16 лютого 2022 р. Справа № 160/3359/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
14.02.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Чечелівського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , при поверненні виконавчого документа стягувачеві у виконавчих провадженнях №39168345, №24860099, №25087876, 25088189, 25928391, 30763478;
- зняти арешт нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , накладений на підставі:
- постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданої 02.08.2013 р. старшим державним виконавцем Красногвардійського ВДВС Дніпропетровського МУБЮ Макушевим СП., в рамках ВП №39168345;
- постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника виданої 03.03.2011р. Красногвардійським ВДВС ДМУЮ (дільниця В-03) в рамках ВП №24860099;
- постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника виданої 14.03.2011р. Красногвардійським ВДВС ДМУЮ (дільниця В-03), в рамках ВП №25087876;
- постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника виданої 14.03.2011р. Красногвардійським ВДВС ДМУЮ (дільниця В-03), в рамках ВП №25088189;
- постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виданої 18.04.2011р. Красногвардійським ВДВС Дніпропетровського МУЮ В-9, в рамках ВП №25928391;
- постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виданої 13.01.2012р. старшим державним виконавцем Красногвардійський відділ ДВС Дніпропетровського МУЮ Віниченко Т.Л., в рамках ВП №30763478;
- зобов'язати Чечелівський відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) вчинити дії по зняттю арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В обґрунтування заявленого позову, позивач вказує про те, що 02 лютого 2021 року йому під час звернення до нотаріуса стало відомо, що на все належне позивачу нерухоме майно накладено арешт і зазначено обтяжувачем: Красногвардійський ВДВС Дніпропетровського МУЮ. Згідно Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно містяться записи про обтяження на підставі постанов Красногвардійського ВДВС Дніпропетровського МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та внесено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, все нерухоме майно боржника, невизначене майно, все майно. Вказує, що до цього часу йому взагалі нічого не було відомо ні про арешти, ні про існування виконавчих проваджень, ні про судові рішення відносно нього. Зазначає, що 04.02.2021 року він звернувся до Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції із заявою про надання йому інформації про усі наявні виконавчі провадження. 21.02.2021 року позивач отримав відповідь Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції від 12.02.2021р. вих. №203 на свою заяву, з якої неможливо встановити ані стягувача, ані ким та коли видано виконавчий документ. 15.02.2021 року вих. №15/02-1-21 на адресу відповідача було направлено адвокатський запит, який зареєстровано відповідачем за вхідним №1865 від 15.02.21р., однак відповідь на нього не було надано. 17.05.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття арештів. Оскільки відповідь на заяву він не отримав, то 02.06.2021р. звернувся до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська із позовною заявою до відповідача про зняття арешту з майна. Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 07.06.2021р. у справі №204/4107/21 (провадження №2/204/1568/21р.) з урахуванням правового висновку, викладеного Верховним Судом в постанові від 28.10.2020р. у справі №204/2494/20 у відкритті провадження у справі за його позовом відмовлено. Тільки після звернення до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 10.07.2021р. поштою звичайним листом позивач отримав на вказану заяву відповідь від 29.06.2021р. за вих. №994. 16.07.2021 року позивач звернувся до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська із скаргою в порядку розділу VII ЦПК України. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18.11.2021р. у справі №204/5291/21 скаргу позивача було задоволено частково, визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо незняття арешту з мого майна в межах виконавчого провадження №25928391. Відповідач у відповідях посилається на те, що за його даними, у нього на виконанні перебували виконавчі провадження про стягнення із позивача на користь ПАТ «КБ «Приватбанк», ПАТ «КБ «Надра» та ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості, матеріали виконавчих проваджень знищені, і на теперішній час неможливо встановити обставини винесення державними виконавцями постанов 24860099 від 03.03.2011р., 25087876 від 14.03.2011р., 25088189 від 14.03.2011р., 25928391 від 18.04.2011р., 30763478 від 13.01.2012р. про накладення арешту нерухомого майна, ВП 39168345 від 02.08.2013р. про накладення арешту на все нерухоме майно. Вказує, що він не знав про існування судових рішень про стягнення із нього коштів, більшість справ розглядалася в судах не за місцем його проживання. Вказує, також, що не знав про відкриті виконавчі провадження, жодних постанов не отримував: ні про відкриття виконавчих проваджень, ні про накладення арештів, ні про повернення виконавчих проваджень. Оплату тіла кредиту і процентів за користування кредитом позивач здійснював самостійно у відділеннях банків. Вказує, що не має боргу перед ПАТ «КБ «Приватбанк», ПАТ «Альфа-Банк», що підтверджується довідками. Немає в позивача також і боргу перед ПАТ КБ «Надра»: про існування заочного рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі №2/419/2926 йому стало відомо у березні 2021 року, заочне рішення скасоване за його заявою, рішенням суду у справі №2/419/2926 відмовлено у задоволенні позову. Між тим, справа знаходиться на розгляді в Дніпровському апеляційному суді. Таким чином, на думку позивача, відсутні невиконані зобов'язання позивача та які б підтверджували обґрунтованість існування арешту.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з частиною 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Положеннями частини 1 статті 287 КАС визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні в Чечелівському відділі державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів, які були видані місцевими судами про стягнення з позивача на користь різних банків (ПАТ «КБ «Приватбанк», ПАТ «Альфа-Банк», тощо) суму заборгованості.
Державним виконавцем відкриті виконавчі провадження з примусового виконання таких виконавчих листів щодо стягнення з позивача на користь ПАТ «КБ «Приватбанк», ПАТ «Альфа-Банк» суми боргу.
Державним виконавцем винесені також постанови про арешт майна боржника, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Встановлено, що позивач звертався до відповідача щодо надання інформації щодо наявності чинних та закінчених виконавчих проваджень, а також наявність арештів на все нерухоме майно позивача, накладених відповідачем.
У відповідь на запит позивача, відповідачем від 29.06.2021 року надав наявну в нього інформацію про перебування на примусовому виконання виконавчих проваджень, щодо позивача.
Суд зазначає, що відповідно до частин 1 та 2 статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Серед підстав звернення до суду із позовною заявою зазначено, зокрема, що державним виконавцем не було здійснено покладених на нього обов'язків, а саме щодо зняття арешту з майна.
При цьому, судом встановлено, що постанови про арешт майна боржника, якими відповідно було накладено арешт на майно позивача, позивачем не оскаржувалися в судовому порядку.
Згідно матеріалів справи, предметом позовної заяви визначено не постанови державного виконавця, якими відповідно накладено арешт на майно боржника, а вирішення адміністративним судом питання про зняття арешту з усього майна боржника у виконавчих провадженнях з виконання виконавчих листів, виданих на виконання рішень місцевих судів у цивільних справах.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду викладеної в постанові від 22.01.2020 року у справі № 340/25/19 та в постанові Верховного Суду від 06.03.2020 року у справі № 640/23588/19.
Для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.
Судом встановлено, що підставою цього позову позивач визначив наявність арешту, накладеного на майно, що порушує одну із правомочностей власника, а саме право розпоряджатися своїм майном.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у цій справі порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, а тому у цьому випадку порушено його цивільні права.
Таким чином, оскільки, позивач був відповідачем у цивільній справі та є боржником у виконавчих провадженнях (за виконавчими листами у цивільних справах) з примусового виконання вказаних рішень, то справа щодо зняття арешту з майна боржника, який накладено під час здійснення виконавчих дій у виконавчому провадженні щодо виконання таких судових рішень, ухвалених в порядку цивільного судочинства, також підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 815/4232/17, від 22.04.2019 року у справі № 757/53656/17-а, у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 року у справі № 643/5597/19.
Враховуючи вищевикладене, у відповідності до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
За таких обставин, суд дійшов висновку, про відмову у відкритті провадження по справі.
Керуючись ст.ст. 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Відповідно до вимог частини шостої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз'яснює позивачеві, що дана позовна заява підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовними матеріалами.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.5 ст.170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Чечелівський відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (49008, м.Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, 100, код ЄДРПОУ 34984488).
Відповідно до статті 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 КАС України.
Суддя В.В. Ільков