Копія
21 лютого 2022 року Справа № 160/19272/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича
за участі секретаря судового засіданняДивнич Д.І.
за участі:
представника позивача представника відповідача Захарова Т.В. Сігалова М.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю"Марганецька птахофабрика" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «р» від 20.09.2021 року №№ 0135210703 та 0135230703 на суми 2 787 701 грн. та 38 987,50 грн. відповідно.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
відповідач дійшов до безпідставного висновку про нереальність господарської операції позивача з ТОВ «Юнія-Транс»; контрагент позивача виконав зобов'язання за договором підряду, первинні документи складені сторонами відповідають вимогам чинного законодавства України; порушення ТОВ «Юнія-Транс» податкової дисципліни не є підставою для покладення негативних наслідків на позивача;
позивач оподаткував дивіденди виплачені на користь свого учасника - компанії з Кіпру згідно вимог ПК України, Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (196_016) із змінами, внесеними до неї Протоколом від 11.12.2015 р. (196_002-15) , ратифікованим Верховною Радою України 30.10.2019 р., який набрав чинності 28.11.2019 р. (далі - Конвенція) та індивідуальної податкової консультації ДПС України від 13.10.2020 N 4261/ІПК/99-00-05-05-02-06;
позивач погоджується із податковим повідомленням - рішенням форми «р» від 20.09.2021 року № 0135230703 в частині суми 23 362 грн. та сплатив суму заборгованості у розмірі 23 362 грн. під час розгляду справи;
загальна сума дивідендів, яка виплачена позивачем у 2020 році становить 55 754 013 грн. та позивач застосував ставку оподаткування 5% згідно Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи.
Ухвалою суду від 20.10.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову, оскільки правочин укладений позивачем з ТОВ «Юнія-Транс» не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки ТОВ «Юнія-Транс» немає трудових ресурсів та матеріальних активів для виконання підрядних робіт для позивача. Позивач сформував податковий кредит на суму ПДВ 23 362 грн. згідно податкових накладних, які зареєстровані у ЄРПН з порушенням строку реєстрації. Крім того, позивач порушив порядку оподаткування дивідендів, виплачених на користь свого учасника - компанії з Кіпру. Особливості оподаткування нерезидентів передбачені п. 141.4 ст. 141 ПК України. Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом (пп. "б" пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України). Згідно з пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 ПК України. Відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України резидент, у тому числі фізична особа підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 ПК України) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України. Оскільки позивачем не надано до митного органу доказів інвестування у підприємство позивача його учасником еквіваленту 100 000 євро, то дивіденди повинні оподатковуватися за ставкою 10% згідно Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи.
Ухвалою суду від 14.02.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти позову.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
З 14.06.2021 року по 13.07.2021 року відповідач проведено документальну планову виїзну перевірку позивача.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 03.08.2021 року № 2710/04-36-07-18/30791702.
У акті перевірки зроблено наступні висновки: порушення вимоги Конвенції та вимоги пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України у результаті чого занижено податок з доходу нерезидента на суму 2 787 701 грн. за 2020 рік; занижено ПДВ на суму 31 190 грн., в т.ч. за лютий 2018 року на суму 23 362 грн. та за січень 2019 року на суму 7828 грн.
Висновки акту перевірки обґрунтовані наступним:
порушення вимоги Конвенції та вимоги пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України у результаті чого занижено податок з доходу нерезидента на суму 2 787 701 грн. за 2020 рік;
правочин укладений позивачем з ТОВ «Юнія-Транс» не спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки ТОВ «Юнія-Транс» немає трудових ресурсів та матеріальних активів для виконання підрядних робіт для позивача. Позивач сформував податковий кредит на суму ПДВ 23 362 грн. згідно податкових накладних, які зареєстровані у ЄРПН з порушенням строку реєстрації.
На підставі акту перевірки відповідачем складено податкове повідомлення - рішення податкові повідомлення - рішення форми «р» від 20.09.2021 року №№ 0135210703 та 0135230703 на суми 2 787 701 грн. та 38 987,50 грн. (31 190 грн. сума грошового зобов'язання з ПДВ та 7797,50 грн. штрафні (фінансові) санкції) відповідно.
Процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість та обґрунтованості формування фінансового результату до оподаткування повинна включати такі етапи:
1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
2. встановлення правосуб'єктності учасників господарської операції.
3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.
4. встановлення дотримання платником податку вимог щодо документального підтвердження понесених витрат.
5. встановлення факту понесення позивачем вказаних витрат.
Суд зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Таким чином, судом відхиляються доводи відповідача про те, що правочин укладені позивачем з ТОВ «Юнія-Транс» є нікчемними через те, що за ланцюгом між попередніми контрагентами ТОВ «Юнія-Транс» правочини визнані податковим органом ризикованими, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Крім того, відповідач не надав суду беззаперечних та неспростовних доказів того, що не виконання контрагентами ТОВ «Юнія-Транс» своїх договірних зобов'язань, мало наслідком безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Юнія-Транс» .
Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на формування фінансового результату до оподаткування порушення податкової дисципліни, вчинені ТОВ «Юнія-Транс» (аналогічну позицію займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року, номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678).
Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Юнія-Транс» .
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Юнія-Транс» укладено договір підряду № 27/12/18 від 27.12.2018 року, за умовами якого ТОВ «Юнія-Транс» зобов'язалось виконати роботи: улаштування фундаменту під вагончик за адресою: с. Зоря, Промзона.
Факт виконання підрядних робіт підтверджується актом приймання - передачі будівельних робіт № 1 за грудень 2018 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2018 року, які підписаний сторонами.
Судом під час розгляду справи встановлено, що вказані документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Позивач оплатив роботи ТОВ «Юнія-Транс», що підтверджується копією платіжного доручення № 2731 від 28.12.2018 року, яка міститься у матеріалах справи.
ТОВ «Юнія-Транс» виписало позивачу податкову накладну на суму ПДВ 7828 грн., яка зареєстрована у ЄРПН, що вказано у акті перевірки.
ТОВ «Юнія-Транс» має ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми та значними наслідками, яка видана ДАБІ з 27.09.2017 року.
На підставі викладеного судом відхиляються доводи відповідача про неможливість здійснення ТОВ «Юнія-Транс» господарських операцій з позивачем.
Суд звертає увагу на те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.
Універсальний принцип розгляду податкових спорів полягає у наступному: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Судом встановлено під час розгляду справи факт реальності господарських операцій позивача з ТОВ «Юнія-Транс».
За вказаних обставин податковий кредит на суму ПДВ у розмірі 7828 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Юнія-Транс» позивачем сформовано правомірно.
Стосовно податкового кредиту у розмірі 23 362 грн., то суд зазначає наступне.
В ході перевірки встановлені випадки віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ податковим накладним, зареєстрованим в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, раніше дати їх реєстрації, а саме:
податкова накладна №4 від 13.02.2017, складена ОСОБА_1 на суму ПДВ 782 гри., зареєстрована в ЄРПН 06.03.2017, а віднесена ТОВ «Марганецька птахофабрика» до складу податкового кредиту за лютий 2017 року (ряд.22 Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» № 9044552963 від 19.03.2017);
податкова накладна №3 від 14.03.2017, складена ТОВ «АГРО НІК» на суму ПДВ 1638 грн., зареєстрована в ЄРПН 03.04.2017, а віднесена ТОВ «Марганецька птахофабрика» до складу податкового кредиту за березень 2017 року (ряд.57 Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» № 9068904809 від 19.04.2017);
податкова накладна №95 від 13.05.2017 (реєстраційний №9113514357) на суму ПДВ 7 418,7 грн.. податкова накладна №96 від 13.05.2017 (реєстраційний №9113469693) на суму ПДВ 2 212,71грн. складена КП «МАРГАНЕЦЬКЕ ВИРОБНИЧЕ УПРАВЛІННЯ ВОДОПРОВІДНО-КАНАЛІЗАЦІЙНОГО ГОСПОДАРСТВА» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ, та реєстровані в ЄРПН 14.06.2017, а віднесені ТОВ «Марганецька птахофабрика» до складу податкового кредиту за травень 2017 року (ряд.39 Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» № 9116003480 від 19.06.2017);
податкова накладна №84 від 13.06.2017 (реєстраційний №9127349145) на суму ПДВ 102,75 грн., складена ТОВ «ВЕРТИКАЛЬ - ТЕХНО», зареєстрована в ЄРПН 05.07.2017. а віднесена ТОВ «Марганецька птахофабрика» до складу податкового кредиту за червень 2017 року (ряд.50 Додатку 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» № 9138817941 від 18.07.2017);
податкова накладна №28 від 03.07.2017 (реєстраційний №9157901138) на суму ПДВ 583.91грн., податкова накладна №29 від 13.07.2017 (реєстраційний №9157933908) на суму ПДВ 568,5грн., складені ПП «КОНТАКТ ЕЛ», зареєстровані в ЄРПН 09.08.2017. а віднесена ТОВ «Марганецька птахофабрика» до складу податкового кредиту за липень 2017 року (ряд.40 Додатку 5 Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» № 9167084626 від 19.08.2017);
податкова накладна №8 від 01.02.2018 (реєстраційний №9052346252) на суму ІІДВ 56 грн., складена ОСОБА_2 , зареєстрована в ЄРПН 27.03.2018, а віднесена ТОВ «Марганецька птахофабрика» до складу податкового кредиту за лютий 2018 року (ряд. 15 Додатку 5 «Розшифровки тодаткових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» №9047360690 від 19.03.2018).
Згідно вимог п.198.6 ПК України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Таким чином, в порушення п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України ТОВ «Марганецька птахофабрика» завищено податковий кредит в загальній сумі 23 362грн. (в одиницях податкової звітності), в тому числі за:
- лютий 2017 року - 782грн.:
- березень 2017 року - 1 638грн.:
- травень 2017 року - 19 631 грн.;
- червень 2017 року - 103грн.; -липень 2017 року-1 152грн.:
- лютий 2018 року - 56грн., оскільки позивачем віднесено до складу податкового кредиту сум ПДВ податковим накладним, зареєстрованим в ЄРПН з порушенням строку реєстрації, раніше дати їх реєстрації,.
Позивач визнав вказане вище порушення та сплатив суму 23 362 грн. станом на день розгляду справи.
За вказаних обставин відповідачем правомірно встановлено у акті перевірки, що позивачем завищено податковий кредит на суму 23 362грн.
Таким чином, податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «р» від 20.09.2021 року № 0135230703 є частково протиправним та підлягає скасуванню у сумі грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 7828 грн. та в частині суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1957 грн. В іншій частині оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним.
Стосовно податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «р» від 20.09.2021 року № 0135210703, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Особливості оподаткування нерезидентів передбачені п. 141.4 ст. 141 ПКУ.
Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, дивіденди, які сплачуються резидентом (пп. "б" пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ).
Згідно з пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 ПКУ.
Відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ резидент, у тому числі фізична особа підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 ПКУ) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.
Отже, доходи нерезидента у вигляді дивідендів підлягають оподаткуванню відповідно до вимог пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПКУ, якщо інше не передбачено правилами міжнародного договору.
Відповідно до п. 3.2 ст. 3 ПКУ якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ (2755-17) , застосовуються правила міжнародного договору.
Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи (196_016) із змінами, внесеними до неї Протоколом від 11.12.2015 р. (196_002-15) , ратифікованим Верховною Радою України 30.10.2019 р., який набрав чинності 28.11.2019 р. (далі - Конвенція), поширюються на "осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав" (ст. 1 Конвенції) та до податків, одним з яких, зокрема в Україні, є "податок на прибуток підприємств" (ст. 2 Конвенції).
Для цілей цієї Конвенції (196_016) термін "особа" включає фізичну особу, компанію і будь-яке інше об'єднання осіб (п. 1 ст. 3 Конвенції); резиденція осіб, на яких поширюється цей міжнародний договір, визначається відповідно до положень ст. 4 Конвенції.
Відповідно до п. 1 ст. 10 (Дивіденди) Конвенції (196_016) "дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту іншої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій іншій Державі".
"Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо особа - фактичний власник дивідендів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати:
a) 5 відсотків від загальної суми дивідендів, якщо фактичним власником дивідендів є компанія (яка не є товариством), яка володіє безпосередньо принаймні 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди та інвестувала в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100 000 євро,
b) 10 відсотків від загальної суми дивідендів у всіх інших випадках" (п. 2 ст. 10 Конвенції).
Пунктом 3 ст. 10 Конвенції визначено, що "термін "дивіденди" у випадку використання в цій статті означає дохід від акцій або інших прав, які не є борговими вимогами, що дають право на участь у прибутку, а також дохід від інших корпоративних прав, який підлягає такому самому оподаткуванню, як дохід від акцій відповідно до законодавства тієї Держави, резидентом якої є компанія, що розподіляє прибуток".
У контексті Конвенції (196_016) термін "компанія" означає будь-яку юридичну особу чи будь-яке утворення, що розглядається з метою оподаткування як юридична особа (п. 1 ст. 3 Конвенції).
Термін "товариство" Конвенцією (196_016) не визначено. Однак, відповідно до п. 2 ст. 3 (Загальні визначення) Конвенції (196_016) "під час застосування цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у Конвенції (196_016) , має, якщо з контексту не випливає інше, те значення, яке надається йому законодавством цієї Держави стосовно податків, на які поширюється дія цієї Конвенції (196_016) ".
Водночас відповідно до офіційних Коментарів до статей Модельної податкової конвенції Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), покладеної в основу більшості чинних міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, у тому числі Конвенції, згідно із законодавством більшості держав-учасниць ОЕСР до "компанії", як правило, відносять будь-яку комерційну організацію (господарське товариство) - юридичну особу, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками, наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство тощо), прибуток якої у країні-резиденції оподатковується корпоративним податком. На відміну від компанії доход (прибуток) "товариства" (англійською мовою "partnership") розподіляється між учасниками-партнерами та, відповідно, підлягає оподаткуванню на рівні цих учасників пропорційно їх часткам у "товаристві". Внаслідок цього таке "товариство" у контексті міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування не може вважатися податковим резидентом відповідної договірної країни і користуватися перевагами в оподаткуванні, передбаченими цим договором.
Таким чином, у загальному порядку, при виплаті особою, яка у розумінні Конвенції (196_016) є "компанією" (у значенні цього терміну, розкритого у п. 1 ст. 3 Конвенції) і резидентом України, доходів, які відповідають визначенню "дивіденди" (п. 3 ст. 10 Конвенції), на користь особи, що є "компанією"(яка у розумінні Конвенції (196_016) не є "товариством"), резидентом Кіпру та фактичним власником дивідендів, у разі виконання цією особою умов, зазначених у пп. а) п. 2 ст. 10 Конвенції, щодо безпосереднього володіння 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, та інвестування в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100 000 євро, застосовується ставка оподаткування, визначена цією нормою Конвенції (196_016) .
Щодо умови внесення мінімальної (не менше 100 000 євро) суми інвестицій, то Конвенція не містить застережень стосовно того, що є "інвестуванням" у розумінні пп. а) п. 2 ст. 10 Конвенції, зокрема в частині корпоративних прав компанії - придбання корпоративних прав (частки) компанії шляхом здійснення прямого внеску до статутного капіталу компанії та/або шляхом купівлі корпоративних прав у їх попереднього власника.
Отже, якщо дивіденди від корпоративних прав виплачуються товариством, на користь резидента Кіпру, який у розумінні Конвенції (196_016) , є фактичним власником таких дивідендів і "компанією" (яка не є товариством), у разі виконання відповідних умов, передбачених пп. а) п. 2 ст. 10 Конвенції, щодо безпосереднього володіння 20 відсотками капіталу компанії, що сплачує дивіденди, та інвестування в придбання акцій чи інших прав компанії в еквіваленті не менше 100 000 євро, то застосовується ставка для оподаткування таких дивідендів, передбачена цією нормою Конвенції.
Аналогічну позицію займає ДПС України в індивідуальній податковій консультації від 13.10.2020 року № 4261/ІПК/99-00-05-05-02-06.
Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач виплатив дивіденди у розмірі 55 754 013 грн. на користь учасника - нерезидента, резиденту Кіпру компанії Амарінго ЛТД, що підтверджується копіями протоколів загальних зборів позивача, а також копією податкової декларації з податку на прибуток за 2020 рік з додатком ПН за 2020 рік, які містяться у матеріалах справи.
Під час виплати дивідендів позивач утримав податок 5% від суми 55 754 020 грн., тобто 2 787 701 грн., що також підтверджується копією податкової декларації з податку на прибуток за 2020 рік з додатком ПН за 2020 рік.
Компанія Амарінго ЛТД є учасником та власником корпоративних прав у статутному капіталі позивача у розмірі 99,56074% (у грошовому еквіваленті 4 231 894 грн.), що підтверджується копією Статуту позивача та копією договору купівлі-продажу, які містяться у матеріалах справи.
Компанія Амарінго ЛТД є компанією, яка заснована та зареєстрована на Кіпрі, що підтверджується відповідним сертифікатом та свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи, копії яких містяться у матеріалах справи.
У матеріалах справи міститься копія нотаріально-посвідченого договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Марганецька птахофабрика» від 11.07.2019 року, у відповідності до якого Компанія Амарінго ЛТД придбала у ТОВ «Інтер» (Україна) частку у статутному капіталі ТОВ «Марганецька птахофабрика» у розмірі 99,56074%; частка, що відчужується у розмірі 99,56074% у грошовому еквіваленті становить 4 231 894 грн.; ціна купівлі частки у статутному капіталі ТОВ «Марганецька птахофабрика» у розмірі 99,56074% становить за домовленістю сторін 515 000 грн., які Компанія Амарінго ЛТД повинна оплатити протягом року з дати укладення договору.
Таким чином, Компанія Амарінго ЛТД придбала частку у статутному капіталі ТОВ «Марганецька птахофабрика» у розмірі 99,56074% (грошовий еквівалент 4 231 894 грн.) лише за 515 000 грн.
Станом на дату придбання корпоративних прав компанією Амарінго ЛТД курс євро склав 28,8359 грн. за 1 євро згідно інформації на офіційному сайті Національного банку України.
Таким чином, придбані корпоративні права компанією Амарінго ЛТД у статутному каті палі позивача оцінюються у договорі купівлі-продажу лише у розмірі 17 859,68 євро.
Позивачем не надано суду доказів фактичної сплати компанією Амарінго ЛТД суми 17 859,68 євро за частку у статутному капіталі ТОВ «Марганецька птахофабрика» у розмірі 99,56074%.
Отже, компанія Амарінго ЛТД не інвестувала суму, що становить еквівалент 100 000 євро.
Конвенція не містить застережень стосовно того, що є "інвестуванням".
Згідно п.п. 14.1.81 п.14.1 ст. 14 ПК України інвестиції - це господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.
За вказаних обставин оподаткування дивідендів позивачем під час їх виплати на користь компанії Амарінго ЛТД у розмірі 5% не відповідає вимогам Конвенції.
На думку суду, повинна застосовуватися ставка податку 10% згідно п. b) п.2 ст. 10 Конвенції.
За вказаних обставин дане податкове повідомлення - рішення є правомірним.
У відповідності до вимог ч.3 ст. 139 КАС України підлягають розподілу судові витрати.
Керуючись ст. 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Марганецька Птахофабрика» (53452, Дніпропетровська область, Нікопольський район, селише Зоря, Промзона, код ЄДРПОУ 30791702) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області філія (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.
Визнати частково протиправним та скасування податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «р» від 20.09.2021 року № 0135230703 в частині суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 7828 грн. та у розмірі штрафних (фінансових) санкцій 1957 грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Марганецька Птахофабрика» суму судового збору у розмірі 444,24 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 21 лютого 2022 року.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя С.В. Златін
Рішення не набрало законної сили
Суддя С.В. Златін