21 січня 2022 року Справа № 160/22661/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Новокодацького відділу у м. Дніпрі Головного управління ДМС у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
18.11.2021 ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Новокодацького відділу у м. Дніпрі Головного управління ДМС у Дніпропетровській області, в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Новокодацького відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС України у Дніпропетровській області щодо обміну оформленого на ім'я ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді картки на паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року у зв'язку із зміною прізвища, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ, із вилученням усіх персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру, у т.ч. унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, відцифрованого підпису особи, відцифрованого образу обличчя особи, відцифрованих відбитків пальців рук;
- зобов'язати Новокодацький відділ у м. Дніпрі ГУ ДМС України у Дніпропетровській області здійснити обмін оформленого на ім'я ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді картки на паспорт громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року у зв'язку із зміною прізвища, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ, із вилученням усіх персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру, у т.ч. унікального номеру запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, відцифрованого підпису особи, відцифрованого образу обличчя особи, відцифрованих відбитків пальців рук.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до відповідача із заявою про обмін паспорта громадянина України у зв'язку із зміною прізвища після укладення шлюбу, зокрема просила оформити і видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки, вказавши про відсутність наміру оформляти паспорт у формі пластикової картки та про незгоду на обробку персональних даних. На дану заяву позивач отримала відповідь про неможливість видати паспорт у формі книжечки, оскільки чинний порядок передбачає видачу документів у вигляді ID-карток. Позивач відмову відповідача вважає незаконною, оскаржуваними діями відповідач як суб'єкт владних повноважень порушив нормативно-правові акти, наведені у тексті позовної заяви, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/22661/21 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач, у строки встановлені ухвалою суду від 23.11.2021, відзив на позов суду не надав.
У відповідності до положень ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 03.01.2018 ОСОБА_1 отримала паспорт громадянина України у формі пластикової карки типу ІD №001387080.
07.08.2021 у Соборному відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №733, ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 та після реєстрації шлюбу змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ». Дана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 07.08.2021.
02.09.2021 позивач звернулась до Новокодацького відділу у м. Дніпрі Головного управління ДМС у Дніпропетровській області із заявою, в якій просила оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки, посилаючись на положення Закону України від 18.01.2001 року № 2235-ІІІ “Про громадянство України” та Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-ХІІ, та без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, замість ІD-картки.
Листом від 18.09.2021 за вих. №1216-1377/000186-21 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що на виконання абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, який затверджено у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591. З метою документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України зразка 1994 року у зв'язку зі зміною прізвища необхідно подати рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку та документи, перелік яких визначено розділом VI Тимчасового порядку.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України "Про громадянство України", документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII затверджено, зокрема, Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення №2503).
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення №2503, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захист.
Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року №5492-VI (далі - Закон №5492) визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до підпункту "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на, крім іншого, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.
Згідно з положеннями статті 14 Закону №5492, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону №5492, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Згідно з пунктів 1-5 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 302), паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років. У разі втрати або викрадення паспорта особі замість втраченого або викраденого оформляється та видається новий паспорт.
Пунктом 21 Порядку № 302 передбачено, що у разі виникнення обставин (подій), у зв'язку з якими паспорт підлягає обміну (крім закінчення строку дії паспорта), документи для його обміну подаються протягом одного місяця з дати настання таких обставин (подій).
Аналізуючи викладені приписи законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач, відмовляючи позивачу в оформлені та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки замість паспорта у формі ID-картки, діяв добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки на момент звернення позивачу вже було оформлено паспорт громадянина України № НОМЕР_2 у формі ID-картки; на момент розгляду заяви позивача не було законних підстав для обміну паспорта громадянина України у формі ID-картки на паспорт у формі книжечки, встановлених пунктом 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302; ні Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, ні Тимчасовий порядок оформлення паспорта громадянина України, затверджений наказом МВС № 456 від 06.06.2019, не регулюють питання обміну паспорта громадянина України у вигляді ID-картки на паспорт громадянина України у формі книжечки.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач у поданій до відповідача заяві щодо оформлення та видачі паспорта посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року в зразковій адміністративній справі № 806/3265/17.
Так, Велика Палата Верховного Суду при розгляді зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) визначила такі ознаки типової справи:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.09.2018:
- визнала протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі особа паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ; зобов'язала Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати особа паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ;
- мотивувала своє рішення тим, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення № 2503-XII (що теж діяло на момент виникнення спірних правовідносин), не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст.8 Конвенції;
- вказала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID - картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
Однак в спірному випадку постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 в зразковій справі № 806/3265/17 ухвалена за інших умов, оскільки стосується правовідносин, які є відмінними від правовідносин у цій адміністративній справі.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій адміністративній справі № 806/3265/17 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Разом з тим, у вказаній адміністративній справі спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою відповідача здійснити за заявою позивача обмін вже отриманого ним паспорта громадянина України у формі ID-картки на паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.
Таким чином, вказана адміністративна справа не має ознак типової справи № 806/3265/17, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17, не можуть бути застосовані в цій адміністративній справі.
Оцінюючи аргументи позивача щодо його права як громадянина України на отримання паспорта у вигляді книжечки 1994 року без безконтактного електронного носія персональних даних (ІD-картки) та позбавлення його можливості отримати взамін паспорта у формі ІD-картки паспорта зразка 1994 року, то суд керується такими міркуваннями.
Конституція України в Розділі ІІ «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина» передбачає низку прав особи, серед яких:
- на свободу світогляду і віросповідання (стаття 35);
- направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40);
- знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (стаття 32);
- право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55).
Водночас ані Конституція України, ані закони України не передбачають права громадянина України на «отримання документів» чи права на «отримання документів певної форми».
Відповідно до положень статті 21 Закону № 5492-VI отримання паспорта громадянина України є обов'язком (а не правом) кожного громадянина України, який досяг чотирнадцятирічного віку.
Тимчасова наявність в Державі можливості отримати паспорт в паперовій формі зразка 1994 для представників окремої суспільної групи, яка має побоювання, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду їх приватному життю, не надає права альтернативного вибору громадянину України отримати паспорт громадянина у формі книжечки взамін вже виданого йому паспорту у формі ID-картки через його небажання отримати та користуватися біометричними документами та внесенням його персональних даних до ЄДДР.
Відповідно до положень статті 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" у разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Суд звертає увагу на те, що в спірному випадку при отриманні у 2018 році ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі ID-картки, останньою було надано згоду на внесення інформації до ЄДДР та надано згоду на отримання відцифрованого образу обличчя, відцифрованого підпису, та відцифрованих відбитків пальців рук. Отже, оформлення позивачем паспорта громадянина України у формі ІD-картки № НОМЕР_2 , виданого 03.01.2018, при виготовленні якого ним було надано згоду на обробку персональних даних та присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР, який є єдиним та не буде повторно присвоюватись, свідчить, що отримання нового паспорта громадянина України у вигляді ID-картки взамін попереднього №001387080 від 03.01.2018, жодним чином не порушить права позивача на повагу до його приватного життя.
Отже, в спірному випадку, відмова Держави в особі відповідача у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки взамін паспорта громадянина формі ID-картки не є втручанням Держави в право позивача на повагу до його приватного життя.
Крім того, слід зазначити, що інформація про позивача була отримана з дозволу останньої і без порушень вимог Закону №2297-VI, як і Закону №5492-VI та є достовірною, підстави для видалення УНЗР, а також даних щодо позивача - відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі №260/99/19.
З урахуванням встановлених судом вище обставин та позиції суду щодо аргументів позивача про порушення його прав діями відповідача, суд дійшов висновку про те, що відповідач не допустив протиправних дій щодо ОСОБА_1 .
Згідно ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
З огляду на положення ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду даної справи, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 262, 291 КАС України,-
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Новокодацького відділу у м. Дніпрі Головного управління ДМС у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складений 21.01.2022 року.
Суддя А. Ю. Рищенко