17 лютого 2022 року Справа № 160/25601/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -
14.12.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3926-58-У від 18.02.2021 року про погашення заборгованості з єдиного соціального внеску в сумі 37788,74 грн. винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є протиправною та підлягає скасуванню з наступних підстав. Відповідно до трудової книжки, у той період, за який їй було нараховано податковий борг, остання була найманим працівником. Наголошує, на тому, що якщо фізична особа-підприємець одночасно є найманим працівником, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець. На підставі викладеного, просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/25601/21 задоволено та забезпечено позов шляхом зупинення стягнення за виконавчим провадженням ВП № 67488745 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3926-58-У від 18.02.2021 року про погашення заборгованості з єдиного соціального внеску у сумі 37 788, 74 грн., до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/25601/21.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 19 січня 2022 року. Вказаною ухвалою суду було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Нікопольський відділ державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
11.01.2022 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на адресу суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що управління заперечує проти позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав. Згідно даних інформаційної - телекомунікаційної системи податкового органу, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Нікопольській ДПІ), як фізична особа - підприємець з 22.04.2004 року. Підприємницьку діяльність здійснює на загальній системі оподаткування та відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464 є платником єдиного внеску. Позивачем, відповідно до даних ЄДР станом на 05.01.2022 року, підприємницьку діяльність не припинено. За період з 01.01.2017 року по 30.11.2020 року в інтегрованій картці платника по коду бюджетної класифікації 71040000 (далі - ІКП) засобами діючого програмного забезпечення ОСОБА_1 проведені автоматичні квартальні нарахування в сумі 37788,74 грн. З грудня 2020 року автоматично розраховані нарахування єдиного внеску в ІКП ОСОБА_1 відсутні. Керуючись п.3 p.VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 ГУ ДПС у Дніпропетровській області в автоматичному режимі ITC «Податковий блок» сформована вимога від 18.02.2021 року №3926-58-У на суму 37788,74 грн., яку направлено на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення. Поштове відправлення повернуто до ГУ ДПС у Дніпропетровській області 08.07.2021 року з приміткою про повернення за закінченням терміну зберігання. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №5320005478882 було отримане ГУ ДПС у Дніпропетровській області 02.08.2021 року. На підставі вказаного, вимога від 18.02.2021 року №3926-58-У набула статусу узгодженої. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Від третьої особи письмові пояснення щодо позовних вимог на адресу суду не надходили.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Нікопольській ДПІ), як фізична особа - підприємець з 22.04.2004 року
(дата запису: 28.09.2006 року, номер запису: 22300170000005063) та відповідно до п. 5 частини першої ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI є платником єдиного внеску, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Адреса платника згідно відомостей: АДРЕСА_1 .
Основний вид діяльності - 52.62.0 - Роздрібна торгівля з лотків на ринках.
18.02.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на ім'я ОСОБА_1 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3926-58-У із сплати єдиного внеску станом на 14.09.2021 року на суму 37788,74 грн.
За період з 01.01.2017 року по 30.11.2020 року в інтегрованій картці платника по коду бюджетної класифікації 71040000 засобами діючого програмного забезпечення ОСОБА_1 проведені автоматичні квартальні нарахування в сумі 37788,74 грн, в тому числі:
за 2017 рік по терміну сплати 09.02.2018 року в сумі 8 448,00 грн;
за І квартал 2018 року по терміну сплати 19.04.2018 року в сумі 2457,18 грн;
за II квартал 2018 року по терміну сплати 19.07.2018 року в сумі 2457,18 грн;
за III квартал 2018 року по терміну сплати 19.10.2018 року в сумі 2457,18 грн;
за IV квартал 2018 року по терміну сплати 21.01.2019 року в сумі 2457,18 грн;
за І квартал 2019 року по терміну сплати 19.04.2019 року в сумі 2754,18 грн;
за II квартал 2019 року по терміну сплати 19.07.2019 року в сумі 2754,18 грн;
за III квартал 2019 року по терміну сплати 21.10.2019 року в сумі 2754,18 грн;
за IV квартал 2019 року по терміну сплати 20.01.2020 року в сумі 2754,18 грн;
за І квартал 2020 року по терміну сплати 21.04.2020 року в сумі 2078,12 грн;
за II квартал 2020 року по терміну сплати 20.07.2020 року в сумі 1039,06 грн;
за III квартал 2020 року по терміну сплати 19.10.2020 року в сумі 3178,12 грн.
за жовтень - листопад 2020 року по терміну сплати 19.01.2021 року в сумі 2200,00 грн.
З урахуванням внесених змін Законом України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників» та Закону України від 07 грудня 2020 року № 1071-IX «Про соціальну підтримку застрахованих осіб та суб'єктів господарювання на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co V-2», з грудня 2020 року автоматично розраховані нарахування єдиного внеску в ІКП ОСОБА_1 відсутні.
Отже, станом на 30.12.2021 року в інтегрованій картці платника заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по коду бюджетної класифікації 71040000 «Єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність» ОСОБА_1 , складає 37788,74 грн. (8448,00 грн. + 2457,18 грн. + 2457,18 грн. + 2457,18 грн. + 2457,18 грн. + 2754,18 грн. + 2754,18 грн. + 2754,18 грн. + 2754,18 грн. + 2078,12 грн. + 1039,06 грн. + 3178,12 грн. + 2200,00 грн. = 37788,74 грн.).
У зв'язку з несплатою заборгованості вимога від 18.02.2021 року №Ф-3926-58-У відповідачем направлена 20.09.2021 року до Нікопольського міськрайонного відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з метою відкриття виконавчого провадження, щодо стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з ОСОБА_2 у розмірі 37 788.74 грн.
Постановою державного виконавця Нікопольського відділу державної виконавчої служби у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Шилова М.Г. було відкрито виконавче провадження №67488745 з примусового виконання вищезазначеної вимоги.
Не погодившись із зазначеними нарахуваннями позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) в частині відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців та нормами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом приписів статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464 з-поміж інших платників єдиного внеску визначено й фізичних осіб-підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати, який з 01 січня 2017 року складає 3200,00 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 704,00 грн (3200,00 грн. х 22 відсотки).
Сума мінімального страхового внеску за кожен місяць у 2018 році складає 819,06 грн., так як відповідно до Закону України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати складає 3723,00 грн (3723,00 грн. х 22 відсотки).
На 2019 рік в Законі України від 23 листопада 2018 року № 2629-VІІІ «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати, який з 01 січня 2019 року складає 4173,00 грн., відповідно мінімальний страховий внесок складає 918,06 грн. (4173,00 х 22 відсотки).
Сума мінімального страхового внеску за місяць у 2020 році складає 1039,06 грн., так як відповідно до Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено 4723,00 грн. (4723,00 х 22 відсотки).
Разом з тим, Законом України від 25.08.2020 року №822-ІХ внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Зокрема , починаючи з 01 вересня 2020 року встановлено розмір мінімальної заробітної плати 5000,00 гривень.
Таким чином, починаючи з 01.09.2020 року сума мінімального страхового внеску за місяць становить 1100,00 гривень.
Отже, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.
При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 (адміністративне провадження №К/9901/28514/19).
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), за ОСОБА_1 сплачувались страхові внески за період: 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік та 01.01.2020 року по 30.11.2020 року, не менше мінімального страхового внеску.
За таких обставин відповідач дійшов помилкового висновку про наявність у позивача обов'язку сплати за ЄСВ за вказаний період за себе як фізичної особи-підприємця, який фактично не здійснює господарську діяльність (факт відсутності у платника податку доходів та неподання ним звітності відповідачем не заперечується).
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Отже, стягненню на користь позивача з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає судовий збір за позовну заяву у розмірі 908,00 грн. та за заяву про забезпечення позову у сумі 681,00 грн.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-3926-58-У від 18.02.2021 року про погашення заборгованості з єдиного соціального внеску в сумі 37788,74 грн. винесену Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-А м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачені судові витрати, а саме судовий збір за позовну заяву у розмірі 908,00 грн. та за заяву про забезпечення позову у сумі 681,00 грн., що складає 1589,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна