21 лютого 2022 року Справа № 175/1888/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Лозицька І.О., перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Колісника Ігоря Івановича, Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до головного спеціаліста інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Колісника Ігоря Івановича, Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради, в якому просить суд:
- скасувати постанову інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради від 29.04.2021 року про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 293683717 до повідомлення серії ІД № 00349540, якою визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.;
- провадження по справі про адміністративне правопорушення про адміністративне правопорушення про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП - закрити.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.07.2021 року матеріали адміністративної справи № 175/1888/21 за позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Колісника Ігоря Івановича, Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, були передані до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для розгляду справи за підсудністю.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2022 року, адміністративну справу передано на розгляд судді Лозицькій І.О.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, вирішуючи питання щодо прийняття справи до свого провадження та відкриття провадження у справі, суд не вбачає наявності підстав для її прийняття та відкриття провадження в адміністративній справі, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За змістом п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір це - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При цьому, приписами ст. 4 КАС України встановлено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Відповідно до вимог статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, з матеріалів позовної заяви слідує, що позивач просить скасувати постанову інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради від 29.04.2021 року про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 293683717 до повідомлення серії ІД № 00349540, якою визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та застосування до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн.
Тобто, у даному випадку спір виник у зв'язку з притягненням позивача до адміністративної відповідальності та накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу, розгляд якого з урахуванням приписів статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України належить до юрисдикції місцевого суду як адміністративного.
Крім того, суд звертає увагу на те, що адміністративна справа № 175/1438/21 (суддя Сліпець Н.Є.), на яку посилається представник Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради у своєму клопотанні від 20.07.2021 року за вих.6/3-487, яке міститься в матеріалах справи, наразі є розглянутою по суті та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 року в даній справі набрало законної сили 30.11.2021 року. З огляду на викладене слідує, що відсутні підстави для застосування в даному випадку приписів ч. 3 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до вимог статті 318 Кодексу адміністративного судочинства України, прийняте судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу, є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
При цьому, слід зазначити, що судом враховується рішення Європейського суду з прав людини (далі Суд) від 20.07.2016 у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №29458/04, №29465/04), у якому зазначено, що відповідно до прецидентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v.Austria), заява №7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. (...) фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що справа № 175/1888/21 підлягає передачі на розгляд до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, як така, що помилково передана до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для вирішення адміністративної справи.
Відповідно до частини 1 статті 30 Кодексу адміністративного судочинства України, спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.
В даному випадку, справа № 175/1888/21 передається на розгляд з Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю, що не суперечить вимогам п. 2 ч. 1 ст. 29, ч. 1 ст. 30 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 29, 30, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Адміністративну справу ОСОБА_1 до головного спеціаліста інспектора з паркування відділу контролю за паркуванням Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради Колісника Ігоря Івановича, Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - передати на розгляд до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області, за підсудністю.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки встановлені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька