18 лютого 2022 року Справа № 160/24071/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
30.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, в якому просить суд:
- визнати дії Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області у відмові ОСОБА_1 , у наданні (призначенні) житлової субсидії протиправними;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області призначити і виплатити ОСОБА_1 житлову субсидію з серпня 2021 року.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 у серпні 2021 року звернувся до відповідача із заявою про призначення житлової субсидії із відповідними документами, визначенні чинним законодавством України у сфері призначення житлової субсидії. Однак, у серпні 2021 року він отримав повідомлення про надання субсидії № 007440 від 16 серпня 2021 року із відмовою у призначення йому субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з 1 травня 2021 року з таких підстав: володіння більше ніж 1 житловим приміщенням. Не погоджуючись із таким рішенням, позивач 21.09.2021 року звернувся до відділу Управління соціального захисту населення у смт. Томаківка Нікопольського району із заявою (вх. № 3621 від 21.09.2021 року) стосовно надання йому офіційного роз'яснення про відмову у наданні субсидії. Адже, згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю. Квартира, якою володіє позивач є сумісною власністю із його дружиною. Наприкінці вересня 2021 року позивачу надійшов лист від Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області вих. № 2000/02-15, у якому було вказано, що позивачу дійсно відмовлено у наданні житлової субсидії на підставі підпункту 8 пункту 14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою КМУ від 21.10.1995 року № 848, а саме те, що позивач володіє більше ніж одним житловим приміщенням. Позивач вважає дії відповідача щодо відмови у наданні житлової субсидії протиправними, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2021 року було призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами з 20.01.2022 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
11.01.2022 року на адресу суду від представника Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області надійшов письмовий відзив на позов, в якому він заперечує проти даного адміністративного позову, вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи із наступного. 09.08.2021 року до УСЗН Нікопольської РДА через програмний комплекс “Інтегрована інформаційна система “Соціальна громада” надійшов пакет документів на призначення та надання житлової субсидії ОСОБА_1 , який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 . В розділі IX ''Відомості про наявність у власності осіб, які входять до складу домогосподарства, а також членів сім'ї осіб зі складу домогосподарства незалежно від їхнього місця проживання (фактичного місця проживання) житлових приміщень (квартири, будинку) (крім тих, які перебувають у спільній сумісній або часткові власності)” Декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії зазначено, що у власності ОСОБА_1 наявні: будинок за адресою: АДРЕСА_2 та квартира за адресою: АДРЕСА_3 . Декларація підписана позивачем. З метою уточнення наданої інформації, УСЗН Нікопольської РДА отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно якої у власності ОСОБА_1 знаходяться: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , форма власності - приватна, частка власності -1/1 та квартира за адресою: АДРЕСА_3 , форма власності - приватна, частка власності - 1. Отже, так як позивач має в приватній (а не в спільній частковій або в спільній сумісній) власності два житлових приміщення з 100% часткою власності, і з них: лише одне житлове приміщення розміщене в сільській місцевості, а не всі, наявні у власності позивача житлові приміщення, він не має права на отримання житлової субсидії. Враховуючи наведене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
21.01.2022 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла письмова відповідь на відзив, в якій він посилаючись на ч. 3 ст. 368 Цивільного кодексу України зазначає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю. Вважає протиправною відмову відповідача у призначенні йому субсидії, спираючись на норму підпункту 8 пункту 14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою КМУ від 21.10.1995 року № 848 «житлова субсидія не призначається, якщо будь-хто із складу домогосподарства або член сім'ї особи із складу домогосподарства має у власності більше ніж одне житлове приміщення (квартиру, будинок), крім житла, ... розташованого в сільській місцевості». На думку позивача, відмовляючи йому у призначенні житлової субсидії відповідач порушив його право передбачене чинним законодавством України на отримання житлової субсидії і порушує підпункт 8 пункту 14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою КМУ від 21.10.1995 року № 848. На підставі викладеного, просить суд задовольнити позовні вимоги.
07.02.2022 року на адресу суду від представника Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області надійшли письмові заперечення на позов, в яких зазначено, що квартира і житловий будинок знаходяться у 100% приватній власності ОСОБА_1 , а не в частковій або сумісній власності, про що було б зазначено в відомостях з державного реєстру речових прав на нерухоме майно і лише одне житлове приміщення розміщене в сільській місцевості, а не всі, наявні у власності позивача житлові приміщення. Домогосподарство ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 не має права на призначення житлової субсидії. Таким чином, вважає позовні вимоги ОСОБА_2 необгрунтованими та безпідставними, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що 09.08.2021 року до Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області через програмний комплекс “Інтегрована інформаційна система “Соціальна громада” надійшов пакет документів на призначення та надання житлової субсидії ОСОБА_1 , який зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
В розділі IX ''Відомості про наявність у власності осіб, які входять до складу домогосподарства, а також членів сім'ї осіб зі складу домогосподарства незалежно від їхнього місця проживання (фактичного місця проживання) житлових приміщень (квартири, будинку) (крім тих, які перебувають у спільній сумісній або часткові власності)” Декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії зазначено, що у власності ОСОБА_1 наявні: будинок за адресою: АДРЕСА_2 та квартира за адресою: АДРЕСА_3 . Декларація підписана позивачем.
З метою уточнення наданої інформації, УСЗН Нікопольської РДА отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно якої у власності ОСОБА_1 знаходяться: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , форма власності - приватна, частка власності -1/1 та квартира за адресою: АДРЕСА_3 , форма власності - приватна, частка власності - 1.
У серпні 2021 року позивач отримав повідомлення про надання субсидії № 007440 від 16 серпня 2021 року із відмовою у призначенні йому субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з 1 травня 2021 року з таких підстав: володіння більше ніж 1 житловим приміщенням.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач 21.09.2021 року звернувся до відділу Управління соціального захисту населення у смт. Томаківка Нікопольського району із заявою (вх. № 3621 від 21.09.2021 року) стосовно надання йому офіційного роз'яснення про відмову у наданні субсидії.
Листом Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 24.09.2021 року № 2000/02-15, позивачу було повідомлено, що дійсно йому відмовлено у наданні житлової субсидії на підставі підпункту 8 пункту 14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою КМУ від 21.10.1995 року № 848, а саме те, що позивач володіє більше ніж одним житловим приміщенням.
Не погоджуючись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-III, державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних соціальних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів витрат на найм житла, управління житлом і оплату комунальних послуг, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло.
До державних соціальних нормативів належать, зокрема, соціальна норма житла та соціальні нормативи користування комунальними послугами, з оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії громадянам.
Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
З метою спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, Кабінетом Міністрів України постановою від 21 жовтня 1995 року № 848 (в редакції постанови від 23.12.2020 року № 1324) затверджено Положення про порядок призначення житлових субсидій, яке регулює призначення та надання громадянам житлової субсидії.
Пунктом 2 Положення передбачено, що право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, що проживають у житлових приміщеннях (будинках).
Згідно з п. 3 Положення, призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення). У територіальних громадах (в тому числі об'єднаних), у виконавчих органах яких відсутні структурні підрозділи з питань соціального захисту населення, прийняття заяв громадян з необхідними документами для призначення житлових субсидій та передачу їх відповідним структурним підрозділам з питань соціального захисту населення безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг чи їх фронт-офіси здійснюють уповноважені особи, які визначаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. Інформація про призначені житлові субсидії вноситься структурним підрозділом з питань соціального захисту населення до Єдиного державного реєстру отримувачів житлових субсидій, держателем якого є Мінсоцполітики.
Разом з тим, пунктом 14 Положення визначено підстави для відмови у призначенні субсидій.
Так, підпунктом 8 пункту 14 Положення передбачено, що житлова субсидія не призначається, якщо будь-хто із складу домогосподарства або член сім'ї особи із складу домогосподарства має у власності більше ніж одне житлове приміщення (квартиру, будинок), крім житла, яке належить на правах спільної сумісної власності або часткової власності, житла, розташованого в сільській місцевості, на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, у населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, та у населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, або житла, непридатного для проживання, що підтверджено актом обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири) за формою згідно з додатком до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 505, а також житла, отриманого дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, особою з їх числа за рахунок державного чи місцевого бюджету, житлових приміщень у гуртожитках. Інформація про наявність (відсутність) у власності зазначених осіб житлових приміщень зазначається у декларації. (пункт 14 доповнено підпунктом 8 згідно з Постановою КМУ від 14.04.2021 року № 420 - застосовується з 1 травня 2021 року).
Як вбачається із відомостей наявних в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, у власності ОСОБА_1 знаходяться: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , форма власності - приватна, частка власності -1/1 та квартира за адресою: АДРЕСА_3 , форма власності - приватна, частка власності - 1.
Позивач у своєму позові посилається на те що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, тому відмовляючи у призначенні субсидії відповідач порушує підпункт 8 пункту 14 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою КМУ від 21.10.1995 року № 848.
Слід зазначити, що підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя визначені у статті 60 Сімейного кодексу України, згідно з якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України).
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1, 2 ст. 372 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Отже, оскільки згідно відомостей, зазначених в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності, позивач має в приватній (а не в спільній частковій або в спільній сумісній) власності два житлових приміщення з 100% часткою власності, і з них: лише одне житлове приміщення розміщене в сільській місцевості, а не всі, наявні у власності позивача житлові приміщення, він не має права на отримання житлової субсидії.
Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 77, 90, 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна