української мови апеляційної скарги, не є такою, що несумісна з гарантіями, передбаченими у статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.
З огляду на зазначене, пояснення повинні бути викладені державною (українською) мовою.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
За правилами частини 5 статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня ї надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись статтями 169, 241, 243, 246 КАС України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу із усіма доданими до неї матеріалами.
Копію ухвали про повернення позовної заяви разом із позовною заявою і усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви, згідно з частиною 8 статті 169 КАС України, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.
Суддя А.В. Сіпака