про залишення позовної заяви без розгляду
21 лютого 2022 рокум. Ужгород№ 260/7686/21
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши заяву позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради (пл. Духновича, буд. 2, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ 03192980) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
13 грудня 2021 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) в особі представника адвоката Гринихи Тетяни Юріївни (далі - представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:
1) адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити;
2) визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком;
3) зобов'язати Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги (а.с.1-6).
20 грудня 2021 року ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження розгляд якої призначено на 08 лютого 2022 року (а.с.18, 19).
19 січня 2022 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява в порядку статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої, останній просить суд дану позовну заяву залишити без розгляду у зв'язку з пропущенням шестимісячного строку на звернення до суду (а.с.21-24). Клопотання обґрунтоване тим, що щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік позивач одержав 29 квітня 2021 року, згідно платіжного доручення № 1 від 29 квітня 2021 року. На підтвердження вищезазначених обставин надав суду довідку від 10 січня 2022 року за № 53/0/74-22 (а.с.25). Однак, з даним позовом звернувся до суду 13 грудня 2021 року, тобто з пропущенням шестимісячного строку. На підставі пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України просив суд залишити дану позовну заяву без розгляду.
08 лютого 2022 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку.
11 лютого 2022 року до Закарпатського окружного адміністративного суду на виконання ухвали від 08.02.2022р. від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій стверджує, що перебіг строку звернення до суду з позовом про стягнення допомоги до 5 травня за 2021 рік слід обраховувати з 30 вересня 2021 року, оскільки відповідно до вимог ст. 17-1 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війн, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право на звернення за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. В той же час, позивач звернувся до суду 13 грудня 2021 року, тобто в межах шестимісячного строку. Аналогічна правова позиція щодо строку звернення до суду з адміністративними позовам у справах цієї категорії висвітлена в постановах Верховного Суду від 22 липня 2021 року у справі № 420/718/21, 18 листопада 2020 року у справі № 380/5202/20, від 10 травня 2018 року у справі № 389/1042/17 (2-а/389/47/17), від 06 лютого 2018 року у справі № 607/7919/17 (К/9901/1172/17) та від 07 березня 2018 року у справі № 664/51/17 (К/9901/30405/18). У вищенаведених постановах Верховний Суд зазначив, що 30 вересня поточного року слід вважати встановлений законом кінцевий строк, до якого може бути здійснено виплату одноразової допомоги, тобто з є строком з якого обчислюється строк звернення до суду у відповідній категорії справ, а тому представник позивача вважає, що позивачем не пропущено відповідний строк звернення до суду.
Розглянувши подану представником позивача заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 2 статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, строк звернення до суду у спірних правовідносинах становить 6 місяців.
Предметом оскарження у цій справі є дії щодо нарахування та виплати не в повній мірі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та зобов'язання виплатити повний розмір щорічно, грошової допомоги до 5 травня.
Суд зазначає, що спірна виплата є регулярною та виплачується один раз на рік, тому про порушення своїх прав позивач міг дізнатись при отриманні щорічної допомоги до 5 травня в день виплати.
Відповідно до частини четвертої статті 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що ним отримано у 2021 році щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі 3906,00 грн. Однак позивач не надав суду на усунення недоліків доказів про дату отримання грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік. Натомість, відповідач надав суду доказ (довідку Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради від 10 січня 2022 року за № 53/0/74-22), відповідно до якого позивачу виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи у розмірі 3906,00 грн. 29 квітня 2021 року.
Проте, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 13.12.2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Суд акцентує увагу на змісті постанови ВС від 31.03.2021 р. у справі 240/12017/19, у якій Суд відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду.
У даній постанові ВС вказав, що:
- для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а зазначив, що "незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами."
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Слід взяти до уваги також висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28.05.1985 року в справі “Ашингдейн проти Сполученого Королівства” та від 13.02.2001 року в справі “Кромбах проти Франції”, в яких ЄСПЛ наголосив, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.
У рішеннях від 20.05.2010 року в справі “Пелевін проти України” та від 30.05.2013 року в справі “Наталія Михайленко проти України” ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.
В рішенні “Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини” (рішення від 12 липня 2001 року п. 44) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зазначила,
- що аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Виходячи із системного аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України у контексті практики ЄСПЛ, слід зазначити, що державою встановлено доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), за дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі № 260/611/21 та у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №380/5202/20.
Спірні виплати особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи гарантовані ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22.10.1993. Такі виплати мають регулярний характер та виплачуються один раз на рік в конкретно визначеному розмірі, а тому суд вважає, що особа має дізнатися про порушення своїх прав на належний рівень соціальних виплат при отриманні таких.
Позивач не заперечує, що отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, 29 квітня 2021 року.
Отже отримавши таку виплату в меншому, аніж передбачено нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" розмірі, ОСОБА_1 безумовно повинен був знати про порушення своїх прав на соціальний захист.
Разом з тим, з даною позовною заявою ОСОБА_1 . звернувся до суду тільки 13 грудня 2021 року, тобто з пропуском встановлено 6-місячного строку звернення.
Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (ч. 15 ст. 171 КАС України).
З огляду на вищенаведене позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії через пропуск строку звернення до суду слід залишити без розгляду.
На підставі наведеного та керуючись п. 8 ч. 1 ст. 240, ст.ст. 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Мукачівської міської ради (пл. Духновича, буд. 2, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600, код ЄДРПОУ 03192980) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч.1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147-VIII).
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
СуддяД.В. Іванчулинець