16 лютого 2022 року ЛуцькСправа № 140/14848/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
за участю секретаря судового засідання Сметані Т.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Боярчука В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв'язку з відстороненням від роботи,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання незаконним та скасування наказу від 22.11.2021 №506-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », поновлення на посаді начальника юридичного управління Головного управління Держгеокадастру у Волинській області з 22.11.2021 та стягнення невиплаченої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв у зв'язку із незаконним відстороненням від роботи з 22.11.2021.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відсторонення позивача від виконання службових обов'язків з підстави не надання інформації про проведення нею профілактичних щеплень проти COVID-19 суперечить приписам трудового законодавства, Закону України «Про державну службу», є прийнятим за відсутності визначеного законом порядку відсторонення, має форму протиправного втручання у право позивача на працю, через примушування до щеплення, яке проводиться з порушення закону.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено судовий розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 12:00 год. 10.01.2022.
У відзиві на позовну заяву, поданому до суду 10.01.2022, представник відповідача заявлені позовні вимоги заперечує повністю.
Свою позицію обгрунтовує тим, що згідно статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» в Україні обов'язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору. При цьому передбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров'я України
Наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» на період дії карантину» (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) обов'язковій вакцинації проти COVІD-19 підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів; закладів вищої, після дипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Цим наказом передбачається, що щеплення є обов'язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16.09.2011 №595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за №1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 11.10.2019 № 2070).
Таким чином, 22.11.2021 ГУ Держгеокадастру у Волинській області прийнято наказ №506-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », відповідно до якого позивача відсторонено від роботи з 22.11.2021 на строк до усунення причин, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Крім того, відповідач вказує, що у відповідності до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказу Міністерства охорони здоров'я №2153 від 04.10.2021 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», пункту 41-6 Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби «СОVID-19», спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» позивачу було вручено повідомлення від 08.11.2021 про те, що з 08.11.2021 на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти СОVID-19 обов'язкове для працівників Головного управління Держгеокадастру у Волинській області. На підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, Головне управління просить надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти СОVID-19, наприклад: документ, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від COVІD-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від СОVID-19однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях. В повідомленні також запропоновано надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого МОЗ від 16.09.2011 №595. Разом з тим, зазначено, що в разі не надання жодного із зазначених документів працівника відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 та ч. 3 ст. 5 Закону України “Про державну службу”.
09.11.2021 на електронну адресу позивача відповідачем надіслано вказане повідомлення, що підтверджується протоколом №146 про доведення інформації або документів до відома державного службовця ГУ Держгеокадастру у Волинській області.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не надала документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти СОVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти СОVID-19, відповідача вважає оскаржуваний наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 22.11.2021 №506-к таким, який прийнятий на підставі та у межах наданих повноважень.
З наведених підстав просить відмовити в задоволенні позову.
У відповіді на відзив від 05.12.2021 позивач підтримала дободи та обгрунтування свої позовних вимог, зазначених в позовній заяві. Просила позов задовольнити.
У запереченнях на відповідь на відзив від 05.01.2022 представник відповідача підтримав обгрунтування заперечень проти позову, які викладені у відзиві на позовну заяву. Наголосив, що оскільки наказом Міністерства охорони здоров'я від 04.10.2021№ 2153«Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» на період дії карантину» (в редакції, на час виникнення спірних правовідносин) обов'язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності, серед яких і працівники ГУ Держгеокадастру у Волинській області, відтак оскаржуваний наказ відповідає вимогам чинного законодавства.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 11:00 год. 07.02.2022, яке в подальшому за клопотанням позивача відкладено на 11:00 год. 11.02.2022.
В судовому засіданні 11.02.2022 оголошено перерву до 15:00 год 16.02.2022.
Позивач в судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Волинській області в судовому засіданні позовні вимоги заперечив повнюстю та просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення сторін в судовому засіданні, дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області «Про призначення ОСОБА_1 » від 20.07.2021 №289-к призначено на посаду начальника юридичного управління в порядку переведення з посади начальника відділу представництва в судах та інших органах юридичного управління Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.
Згідно наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області «Про надання відпустки ОСОБА_1 » від 27.10.2021 №433-вд, з 08.11.2021 по 19.11.2021 включно ОСОБА_1 перебувала у щорічній основній відпустці.
22.11.2021, приступивши до виконання обов'язків, позивач, як керівник юридичного управління, подала до управління персоналом ГУ Держгеокадастру у Волинській області інформацію про присутність, про хворих працівників, а також про вакцинованих осіб від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 станом на 22.11.2021.
Разом з тим, в поданій інформації про вакцинованих осіб юридичного управління станом ГУ Держгеокадастру у Волинській області станом на 22.11.2021 ОСОБА_1 вказала про те, що відповідно до статті 63 Конституції України та статті 39-1 Закону України «Основи законодавства Україн про охорону здоров'я» позивач не надає таку інформацію щодо себе.
Однак, я стикнулися із грубим порушення мого конституційного права на працю з боку відповідача, яке полягало в тому, що в мене постійно незаконно вимагали на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а в подальшому обмеження моїх прав щодо повноцінної роботи.
22.11.2021 ГУ Держгеокадастру у Волинській області прийнято наказ №506-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».
Вказаним наказом з посиланням на статтю 46 КЗпП України, частину другу статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказ МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, пункт 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 22.11.2021 на строк до усунення причин, але не більше ніж до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Пунктом 2 вказаного наказу визначено, що фінансовому управлінню на час такого відсторонення здійснювати оплату ОСОБА_1 з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».
Підставою для прийняття оскаржуваного наказу зазначено повідомлення про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 08.11.2021.
Відповідно до повідомлення про обов'язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 08.11.2021, з 08.11.2021 на період дії карантину, встановленого КМУ, щеплення проти COVID-19 обов'язкове для працівників Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.
На підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року №2153, Головне управління просить надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, наприклад: документ, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації або одну дозу дводозної вакцини від COVID-19, включеної ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях; міжнародний, внутрішній сертифікат або іноземний сертифікат, що підтверджує вакцинацію від COVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат) або однією дозою однодозної вакцини чи двома дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат), які включені ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях. В повідомленні також запропоновано надати довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Разом з тим, зазначено, що в разі не надання жодного із зазначених документів мене відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, п. 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 та ч. 3 ст. 5 Закону України “Про державну службу”.
З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомилася 22.11.2021 під особистий підпис.
Не погодившись з відстороненням від виконання службових обов'язків, позивач звернулась з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Питання проведення обов'язкових профілактичних щеплень врегульоване нормами Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 №2801-ХІІ, Законом України від 06.04.2000 №1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб», Законом України від 24.02.1994 №4004-ХІІ «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
Відповідно до статті 30 Основ законодавства про охорону здоров'я, щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов'язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України.
Абзацом другим статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до: зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб (інших порівняно з такими хворобами як дифтерія, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз, обов'язковість щеплень проти яких визначена абзацом 1 цієї статті). У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Абзацами другим та третім статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено: що обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи; що групи населення та категорії працівників, які підлягають профілактичним щепленням, у тому числі обов'язковим, а також порядок і терміни їх проведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до статті 10 Основ законодавства України про охорону здоров'я та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» Міністерством охорони здоров'я України видано наказ від 04.10.2021 № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 N1306/36928), яким визначений такий перелік.
Так, згідно з цим Переліком, обов'язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS- CoV-2, підлягають працівники, зокрема: центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів; закладів вищої, після дипломної, фахової перед вищої, професійної (професійно- технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» на території України установлено карантин.
Статтею 29 цього закону визначено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з урахуванням змін, внесених постановою КМУ №1336 від 15.12.2021, карантин продовжено до 31 березня 2022 року.
Крім того, до зазначеної постанови Кабінетом Міністрів України №1236 від 09.12.2020 постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 №1096 внесені зміни, відповідно до яких текст постанови №1236 доповнено пунктом 41-б, яким визначено обов'язок керівників державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій забезпечити:
1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVІD-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 04.10.2021 № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти СОVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти СОVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти СОVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти СОVID-19, виданий закладом охорони здоров'я.
3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;
відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або
підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;
строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.Таким чином, всупереч висновкам, викладеним у позовній заяві, пунктом 41-6 постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 (з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 20.10.2021 №1096) встановлено порядок відсторонення від роботи, який визначає умови та підстави відсторонення, час відсторонення та його документальне оформлення певним чином.
Суд звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 №1096 не визнана у встановленому законодавством порядку протиправною та є чинною, відтак підлягає обов'язковому виконанню відповідно до статті 117 Конституції України.
Відповідно до Закону України «Про державну службу» цей Закон визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Згідно із частиною другою статті 1 Закону України «Про державну службу» державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
Статтею 72 Закону України «Про державну службу» визначено, що відсторонення державного службовця від виконання посадових обов'язків здійснюється лише одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення, тобто у зв'язку з вчинення дисциплінарного проступку у випадках: порушення Присяги державного службовця; перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення.
Проте цей перелік підстав відсторонення не є вичерпним.
Відповідно до частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу» дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Отже, за вказаних обставин до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 46 КЗпП України, якою визначено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі, в тому числі, в інших випадках, передбачених законодавством.
Беручи до уваги встановлені судом обставини справи, таким іншим випадком, передбаченим законодавством, і є встановлене статтею 12 Закону України 06.04.2000 №1645-ІІІ «Про захист населення від інфекційних хвороб» та постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2» (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 №1096), відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не надала документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19, суд приходить до висновку про правомірність прийнятого ГУ Держгеокадастру у Волинській області наказу від 22.11.2021 № 506-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».
При цьому, суд наголошує, що тимчасове увільнення від виконання службових обов'язків у порядку відсторонення від роботи, у даному випадку, не є звільненням зі служби, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків.
Зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2», внесені постановою КМУ від 20.10.2021 №1096, щодо відсторонення від роботи у разі відмови або ухилення від проведення обов'язкових профілактичних щеплень, а також наказ МОЗ від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» набули чинності з 08.11 2021.
Таким чином, із зазначеної дати, відповідно до наведених приписів чинного законодавства, в Головному управлінні Держгеокадастру у Волинській області підлягали відстороненню від роботи державні службовці та працівники, які, на вказану дату, відмовились або ухилились від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, крім тих, які надали довідку закладу охорони здоров'я про наявність протипоказань до вакцинації ( тимчасових або постійних).
Щодо оплати праці працівників на період відсторонення від роботи, суд зазначає наступне.
Згідно статті 1 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР, статті 50 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» оплата праці здійснюється за виконання роботи, для державних службовців - за виконання посадових обов'язків. Оскільки при відстороненні від роботи державним службовцем посадові обов'язки ним не виконуються, відтак підстави для виплати заробітної плати на період відсторонення відсутні.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 820/5784/17 та від 18.11.2019 №480/4871/18.
Щодо посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що щеплення від COVID-19 не входить до переліку обов'язкових щеплень і не включення його до календаря щеплень, суд зазначає, що наведені твердження суперечать чинному законодавству з огляду на те, що чинним законодавством на громадян покладаються обов'язки щодо проведення щеплень.
Так, відповідно до пункту «б» статті 10 Основ законодавства про охорону здоров'я громадяни України зобов'язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.
Крім того, згідно статті 5 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» на громадян покладаються обов'язки брати участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів та робити щеплення у передбачених законодавством випадках.
Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» розрізняється обов'язкове профілактичне щеплення: для працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб (абзац 2 статті 12); на відповідних територіях та об'єктах у разі загрози виникнення особливо небезпечної інфекційної хвороби або масового поширення небезпечної інфекційної хвороби (абзац 3 статті 12).
Згідно з абзацом 4 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» відповідний санітарний лікар приймає рішення про проведення обов'язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об'єктах.
У даному випадку застосовуються підстави для обов'язкового профілактичного щеплення, визначені абзацом 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (для працівників окремих професій, виробництв та організацій), які не вимагають відповідного рішення санітарного лікаря.
За змістом пункту 2 Календаря щеплень, затвердженого наказом Міністерством охорони здоров'я від 16.09.2011, з урахуванням змін, внесених згідно наказу Міністрерства охорони здоров'я №1510 від 03.07.2020 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 за №1159/19897), обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань (крім щеплень, визначених пунктом 1 Календаря, - дифтерія, кашлюк, кір, поліомієліт, правець, туберкульоз, тощо) підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, що відповідає положенням абзацу 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».
Крім того, суд звертає увагу, що надання інформації щодо проведених щеплень не є порушенням права на таємницю про стан здоров'я в розумінні статті 39-1 Основ законодавства про охорону здоров'я, оскільки така інформація не стосується діагнозу, стану здоров'я, конкретних відомостей, одержаних при медичному обстеженні, методів лікування.
За таких обставин, підлягають застосуванню норми Закону України від 06.04.2000 «Про захист населення від інфекційних хвороб», відповідно до статті 12 якого у разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт, тобто не передбачається складання посадовою особою державної санітарно- епідеміологічної служби подання про усунення від роботи.
Щодо відсутності встановленого порядку відсторонення від роботи, суд зазначає наступне.
Стаття 46 КЗпП України та стаття 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не містять порядку відсторонення від роботи осіб, що відмовляються або уклоняються від щеплення від COVID-19.
Проте такий порядок визначений пунктом 41-б постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Положеннями цієї правової норми визначені умови та підстави відсторонення, час відсторонення, його документальне оформлення певним чином, що у сукупності і складає порядок відсторонення від виконання обов'язків.
Щодо імперативних приписів пункту 41-б постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020, то суд зазначає, що підпункт 2 зазначеної правової норми встановлює імперативний припис керівникам державних органів забезпечити відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я.
Абзацом другим статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено: «У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.»
Щодо посилання ОСОБА_1 на обмеження її конституційного права на працю, суд зазначає, що у постанові від 18.11.2019 у справі №480/4871/18 Верховний Суд вказує на необґрунтованість доводів скаржника щодо не врахування положення статті 43 Конституції України під час застосування до останнього заходу у вигляді відсторонення від посади.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частинами першою-третьою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що доводи відповідача свідчать про законність оскаржуваного наказу та безпідставність позову. Позивач, у свою чергу, не довів обґрунтованість заявлених вимог, відтак позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861) про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв'язку з відстороненням від роботи відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.А. Лозовський
Повний текст рішення складено 18 лютого 2022 року.