21 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/15669/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Андрусенко О. О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та стягнення суддівської винагороди,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася в суд з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (далі - ТУ ДСА України в Волинській області, відповідач 1), Державної судової адміністрації України (далі - ДСА України, відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України (далі - ДКС України, третя особа) про визнання протиправними дій ТУ ДСА України в Волинській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди в обмеженому розмірі за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 згідно зі статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-ХІ, в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 №553-ІХ, у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020, та стягнення з ДСА України недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 в сумі 179963,12 грн., з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 позивач отримала суддівську винагороду у розмірі меншому, ніж визначено чинним законодавством України, загальна сума обмеження винагороди за вказаний період становить 179963,12 грн.
Позивач вказує, що норми статті 130 Конституції України, частини другої статті 4, частини першої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) мають імперативний характер та чітко визначають те, що розмір суддівської винагороди визначається виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач 1 - ТУ ДСА України в Волинській області - позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що він як розпорядник коштів нижчого рівня не мав правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-ІХ (далі - Закон № 294-ІХ), в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 № 553-ІХ (далі - Закон № 553-ІХ). При цьому рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020, яким визнано такими, що не відповідають конституції України (є неконституційними) положення частин першої, третьої статті 29 Закону №294-ІХ зі змінами, на спірні правовідносини з 18.04.2020 до 28.08.2020 не може вплинути, оскільки правовідносини у справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення. Також вказує на те, що позивачем невірно обраховано суму обмеженої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, така сума становить 172200,24 грн., на підтвердження чого надав відповідну довідку.
У відзиві на позовну заяву відповідач 2 - ДСА України - також вважає позов безпідставним та просив відмовити у його задоволенні, вказуючи при цьому, що ТУ ДСА України в Волинській області не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом №553-ІХ. Додатково відповідач 2 повідомив, що у 2020 році виплата суддівської винагороди здійснювалася за кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2111 "Заробітна плата"; кошторисні призначення ТУ ДСА України в Волинській області для місцевих загальних судів за зазначеним КЕКВ станом на 31.12.2020 становили 131156,904 тис. грн. Бюджетні асигнування, передбачені кошторисом на 2020 Територіальному управлінню за КПКВК 0501020 "Забепечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органі і установ системи правосуддя" за КЕКВ 2111 "Заробітна плата" у сумі 131156,904 тис. грн. відкриті у повному обсязі. Відтак, ДСА України жодними своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю не здійснювала заходів, спрямованих на порушення прав та законних інтересів позивача.
У поясненнях на позовну заяву третя особа - ДКС України - вказала, що ТУ ДСА України в Волинській області діяло відповідно до вимог чинного у період виникнення спірних правовідносин законодавства, тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 у задоволенні заяв представників відповідачів про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що Указом Президента України від 18.04.1997 №342/97 позивача ОСОБА_1 призначено на посаду судді Луцького міського суду Волинської області строком на п'ять років. Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" від 04.07.2002 №57-ІV позивача призначено на посаду судді Луцького міського суду Волинської області безстроково.
Відповідно до довідки ТУ ДСА в Волинській області від 04.01.2022 №3 обмежена суддівська винагорода судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 становить 172200,24 грн.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Як встановлено частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина друга статті 4).
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За приписами частини другої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно із частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з рішенням Конституційного Суду України № 4-р/2020 від 11.03.2020 діє в редакції Закону № 1774-VІІІ) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року
18.04.2020 набрав чинності Закон № 553-ІХ, згідно з пунктом 10 розділу І якого Закон № 294-ІХ доповнено, зокрема, статтею 29 такого змісту (тут - в редакції, яка діяла до ухвалення рішення Конституційного Суду України № 10-р/2020 від 28.08.2020): "установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки (частина перша).
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина друга).
Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті) (частина третя).
Крім того, при вирішенні даного спору суд, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі № 340/1916/20, які полягають у такому.
З 30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VІІІ (далі - Закон № 1401-VIII). Цим Законом, з-поміж іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. Конституція України у редакції Закону № 1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій". З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які у поєднанні (системному зв'язку) дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.
Наявність в Конституції України згаданої норми дає підстави для висновку, що для цієї групи правовідносин у сфері організації судової влади (йдеться про суддівську винагороду) закон про судоустрій є спеціальним законом, відповідно він має пріоритет над іншими нормативно-правовими актами не лише змістовний, але й певною мірою ієрархічний. Щодо останнього, то мається на увазі те, що позаяк Конституція України, відповідно до її статті 8, має найвищу юридичну силу, наявність в її тексті прямої вказівки на спосіб визначення суддівської винагороди слугує безапеляційним способом подолання будь-яких протиріч у правовому регулюванні правовідносин на користь спеціального закону (про судоустрій). Норми Конституції України є нормами прямої дії, а отже, при вирішенні спору суд може застосовувати їх безпосередньо, особливо тоді, коли закон чи інший нормативно-правовий акт їм суперечить (частина четверта статті 7 КАС України).
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону № 1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України. Зміни до цього Закону в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період не вносилися, тож законних підстав для обмеження її виплати (десятьма прожитковими мінімумами) не було.
Щодо Закону №553-ІХ (яким внесено зміни до Закону №294-ІХ), то цей Закон не є законом про судоустрій, ним чи іншим законом не вносилися зміни до Закону №1402-VIII (стосовно розміру суддівської винагороди), та він не може встановлювати розміру винагороди судді. Розбіжність між нормами різних законів щодо регулювання одних правовідносин (розміру суддівської винагороди), яка виникла у зв'язку з набранням чинності Законом №553-ІХ, має вирішуватися на користь Закону №1402-VIII. Для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які попри те, що в часі цей закон прийнятий раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №294-ІХ (у редакції Закону №553-ІХ).
Закон № 294-ІХ (у редакції Закону № 553-ІХ) має іншу сферу регулювання. Вимоги щодо його змісту містяться в частині другій статті 95 Конституції України та деталізовані у Бюджетному кодексі України. Цей закон (про державний бюджет) не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, обмеження виплати позивачеві, починаючи з 18.04.2020, суддівської винагороди (розміром, що не перевищує десять прожиткових мінімумів) на підставі статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ; тут ці закони - у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних відносин) було неправомірним. Оскільки розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону № 1402-VIII, тому позивач має право на те, щоб їй виплатили недоотримані кошти (заборгованість).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що оскільки ТУ ДСА в Волинській області, нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням статті 29 Закону № 294-ІХ (зі змінами, внесеними Законом № 553-ІХ), діяло з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону № 1402-VIII, що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді, тому позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача ТУ ДСА в Волинській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди в обмеженому розмірі за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 згідно зі статтею 29 Закону № 294-ІХ у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020, належить задовольнити.
При вирішенні позовної вимоги про стягнення недорахованої та невиплаченої суддівської винагороди суд враховує, що за правилами частин третьої, четвертої статті 148 Закону №1402-VIII ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України. Отже, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Відповідач ТУ ДСА України в Волинській області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила на 2020 рік.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень. Пунктом 8 частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України визначено принцип цільового використання бюджетних коштів, відповідно до якого бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.
В Україні запроваджена і діє бюджетна програма КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", метою якої є виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів, а завданням цієї програми є виплата заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів (зокрема, паспорт вказаної бюджетної програми на 2021 рік затверджений розпорядчим документом ДСА України від 12.02.2021 № 50). При цьому, саме в межах бюджетної програми КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" передбачено бюджетні призначення та асигнування на виплату заборгованості за рішеннями судів, винесеними на користь суддів та працівників апаратів судів, яка стягується у безспірному порядку на підставі Закону № 4901-VI та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" від 03.08.2011 року № 845 (далі - Постанова № 845). Крім того, таке стягнення, на підставі пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, Закону № 4901-VI, Постанови № 845 здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, який відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, не є органом примусового виконання.
Відповідно до статті 3 Закону №4901-VI, пункту 25 Постанови №845 у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
Отже, оскільки у головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України наявна окрема бюджетна програма для забезпечення виконання рішень суду (КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів"), тому безспірне списання коштів на виконання рішення судів на користь суддів може бути здійснено центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів лише за цією бюджетною програмою. Звідси, саме ДСА України є належним відповідачем за позовною вимогою про стягнення на користь позивача суми недоотриманої суддівської винагороди за рахунок коштів окремої бюджетної програми КПКВК 0501150.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з ДСА України недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 179963,12 грн. Однак, як вбачається із довідки ТУ ДСА в Волинській області від 04.01.2022 № 3 обмежена суддівська винагорода судді Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 становить 172200,24 грн.
Враховуючи обставини, встановлені в ході розгляду даної справи, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення коштів підлягають до часткового задоволення шляхом прийняття судом рішення про стягнення з ДСА України на користь позивача недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 у розмірі 172200,24 грн. (з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті) шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів".
При цьому, на думку суду, відсутні підстави для встановлення відповідно до частини першої статті 382 КАС України судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Частини п'ята та шоста статті 246 КАС України не встановлюють обов'язку суду у резолютивній частині рішення суду встановлювати судовий контроль за його виконанням.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення; підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
З наведеного слідує, що встановлення судового контролю може мати місце на стадії виконання судового рішення за заявою сторони, на користь якої таке рішення ухвалене, за наявності обґрунтованих доводів та підстав вважати, що відповідач ухиляється від виконання рішення у справі. Окремо слід вказати, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджуються належними та допустимими доказами. У цій справі позивачем не наведено обставин, які б вказували на те, що відповідач може ухилятись від виконання судового рішення.
Позивач також просила звернути рішення суду про присудження виплати суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Суд не вбачає підстав для застосування негайного виконання рішення суду, оскільки у пункті 2 частини першої статті 371 КАС України йдеться про негайне виконання стягнення заробітної плати у разі позбавлення робітника такої заробітної плати. У такому випадку інститут негайного виконання заробітної плати за один місяць виконує функцію запобіжника позбавлення особи засобів існування на час вирішення юридичного спору.
У цій же справі не йде мова про позбавлення позивача заробітної плати, позбавлення його засобів існування, а лише вирішується спір щодо належного розміру заробітної плати (суддівської винагороди), яка позивачу виплачувалася, однак не у повному обсязі.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 243-246, 262, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в обмеженому розмірі за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року згідно зі статтею 29 Закону України від 14 листопада 2019 року №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" в редакції Закону України від 13 квітня 2020 року №553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.
Стягнути з Державної судової адміністрації України (01601, місто Київ, вулиця Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) недонараховану та невиплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року у розмірі 172200,24 грн. (сто сімдесят дві тисячі двісті грн. 24 коп.), з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті, шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів".
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О. О. Андрусенко